Рішення № 8530263, 25.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.03.10 р.                     Справа № 15/48                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства “Хімагромаркетинг 2000” м. Київ (код ЄДРПОУ 30369454)

до відповідача сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Золота Криниця” с. Золота Криниця (код ЄДРПОУ 30886652)

про стягнення основного боргу в сумі 39765,94 грн., штрафу у розмірі 15714,89 грн., пені в сумі 1703,67 грн., інфляції в сумі 1157,11 грн., відсотків у розмірі 6076,75 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Петренко В.О. за довіреністю № 8/29 від 02.01.2010 р.

від відповідача: не з’явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява приватного підприємства “Хімагромаркетинг 2000” м. Київ до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Золота Криниця” с. Золота Криниця про стягнення основного боргу в сумі 39765,94 грн., штрафу у розмірі 15714,89 грн., пені в сумі 1703,67 грн., інфляції в сумі 1157,11 грн., відсотків у розмірі 6076,75 грн.

Ухвалою суду від 19.02.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/48, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

У порушення вимог ухвал суду від 19.02.2010 р., 09.03.2010 р. відповідач в судові засідання 09.03.2010 р., 25.03.2010 р. не з’явився без повідомлення про причину неявки, витребувані документи до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. Позивач надав до суду витяг з ЄДР серії АД № 361811 станом на 18.03.2010 р. (запис 1), з якого вбачається, що СТОВ “Золота Криниця”, ідентифікаційний код 30886652, зареєстровано за адресою: 85018, Донецька область, Добропільський район, с. Золота Криниця, вул. Леніна, буд. 38. Саме така адреса відповідача вказана позивачем у позовній заяві, та за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали у даній справі.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

05.02.2009 р. сторони уклали договір поставки № Х2–15–0001, згідно якого продавець (позивач) зобов’язався передати у власність покупця засоби захисту рослин, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити вказаний товар.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що загальна вартість товару складає 104765,94 грн.

Згідно п. 2.1 договору покупець зобов’язаний сплатити 31429,78 грн. не пізніше 01.04.2009 р., 73336,16 грн. – не пізніше 15.11.2009 р.

Завірена копія договору додана до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору поставки № Х2–15–0001 від 05.02.2009 р. ним було поставлено відповідачу товар за видатковою накладною № Х2–15–0004 від 08.04.2009 р. на суму 104765,94 грн. Факт отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується підписами представників позивача та відповідача в графі „Відвантажив” та „Прийняв” та відбитками печаток; а також довіреністю на отримання товарно–матеріальних цінностей серії ЯПГ № 956117 від 08.04.2009 р., податковими накладними № 67 від 25.03.2009 р. на суму 30000,00 грн., № 116 від 08.04.2009 р. на суму 74765,94 грн. Завірені копії вказаних документів додані до позову.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними документами був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору поставки № Х2–15–0001 від 05.02.2009 р. суд робить виходячи з того, що найменування, кількість та ціна товару, зазначеного у накладній, повністю відповідають тим, що вказані у договорі. Крім того, підставою поставки у спірній видатковій накладній, в податкових накладних вказаний саме договір № Х2–15–0001 від 05.02.2009 р. Відповідач ствердження позивача в цій частині не спростував. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.

В позовній заяві позивач стверджував, що відповідач товар, отриманий згідно спірної видаткової накладної, оплатив частково на загальну суму 65000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками: від 25.03.2009 р. на суму 30000,00 грн., від 19.11.2009 р. на суму 20000,00 грн., від 26.11.2009 р. на суму 15000,00 грн., завірені копії яких містяться в матеріалах справи. Таким чином, неоплаченим залишився товар, поставлений за спірною видатковою накладною, на загальну суму 39765,94 грн. (104765,94 грн. – 65000,00 грн. = 39765,94 грн.).

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № Х2–15–0001 від 05.02.2009 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в договорі поставки № Х2–15–0001 від 05.02.2009 р. передбачили поетапну оплату вартості товару. Остаточний строк оплати наступив 15.11.2009 р. включно, а вже з 16.11.2009 р. для відповідача почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити товар в передбачений договором № Х2–15–0001 від 05.02.2009 р. строк в сумі 39765,94 грн., тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

За прострочення оплати понад 30 днів, керуючись п. 5.4 договору, позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 15714,89 грн. (розрахунок доданий до позову).

