Рішення № 85281795, 30.10.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/20716/18

Провадження № 2/522/2119/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2019 року

Приморський районний суд м. Одеси:

під головуванням - судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання: Стогнієнко Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,- « про витребування майна з чужого незаконного володіння»,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом, по якому просить суд:

-витребувати квартиру АДРЕСА_1 з незаконного володіння ОСОБА_2 ;

- судові витрати покласти на відповідачів.

Заявлені вимоги обгрунтовано тим, що заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.12.2012 року визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яке в подальшому ухвалою суду було скасовано та позовну заяву залишено без розгляду.

Незважаючи на зазначене вище, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державним реєстратором КП « Реєстраційна служба Одеської області» ОСОБА_3 .Б. за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , підставою якого є скасоване рішення суду від 11.12.2012 року № 1522/27404/12.

На підставі договору купівлі-продажу №2146 від 06.07.2018 року ОСОБА_1 продала спірну квартиру ОСОБА_2 ..

Враховуючи вищевикладене, на даний час виникло питання щодо витребування майна з незаконного володіння.

Наведені обставини стали підставою для звернення до суду із даним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, просила суд його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнала, заперечувала проти його задоволення.

Відповідач – ОСОБА_2 до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення якого повідомлявся належним чином.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення сторін по справі, вважає позов підлягаючим задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин по справі.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України.

По справі встановлені наступні фактичні обставини.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.12.2012 року по справі № 1522/27404/12 визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25.02.2014 року за заявою заступника прокурора Приморського району м. Одеси вищезазначене заочне рішення скасовано.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25.02.2014 року позов залишено без розгляду.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( індексний номер: 38387970 від 28.11.2017) державним реєстратором КП « Реєстраційна служба Одеської області» ОСОБА_3 .Б. за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на кв. АДРЕСА_1 . При цьому, підставою для реєстрації є скасоване рішення суду від 11.12.2012 року по справі № 1522/27404/12.

Відповідно до абзацу першого ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Особливості процедури державної реєстрації прав власності на нерухоме майно визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 року.

Відповідно до п. 40 зазначеного порядку державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” та цим Порядком.

Відповідно до п. 9 ст. 27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться, в тому числі, на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Як вбачається з переліку документів, на підставі яких була проведена реєстрація права власності, підставою для його реєстрації є рішення суду по справі № 1522/27404/12, яке на час здійснення реєстраційних дій було скасоване, інших документів, передбачених ст. 27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, якими підтверджено право ОСОБА_1 на спірний об`єкт, не має.

У зв`язку із зазначеним, рішення державного реєстратора Щеплоцької Х.Б. № 38387970, яким проведено державну реєстрацію спірного майна, є протиправним, що призвело до незаконної реєстрації і, як наслідок, набуття права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна, власником якого вона не була.

На підставі договору купівлі-продажу № 2146 від 06.07.2018 ОСОБА_1 продала спірну квартиру ОСОБА_2 .

Згідно ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати майно у добросовісного набувача у випадку, якщо воно вибуло з володіння власника не з його волі, іншим шляхом.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що відповідно до статей 330, 334 ЦК право власності на нерухоме майно, відчужене особою, яка не мала на це права, виникає у добросовісного набувача з моменту реєстрації права на таке майно, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу воно не може бути витребувано у нього.

Відповідно до п. 21 вищевказаної постанови Пленуму спір про повернення майна, що виникає з договірних відносин або відносин, пов`язаних із застосуванням наслідків недійсності правочину, підлягає вирішенню відповідно до законодавства, яке регулює ці відносини.

У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК України.

Пунктом 22 вищевказаної постанови Пленуму №5 передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК). У зв`язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з тїозовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Відповідно до частини 5 статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Статті 13, 41 Конституції України ст. 319 Цивільного кодексу України гарантують рівність прав усіх суб`єктів права на захист своєї власності, так само гарантують право власника на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися майном, що йому належить. Право власності є абсолютним правом.

Згідно ч. 1 п. 2 ст. 399 ЦК України право володіння припиняється у разі витребування майна від володільця власником або іншою особою.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Стаття 143 Конституції України наділяє територіальні громади правом безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляти майном, що є у комунальній власності. Відповідно до ч. 1 ст. 10, п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», ради представляють інтереси територіальної громади та відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» здійснюють повноваження власника майна.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на житловий фонд, нежитлові приміщення, інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону, як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. На підставі рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 № 226-ХХІ «Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування і районів області» у комунальну власність територіальної громади м. Одеси був переданий весь нежилий фонд місцевих рад, розташований у рамках територіальних границь міста. Таким чином, всі приміщення, розташовані у будинку АДРЕСА_2 , які не приватизовані, є об`єктом комунальної власності.

Згідно з п. п. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виняткової компетенції органів місцевого самоврядування відносяться правомочності щодо володіння, користування і розпорядження об`єктами комунальної власності, у тому числі питання, пов`язані з визначенням доцільності, порядку й умов надання в оренду об`єктів комунальної власності.

Спірна квартира складається з приміщень будинку АДРЕСА_2 , які перебувають на балансі м. Одеси, відповідно вони є комунальною власністю, що належать територіальній громаді міста в особі Одеської міської ради.

Оскільки спірна квартира вибула із володіння власника поза його волею, з наведеного вище, суд вважає позов законним, обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Розглянувши справу повно, всебічно, об`єктивно та неупереджено, суд вважає правомірними заявлені позовні вимоги, які є обґрунтованими, тому вважає за можливе їх задовольнити.

На підставі викладеного та керуючись: ст.ст. 15,16, 319, 321, 388, 391, 399 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 4, 13, 76-81, 95, 258-259, 263 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,- « про витребування майна з чужого незаконного володіння»,- задовольнити.

Витребувати квартиру АДРЕСА_1 з незаконного володіння ОСОБА_2 ( РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Одеської міської ради.

Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 ( РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь прокуратури Одеської області ( отримувач коштів- прокуратура Одеської області, адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3; код отримувача, код за ЄДРПОУ: 03528552; рахунок отримувача: 35213085000564; банк отримувача: ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820172; код класифікації доходів бюджету 22030101) суму сплаченого судового збору в розмірі по 6 123,68 грн. з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 30.10.2019 року.

Суддя: Р.Д. Абухін

30.10.19