Рішення № 8531664, 20.08.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"20" серпня 2009 р. Справа № 6/157-09

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                       Маляренка А.В.

при секретарі                                                                       Поліщук О.Д.

розглянувши справу № 6/157-09

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Березанське агропромислове

підприємство «Недра», м. Березань

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон», с. Красне, Згуровський

район

про стягнення 28 101,48 грн.

Представники сторін:

від позивача: Малиш С.М. (довіреність № б/н від 17.06.2009 року)

відповідача: не з‘явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Відкритого акціонерного товариства «Березанське агропромислове підприємство «Недра» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон»(далі - відповідач) про стягнення 28 101,48 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несплату відповідачем заборгованості за переданий у власність товар відповідно до Генерального договору №23/03/01 від 23.03.2009 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.06.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 20.08.2009 року.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, мотивуючи їх тим, що відповідачем не виконані зобов’язання по оплаті товару за Генеральним договором №23/03/01 від 23.03.2009 року.

У судове засідання 20.08.2009 року відповідач не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду Київської області про порушення провадження у справі не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Оскільки, відповідачу була направлена кореспонденція про час та місце розгляду справи рекомендованим відправленням, на якому є відмітка пошти про отримання, суд дійшов висновку, що відповідач був повідомлений належним чином, а тому на підставі ст. 75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

встановив:

Правовідносини сторін у справі врегульовано Генеральним договором №23/03/01 від 23.03.2009 року (далі Договір). На виконання умов зазначеного Договору позивач (продавець) зобов‘язується передати у власність відповідача (покупця), а відповідач (покупець) зобов‘язується прийняти і оплатити нафтопродукти (товар) відповідно до умов Договору. Згідно із п. 4.1-4.2 відвантаження товару здійснюється на підставі заявки покупця в якій зазначається вид нафтопродукту, його кількість та умови відвантаження. Заявка може бути як в усній, так і в письмовій формі. Підтвердженням факту направлення заявки покупцем та отримання її продавцем є оплата товару покупцем та відвантаження товару покупцю. Асортимент, кількість (об'єм) товару, ціна, умови оплати, терміни і умови його поставки та моменту відвантаження узгоджуються сторонами в заявках, накладних, виставлених рахунках та інших бухгалтерських документах, що застосовуються при товарообороті, або при необхідності - шляхом укладення додаткових угод, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.5.1-5.2 Договору оплата здійснюється на підставі виставленого продавцем рахунку на умовах 100 % передплати, а в інших випадках умови оплати узгоджуються додатковою угодою до договору. Датою здійснення оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов‘язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов‘язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов‘язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що відповідно до п.4.1 Договору відвантаження товару позивачем здійснено на підставі заявки відповідача (лист вх. №02/04/09 від 02.04.2009 року). Після отримання заявки, позивач виставив відповідачу рахунок №21 від 07.04.2009 року та накладну №10 від 07.04.2009 року на дизпаливо у кількості 5000 (п‘ять тисяч) літрів загальною вартістю 22 500,00 грн. (в тому числі ПДВ –3 750,00 грн.). Відпуск товару представнику відповідача проводився на підставі довіреності №14 від 07.04.2009 року. На підтвердження оплати за товар відповідач надав позивачу гарантійний лист в якому зазначив строк оплати за товар – 30.04.2009 року.

Судом встановлено, що позивачем повністю виконані свої зобов‘язання за Договором, так, на виконання зазначеного Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 22 500,00 грн., що підтверджується накладною №10 від 07.04.2008 року та рахунком №2-1 від 07.04.2009 року.

Крім того, із доказів у справі вбачається, що позивач на адресу відповідача направляв повідомлення №92 від 28.04.2009 року з вимогою сплатити заборгованість за отриманий товар у сумі 22 500,00 грн., яка залишена без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень та подати до суду відповідні докази. Відповідач у судове засідання не з’явився, докази оплати суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 22 500,00 грн. основного боргу, є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Крім того, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього пеню у розмірі 5 400,00 грн. за період з 30.04.2009 року по 18.06.2009 року.

Відповідно до п. 7.4 Договору за прострочення платежу покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 ГПК України, суд перевірив правильність нарахування пені за заявлений позивачем період. Розрахунок пені відповідає вимогам законодавства та матеріалам справи тому задовольняється у заявленому позивачем, розмірі –5 400,00 грн.

Також, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього індексу інфляції у сумі - 112,50 грн. та три проценти річних –88,98 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 55 ГПК України, суд перевірив правильність нарахування індексу інфляції та 3% річних за заявлений позивачем період. Отже, вимоги щодо стягнення з відповідача індексу інфляції та трьох процентів річних є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, відповідачем не спростовані том у підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 549, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230 ГК України та ст.ст. 33, 44, 49, 55 ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, –

вирішив:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон»(07612, Київська обл., Згуровський р-н, с. Красне, код ЄДРПОУ 31590250) на користь Відкритого акціонерного товариства «Березанське агропромислове підприємство «Недра»(07541, Київська обл., м. Березань, вул. Недрянська, 25-б, код ЄДРПОУ 00904782) 22 500,00 (двадцять дві тисячі п‘ятсот) грн. - основного боргу, 5 400,00 (п‘ять тисяч чотириста) грн. - пені, 112,50 (сто дванадцять) грн. - інфляційних, 88,98 (вісімдесят вісім) грн. - 3 % річних, а також витрати по сплаті державного мита - 281,01 (двісті вісімдесят одна) та 312,50 (триста дванадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя