Рішення № 85302417, 30.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 жовтня 2019 року № 640/16620/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Рябого І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомСлужби автомобільних доріг у Донецькій областідо про Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови, за участю:

від позивача - Мендрух О.М.;

від відповідача - Мазур Г.І.

В С Т А Н О В И В:

Служба автомобільних доріг у Донецькій області звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 26.12.2018 № 57975656;

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. від 26.12.2018 № 57975656 про стягнення виконавчого збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, та виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум. Проте, у межах виконавчого провадження № 57975656 державним виконавцем не було стягнуто з боржника на користь стягувача присуджених сум за наказом № 905/2838/17 від 21.06.2018. За наведених обставин, вважає, що дії державного виконавця щодо винесення спірної постанови та списання грошових коштів з рахунків позивача є безпідставними, незаконними та такими, що призвели до значних збитків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 640/16620/19 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та викликом сторін у судове засідання 30.10.2019.

11.10.2019 до суду представник відповідача Мазур Г.І. подав належним чином засвідчену копію матеріалів виконавчого провадження ВП № 57975656.

22.10.2019 представником відповідача Мазур Г.І. подано до суду відзив на позов, за змістом якого останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснив, що при прийнятті спірної постанови державний виконавець діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законом України "Про виконавче провадження".

Представник позивача у судовому засіданні 30.10.2019 позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.10.2019 заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 30.10.2019 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, відмовлено у задоволенні усного клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду через його необгрунтованість та ненадання жодних доказів на його підтвердження.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Так, у провадженні Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження ВП № 57975656 з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області № 905/2838/17 про стягнення зі Служби автомобільних доріг у Донецькій області на користь ТОВ "Перша дорожньо-будівельна компанія" 31425333,30 грн, а саме: 14051389,20 грн заборгованості, 1545267,84 грн 3 % річних, 15828676,31 грн інфляційних витрат, а також 217574,80 грн судового збору.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 26.12.2018 ВП № 57975656 відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області № 905/2838/17 від 21.06.2018 (а.с. 147).

У пункті 3 вказаної постанови зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (зворот а.с. 147).

Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження 26.12.2018 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову ВП № 57975656 про стягнення виконавчого збору (а.с. 148).

15.01.2019 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України згідно заяви стягувача прийнято постанову ВП № 57975656 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с. 151).

У пункті 2 вказаної постанови зазначено, що постанову про стягнення виконавчого збору № 57975656 від 26.12.2018 виділено в окреме виконавче провадження.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 22.01.2019 ВП № 58162404 відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови № 57975656 від 26.12.2018 про стягнення зі Служби автомобільних доріг у Донецькій області виконавчого збору в сумі 3164290,81 грн (а.с. 15).

Так, не погодившись з указаною постановою, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з відповідним позовом.

Проте, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.07.2019 у справі № 640/11155/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2019, відмовлено у задоволенні позовних вимог Служби автомобільних доріг у Донецькій області.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

За визначенням статті 1 Закону України від 02.06.2016 N 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон N 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 5 частини першої статті 3 Закону N 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону N 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:

1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;

4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;

5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Одночасно, частиною п`ятою вказаної статті Закону N 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Так, у постанові про відкриття виконавчого провадження від 26.12.2018 ВП № 57975656 державним виконавцем зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За змістом частин першої, другої статті 27 Закону N 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що виконавчий збір є обов`язковим до сплати за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. При цьому, розмір виконавчого збору становить 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, а не від фактично стягнутої суми, як помилково вважає позивач та яка дійсно була в редакції частини другої статті 27 Закону N 1404-VIII до змін, внесених Законом України від 03.07.2018 N 2475-VIII, який набрав чинності 28.08.2018.

Частиною сьомою статті 27 Закону N 1404-VIII визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Також суд звертає увагу позивача, що і частиною дев`ятою статті 27 Закону N 1404-VIII передбачено підставу, за якої виконавчий збір не стягується, а саме: у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

За наведених обставин, суд вважає, що у відповідача були правові підстави для прийняття спірної постанови про стягнення виконавчого збору.

Одночасно, частиною шостою статті 27 Закону N 1404-VIII передбачено, що у разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Таким чином, у разі стягнення з боржника всієї суми виконавчого збору, при повторному пред`явленні виконавчого документа до виконання до органів державної виконавчої служби - виконавчий збір не стягується.

Крім того, як уже зазначалось, постанова про повернення виконавчого документа стягувачу ВП № 57975656 від 15.01.2019, винесена на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону N 1404-VIII на підставі заяви стягувача.

Згідно з частиною третьою статті 40 Закону N 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Наведені обставини свідчать про дотримання відповідачем положень Закону N 1404-VIII при прийнятті постанови про стягнення виконавчого збору, що є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш ИВ:

У задоволенні позовних вимог Служби автомобільних доріг у Донецькій області (84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Уральська, 12, ідентифікаційний код 25946285) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII.

Суддя В.П. Катющенко