Рішення № 8530809, 11.12.2008, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"11" грудня 2008 р. Справа № 5/284-08

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ

до Комунального підприємства Київської обласної ради “Макарівтепломережа”, смт Макарів

про стягнення 42149,90 грн.

за участю представників:

позивача:Михалевська З.О. –дов. від 15.07.08р. № 120/10

відповідача:Бондар І.Г. –дов. від 25.12.2007р. № 520

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (далі - Позивач) до Комунального підприємства Київської обласної ради “Макарівтепломережа” (далі - Відповідач) про стягнення 42149,90 грн., з яких 28703,26 грн. основного боргу, 2957,41 грн. пені, 9010,18 грн. інфляційних втрат та 1479,05 грн. три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій від 30.12.2005р. № 06/05-2331 ТЕ-17 щодо здійснення розрахунків за поставлений газ у визначені договором строки.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Представник відповідача, присутній в судовому засіданні, позов не визнає та просить суд відмовити в його задоволенні з мотивів викладених в відзиві на позовну заяву та додатковому поясненні до нього, які зводяться до того, що грошове зобов’язання відповідача по договору на постачання природного газу № 06/05-2331ТЕ-17 від 30.12.2005р. в розмірі суми основного боргу було припинено шляхом заміни його новим зобов’язанням по договору № 231/440 від 31.07.2008 р. про організацію взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2008 р. № 440. Щодо стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені відповідач посилається на ч. 2 та ч. 6 ст. 604 ЦК України та вважає, що вони є додатковими зобов’язаннями, які були пов’язані з основним зобов’язанням по договору, та в зв’язку з новацією основного зобов’язання щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ припинились додаткові зобов’язання пов’язані з первісним зобов’язанням. Таким чином пеня, інфляційні втрати та 3% річних нараховані позивачем безпідставно і не можуть бути застосовані до відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій від 30.12.2005 року № 06/05-2331 ТЕ-17 (далі –Договір), відповідно до умов якого постачальник - позивач зобов’язався передати у власність покупцю - відповідачу в 2006 році природний газ, а покупець зобов’язався прийняти та сплатити за газ на умовах даного Договору.

Згідно п. 6.1 Договору остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі природного газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 6.4 Договору передбачено, що в платіжних дорученнях відповідач повинен обов’язково вказувати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості у відповідача за даним договором позивач зараховує кошти, що надійшли від відповідача, як погашення заборгованості за газ та компенсацію витрат на його транспортування територією України, поставлений в минулі періоди по даному договору, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу, а останній прийняв протягом січня –квітня, жовтня - грудня 2006р. природний газ на загальну суму 616256,77 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу від 31.01.2006р., 28.02.2006 р., 31.03.2006 р., 30.04.2006 р., 31.10.2006 р., 30.11.2006 р., 31.12.2006 р., які підписані в двохсторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

На час прийняття рішення у справі, відповідач свої договірні зобов’язання щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ виконав повністю, шляхом здійснення взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2008 р. № 440, сплативши заявлену до стягнення суму боргу в розмірі 28703,26 грн. що підтверджується платіжним дорученням № 854 від 20.08.2008р., завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Відсутність на час розгляду справи заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений природний газ також підтверджується актом звірки розрахунків між сторонами у справі за договором № 06/05-2331, відповідно до якого сальдо на 31.10.2008р. дорівнює 0. Зазначений акт підписаний в двохсторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств, оригінал якого залучений до матеріалів справи.

Оскільки відповідачем сплачена сума основного боргу в розмірі 28703,26 грн. то предмет спору в даній справі в вказаній частині відсутній.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у справі в зазначеній частині припинити.

Щодо решти позовних вимог то суд зазначає наступне.

На протязі строку дії Договору відповідачем було порушено строки виконання зобов’язання щодо здійснення розрахунків за поставлений природний газ, в зв’язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача, інфляційні втрати нараховані за період 01.01.2007 р. по 31.05.2008 р. складають 9010,18 грн., три проценти річних з простроченої суми, за період з 11.01.2007р. по 13.06.2008р. складають 1479,05 грн.

Розрахунок позивача інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 9010,18 грн. та трьох процентів річних в розмірі 1479,05 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 7.2, 7.5 договору просить суд стягнути з відповідача за несвоєчасну сплату поставленого природного газу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом з 13.12.2007р. по 13.06.2008р., яка за розрахунком позивача складає 2957,41 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а відтак підлягає задоволенню.

Посилання відповідача на безпідставність нарахування позивачем за порушення строків оплати поставленого газу пені, 3% річних, інфляційних втрат не приймається судом до уваги, оскільки договір № 231/440 від 31.07.2008 р. про організацію взаєморозрахунку укладений на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2008 р. № 440 на який посилається позивач, як на доказ в підтвердження своїх заперечень проти позову, не є за своєю правовою природою (новацією) в розумінні ст. 604 ЦК України.

Крім того, зазначений договір укладений на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2008 р. № 440, а не за домовленістю сторін щодо заміни первісного зобов’язання за договором на постачання природного газу № 06/05-2331 ТЕ-17 новим зобов’язанням.

Також суд звертає увагу на п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2008 р. № 440, в якому зазначено, що підставою для проведення розрахунків є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без врахування пені, штрафних та фінансових санкцій).

Як вбачається з матеріалів справи, договір № 231/440 від 31.07.2008р. про організацію взаєморозрахунку укладений на суму основного боргу без врахування пені, штрафних та фінансових санкцій, які передбачені договором на постачання природного газу. Таким чином нарахування позивачем сум пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушено відповідачем строків виконання зобов’язання щодо здійснення розрахунків за поставлений природний газ згідно умов договору на постачання природного газу від 30.12.2005р. № 06/05-2331 ТЕ-17 до моменту укладення договору № 231/440 від 31.07.2008 р. про організацію взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2008 р. № 440 та заявлення їх до стягнення є правомірними та такими що відповідають вищезазначеним вимогам законодавства.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 77, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 28703,26 грн.

2. Решту позовних вимог задовольнити повністю.

3. Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради “Макарівтепломережа” (08000, Київської обл., смт Макарів, вул. Гагаріна, 1, код ЄДРПОУ 24879244) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 2957 (дві тисячі дев’ятсот п’ятдесят сім) грн. 41 коп. пені, 9010 (дев’ять тисяч десять) грн. 18 коп. інфляційних втрат, 1479 (одну тисячу чотириста сімдесят дев’ять) грн. 05 коп. 3% річних, 421 (чотириста двадцять одну) грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя