Рішення № 8531034, 23.04.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"23" квітня 2009 р. Справа № 2/007-09/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Макрос”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ідекс”, м. Бровари

про стягнення 130994,44 грн.

Суддя С.Ю. Наріжний

Представники:

від позивача Сущенко Н.В. - довіреність б/н від 17.01.2008р.;

від відповідача не з'явився;

суть спору:

Ухвалою від 26.01.2009р. порушено провадження у справі № 2/007-09 за позовом ТОВ “Макрос”до ТОВ “Ідекс” про стягнення боргу за отриманий товар та штрафних санкцій в сумі 130994,44 грн., з яких 65862,20 грн. основний борг, 42665,19 грн. збитки від інфляції, 5305,95 грн. 3% річних, 17161,10 грн. пеня.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач своєчасно та в повному обсязі не оплатив поставлений йому товар.

          Відповідно до розпорядження голови господарського суду Київської області А.С. Грєхова від 04.03.2009 року справу №2/007-09 передана до подальшого провадження судді Наріжному С.Ю.

          Ухвалою від 10.03.2009 р. справу прийнято до свого провадження суддею Наріжним С.Ю. та присвоєно їй №2/007-09/13.

          Відповідач проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та доповненні до нього, що містяться в матеріалах справи та визнає позовні вимоги частково в сумі 45862,20 грн. основного боргу, 5317,78 грн. пені, 1349,88 грн. збитків від інфляції, 624,4 грн. 3% річних.

          02.04.2009 р. позивачем подано заяву № 02/04-09-юр, в якій позивач просить стягнути з відповідача 57157,18 грн. основного боргу, 36863,64 грн. інфляційних втрат, 4623,76 грн. 3% річних та 1315,40 грн. пені, а також покласти на відповідача судові витрати.

          Відповідно до частини четвертої ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Судом встановлено, що заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а тому приймається судом до розгляду.

В судовому засіданні 02.04.2009 р. оголошувалась перерва до 23.04.2009 р. на 10.30 про що сторони належним чином були повідомлені.

Представник відповідача в судове засідання 23.04.2009 р. не з’явився, але надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи в зв’язку з відпусткою представника.

Розглянувши зазначене клопотання суд вважає, що причини неявки представника позивача у судове засідання не є поважними, оскільки відповідно до ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. До того ж суд враховує, що у справі проведено вже два судових засідання за участю представників відповідача, долучено до матеріалів справи відзив, доповнення до відзиву відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

03.01.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №ПСП-№25 (далі –договір). Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов’язується постачати харчові добавки (далі –товар) з необхідними супроводжувальними документами та передавати товар у власність відповідача, а відповідач зобов’язується прийняти та оплатити товар на умовах договору.

Відповідно до п. 9.1 договору він набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2007 р. В будь-якому випадку договір є чинним до остаточного виконання сторонами взаємних зобов’язань.

Як встановлено судом та не заперечується позивачем, про що свідчить заява позивача від 02.04.2009 р. №02/04-09-юр після 31.12.2007 р. договір продовжував свою дію у 2008р., а отже строк оплати товару повинен визначатись згідно умов договору.

На виконання умов договору, зокрема, на підставі накладних №597 від 22.08.2008 р., №612 від 29.08.2008 р., №634 від 08.09.2008 р., №647 від 12.09.2008 р., №661 від 18.09.2008 р., №697 від 03.10.2008 р., №748 від 21.10.2008 р., №788 від 07.11.2008 р., №803 від 18.11.2008 р., що містяться в матеріалах справи позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму вказану в накладних, загалом на 85864 грн.

Відповідно до п. 6.3 договору відповідач здійснює оплату за товар у повному обсязі протягом 24 банківських днів з моменту переходу права власності відповідно до п. 1.3 договору.

В порушення умов договору відповідач оплату отриманого товару здійснив частково у зв’язку з чим на час порушення провадження у справі у відповідача існувала заборгованість перед позивачем в сумі 65862,20 грн., що не заперечується відповідачем.

В подальшому під час провадження по справі відповідач згідно пл. доручення №6629 від 26.02.2009р. перерахував позивачу 20000 грн. Що стосується твердження відповідача, що зазначені 20000 грн. сплачені ним 26.02.2009 р. є сплатою основного боргу, а позивач неправомірно зарахував 11294,98 грн. на погашення пені та лише 8705,02 грн. на погашення основного боргу, то суд не приймає дану позицію відповідача, як обґрунтовану, з наступного. В платіжному дорученні про перерахування 20000 грн. вказано в призначенні платежу «оплата за оболонку»згідно рахунку. По-перше, як вбачається з накладних по зазначеній справі стягується заборгованість не за оболонку, а за отриманий Стабілізатор Магкель. По-друге також відсутнє чітке призначення платежу з посиланням на договір на підставі якого виникли правовідносини або вірне зазначення товару (продукції), яка була предметом договору. Таким чином відповідач правомірно зарахував частину цієї суми 11294,98 грн. на погашення пені, а залишок 8705,02 грн. на погашення наявної заборгованості.

Враховуючи зазначене заборгованість відповідача в розмірі 57187,18 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Згідно п 11.2 договору у разі порушення відповідачем строків оплати товару, він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивачем з урахуванням заяви № 02/04-09-юр про зменшення позовних вимог нараховано до стягнення з відповідача 12610,38 грн. пені за період дії договору по накладним, які містяться в матеріалах справи, поставка товару по яким відбувалась з 13.12.2007 р. по 18.11.2008 р. та оплачувалась відповідачем з порушенням строків оплати товару. Враховуючи, що станом на 26.02.2009 р. відповідачем сплачено на користь позивача 20000 грн., 11294,98 грн. з яких зараховані на погашення пені, залишок суми пені складає 1315,40 грн.

Судом досліджено уточнений розрахунок пені, що міститься в заяві № 02/04-09-юр про зменшення позовних вимог та встановлено, що він є обґрунтованим та відповідає обставинам справи, а тому зазначена вимога підлягає задоволенню повністю. Наданий відповідачем контрозрахунок пені не відповідає обставинам справи оскільки розрахований не за той період, який заявлено в позові позивачем.

Крім того, згідно із ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, що знаходиться в заяві № 02/04-09-юр про зменшення позовних вимог розмір 3% річних за весь час прострочення по накладним, які містяться в матеріалах справи, поставка товару по яким відбувалась з 29.03.2006 р. по 18.11.2008 р. та оплачувалась відповідачем з порушенням строків оплати товару складає 4623,76 грн., збитків від інфляції 36863,64 грн. Розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому зазначені вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи позовні вимоги підлягають задоволенню повністю згідно заяви № 02/04-09-юр про зменшення позовних вимог.

Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.44 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ідекс” (07540, Київська обл., Баришівський р-н, м. Березань, вул. Леніна 268; код ЄДРПОУ 32886518) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Макрос" (м. Київ, вул. Саксаганського 84/86, офіс 10; код ЄДРПОУ 31256979) 57187 (п’ятдесят сім тисяч сто вісімдесят) грн. 18 коп. –основного боргу, 1315 (одну тисячу триста п’ятнадцять) грн. 40 коп. пені, 4623 (чотири тисячі шістсот двадцять три) грн. 76 коп. –3% річних, 36863 (тридцять шість тисяч вісімсот шістдесят три) грн. 64 коп. збитків від інфляції, а також судові витрати: 1412 (триста сімдесят п’ять) грн. 63 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя