Рішення № 85326935, 31.10.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2566/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

без виклику представників сторін

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720;

до Підприємства об`єднання громадян «Харківське учбово – виробниче підприємство № 1 українського товариства сліпих», 61145, м. Харків, вул. Клочківська, 174, код ЄДРПОУ 05518836;

про стягнення заборгованості за договором № 2499/1617-ТЕ-32 постачання природного газу від 30.09.2016 у розмірі 1177, 96 грн.

Суть спору:

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Підприємства об`єднання громадян «Харківське учбово – виробниче підприємство № 1 українського товариства сліпих» про стягнення заборгованості за договором № 2499/1617-ТЕ-32 постачання природного газу від 30.09.2016 у розмірі 1177, 96 грн., з яких: пеня у розмірі 727, 25 грн., 3 % річних у розмірі 103, 89 грн. та інфляційні втрати у розмірі 346, 82 грн.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором № 2499/1617-ТЕ-32 постачання природного газу від 30.09.2016 в частині своєчасної сплати вартості природного газу, у зв`язку з чим, відповідачу нараховано пеню у розмірі 727, 25 грн., 3 % річних у розмірі 103, 89 грн. та інфляційні втрати у розмірі 346, 82 грн. Здійснюючи правове обґрунтування позову, посилається на ст. 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України, ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264-265 ГК України, ст. 4, 20, 42, 46, 162-164, 171, 172 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження, розгляд справи визначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Позивачеві, згідно статті 251 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання.

Відповідач ухвалу господарського суду Харківської області від 14.08.2019 отримав 23.09.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулось до суду 17.10.2019, однак у строк, встановлений ухвалою суду від 14.08.2019 обґрунтованого відзиву на позовну заяву не надав, заяви з запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного провадження та будь-яких заяв та клопотань по справі до суду не надіслав, а відтак не скористався своїм конституційним правом на захист.

Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

У ч. 1 ст. 174 ГК України закріплено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Згідно із положеннями ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

30.09.2016 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Підприємством об`єднання громадян «Харківське учбово – виробниче підприємство № 1 українського товариства сліпих» укладено договір постачання природного газу 2499/1617-ТЕ-32, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно з п. 2.1. постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 9,5 тис. куб. метрів.

Відповідно до п. 3.4. договору приймання – передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання – передачі.

Так, на виконання умов вищевказаного договору, позивачем передано, а відповідачем у свою чергу прийнято природний газ на загальну суму 48552, 17 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання - передачі природного газу: від 30.11.2016 на суму 5141, 65 грн., від 31.12.2016 на суму 11724, 40 грн., від 31.01.2017 на суму 11659, 16 грн., від 28.02.2017 на суму 11783, 70 грн., від 31.03.2017 на суму 8243, 26 грн. (арк. справи 28-32).

Вказані акти приймання - передачі природного газу підписано уповноваженими представниками сторін і скріплено їх печатками.

Відповідно до п. 5.2 договору сторони узгодили, що ціна за 1000 куб.м. природного газу за цим договором становить 4942, 00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) – 20 %. Усього до сплати разом з податком на додану вартість – 5930, 40 грн.

Згідно з п. 6.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Таким чином, оплата за поставлений газ повинна бути здійснена:

- за актом приймання - передачі природного газу від 30.11.2016 на суму 5141, 65 грн. до 26.12.2016;

- за актом приймання - передачі природного газу від 31.12.2016 на суму 11724, 40 грн. до 25.01.2017;

- за актом приймання - передачі природного газу від 31.01.2017 на суму 11659, 16 грн. до 27.02.2017;

- за актом приймання - передачі природного газу від 28.02.2017 на суму 11783, 70 грн. до 27.03.2017;

- за актом приймання - передачі природного газу від 31.03.2017 на суму 8243, 26 грн. до 25.04.2017.

З довідки по операціях за договором № 2499/1617-ТЕ-32 постачання природного газу та виписки по особовому рахунку вбачається, що відповідач заборгованості по оплаті наданого природного газу не має, однак оплату останній проводив несвоєчасно, а саме:

- за актом приймання - передачі природного газу від 28.02.2017 на суму 11783, 70 грн. оплата проведена 26.05.2017, тобто з порушенням строку на 59 днів;

- за актом приймання - передачі природного газу від 31.03.2017 на суму 8243, 26 грн. оплата проведена 04.07.2017, тобто з порушенням строку на 69 днів (арк. справи 34-45).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 8.2. договору сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21 %, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Враховуючи, що відповідач порушив п. 6.1. договору та здійснював оплату за договором несвоєчасно, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 28.03.2017 по 25.05.2017 у розмірі 400, 00 грн., з 26.04.2017 по 03.07.2017 у розмірі 327, 25 грн., на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 549 ЦК України, ст. 231, 232 ГК України, ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», суд дійшов висновку, що він є обґрунтованими, правомірними та правильно розрахованими.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних за період з 28.03.2017 по 25.05.2017 та з 26.04.2017 по 03.07.2017 у розмірі 103, 89 грн. та інфляційних втрат за період з квітня по липень 2017 року у розмірі 346, 82 грн., суд керується положеннями ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Приймаючи до уваги факт прострочення відповідачем виконання свого зобов`язання, дослідивши поданий позивачем розрахунок 3 % річних за період з 28.03.2017 по 25.05.2017 та з 26.04.2017 по 03.07.2017 у розмірі 103, 89 грн. та інфляційних втрат за період з квітня по липень 2017 року у розмірі 346, 82 грн., судом встановлено правомірність та обґрунтованість нарахованих позивачем сум, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач не надав суду доказів, які б спростовували порушення останнім п. 6 договору в частині своєчасної оплати поставленого природного газу, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за договором № 2499/1617-ТЕ-32 постачання природного газу від 30.09.2016 у розмірі 1177, 96 грн. обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст. 129 ГПК України та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921, 00 грн. покладає на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Підприємства об`єднання громадян «Харківське учбово – виробниче підприємство № 1 українського товариства сліпих» (61145, м. Харків, вул. Клочківська, 174, код ЄДРПОУ 05518836) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) заборгованість за договором № 2499/1617-ТЕ-32 постачання природного газу від 30.09.2016 у розмірі 1177, 96 грн., з яких: пеня у розмірі 727, 25 грн., 3 % річних у розмірі 103, 89 грн., інфляційні втрати у розмірі 346, 82 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921, 00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текс рішення складено та підписано 31.10.2019.

Суддя Н.А. Новікова