Рішення № 8531846, 18.09.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"18" вересня 2009 р. Справа № 10/245-09          

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                                 Привалова А.І.

при секретарі                                                                                           Казміренко Л.В.

розглянувши справу № 10/245-09

за позовом компанії Harbor Corp.», США;

до приватного підприємства «ЛЕКС», с. Михайлівка-Рубежівка;

про           стягнення 320124,00 доларів США

Представники сторін:

від позивача : Іларіонов Є.А., представник за дов. від 02.07.2009р. б/н;

від відповідача: Морозовська Т.В., представник за дов. від 10.09.2009р. б/н.

обставини справи:

Компанія cific Harbor Corp.»(далі –позивач) звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до приватного підприємства «ЛЕКС»(далі –відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 320124,00 доларів США, що виникла в зв’язку з порушенням відповідачем умов Контракту № 47/12/07 від 04.12.2007р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.09.2009р. порушено провадження у справі № 10/245-09 та призначено її розгляд на 11.09.2009р.

На підставі ст. 22 ГПК України, представник позивача подав заяву від 09.09.2009р. б/н про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 24369044,00 доларів США, яка виникла за Контрактом № 47/12/07 від 04.12.2007р.

Ухвалою від 11.09.2009р. суд відклав розгляд справи на 18.09.2009р. за усним клопотанням представника відповідача, в зв’язку з необхідністю підготувати письмовий відзив на позов з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

У судовому засіданні 18.09.2009р. представник відповідача подав відзив, в якому, відповідно до вимог ст.ст. 22, 78 ГПК України, визнав позовні вимоги.

Суд вважає, що на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Приписами статті 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»передбачено, що спори, які виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

У відповідності зі статтею 123 ГПК України, іноземні підприємства і організації мають право звертатися до господарських судів згідно з встановленою підвідомчістю і підсудністю господарських спорів за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Іноземні підприємства організації мають процесуальні права і обов'язки нарівні з підприємствами і організаціями України.

Згідно ч. 1 ст. 124 ГПК України, господарські суди розглядають справи за участю іноземних підприємств і організацій.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Згідно з положеннями статті 15 ГПК України, справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

У пункті 9.1. Контракту № 47/12/07, укладеного між сторонами, зазначено: «любые разногласия или претензии, возникающие по настоящему контракту, в связи с ним или в связи с его нарушением, будут разрешены путем арбитража, проводимого Международным Коммерческим Арбитражным судом, и решение вынесенное арбитром(ами) может бать предъявлено к исполнению в любой суд, обладающий необходимой юрисдикцией».

Проте, судом враховується те, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди. Арбітражна угода укладається в письмовій формі.

Угода вважається укладеною в письмовій формі, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами, або укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням інших засобів електрозв'язку, що забезпечують фіксацію такої угоди, або шляхом обміну позовною заявою та відзивом на позов, в яких одна із сторін стверджує наявність угоди, а інша проти цього не заперечує. Посилання в угоді на документ, що містить арбітражне застереження, є арбітражною угодою за умови, що угода укладена в письмовій формі і це посилання є таким, що робить згадане застереження частиною угоди.

Згідно ст. 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Відповідно до п. 3 ст. 2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, Нью-Йорк, 1958, господарський суд може порушити провадження зі справи у випадку наявності у зовнішньоекономічному договорі арбітражної угоди, якщо визначить, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. Так, арбітражна угода не може бути виконана, якщо сторони неправильно виклали назву третейського суду або зазначили арбітражну установу, якої не існує.

Сторони не надали суду доказів існування арбітражної установи під назвою Міжнародний Комерційний Арбітражний суд. Отже, з огляду на вказане, пункт 9.1. Контракту не може бути виконаний сторонами, оскільки арбітражна установа, зазначена сторонами в Контракті не існує, крім того сторони не подали клопотання про направлення спору на розгляд такій установі, відтак справа підлягає розгляду по суті у Господарському суді Київської області.

Відповідно до ст. 44 Закону України «Про міжнародне приватне право», у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону.

Згідно ч. 2 ст. 32 Закону України «Про міжнародне приватне право», у разі відсутності вибору права, до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином.

Відповідно до частини п’ятої статті 382 Господарського кодексу України, права та обов'язки сторін зовнішньоекономічного договору (контракту) визначаються правом місця його укладення, якщо сторони непогодили інше.

Як вбачається з умов Контракту № 47/12/07, укладеного між сторонами, сторонами не було визначено матеріальне право країни, яке підлягає застосуванню у випадку виникнення спорів за вказаним контрактом. Проте, місцем укладення контракту є м. Київ, Україна. Обставини, щодо яких заявлено позов є невиконання українським контрагентом за контрактом своїх грошових зобов’язань. Отже, при вирішенні вказаного спору слід керуватися законодавством України.

Таким чином, дана справа підвідомча та підсудна господарському суду Київської області із застосуванням матеріального права України.

04.12.2007 р. між Компанією fic Harbor Corp.»(далі –продавець) та приватним підприємством «ЛЕКС»(далі –покупець) було укладено Контракт № 47/12/07.

