Рішення № 85328185, 22.10.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2019Справа № 910/7361/19Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа»

до Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз

України»

Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Акціонерне товариство «Укртрансгаз»

про визнання права, визнання дій протиправними та визнання правомірними дій

Представники:

від позивача: Мамаєв Д.Ю.

від відповідача 1: Лисенко В.О.

від відповідача 2: Богдан С.В.

від третьої особи: Оніщук В.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" про визнання права, визнання дій протиправними та визнання правомірними дій, у якому позивач просить суд: визнати право позивача на використання (споживання) природного газу для виробництва теплової енергії у обсягах, встановлених у п. 2,1 договору від 19,10.2016 № 1759/1617-ТЕ-17, укладеному із Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" щодо кожного місяця такого споживання; визнати протиправною відмову Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" у видачі номінацій Позивачу на використання (споживання) природного газу для виробництва теплової енергії у обсягах, встановлених у п. 2.1 договору від 19.10.2016 № 1759/1617-ТЕ-17, укладеному із Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ"; визнати протиправною відмову Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" у підписанні актів приймання-передачі природного газу для виробництва теплової енергії щодо кожного місяця такого споживання, відповідно до умов договору від 19.10.2016 № 1759/1617-ТЕ-17; визнати правомірним (санкціонованим) відбір (використання, споживання) природного газу позивачем у кожному місяці такого споживання, відповідно до умов договору від 19.10.2016 № 1759/1617-ТЕ-17; визнати протиправними дії Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "КИІВОБЛГАЗ" щодо встановлення несанкціонованого відбору природного газу, використаного позивачем в опалювальному періоді 2016-2017 для виробництва теплової енергії, в межах укладеного між позивачем та Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" договору від 19.10.2016 № 1759/1617-ТЕ-17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2019 суд ухвалив: позовну заяву Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви: - зазначення правильного повного найменування юридичної особи відповідача 1 та відповідача 2; - викладу змісту позовних вимог до відповідача 2 (Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз"); - обґрунтування правових підстав заявлення позовних вимог до особи, яку сам позивач визначив як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (Акціонерне товариство "Укртрансгаз"); - надання до суду відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви; - надання доказів сплати (доплати) судового збору у встановленому порядку (оригінал платіжного документа) та розмірі (7684,00 грн.); встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.

26.06.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на категорію та складність спору, суд приходить до висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2019 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 30.07.2019.

25.07.2019 через відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач 1 заперечує проти позову з підстав того, що факт укладання договору не свідчить про здійснення поставки природного газу; відсутність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний період для потреб споживача на законодавчому рівні виключає можливість поставки природного газу та розподілу природного газу оператором ГРМ; у зв`язку з наявною заборгованістю за спожитий природний газ, низький рівень розрахунків, відповідач 1 не мав правових підстав для підтвердження позивачу планових обсягів природного газу на грудень 2016 та січень 2017; відповідач обрав неналежні способи захисту

У підготовче засідання 30.07.2019 прибули представники позивача. Представники відповідача 1 та відповідача 2 в підготовче засідання не прибули, про дату, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином.

Представник позивача заявив клопотання про залучення до участі у справі Акціонерного товариства «Укртрансгаз» як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

В обґрунтування вказаного клопотання позивач зазначив, що між ним та АТ «Укртрансгаз» (оператор ГТС) укладено договір транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1512000723 від 17.12.2015. АТ «Укртрансгаз» було підписано акти наданих послуг за грудень 2016 року, чим він фактично визнав відбір природного газу, що використовувався позивачем для виробництва теплової енергії. Разом з тим, весь обсяг спожитого позивачем природного газу за спірний період трактується оператором ГТС як несанкціонований відбір природного газу та небаланс оператора ГРМ. З огляду на зазначене, враховуючи предмет спору в даній справі, рішення у справі № 910/7361/19 може вплинути на права та обов`язки АТ «Укртрансгаз».

Розглянувши клопотання про залучення третьої особи, суд зазначає наступне.

За змістом ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

У вирішенні відповідного питання щодо наявності юридичного інтересу у третьої особи, суд з`ясовує, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

Враховуючи, що у даній справі будуть досліджуватися обставини, що можуть вплинути на права і обов`язки АТ «Укртрансгаз», суд дійшов висновку щодо необхідності залучення вказаної особи до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, а тому клопотання позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196 - 205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою.

Суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

З огляду на необхідність залучення до участі у справі третьої особи, суд вважає за необхідне відкласти підготовче засідання.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду суд вважає за необхідне продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2019 суд ухвалив: продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів; залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Акціонерне товариство «Укртрансгаз»; підготовче засідання відкласти на 03.09.2019.

03.08.2019 до відділу діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого позивач підтримує позовні вимоги.

13.08.2019 до відділу діловодства суду від відповідача 2 надійшов відзив на позов, згідно з яким відповідач 2 заперечує проти позову з тих підстав, що позивач здійснював відбір природного газу без підтвердженої номінації; відповідач 2 не встановлював позивачу несанкціонований відбір природного газу, використаного позивачем в опалювальний період 2016-2017 рр., так як у відповідача 2 відсутні на це повноваження.

У підготовче засідання 03.09.2019 з`явилися представники сторін та третьої особи. Представник третьої особи подав письмові пояснення, відповідно до яких просить відмовити в позові повністю.

У підготовчому засіданні 03.09.2019 оголошено перерву до 24.09.2019.

У підготовче засідання 24.09.2019 з`явилися представники сторін та третьої особи. Представник відповідача 1 подав клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/16107/18 за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р «Деякі питання опалювального сезону 2016/17 року».

Розглянувши в підготовчому засіданні клопотання про зупинення провадження у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (п. 4 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що зупинення провадження у справі - тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: а) непідвідомчості; б) обмеженості предметом позову; в) неможливості розгляду тотожної справи; г) певної черговості розгляду вимог.

Однак, суд зазначає, що зібрані у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у даній справі, відтак, відсутня об`єктивна неможливість розгляду справи № 826/16107/18, тому судом відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

У підготовчому засіданні 24.09.2019 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

За наслідками підготовчого засідання 24.09.2019 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.10.2019.

22.10.2019 до відділу діловодства суду від відповідача 1 надійшли письмові пояснення.

У судове засідання 22.10.2019 прибули представники сторін та третьої особи.

У судовому засіданні 22.10.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

19.10.2016 між Комунальним підприємством Київської обласної ради «Тетіївтепломережа», як споживачем (позивач) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (найменування змінене на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), як постачальником (відповідач 1) був укладений договір №1759/1617-ТЕ-17 постачання природного газу (далі - Договір).

Відповідно до умов договору сторони, керуючись Законом України "Про ринок природного газу", постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)", іншими нормативно-правовими актами дійшли згоди про наступне: постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016 - 2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.2. Договору природний газ, що передається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Пунктами 2.1. та 2.2. Договору сторони погодили, що постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 826 тис.куб.м. Обсяги природного газу, які планується поставити згідно з цим договором (далі - планований обсяг), повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у пункті 1.2 цього договору.

Згідно із п.2.6. Договору розподіл (транспортування) природного газу за цим договором здійснює оператор газорозподільних мереж (газотранспортної системи), а саме: ПАТ "Київоблгаз", з яким споживач уклав відповідний договір (договори).

Пунктами 3.1 та 3.2. Договору передбачено, що право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання - передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ. Обсяги постачання підтверджуються постачальником шляхом подання оператору газотранспортної системи номінації на відповідний місяць постачання (розрахунковий період) в установленому законодавством порядку. Постачальник протягом трьох днів з моменту підтвердження оператором газотранспортної системи номінації повідомляє споживачу про розмір поданої номінації шляхом надсилання відповідного повідомлення на електронну адресу, зазначену споживачем у розділі 13 цього договору.

Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п.3.4 Договору).

Відповідно до п.3.5. Договору споживач зобов`язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику: завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копією акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті, за категоріями (у тому числі згідно з цим договором), підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.

Постачальник не пізніше десятого числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник, акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання постачальником акту приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого не підписання акту (п.3.6 Договору).

Регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим договором, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 (п.5.1. Договору).

Згідно з пунктами 5.2., 5.3., 5.4 Договору ціна за 1000 куб.м природного газу за цим договором становить 4942,00,00 грн, крім того податок на додану вартість - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн. Реалізація природного газу споживачеві за ціною, визначеною в п.5.2 цього договору, здійснюється за умови: наявності відповідної ліцензії на виробництво теплової енергії (у випадках, передбачених законодавством); виконання споживачем, на якого станом на 30.09.2015 поширювалася дія статті Закону України "Про теплопостачання", обов`язку щодо відкриття рахунка із спеціальним режимом використання. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1. Договору).

Споживач зобов`язаний, зокрема, самостійно припиняти (обмежувати) використання природного газу в разі порушення строків оплати за договором постачання природного газу; в разі відсутності або недостатності підтвердженого обсягу природного газу, виділеного споживачу (п.п.4 п.7.2. Договору).

Споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором (п.п.6 п.7.2. Договору).

Постачальник має право припинити або обмежити використання природного газу споживачеві у разі у разі несанкціонованого відбору природного газу або втручання в роботу комерційних вузлів обліку; відсутності або недостатності підтвердженого обсягу природного газу для забезпечення об`єктів газоспоживання споживача (п.п.1 п.7.3. Договору).

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.12.1 Договору).

Судом встановлено, що листом від 12.10.2016 №132 позивач надав відповідачу гарантійний графік погашення заборгованості за опалювальним період 2015-2016 роки.

Судом встановлено, що позивачем було направлено відповідні акти приймання-передачі природного газу.

Листами за вих.№26-273/1.8-17 від 16.01.2017, №26-1654/1.2-17 від 16.02.2017 відповідач повернув акти приймання-передачі природного газу без підписання з тих підстав, що у позивача наявний обсяг заборгованості у минулі періоди, а також з огляду на відсутність підтвердження планового обсягу номінації.

Позивач зазначає, що відповідач, всупереч прийнятих на себе зобов`язань за Договором не надав позивачу підтверджених номінацій на постачання природного газу протягом опалювального сезону 2016/2017рр., що свідчить про порушення, на думку позивача, відповідачем права позивача на отримання та споживання природного газу у обсягах, що визначені вказаним договором.

За наведених обставин, позивач просить суд: визнати право позивача на використання (споживання) природного газу для виробництва теплової енергії у обсягах, встановлених у п. 2,1 договору від 19,10.2016 № 1759/1617-ТЕ-17, укладеному із Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" щодо кожного місяця такого споживання; визнати протиправною відмову Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" у видачі номінацій Позивачу на використання (споживання) природного газу для виробництва теплової енергії у обсягах, встановлених у п. 2.1 договору від 19.10.2016 № 1759/1617-ТЕ-17, укладеному із Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ"; визнати протиправною відмову Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" у підписанні актів приймання-передачі природного газу для виробництва теплової енергії щодо кожного місяця такого споживання, відповідно до умов договору від 19.10.2016 № 1759/1617-ТЕ-17; визнати правомірним (санкціонованим) відбір (використання, споживання) природного газу позивачем у кожному місяці такого споживання, відповідно до умов договору від 19.10.2016 № 1759/1617-ТЕ-17; визнати протиправними дії Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "КИІВОБЛГАЗ" щодо встановлення несанкціонованого відбору природного газу, використаного позивачем в опалювальному періоді 2016-2017 для виробництва теплової енергії, в межах укладеного між позивачем та Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" договору від 19.10.2016 № 1759/1617-ТЕ-17.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

При цьому за частиною другою статті 5 Господарського процесуального кодексу України суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу. Отже, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Так, надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суд звертає увагу на визначення можливої ефективності такого способу з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тоді-як позовні вимоги у даній справі на забезпечення поновлення прав не спрямовані.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Вирішуючи господарський спір, суд має з`ясувати, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги позивача про визнання за ним права на споживання природного газу за Договором, визнання санкціонованим відбору природного газу за Договором, про визнання відмови відповідача 1 щодо видачі номінацій природного газу за Договором протиправною, про визнання відмови відповідача 1 щодо підписання актів протиправною, про визнання протиправними дій відповідача 2 щодо встановлення несанкціонованого відбору природного газу в опалювальному періоді 2016/2017 рр.

Як встановлено судом, пунктами 2.1. та 2.2. Договору сторони погодили, що постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 826 тис.куб.м.

При цьому, під час розгляду справи по суті судом було встановлено, що протягом спірного періоду відповідачем не були підтверджені позивачу планові обсяги (номінації) природного газу та не було підписано акти приймання-передачі природного газу. Водночас матеріалами справи та поясненнями сторін підтверджується, що фактично природний газ було відібрано та спожито позивачем, що останнім не заперечується.

Отже позивачем заявлено вимоги, які спрямовані на підтвердження факту правомірності поставки газу та визнання існування права у минулому, а не визнання порушеного, оспорюваного або невизнаного права, яке існує, може бути поновлене і, як наслідок, може бути реалізоване у випадку його визнання.

Висновку про те, чи існувало у позивача право на споживання газу на певних умовах у визначений період у минулому, суд може дійти, розглядаючи спір, зокрема, за вимогою, спрямованою до позивача, яка, як зазначає позивач, може бути до нього гіпотетично заявлена. Натомість вимога про визнання права у минулому спрямована на встановлення підстав існування права або законного інтересу, за захистом якого особа може звернутись, сама по собі ефективним способом захисту не є, і у разі задоволення позову не можливо відновлення становище, яке існувало у позивача, до того, як його право за його твердженням було порушено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №910/6642/18 від 14.06.2019.

Щодо вимог про визнання протиправними дій, суд зазначає, що такі вимоги за своєю суттю є вимогами про встановлення обставин та надання їм правової оцінки як неналежного виконання зобов`язання учасником господарської діяльності, тобто позивач фактично просить установити певні обставини та надати їм правову оцінку.

Проте суд зазначає, що рішення суду саме по собі повинне бути не декларативним, а виконуваним, тобто акт правосуддя повинен мати форму реалізації в майбутньому (власне, за наслідками чого і здійснюється відновлення порушених прав). Відтак, оцінюючи обрані позивачем способи захисту в частині визнання дій протиправними з точки зору їх ефективності, суд зазначає, що дані способи захисту не є належними та ефективними, оскільки навіть у разі їх задоволення, такі способи захисту не можуть забезпечити захист та реальне відновлення прав та інтересів.

За наведених обставин, позов Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на позивача у зв`язку з відмовою в позові.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 01.11.2019

Суддя Ю.В. Картавцева