Рішення № 85296357, 28.10.2019, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/743/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

при секретарі судового засідання: Пеньківській О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Саміленко Є.Є. - керівник;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал Агро" (м.Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Івниця" (с.Івниця Андрушівського району Житомирської області), назву якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "- Метелик-" (м.Київ)

про стягнення 542332,35 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю" Арсенал Агро" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Івниця" 542332,35грн заборгованості, яка виникла на підставі договору поставки від 18.04.19, з яких: 473202,86грн заборгованості по оплаті вартості отриманого товару, 35823,21грн пені, 929,84грн інфляційних, 32376,44грн процентів (3% за кожен місяць прострочення).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №135/п від 18.04.19 частині оплати поставленого товару.

Ухвалою від 23.07.19 господарський суд, зокрема, прийняв позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначив підготовче засідання.

30.09.19 ТОВ "Івниця" подало до суду клопотання від 30.09.19 про зупинення провадження у справі на підставі п.5 ч.1 ст.227 ГПК України до вирішення справи №906/965/19, в якій предметом спору є визнання недійсним договору поставки №135/п від 18.04.19 з посиланням на те, що спірний договір укладено з перевищенням повноважень особи, яка його підписала. Відповідач у цьому ж клопотанні просив суд проводити підготовче засідання без участі його представника.

Ухвалою суду від 01.10.19 відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі з підстав, зазначених в ухвалі (а.с.100-101); закрито підготовче провадження та призначено справу №906/743/19 до судового розгляду по суті на 28.10.19.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив, також не скористався право надання письмового відзиву на позов.

Суд приймає до уваги, що станом на момент прийняття судового рішення, відповідач змінив повне найменування та місцезнаходження юридичної особи, з 15.10.19 (а.с.107-111), однак суд враховує, що всі ухвали про повідомлення про дату час та місце судового засідання направлялись відповідачу та отримувались представником останнього за адресою, зазначеною в ЄДРПОУ до моменту зміни місцезнаходження (про що свідчать відповідні відмітки на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень, а.с.37, 67-68, 102-103), тому відповідач є таким, що належним чином повідомлений про дату, час і місце засідання суду.

Крім того, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Також, судом враховано, що відповідно до ч.ч.1,3 ст.52 Господарського процесуального кодексу України, у разі припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Разом з тим, за приписом статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, реорганізації суб`єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи.

Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб (а.с.107-111) Товариство з обмеженою відповідальністю "Івниця" змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "-Метелик-", а також змінило місцезнаходження.

З аналізу зазначених положень слідує, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, зокрема, перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи. Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов`язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Враховуючи, що в даному випадку відбулася лише зміна найменування юридичної особи відповідача (без зміни організаційно-правова форма даної особи), тому заміна особи у відносинах, щодо яких виник спір, не відбулася, отже є підстави просто змінити найменування відповідача.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

18.04.19 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арсенал Агро" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Івниця", назву якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "- Метелик-" (покупець, відповідач), укладено договір поставки №135/п (а.с.11-15), за умовами якого постачальник зобов`язався передати (поставити) у обумовлений строк покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення для сільгоспвиробництва, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплати його вартість (п.1.1 договору).

У пункті 1.2 договору сторони погодили, що загальна кількість та найменування товару, що підлягає поставці, пакування та маркування, ціна строки поставки та оплати, визначаються також в додаткових угодах (специфікаціях), які є невід`ємними частинами даного договору.

За умовами п.2.3 договору, поставка товару в рамках і на підставі цього договору може здійснюватись окремими партіями згідно додаткової угоди (специфікації) до договору. Сторони погоджуються, що будь-яка поставка товару, здійснена впродовж строку дії договору, вважається здійсненою в рамках цього договору.

Згідно п.4.2 договору покупець в платіжному документі (дорученні) повинен правильно вказати призначення платежу, а саме:

4.4.1 Вказати назву, номер і дату Договору та номер і дату додаткової угоди (специфікації), по якому здійснюється платіж;

4.4.2 Або вказати назву, номер і дату видаткової накладної чи рахунка-фактури, за яким здійснюється платіж. Відсутність зазначених реквізитів дає право постачальнику здійснити зарахування отриманих коштів в рахунок погашення існуючої заборгованості покупця на власний розсуд.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити вартість товару в строки, на умовах та в порядку, що визначені у додаткових угодах (специфікаціях) до договору.

На виконання умов п.1.2 договору сторони узгодили та підписали наступні додаткові угоди (специфікації) до договору:

- №1 від 18.04.19 на суму 63494,66грн зі строком оплати до 25.04.19;

- №2 від 19.04.19 на суму 11202,90грн зі строком оплати до 25.04.19;

- №3 від 22.04.19 на суму 220008,43грн зі строком оплати до 22.04.19;

- №4 від 23.04.19 на суму 33041,76грн зі строком оплати до 02.05.19;

- №5 від 24.04.19 на суму 9807,36грн зі строком оплати до 26.04.19;

- №6 від 25.04.19 на суму 71091,02грн зі строком оплати до 26.04.19;

- №7 від 10.05.19 на суму 151077,55грн зі строком оплати до 10.05.19;

- №8 від 14.05.19 на суму 7531,20грн зі строком оплати до 14.05.19 (а.с.16-22,112).

В період з 19.04.19 по 14.05.19 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 567254,88грн, що підтверджується наступними видатковими накладними: №369 від 19.04.19 на суму 63494,66грн; №371 від 19.04.19 на суму 11202,90грн; 387 від 22.04.19 на суму 220008,43грн; №402 від 24.04.19 на суму 33041,76грн; №414 від 24.04.19 на суму 9807,36грн; №429 від 26.04.19 на суму 71091,02грн; №506 від 10.05.19 на суму 151077,55грн; №545 від 14.05.19 на суму 7531,20грн (а.с. 23-27, 89-91).

Після отримання товару відповідачем були проведені наступні оплати:

- згідно платіжного доручення №367 від 25.04.19 сплачено 11202,90грн;

- згідно платіжного доручення №370 від 25.04.19 сплачено 33041,76грн;

- згідно платіжного доручення №371 від 25.04.19 сплачено 9807,36грн;

- згідно платіжного доручення №401 від 03.05.19 сплачено 40000,00грн (а.с.28-31).

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань за останнім утворилась заборгованість перед позивачем за поставлений товар на підставі договору поставки №135/п від 18.04.19 у розмірі 473202,86грн (567254,88грн-11202,90грн-33041,76грн-9807,36грн-40000,00грн).

За вказаних обставин, позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла на підставі договору поставки №135/п від 18.04.19, з яких: 473202,86грн основного боргу, 35823,21грн пені, 929,84грн інфляційних, 32376,44грн процентів (3% за кожен місяць прострочення).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази та всі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Приписами ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є правовідносинами з поставки товару, згідно яких у відповідача, внаслідок передання йому позивачем товару (рідкий двоокис вуглецю) на загальну суму 3025513,09грн, виник кореспондуючий обов`язок оплатити його.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначено вище, специфікаціях №№1-8, які є додатками до договору поставки №135/п від 18.04.19 сторони погодили строк оплати кожної партії товару.

Незважаючи на умови договору, відповідач не здійснив відповідних розрахунків у повному обсязі за отриманий товар в установлені договором та додатковими угодами строки.

Матеріалами справи підтверджено, що у відповідача станом на день розгляду справи існує прострочення в оплаті отриманого від позивача товару на загальну суму 473202,86грн. Відповідач не надав суду доказів сплати вказаної заборгованості, доводів позивача не спростував.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 473202,86грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойку у розмірі 35823,21грн, яка за своєю правовою природою є пенею, нарахованою на підставі п. 8.3.1 договору поставки №135/п від 18.04.19.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов`язання боржник на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частина 2 статті 551 ЦК України передбачає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Підпунктом 8.3.1 договору сторони встановили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по оплаті товару, покупець сплачує на користь постачальника неустойку у розмірі 0,1% від простроченої з оплати суми за кожен день прострочення.

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Статтею 1 даного Закону передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. А згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що відповідач допустив прострочення платежу, визначеного умовами договору, у зв`язку з чим позивач здійснив нарахування пені з урахуванням вимог ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Разом з тим, дослідивши поданий представником позивача розрахунок пені (а.с.33), суд встановив, що позивач, керуючись п.п.4.4.2 договору (а.с.14), зарахував оплати, які були проведені відповідачем на загальну суму 54052,02грн (11202,90грн+33041,76грн+9807,36грн) в рахунок погашення накладної №369 від 19.04.19 на суму 63494,66грн.

Однак позивачем не враховано той факт, що у платіжних дорученнях №367 від 25.04.19 на суму 11202,90грн, №370 від 25.04.19 на суму 33041,76грн, №371 від 25.04.19 на суму 9807,36грн в призначеннях платежу вказано "за добрива згідно накладної №371 від 19.04.19", "за добрива згідно рахунка №371 від 23.04.19", "за добрива згідно рахунка №379 від 24.04.19" (а.с.28-30), при цьому, суми оплат відповідають вартості поставленого товару, визначеного у видаткових накладних від 19.04.19 на суму 11202,90грн, від 24.04.19 на суму 33041,76грн, від 24.04.19 на суму 9807,36грн.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що видаткові накладні від 19.04.19 на суму 11202,90грн, від 24.04.19 на суму 33041,76грн, від 24.04.19 на суму 9807,36грн згідно наступних платіжних доручень №367 від 25.04.19 на суму 11202,90грн, №370 від 25.04.19 на суму 33041,76грн, №371 від 25.04.19 на суму 9807,36грн, а тому нарахування пені на вказані суми є безпідставним, оскільки оплачені відповідачем в строк, визначений у специфікаціях №№2, 4, 5.

Крім того, позивачем допущено помилку у визначені періоду нарахування пені за видатковою накладною №369 від 19.04.19 та необґрунтовано визначено період прострочення з 20.04.19, разом з тим дана накладна відповідно до специфікації №1 мала бути оплачена до 25.04.19.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга Закон" розрахунок пені суд вважає, що правомірно нарахованою є пеня у розмірі 34834,82грн. Вимоги в частині 988,39грн пені необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Також позивач просить стягнути з відповідача за порушення виконання грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ГПК України 929,84грн інфляційних та 32376,44рн 3% за кожен місяць прострочення.

Як унормовано приписами ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Під час перевірки наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат за період травень-червень 2019 року судом враховується наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і й о г о н а й м е н ш и й п е р і о д в и з н а ч е н н я с к л а д а є м і с я ц ь .

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення п о ч и н а ю ч и з м і с я ц я, н а с т у п н о г о з а м і с я ц е м, у я к о м у м а в б у т и з д і й с н е н и й п л а т і ж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

При застосуванні індексу інфляції необхідно брати до уваги, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно необхідно рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня (лист Верховного Суду України №62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ").

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 року у справі № 924/312/18 та від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18.

Умовами договору, зокрема, специфікаціями №№1-8 визначено порядок оплати за поставлений товар поставки.

Враховуючи невчасну сплату відповідачем товару отриманого на підставі договору поставки №135/п від 18.04.19, право на нарахування інфляційних у позивача виникло:

- на заборгованість згідно видаткової накладної №369 від 19.04.19 з червня 2019 року;

- на заборгованість згідно видаткової накладної №387 від 22.04.19 з червня 2019 року;

- на заборгованість згідно видаткової накладної №429 від 26.04.19 з червня 2019 року;

- на заборгованість згідно видаткової накладної №506 від 10.05.19 з червня 2019 року;

- на заборгованість згідно видаткової накладної №545 від 14.05.19 з червня 2019 року.

Позивачем при розрахунку втрат від інфляції не враховано вищевикладеного, та необґрунтовано здійснено нарахування інфляційних, починаючи з травня 2019 року.

Враховуючи, що право на нарахування інфляційних у позивача виникло лише з червня 2019 року, разом з тим індекс інфляції за вказаний період складав 99,5%, тобто мала місце дефляція, вимоги в частині стягнення 929,84грн інфляційних втрат заявлені необґрунтовано та задоволенню не підлягають.

Що стосується стягнення процентів у розмірі 32376,44грн (3% за кожен місяць прострочення) суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Підпунктом 8.3.1 договору поставки сторони передбачили, якщо прострочення з оплати вартості поставленого товару перевищує 10 (десять) днів, покупець додатково сплачує на користь постачальника проценти за неправомірне користування коштами в розмірі 3% за кожен місяць прострочення.

Отже в даному випадку сторони у договорі визначили інший розмір процентів, ніж передбачений ч.2 ст.625 ЦК України, а саме: 3% на місяць.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок процентів за загальний період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання (а.с.34), суд дійшов висновку, що позивач допустився тих самих помилок, що і при нарахуванні пені.

Судом здійснено перерахунок 3% за кожен місяць прострочення (перерахунок процентів проведено аналогічно сумам та періодам, що й пеня), відповідно до якого правомірним є стягнення 30517,11грн. У задоволенні 1859,33грн. 3% за кожен місяць прострочення суд відмовляє з підстав необґрунтованості.

Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ст.ст. 13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).

Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, доводів позивача не спростував.

За таких обставин, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 538554,79грн, з яких: 473202,86грн основного боргу, 34834,82грн пені, 30517,11грн процентів.

Суд відмовляє в позові в частині стягнення 988,39грн пені, 1859,33грн процентів, 929,84грн інфляційних.

Судовий збір, відповідно до п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "- Метелик-" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "- Метелик-" (01105, м.Київ, Печерський район, вул.Професора Підвисоцького, 5, ідентифікаційний код 32277345)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал Агро" (10008, м.Житомир, вул.Велика Бердичівська, 36, офіс №1, ідентифікаційний код 37546935)

- 473202,86грн основного боргу;

- 34834,82грн пені;

- 30517,11грн процентів;

- 8078,32грн судового збору.

3. В позові відмовити в частині стягнення 988,39грн пені, 1859,33грн процентів, 929,84грн інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 30.10.19

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим.

1- в справу

2- позивачу (рек. з повід)

3- відповідачу (рек. з повід) (01105, м.Київ, Печерський район, вул.Професора Підвисоцького, 5)