Ухвала суду № 85324554, 31.10.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/15011/18

Провадження №: 1-кс/755/8243/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" жовтня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

слідчого судді Курила А.В.,

секретаря Миненко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №4 Польщикова І.В. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018100040006405 від 05.07.2018 року, про арешт майна,

в с т а н о в и в:

Прокурор Київської місцевої прокуратури №4 звернувся до суду із клопотанням, у межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018100040006405 від 05.07.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, про арешт майна.

Із тексту клопотання вбачається, що Київською місцевою прокуратурою №4 міста Києва здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні за фактами заволодіння невстановленими особами рядом квартир у місті Києві, які можуть належати територіальній громаді міста Києва як відумерла спадщина.

Досудовим розслідуванням встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 (адреса місця проживання зареєстровано у Коломийському районі Івано-Франківської області) на підставі договору купівлі-продажу №116, виданого 30.09.2019 приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Шевчук Дмитром Валерійовичем.

При цьому, інші дані у вказаному реєстрі щодо попереднього власника квартири відсутні. Разом з тим, згідно інформації КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації», право власності на вказану квартиру не реєструвалася.

Встановлено також, у вказаній квартирі проживав ОСОБА_2 на підставі ордеру на житлове приміщення від 28.08.1959.

Таким чином, первинна реєстрація права власності на вказану квартиру у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 здійсненна на підставі підроблених документів.

Прокурор у судове засідання не з`явився, клопотав про задоволення клопотання у його відсутність.

Відповідно до ст.172 КПК України, слідчий суддя прийшов до висновку, про необхідність розгляду клопотання без повідомлення власників майна, оскільки є необхідність забезпечення арешту майна, так як існують ризики відчуження майна до прийняття судом рішення.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт на майно накладається з метою збереження речових доказів.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

При цьому, ч.10 ст.170 КПК України, зазначає, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів

Речовими доказами згідно ч.1 ст.98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, на підставі вимог ч.5 ст.9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Також, у ст.1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).

На підставі викладеного, з урахуванням мотивів клопотання прокурора про арешт майна та доданих до клопотання документів, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що мав місце факт вчинення кримінального правопорушення та про необхідність накладення арешту на майно на підставі ч.2 ст.170 КПК України, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти органи досудового розслідування з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 110, 131, 170-175, 309 КПК України, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №4 Польщикова І.В. про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт на майно, а саме:

-квартиру АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1930565580000), шляхом заборони відчуження нерухомого майна.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з моменту її проголошення.

Слідчий суддя