Ухвала суду № 85283482, 24.10.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/1014/18

Провадження № 2/206/48/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2019 Самарський районний суд

м. Дніпропетровська

у складі

головуючий суддя Маштак К.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Стахів О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «С.М.І.Т.», треті особи: Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди-

ВСТАНОВИВ

В провадженні Самарського районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «С.М. ОСОБА_3 Т.», треті особи: Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

І. Стислий виклад позиції позивача, відповідача та третіх осіб.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що 08.11.2017 о 10 годині 40 хвилин в місті Дніпро по вулиці Спогадів, біля будинку під № 170, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Volvo XC 60, номерний знак НОМЕР_1 , 2017 року випуску, який є власністю позивача – ОСОБА_1 і знаходився під його керуванням та транспортного засобу Volkswagen LT35D, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням третьої особи – ОСОБА_4 Вина у вчиненні вказаної вище пригоди, відповідно до судового рішення (постанови) була визнана за ОСОБА_4 , який на момент транспортної пригоди знаходився у трудових відносинах із відповідачем - ТОВ «С.М. ОСОБА_3 Т.», та перебував на посаді водія. При цьому, власником транспортного засобу Volkswagen LT35D, номерний знак НОМЕР_2 є третя особа – ОСОБА_2 , яким вказаний транспортний засіб було передано в користування відповідачу. За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди, з урахуванням виплати страхового відшкодування у розмірі 99 500, 00 грн., позивачу було завдано матеріальної шкоди у розмірі 500 757, 37 грн., яка складається із 513 244, 10 грн. – вартості відновлювального ремонту та 87 013, 27 грн. втрати товарної вартості (513244,10+87013,27-99500,00), а також моральної шкоди, яку позивач оцінив у розмірі 30 000, 00 грн., у зв`язку із появою у нього фізичних обмежень внаслідок транспортної пригоди, а також у зв`язку із пошкодженням його транспортного засобу, який для позивача був новопридбаним та довгоочікуваним. При цьому, обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилався на норми матеріального права передбачені ст.ст. 1166, 1167, 1168, 1172, 1187, 1188 ЦК України. Вказані суми позивач просив стягнути з відповідача, як із роботодавця правопорушника, на свою користь (т. 1 а.с. 2-10).

Не погоджуючись із заявленими вимогами позивача, представником відповідача у відзиві було зазначено таке. На час настання дорожньо-транспортної пригоди ТОВ «С.М.І.Т.» не було власником або володільцем транспортного засобу Volkswagen LT35D, номерний знак НОМЕР_2 . Крім того, відповідно до наказу № 288-к від 07.11.2017 ОСОБА_4 було звільнено 07.11.2017 із посади водія ТОВ «С.М ОСОБА_5 Т ОСОБА_6 » на підставі ст. 38 КЗпП України. Таким чином, на думку представника відповідача, на момент дорожньо-транспортної пригоди між ТОВ «С.М.І.Т.» та ОСОБА_4 трудові відносини були припинені. Далі, Самарським районним судом м. Дніпропетровська при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 не перевірялась технічна можливість позивача запобігти дорожньо-транспортній пригоді, таким чином, на сьогодні не встановлена ступінь провини кожного водія. Більш того, на сьогодні, ПАТ «СК «Країна» не прийнято рішення про виплату страхового відшкодування, не визначено всіх потерпілих, їх частку в загальному ліміті страхового відшкодування, отже звернення до суду із заявленими вимогами є передчасним. Щодо розміру шкоди, завданої позивачу, представник відповідача вказав, що наданий позивачем висновок судового експерта було складено без участі представника відповідача та без його повідомлення, а також без участі позивача. Крім того, такий висновок містить недоліки, що впливають на розрахунки та розмір майнової шкоди, а саме: пригода мала місце 08.11.2017, при цьому огляд пошкодженого транспортного засобу, складання ремонтної калькуляції та сам висновок складено у різні дати, що свідчить про коливання на відповідні дати курсу EUR, при цьому експертом були проведені всі розрахунки виходячи із курсу 1 EUR = 31,1543 грн., що не відповідає курсу валют із таких дат. Окрім того, до висновку експерта не долучено заяви позивача або договору про проведення оцінки, документів про освіту експерта, що позбавляє можливості перевірити правові підстави для складання звіту. Також, до висновку експерта не долучено ліцензії комп`ютерної програми, за допомогою якої складався кошторис відновлювального ремонту транспортного засобу. Щодо пред`явленої відповідачу суми моральної шкоди представником відповідача було зазначено, що документи надані позивачем в підтвердження шкоди здоров`ю суперечать Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації, окрім того, у матеріалах справи відсутні докази завдання тілесних ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Додатково представником відповідача було зазначено, що відповідач не порушував прав позивача, а тому підстави для відшкодування моральної шкоди зі сторони відповідача на користь позивача відсутні. Розрахунки моральної шкоди позивачем також не наводяться, психологічна експертиза з приводу заявленої ним моральної шкоди не проводилась. Керуючись викладеним представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю та покласти на позивача усі витрати понесені відповідачем (т. 1 а.с. 149-153).

Третьою особою ПАТ «СК «Країна» по справі було надано наступні пояснення. Транспортний засіб Volkswagen LT35D, номерний знак НОМЕР_2 , є забезпеченим транспортним засобом відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладеного 15.12.2016 між ПАТ «СК «Країна» та ТОВ «С.М ОСОБА_7 » з лімітом відповідальності – 100 000, 00 грн. на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну. 09.11.2017 від позивача надійшло повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталась 08.11.2017. Наступного дня, тобто 10.11.2017 від відповідача, також, надійшло аналогічне повідомлення. Після чого, позивачем було подано заяву про виплату страхового відшкодування та заява щодо погодження розміру страхового відшкодування. За результатами проведення огляду, розгляду заяв позивача, ПАТ «СК «Країна» було погоджено суму страхового відшкодування з урахуванням розміру франшизи у сумі 99 500,00 грн. Також зазначено, що відповідно до норм законодавства строк виплати страхового відшкодування визначено до 17.04.2018. В подальшому, представником третьої особи було подано додаткові пояснення щодо позову, за змістом яких було зазначено, що 13.04.2018 ПАТ «СК «Країна» позивачу було сплачено страхове відшкодування у розмірі 99 500, 00 грн. (т. 1 а.с. 121-124, 182-183).

Третьою особою – ОСОБА_2 по справі, також, було надано письмові пояснення, за змістом яких було зазначено, що відповідач намагається перекласти відповідальність на інших осіб, посилаючись на те, що на час дорожньо-транспортної пригоди відповідач не був володільцем транспортного засобу Volkswagen LT35D, номерний знак НОМЕР_2 , що спростовується договором оренди, укладеним між ним та ТОВ «С.М. ОСОБА_3 Т.», в зв`язку із чим, вказаний автомобіль був переданий третьою особою відповідачу та знаходився у володінні останнього, що також підтверджується тимчасовим реєстраційним талоном. Додатково третьою особою було зазначено, що жодних трудових відносин він з ОСОБА_4 не мав, останній був працевлаштований на посаді водія у відповідача, при цьому, саме 08.11.2017 ОСОБА_4 проходив медичний огляд, також було здійснено огляд даного транспортного засобу працівниками відповідача, видано шляховий лист. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_2 позовні вимоги вважав обґрунтованими (т. 2 а.с. 20-22).

Третьою особою – ОСОБА_4 по справі, було надано письмові пояснення стосовно фактичних обставин справи. Так, 06.11.2017 він був прийнятий на роботу до ТОВ «С.М ОСОБА_7 » на посаду водія, з обов`язком приступити до виконання своїх трудових обов`язків з 07.11.2017. 07.11.2017 він розпочав роботу. 08.11.2017 йому було ввірено для виконання трудових обов`язків транспортний засіб Volkswagen LT35D, номерний знак НОМЕР_2 на маршруті № 27. Близько 10 години 40 хвилин у місті Дніпрі по вулиці Спогадів, біля будинку № 170, об`їжджаючи ями на проїзній частині, він виїхав на смугу зустрічного руху та зіткнувся з автомобілем Volvo XC 60, номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок чого обидва транспортних засоби отримали механічні пошкодження. Жодних заяв про звільнення в період з 06.11.2017 по 08.11.2017 він не писав, тобто станом на день дорожньо-транспортної пригоди він перебував у трудових відносинах з відповідачем. На наступний день, 09.11.2017, та в подальшому він на роботу не вийшов. Приблизно через місяць після дорожньо-транспортної пригоди, до нього приїхав працівник ТОВ «С.М. ОСОБА_8 .» та сказав, що його звільнено з роботи, і надав йому аркуш паперу для підпису, який він підписав, після чого ОСОБА_4 отримав 500,00 грн. Позовні вимоги вважав обґрунтованими (т. 2 а.с. 38а).

Додатково представником третьої особи – ОСОБА_4 , суду було надано доповнення до письмових пояснень за змістом яких було вказане таке. Вина ОСОБА_4 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується відповідним судовим рішенням (постановою). При цьому, відповідно до матеріалів наявних у справі ТОВ «С.М. ОСОБА_3 Т.» набуло право користування транспортним засобом Volkswagen LT35D, номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є третя особа – ОСОБА_2 , на підставі договору платного використання транспортного засобу для надання послуг пасажирських перевезень. При цьому, вказаний транспортний засіб було застраховано ТОВ «С.М.І.Т.», та після дорожньо-транспортної пригоди складено відповідне повідомлення для ПАТ «СК «Країна». Також, представником позивача, щодо звільнення ОСОБА_4 було зазначено, що за наявними матеріалами справи вбачається, що останній приступив до виконання трудових обов`язків саме 07.11.2017. При цьому, його звільнення відбувалось з порушенням ст. 38 КЗпП України, оскільки було порушено строк при звільненні (два тижні), окрім того, наказ про звільнення не містить підпису ОСОБА_4 , що свідчить про те, що до останнього не було доведено інформації, що його було звільнено за його ж бажанням, інформація про отримання ним трудової книжки, також, нічим не підтверджена. Щодо ступеню вини кожного з водіїв, представник позивача вказав, що під час вирішення справи про адміністративне правопорушення, судом встановлювалась наявність або відсутність порушень вимог правил дорожнього руху в діях конкретної особи, в даному випадку ОСОБА_4 , вина якого була доведена за відповідним судовим рішенням, при цьому відносно позивача жодного протоколу про адміністративне правопорушення складено не було. Відносно експертного висновку представником було зазначено, що про технічний огляд автомобіля 24.11.2017, відповідачу та ОСОБА_4 двічі направлялись повідомлення-виклики, однак, останні не виявили бажання бути присутніми у такому заході, щодо позивача, то останній був присутній на такому огляді, що підтверджується відповідним протоколом огляду. На підтвердження кваліфікації судового експерта до позовної заяви було надано копію свідоцтва, виданого судовому експерту – товарознавцю. Щодо інших посилань представника відповідача було зазначено, що спростування чи перевірка таких зауважень має вирішуватись за наявності спеціальних знань, рецензії на висновок зі сторони відповідача долучено не було (т. 2 а.с. 49-58).

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

21.02.2018 позивач звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «С.М. ОСОБА_3 Т.», треті особи: Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, заявою про забезпечення доказів та клопотанням про витребування доказів.

22.02.2018 позовна заяву була прийнята до розгляду, відкрите провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

26.02.2018 у судовому засіданні заяву про забезпечення доказів було задоволено.

27.03.2018 на адресу суду від представника третьої особи ПАТ «СК «Країна» надійшли письмові пояснення щодо позову.

17.04.2018 представником відповідача було подано відзив на позовну заяву.

19.04.2018 на адресу суду від представника третьої особи ПАТ «СК «Країна» надійшли додаткові письмові пояснення щодо позову.

07.05.2018 представником позивача до канцелярії суду було подано відповідь на відзив.

10.05.2018 від третьої особи ОСОБА_2 до канцелярії суду надійшли письмові пояснення щодо відзиву.

Того ж дня, представником відповідача на адресу суду було подано клопотання про залишення без розгляду відповіді на відзив.

30.05.2018 третьою особою ОСОБА_4 було подано письмові пояснення щодо позову.

11.07.2018 представником третьої особи ОСОБА_4 було подано письмові пояснення щодо відзиву.

30.07.2018 у судовому засіданні представником позивача було подано заперечення проти клопотання відповідача про залишення без розгляду відповіді на відзив, представником відповідача – клопотання про витребування оригіналів документів, про передачу пошкодженого майна після відшкодування збитків та витребування доказів, справа була призначена до судового розгляду по суті.

16.08.2018 представником відповідача було подано клопотання про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

06.09.2018 на електронну адресу суду від представника третьої особи надійшло клопотання про залучення правонаступників третьої особи – ОСОБА_4 , у зв`язку із його смертю.

09.10.2018 у судовому засіданні було встановлено, що помер ОСОБА_4 , який згідно постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13.12.2017 є безпосереднім винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, в зв`язку із чим провадження у справі було зупинено, до з`ясування кола його спадкоємців та вирішення питання про їх залучення до участі у справі.

Того ж дня від представника відповідача надійшло клопотання про призначення авто товарознавчої експертизи.

11.02.2019 провадження у справі було поновлено, призначено судове засідання та витребувано з Четвертої Дніпровської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_4

22.03.2019 представниками позивача у судовому засіданні було надано заяву щодо смерті позивача ОСОБА_1 , в зв`язку із чим представник позивача та представник відповідача наполягали на зупинення провадження по справі, вважали, що таке зупинення буде відповідати вимогам ЦПК України, відтак 22.03.2019 ухвалою суду провадження у справі було зупинено, до залучення до участі у справі правонаступника позивача.

Ухвала про зупинення провадження у справі від 22.03.2019 в апеляційному порядку оскаржена не була, провадження у справі було зупинено впродовж необхідного для прийняття спадщини строку у 6 місяців.

06.09.2019 за клопотанням представника відповідача ОСОБА_9 провадження у справі було поновлено, призначено судове засідання на 16.09.2019.

16.09.2019 судове засідання у зв`язку із неявкою усіх учасників по справі було відкладено на 07.10.2019.

30.09.2019 від представника відповідача ОСОБА_9 на електрону адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, в зв`язку із чим 07.10.2019 розгляд справи було відкладено на 24.10.2019.

Проте, 24.10.2019 усі учасники справи, повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, у судове засідання не з`явились.

В зв`язку із чим, з огляду на ст. 223 ЦПК України, суд вважає можливим вирішити питання про закриття провадженні у справі у відсутність не з`явившихся учасників справи.

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд вважає що провадження по справі підлягає закриттю з огляду на таке.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно із копією протоколу про адміністративне правопорушення серії БР № 215635 08.11.2017 о 10 годині 40 хвилин в м. Дніпро, Самарський район, вул. Спогадів, 170, ОСОБА_4 , місце роботи якого ТОВ «С. ОСОБА_10 Т.», посада – водій, керуючи автомобілем VOLKSWAGEN LT35D номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись по вулиці Спогадів, не врахував дорожньої обстановки, на слизькій ділянці дороги не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з автомобілем VOLVO XC60 номерний знак НОМЕР_1 , який рухався в зустрічному напрямку. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Водій ОСОБА_4 порушив п.11.3 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП (т. 1 а.с. 68).

Відповідно до копії постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13.12.2017, суд розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого в ТОВ «С.М ОСОБА_11 .» - водієм, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення, ОСОБА_4 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 340 гривень. Відповідно до змісту вказаної постанови, а саме її описової та мотивувальної частини судом було зазначено, що 08.11.2017 о 10-40 год. в м. Дніпро, Самарський район, вул. Спогадів, 170, ОСОБА_4 керуючи автомобілем VOLKSWAGEN LT35D номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись по вулиці Спогадів, не врахував дорожньої обстановки, на слизькій ділянці дороги, не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з автомобілем VOLVO XC60 номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , який рухався в зустрічному напрямку. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Водій ОСОБА_4 порушив п. 11.3 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Представник потерпілого Потапов К.О. в судовому засіданні підтвердив викладені в протоколі обставини. Винність ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії БР № 215635 від 08.11.2017, схемою місця ДТП, письмовими поясненнями ОСОБА_4 , ОСОБА_1 . Постанова не оскаржувалась та набрала законної сили 26.12.2017 (т. 1 а.с. 21, 119).

Згідно копії актового запису про смерть № 832 від 08.08.2018, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 136, 158).

Відповідно до відповідей на запити суду до Четвертої Дніпровської державної нотаріальної контори від 19.02.2019, 28.03.2019, після смерті ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори ніхто не звертався, спадкова справа не відкривалась, свідоцтва про право на спадщину не видавались (а.с. 182-205).

Як вбачається з копії свідоцтва про смерть виданого 20.03.2019 Шевченківським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, 17.03.2019 помер позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 193).

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 46 ЦПК України, здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

Згідно ст. 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Частиною 1 ст. 55 ЦПК України передбачено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Як зазначено в Постанові Верховного Суду від 20.03.2018 по справі № 910/1972/17 за загальним визначенням правонаступництво - це перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. Правонаступництво може бути універсальним або частковим (сингулярним). За універсального правонаступництва до правонаступника (фізичної або юридичної особи) переходять усі права і обов`язки того суб`єкта, якому вони належали раніше. За часткового (сингулярного) правонаступництва від одного до іншого суб`єкта переходять лише окремі права і обов`язки. Правонаступництво є самостійною підставою заміни кредитора у зобов`язанні. Правонаступництво слід розглядати як певний юридичний механізм похідного правонабуття, за яким до правонаступника переходять суб`єктивні права та обов`язки попередника. Правонаступництво для юридичних осіб може наступати в разі їх припинення з правонаступництвом. Припинення юридичної особи з правонаступництвом, тобто реорганізація юридичної особи, може проводитися у формі злиття, приєднання, виділу тощо. Доказами правонаступництва щодо окремого зобов`язання може бути: відповідний договір, на підставі якого воно виникло, передавальний акт чи розподільчий баланс, статут правонаступника.

Таким чином, процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Відповідно до п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України). Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК України.

В той же час, після смерті ОСОБА_4 , який був безпосереднім винуватцем дорожньо-транспортної пригоди відповідно до постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13.12.2017, а відтак і суб`єктом спірних правовідносин, не вдалося з`ясувати коло спадкоємців та залучити їх до участі у справі, з причини їх відсутності.

Окрім цього, з приводу залучення до участі у справі правонаступника позивача ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Проте, згідно ч. 1 ст. 1219 ЦК України, не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відтак, право на спадкування не відноситься до тих прав, які в силу статті 1219 ЦК України є особистими і відносно яких правонаступництво недопустиме, оскільки здійснення цього права не пов`язано з певною особою, а тому може здійснюватися і спадкоємцями цієї особи на передбачених законом умовах. Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 523/17848/16-ц.

Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Згідно ст. 1228 ЦК України вкладник має право розпорядитися правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі).

Відповідно до ст. 1229 ЦК України страхові виплати (страхове відшкодування) спадкуються на загальних підставах.

Окрім цього, відповідно до ч. 1 ст. 1230 ЦК України, до спадкоємця переходить право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов`язаннях.

Таким чином, з аналізу ст.ст. 1227-1230 ЦК України вбачається вичерпний перелік підстав за якими допускається спадкування (правонаступництво) спадкоємцями відповідної шкоди (відшкодування).

В той же час, предметом позову є відшкодування шкоди завданої майну позивача та відшкодування моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, отже спірні правовідносини виникли не з договірних зобов`язань, а в частині відшкодування моральної шкоди взагалі нерозривно пов`язані з особою позивача, тобто є особистими, відтак спірні правовідносини, які є предметом спору по даній цивільній справі між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «С.М. ОСОБА_3 Т.» не допускають правонаступництва.

Також, залучення судом правонаступників позивача, який помер, апріорі потребує зміни підстав та предмета позову, що в свою чергу порушує принцип диспозитивності цивільного процесу та суперечить положенням ЦПК України щодо неможливості одночасної зміни і підстав, і предмета позову.

Вказаний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 183/4229/14-ц.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження по справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Також з цього приводу висловився Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, який у своїй постанові від 17.04.2018 по справі № 920/1245/16 зазначив, що припинення провадження в разі смерті фізичної особи - сторони у справі - передбачене лише у разі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до обґрунтованого висновку, що провадження у справі підлягає закриттю з підстав визначених п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, а саме смерті фізичної особи позивача ОСОБА_1 , оскільки правовідносини, які склалися між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «С.М.І ОСОБА_6 Т.» не допускають правонаступництва та не можуть бути успадкованими спадкоємцями ОСОБА_1 .

Згідно ч. 2 ст. 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 20, 25, 1216, 1218, 1219, 1227-1230 ЦК України, ст.ст. 4, 43, 46, 48, 55, 255-256, 260-261, 263, 353 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «С.М.І.Т.», треті особи: Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи та моральної шкоди внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення (ухвали) або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали).

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення у формі ухвали складено 29.10.2019.

Суддя К.С. Маштак