Рішення № 8528134, 10.02.2010, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 2-20-10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2010 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді – Саржевської І.В.

при секретарі – Олійник С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Красний Лиман Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату для розумово відсталих дітей (допоміжна школа) про поновлення строку звернення до суду для оскарження наказів про накладення дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, за участю позивача ОСОБА_1, представників: відповідача- Пархоменко О.Л., ОСОБА_3, позивача-Бараннік О.А. суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.03.2009 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату для розумово відсталих дітей про поновлення на роботі в якості повара ОСОБА_2 спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату для розумово відсталих дітей, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с.1-3).

Ухвалою судді Краснолиманського міського суду від 16.03.2009 року відкрито провадження по зазначеній справі та призначене попереднє судове засідання на 27.03.2009 року (а.с.13).

01.04.2009 року цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату для розумово відсталих дітей призначена до розгляду на 15.05.2009 року (а.с.79). При розгляді цивільної справи неодноразово задовольнялись клопотання обох сторін, витребувались докази, викликались свідки, в зв*язку з чим оголошувались перерви.

22.01.2010 року позивач надав до суду позовну заяву, в якій змінив позовні вимоги до відповідача, просить поновити строк звернення до суду для оскарження наказів про накладення дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу (а.с.121-122).

В судовому засіданні 09.02.2010 року ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 підтримали змінені позовні вимоги та просять їх задовольнити.

Представники відповідача ОСОБА_2 спеціальної загальноосвітньої школи інтернату для розумово відсталих дітей (допоміжна школа) - ОСОБА_5, ОСОБА_3, проти позову заперечували у повному обсязі, та просять відмовити в його задоволенні. Представники відповідача вважають, що відповідачем звільнення позивача проведено у відповідності до вимог діючого законодавства, накази про накладення дисциплінарних стягнень та звільнення з роботи обгрунтовані та законні.

Крім того, позивачем не доведено поважність причин звернення до суду про відміну наказів про накладення дисциплінарних стягнень з порушенням встановленого законом строку на їх оскарження.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, їх представників, свідків, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка на підставі наказу № 91 від 30.07.1988 року була призначена на посаду шеф-кухаря ОСОБА_2 спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату для розумово відсталих дітей, в зв*язку зі змінами у штатному розкладі з 01.09.2003 року відповідно до наказу № 257-К від 31.08.2003 року ОСОБА_1 переведена з посади шеф-кухаря - кухарем (а.с. 7, 8).

При прийомі на роботу ОСОБА_1 була ознайомлена з Правилами внутрішнього трудового розпорядку, Колективним договором, посадовою інструкцією, та з нею було проведено інструктаж з охорони праці при працевлаштуванні.  

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов’язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватись трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитись до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

В порушення зазначених вимог КЗпП України, ОСОБА_1 систематично допускала порушення трудової дисципліни, Правил внутрішнього розпорядку.

Відповідно до наказів директора ОСОБА_2 допоміжної школи-інтернату № 191-К від 09.12.2008 р., № 17-К від 05.02.2009 р. кухарю ОСОБА_1 були оголошені догани за порушення Правил внутрішнього розпорядку для працівників ОСОБА_2 допоміжної школи-інтернату для для розумово відсталих дітей, невиконання без поважних причин трудових обов’язків (а.с.48,54).

Суд, при з*ясуванні фактів, в зв*язку з якими на позивача накладені дисциплінарні стягнення, вважає, що саме виходячи з вимог Правил внутрішнього трудового розпорядку, Посадової інструкції кухаря, керівник ОСОБА_2 спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату для розумово відсталих дітей своєчасно, неухильно дотримуючись вимог законодавства про працю, у визначені законом строки, з урахуванням ступені тяжкості вчинених ОСОБА_1 проступків, які мали місце 03.12. 2008 року та 20.01.2009 року, обставин їх вчинення (які в судовому засіданні підтвердили свідки- робітники школи), шкоду, заподіяну ними, а також з врахуванням особи, яка їх вчинила, попередню її роботу, та відносини, котрі виникли з співробітниками навчального закладу, відповідно до вимог ст. 147 КЗпП, правильно наклав на позивача дисциплінарні стягнення - догану.

06.02.2009 року адміністрацією ОСОБА_2 спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату для розумово відсталих дітей встановлено порушення 05.02.2009року кухарем ОСОБА_1, яка являється відповідальною за видачу готової їжі, режиму раціонального харчування учнів школи-інтернату (а.с. 65-73). З пояснень робітників ОСОБА_2 допоміжної школи-інтернату, та самої ОСОБА_1, вбачається, що без поважних на то причин, та саме з вини ОСОБА_1, невиконуються обов*язки, покладені на неї трудовим договором та інструкцією.

В зв’язку з цим фактом, а також наявністю у ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень, та неодноразових проступків, які несумісні і не відповідають поведінці та діяльності кухаря громадського харчування, а тим більш кухаря дитячого закладу, директор школи-інтернату вирішила звільнити кухаря ОСОБА_1 з займаної посади.

Відповідно до п.2 Контракту, укладеного між Управлінням освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації та ОСОБА_5, директор має повноваження видавати накази, розпорядження і давати вказівки, обов’язкові для всіх підрозділів та працівників навчального закладу; приймати (звільняти)обслуговуючий персонал; накладати на працівників, крім педагогічних, стягнення у відповідності до діючого законодавства (а.с. 87).

Згідно з п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

11.02.2009 року на зборах трудового колективу, де була присутня і ОСОБА_1, з урахуванням думки та погляду всіх членів колективу відносно систематичного порушення без поважної причини ОСОБА_1 правил внутрішнього трудового розпорядку, та елементарних етичних норм та правил поведінки з співробітниками, директором ОСОБА_2 допоміжної школи-інтернат було оголошено наказ № 18-К від 11.02.2009 року про звільнення з займаної посади кухаря ОСОБА_1О . за систематичне порушення трудової дисципліни та Правил внутрішнього розпорядку, невиконання без поважних причин трудових обов’язків, тобто за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП (а.с. 11).

ОСОБА_1 не бажала знайомитись з наказом про звільнення, та покинула збори. Зазначені факти у судовому засіданні підтвердили робітники ОСОБА_2 спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9.

Слід також зазначити, що майже у всіх вище перелічених випадках позивачка ОСОБА_1 безпідставно відмовлялась від підпису наведених наказів, інструкцій, актів, що тягнуло за собою необхідність для адміністрації школи-інтернату створення комісій із працівників у присутності яких ці документи оголошувались ОСОБА_1 і про що складались додаткові акти ( а.с. 64, 74).

З урахуванням наведеного, у суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів ( які мали місце: 03.12.2008р, 20.01. та 05.02.2009р) , повідомлених свідками. Даних про їхню заінтересованність в результаті розгляду справи відсутні, їх показання об*єктивно підстверджуються і не суперечать іншим забраним у справі доказам ( вищезазначених актів)..

На підставі викладеного суд вважає встановленим дійсно систематичний характер порушень трудової дисципліни, а саме – посадової інструкції, Правил внутрішнього розпорядку з боку кухаря ОСОБА_1

При прийнятті рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд враховує і ступінь тяжкості порушень, їх характер та обставини вчинення, те, що зазначені порушення стосуються саме приготування їжі та режиму раціонального харчування учнів, забезпечення охорони здоров’я дитячого харчування. Крім того, суд враховує, що працюючи кухарем в навчальному закладі, та не займаючись виховною діяльністю, позивач повинен дотримуватись правил належної поведінки, в приміщенні школи не чинити сварки та скандали, з повагою відноситись к співробітникам закладу.

На думку суду, відповідачем правомірно застосовані дисциплінарні стягнення до ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни, Правил внутрішнього розпорядку, невиконання без поважних причин трудових обов’язків.

Відповідно до ч. 1  ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого  суду в тримісячний строк  з дня, коли дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу місцевий  суд може поновити ці строки.

Позивач  дізналась про звільнення 11.02.2009 року, ознайомитись з зазначеним наказом відмовився, про це не заперечував в судовому засіданні, пояснив, що був “шокірований”. Факт відмови ознайомлення з наказом про звільнення підтверджено актом, поясненнями свідків у судовому засіданні - робітників ОСОБА_2 допоміжної школи-інтернат (а.с.64).

З 12.02.2009 року ОСОБА_1 знаходилась на лікарняному (а.с.12), а 17.02.2009 року вона  також відмовилась від отримання трудової книжки, про що знову   було складено акт, зазначене ОСОБА_1 сама підтвердила в судовому засіданні (а.с.74).

З пояснень  ОСОБА_1  вбачається, що  вона в місячний  строк  з дня звільнення  її з роботи нікуди не виїжджала, на лікуванні знаходилась з 12.02. по 17.02.2009 року, та,  звертаючись 11.03.2009 року з позовом до суду  про поновлення  на роботі, вона не наполягала на вимогах про поновлення строків звернення до суду для оскарження наказів про накладення дисциплінарних стягнень, незважаючи на те, що одрузу ж з позовною заявою надала копії зазначених наказів.

На протязі попередніх судових засідань - 27.03. та 01.04. 2009 року, та післі призначення 01.04.2009 року цивільної справи до розгялу на 15.05.2009 року (а.с.79), позивач в судових засіданнях не доповнювала та не уточнювала свої вимоги щодо поновлення строків звернення до суду для оскарження наказів про накладення дисциплінарних стягнень.

22.01.2010 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_10, яка уточнювала її позовні вимоги (а.с.121-122).

Суд не приймає до уваги доводи позивача та її представника, про те що ОСОБА_1 пропустила строк звернення до суду для оскарження наказів про накладення дисциплінарних стягнень з поважних причин, оскільки її представник не роз*яснила їй зазначене право та необхідність таких вимог. Суд вважає, що роз*яснення представника позивача - ОСОБА_11, яка приймала участь у розгляді справи до 20.11.2009 року не позбавляло можливості позивача звернутися до суду саме зазначеними вимогами.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивачки про поновлення строку звернення до суду для оскарження наказів про накладення дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу за тих підстав, що звільнення позивача проведено у відповідності до вимог діючого законодавства, накази про накладення дисциплінарних стягнень та звільнення з роботи обгрунтовані та законні, строки їх оскарження пропущені без поважних причин.

Відмовляючи у задоволенні основної позовної вимоги щодо поновлення позивачки ОСОБА_1 на роботі, слід також відмовити у задоволенні інших її вимог - стягненню середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 26, 139, 149, 236, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 10,60,61,88,209,212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату для розумово відсталих дітей (допоміжна школа) про поновлення строку звернення до суду для оскарження наказів про накладення дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (код платежу 22090100, р\р 3141853770063, отримувач міський бюджет м. Красний Лиман, ЗКПО 24165042, Банк УДК в Донецькій області МФО 834016) - судовий сбір у розмірі – 51 грн.

Стягнути з ОСОБА_1витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37грн (отримувач: УДК у м. Донецьк, ЄДРПОУ 34686537, МФО 834016, рахунок 31216159700004, Банк ГУ ДКУ в Донецькій області).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Краснолиманський міський суд Донецької області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Головуючий суддя -