Рішення № 85310592, 31.10.2019, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/10507/19

Провадження № 2/750/2373/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2019 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого судді Требух Н.В.,

за участі секретаря судового засідання Будаш М.В.,

справа №750/10507/19

позивач ОСОБА_1

відповідачі Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Колейчик Володимир Вікторович

треті особи без самостійних вимог приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Юхименко Ольга Леонідівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Колейчик Володимир Вікторович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

за участі: сторони не з`явились

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Деснянського районного суду м.Чернігова з цивільним позовом до відповідачів про визнання виконавчого напису №2673 від 31.07.2019 року таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування доводів позовних вимог зазначено, що між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» укладено кредитний договір № 20130516130354 від 29.05.2013 року, за яким позивачу було надано кредитний ліміт в сумі 8300 грн. строком з 29.05.2013 року по 28.05.2015 року. У травня 2019 року на адресу позивача надійшла претензія від ТОВ «ФК Сіті Фінанс», за якої слідує, що дане товариство є правонаступником ПАТ «Брокбізнесбанк» та що позивач має заборгованість по кредитному договору станом на 20.05.2019 року в сумі 11969 грн. 04 коп. В подальшому стало відомо, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Юхименко О.Л. перебуває виконавчий напис 2673 від 31.07.2019 року, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Колейчик В.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Сіті Фінанс» заборгованості в розмірі 12567,70 грн. Зазначає, що вимоги надіслані ТОВ ФК Сіті фінанс не були безспірними, виконавчий напис виданий з порушенням Закону України «Про нотаріат», з порушенням строку позовної давності, про застосування якої позивач не мав змоги заявити.

В судове засіданні представник позивача надала заяву про розгляд справи за її та позивача відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Відповідачі та третя особа до суду не з`явились, про час та місце розгляду справи сповіщені, про причини неявки не повідомили, відзив відповідачами не надано.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова від 24.09.2019 року вжити заходи забезпечення позову.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

29.05.2013 року року між позивачем та ПАТ «Брокбізнесбанк» сторонами укладено кредитний договір №20130516130354 (далі Договір).

ТОВ «Фінансова компанія Сіті Фінанс» як правонаступник ПАТ «Брокбізнесбанк» звернулося до приватного нотаріуса Колейчик В.В. із заявою про вчинення виконавчого напису за Договором для стягнення боргу в сумі 12567,70 грн.

31.07.2019 року приватним нотаріусом иївського міського Броварського районного округу Колейчик В.В. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 2673 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Сіті Фінанс» заборгованості в сумі 12567,70 грн.

Приватний виконавцем виконавчого округу м.Києва Юхименко О.Л. 16.08.2019 року відкрито виконавче провадження.

За загальним правилом ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку).

Згідно з п.п. 2.1 п. 2 Глави 16 розділу II Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувана до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Всупереч наведеному, нотаріус вчинив оскаржуваний виконавчий напис без належного підтвердження безспірності вимоги кредитора.

Відповідно до ст.. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Отже, оспорюваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом із порушенням вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат» та пункту 284 Інструкції, оскільки вказану у виконавчому написі суму боргу не можна вважати безспірною.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про нотаріат», яким не передбачено звернення боржника із заявою про застосування позовної давності.

Згідно п. 16 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів і визначення підсудності цивільних справ» спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються судом в порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією із сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства як спір про право у позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства.

З огляду на вищенаведене суд доходить до висновку про те, що вимога відповідача не є безспірною, а отже не підлягає задоволенню в порядку вчинення нотаріального напису. Саме з цих підстав виконавчий напис повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Щодо вимог позивача до приватного нотаріуса, суд зазначає наступне, що приватний нотаріус є неналежним відповідачем у цій справі, цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом. Отже, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову до приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Колейчик В.В.

Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Отже, враховуючи надані докази щодо понесення витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи пропорційність розміру задоволених вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ТОВ «Фінансова Компанія Сіті Фінанс» на користь позивача 750 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином із відповідача ТОВ «Фінансова Компанія Сіті Фінанс» на користь позивача підлягає стягненню 384,20 грн. у відшкодування судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 258-260, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Сіті Фінанс» (місто Київ вулиця січових Стрільців 37-41 код 39508708), приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Колейчик Володимира Вікторовича ( місто Бровари вулиця Грушевського 15) задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Колейчик В.В. від 31.07.2019 року, зареєстрований в реєстрі за №2673 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Сіті Фінанс» грошових коштів в сумі 12567 грн 70 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Сіті Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору в сумі 384 грн. 20 коп. та 750 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні позову до приватного виконавця Броварського районного нотаріального округу Колейчик Володимира Вікторовича відмовити.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н.В.Требух