Ухвала суду № 85311493, 30.10.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/17828/19

Провадження № 2/161/4150/19

У Х В А Л А

30 жовтня 2019 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Черняка В.В.,

за участю секретаря судового засідання – Новаковської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку заяву ОСОБА_1 та Приватної фірми «СУНАР» (вх. № 50815/19) про забезпечення позову,

в с т а н о в и в :

29.10.2019 року ОСОБА_1 та Приватна фірма «СУНАР» звернулись до суду з заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 та Приватної фірми «СУНАР» до Акціонерного товариства «ВТБ Банк», ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

В своїй заяві позивач вказує на те, що на сьогоднішній день в провадженні приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги С.С. знаходиться виконавче провадження по виконанню виконавчого листа, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованості по кредитному договору № 4/58/240408 від 24.04.2008 року, яке на даний час перебуває на стадії вже проведених третіх торгів, які оголошено такими, що не відбулися через відсутність зареєстрованих учасників. У разі оголошення третіх прилюдних торгів такими, що не відбулися, на підставі ст.49 Закону України «Про іпотеку» та ч.6 ст.61 Закону України «Про виконавче провадження» не реалізоване майно (предмет іпотеки) може бути залишеним за собою іпотекодержателем (стягувачем). На сьогоднішній день приватний виконавець не надсилав повідомлення про вирішення питання про залишення за собою не реалізованого майна на адресу АТ «ВТБ Банк», пояснюючи необхідністю отримання доказів заміни сторони в виконавчому провадженні з АТ «ВТБ Банк» на ОСОБА_2 та подальшого направлення останньому повідомлення про вирішення питання про залишення за собою не реалізованого майна. У разі згоди ОСОБА_2 на те, останній, ще до ухвалення рішення по справі, зможе відчужити іпотечне майно, що істотно ускладнить поновлення порушених та оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. З врахуванням зазначеного, просить забезпечити позов шляхом заборони вчинення будь-яким особам будь-яких реєстраційних дій щодо нерухомого майна, а саме: незавершеного будівництвом адміністративно-складського приміщення та магазину (раніше будинок АДРЕСА_1 ) готовністю 32% / АДРЕСА_2 -3 АДРЕСА_3 що АДРЕСА_4 адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,10 га, кадастровий номер 22:027:0052, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Розглянувши обґрунтування заяви про забезпечення позову та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

На переконання суду, необхідність вжиття заходів забезпечення позову обраним заявниками способом, не обґрунтована, оскільки, повідомлені ними обставини не дають підстави вважати, що у разі невжиття заходів забезпечення позову і якщо такий буде задоволено, виконання рішення суду може бути утрудненим або неможливим в майбутньому. Разом із тим, суд відзначає, що нерухоме майно не вибуло із фактичного володіння та користування позивача, про що свідчать матеріали заяви.

Крім того, спосіб захисту повинен мати практичне застосування, а, заборона третім особам, без окресленого кола осіб, не буде мати практичного застосування, тому, довести ухвалу суду до кола осіб буде неможливо.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 149-153, 260, 353 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 та Приватної фірми «СУНАР» (вх. № 50815/19) про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 30.10.2019 року.

Суддя Черняк В.В.