Згідно з умовами контракту, продавець передає покупцю у власність, а покупець приймає нові автомобілі та зобов’язується сплатити їх вартість в порядку, розмірі і на умовах, визначених контрактом.

Сторонами було укладено Додаткову угодою № 4 від 17.11.2008р. до Контракту № 47/12/07 від 04.12.2007р., якою змінено п. 4.1. контракту, а саме: суму контракту збільшено до 40000 000 доларів США.

Додатковою угодою №6 від 30.03.2009р. до Контракту № 47/12/07 від 04.12.2007р. (п.1.2.) встановлено, що оплата товару проводиться наступним чином: - 30 % від суми узгодженої партії товару сплачується до розміщення заводського замовлення, - 70 % суми на базисі FOB порт Джебель Алі, ОАЕ.

На виконання Додаткової угоди № 6 від 30.03.2009р., сторонами був підписаний перелік щодо 2240 легкових автомобілів на загальну суму 34355600,00 доларів США, які були передплачені відповідачем в розмірі 30 % або 10306680,00 доларів США. Ці автомобілі, як зазначається в підписаному переліку, перебувають на складах в місті Буремі, Оман, на зберіганні у компанії cific Harbor Corp.»і готові для відправлення ПП «ЛЕКС»після повної сплати всієї суми партії цих автомобілів.

02.04.2009р. сторонами було укладено Додаткову угоду № 6/1, якою змінено п. 3.5. контракту та встановлено, що 70 % суми контракту сплачується на базисі DEQ (поставка з пристані) порт Буремі, Оман. Очистка від мита здійснюється продавцем після отримання від покупця всієї суми за партію автомобілів, що постачаються.

04.04.2009р. позивач листом повідомив відповідача про наявність на складі порту Буремі, Оман, зазначених автомобілів і запропонував відповідачу здійснити їх оплату в передбаченому Контрактом розмірі - 24048920,00 доларів США, протягом п’яти календарних днів.

Проте, відповідач оплату остаточної визначеної вартості автомобілів за контрактом в розмірі 24048920,00 доларів США не здійснив.

Крім того, у п.1.1. Додаткової угоди №6 від 30.03.2009р. сторони передбачили, що продавець надає покупцю послуги зі зберігання автомобільного транспорту, що придбається покупцем згідно Контракту.

Згідно Додаткових угод №7 та №7/1 від 17.04.2009р. до Контракту № 47/12/07 від 04.12.2007р., сторони домовились про сплату вартості зберігання автомобілів з 01.01.2009р. Вартість послуг по зберіганню автомобільного транспорту визначена сторонами у розмірі 3,00 долари США на добу за один автомобіль. Починаючи з другого кварталу 2009 року, вартість зберігання автомобілів збільшується на 20 % щоквартально. Окрім цього, сторони домовились, що оплата за послуги зі зберігання автомобілів буде здійснюватись відповідачем протягом 7 календарних днів після підписання відповідного акту про надані послуги.

30.06.2009р. сторонами був підписаний акт наданих послуг по зберіганню 2240 автомобілів за 2-й квартал 2009 року. Загальна вартість послуг, які були надані відповідачу по зберіганню автомобілів в 2-му кварталі 2009 року, склала 733824,00 доларів США.

Відповідач за надані послуги по зберіганню автомобілів розрахувався частково, заборгованість склала 320124,00 доларів США, що також підтверджується підписаним сторонами актом звірки розрахунків за послугами зберігання від 08.08.2009р.

Укладений між сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін прав та обов'язків, визначених ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов’язань.

В силу ч. 1, 7 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Виходячи з умов укладеного сторонами Контракту № 47/12/07 від 04.12.2007р. та додаткових угод до нього, останній містить в собі елементи договору купівлі-продажу та договору зберігання.

В силу ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ч. 1 ст. 693 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов’язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідач після поставки 2240 легкових автомобілів у місто Буремі, Оман, не здійснив оплату товару, згідно умов укладеного між сторонами Контракту № 47/12/07 від 04.12.2007р. та додаткових угод до нього. На день розгляду справи заборгованість за поставлений товар складає 24048920,00 доларів США.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання (ч. 1 ст. 946 ЦК України).

Заборгованість відповідача за послуги по зберіганню придбаних автомобілів становить 320124,00 доларів США, що підтверджується належними доказами, наявними в матеріалах справи та не заперечується відповідачем.

Враховуючи вищевикладені обставини, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства «ЛЕКС»(08110, Київська обл., с. Михайлівка-Рубежівка, вул. Жовтнева, 30-Б; код ЄДРПОУ 21691646) на користь компанії Harbor Corp.»(3900 S.E. 189th Ave, Vancouver, WA 98083, USA) заборгованість у розмірі 24369044,00 (двадцять чотири мільйони триста шістдесят дев’ять тисяч сорок чотири) доларів США –заборгованості, 3400 (три тисячі чотириста) доларів США - державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяА.І. Привалов Дата складення та підписання рішення в повному обсязі – 16.10.2009р.