Згідно п. 5.4 договору передбачено, що у випадку прострочення виконання зобов’язань, передбачених розділом 2 даного договору, більше ніж 30 днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі 15% від ціни договору.

На підставі п. 5.2 договору позивач за прострочення виконання грошового зобов’язання нарахував відповідачу пеню в сумі 1703,67 грн. (розрахунки додані до позову).

Відповідно до п. 5.2 договору у випадку здійснення несвоєчасної оплати товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

Позивач здійснив розрахунок пені з урахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. в частині того, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договором встановлений інший строк для нарахування пені. Пунктом 5.3 договору передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання припиняється через три роки від дня, коли це зобов’язання повинне було бути виконане.

Крім того, керуючись ст. 625 ЦК України та п. 5.5 договору, позивач нарахував відповідачу інфляцію в сумі 1157,11 грн., відсотки у розмірі 6076,75 грн. (розрахунок доданий до позову).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Умовами спірного договору для даних правовідносин сторін встановлений інший розмір процентів.

Відповідно до п. 5.5 договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, та встановлюють її в розмірі 0,2% від несплаченої загальної вартості товару за кожний календарний день протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен був оплачений покупцем та 0,4% від несплаченої ціни товару за кожен календарний день до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів. З дня закінчення строків оплати, передбачених п. 2.1 договору, вважається, що продавцем пред’явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий та майбутній) та відсотків річних. При затримці платежу продавець має право виставити рахунок по сплаті відсотків за користування чужими грошима та інфляційних нарахувань з моменту прострочення до фактичної оплати, а покупець зобов’язаний оплатити його в строк не більше 3 банківських днів.

Перевіркою розрахунку суми штрафу, пені та відсотків судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 15714,89 грн., пені в розмірі 1703,67 грн., відсотків в сумі 6076,75 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Перевіркою розрахунку суми інфляції судом встановлено, що позивач безпідставно нараховує інфляцію за листопад 2009 р., оскільки початок перебігу прострочення виконання грошового зобов’язання за спірною видатковою накладною витікає з 16.11.2009 р. Тобто позивач нараховує інфляцію за листопад вже після того, як сплив граничний строк можливості такого нарахування (15 число місяця), що не відповідає рекомендаціям відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України № 62–97р від 03.04.1997 р. Таким чином розрахунок позивача в цій частині є безпідставним та судом до уваги не приймається.

Перевіркою розрахунку позивача інфляції за грудень 2009 р. судом встановлено, що позивач припустився арифметичних помилок, тому такий розрахунок судом до уваги не приймається.

За власними розрахунками суду інфляція нараховується за грудень 2009 р. та складає: 39765,94 х 100,9% = 40123,83 – 39765,94 = 357,89 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляції в розмірі 1157,11 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 357,89 грн. В частині стягнення інфляції на суму 1157,11 грн. – 357,89 грн. = 799,22 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідач будь-які заперечення на позовні вимоги на день судового слухання не надав.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволення позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 46; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Золота Криниця” (юридична адреса: 85018, Донецька область, Добропільський район, с. Золота Криниця, вул. Леніна, буд. 38; код ЄДРПОУ 30886652; рахунок 2600106246609 в РУ „Приватбанк” Донецьке відділення, МФО 335496) на користь приватного підприємства “Хімагромаркетинг 2000” (юридична адреса: 02160, м. Київ, пр. Возз’єднання, буд. 15; код ЄДРПОУ 30369454; рахунок 26008233 в філії ЗАТ „ПУМБ” в м. Севастополі, МФО 308092) суму 63619,14 грн. (а саме: основний борг на суму 39765,94 грн., штраф в сумі 15714,89 грн., пеню в розмірі 1703,67 грн., інфляцію в сумі 357,89 грн., відсотки в розмірі 6076,75 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 636,19 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 233,07 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляції на суму 799,22 грн.

У судовому засіданні 25.03.2010 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя