Рішення № 85273136, 30.10.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2019 року справа № 580/2920/19

11 годин 58 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді – Трофімової Л.В., за участі секретаря – Безпалого А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 580/2920/19

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) [позивач ОСОБА_1 – особисто, представник позивача, адвокат Манзар Т.В. – за ордером]

до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради (бул. Шевченка, 307, м.Черкаси, 18005, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37853109) [представник відповідача — не прибув]

третя особа: Черкаська обласна державна адміністрація (бул. Шевченка, 185, м. Черкаси, 18001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 00022668) [представник третьої особи Колбасова І.Ю. — за довіреністю]

про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії, прийняв рішення.

23.09.2019 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, третя особа: Черкаська обласна державна адміністрація, просить:

- визнати незаконною відмову департаменту соціальної політики Черкаської міської ради – витяг з протоколу № 29 засідання комісії департаменту соціальної політики Черкаської міської ради від 25.07.2019 у наданні ОСОБА_1 статусу інваліда війни відповідно до вимог пункту 9 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

- зобов`язати департамент соціальної політики Черкаської міської ради встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати відповідне посвідчення встановленого зразка.

Ухвалою від 26.09.2019 відкрито спрощене провадження у справі, судове засідання призначено на 08.10.2019. Ухвалою від 08.10.2019 оголошено перерву до 30.10.2019. Справу розглянуто у порядку спрощеного провадження.

У обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22.07.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про встановлення статусу інваліда війни з видачею відповідного посвідчення. Відповідно до витягу з протоколу від 25.07.2019 № 29 засідання комісії департаменту соціальної політики Черкаської міської ради з питань встановлення громадянам пільгових статусів ОСОБА_1 було відмовлено у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, у зв`язку з відсутністю документів щодо залучення ОСОБА_1 до формувань цивільної оборони відповідно до пункту 9 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі – Закон № 3551) та листа Міністерства праці та соціальної політики від 28.03.2006 № 146/0/15-06/0104. Позивач не погоджуючись із наданою відмовою звернувся до суду з даним адміністративним позовом у обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_1 є ліквідатором наслідків Чорнобильської катастрофи, оскільки з 28.08.1986 до 30.09.1986 виконував службові обов`язки з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (призваний на спеціальні військові збори), що підтверджується військовим квитком та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2019 у справі № 2340/2855/18. З 20.06.1986 до 12.06.2001 працював водієм на воєнізованому АТП 2233 (АТП 17154), що підтверджується військовим квитком та трудовою книжкою. Відповідно до наказу директора АТП за № 272 від 25.08.1986 на виконання наказу Мінавто УРСР від 25.06.1986 та Автоуправління від 25.06.1986 № 2/37 у складі формування цивільної оборони ОСОБА_1 був направлений на роботи, пов`язані з ліквідацією аварії на ЧАЕС. У період з 28.08.1986 до 30.09.1986 позивач працював на ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у тому числі 33 дні на будівництві автодороги Зелений Мис - Чорнобиль, що підтверджується довідкою № 1172 Міністерства автомобільного транспорту Української PCP. Позивач зазначає, якщо особа була залучена до складу формувань цивільної оборони та стала інвалідом внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, належить до числа інвалідів війни та має право на отримання відповідного посвідчення. Пункт 9 частини 2 статті 7 Закону № 3551 не містить вимог, що визначають порядок та форму залучення осіб до складу формувань цивільної оборони. Відповідно до вимог нормативно-правових актів з у сфері цивільної оборони, що були чинними на момент аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема, Положення про Цивільну оборону СРСР, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради міністрів СРСР від 18.03.1976 №201-78, наказів заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР від 06.06.1975 № 90 (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та від 29.06.1976 № 92 (настанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (Сільському на сільськогосподарському об`єкті народного господарства), розпорядження ЦО СРСР від 26.04.1986, начальника ЦО УРСР від 28.04.1986, начальника Цивільної оборони Київської області – голови Київської обласної Ради народних депутатів трудящих за 1986 рік, цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об`єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов`язковому порядку громадяни СРСР. громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи (аварії на ЧАЕС та її наслідків) залучалися до виконання цих робіт саме у складі формувань цивільної оборони. Нормативні документи не містить вимоги щодо обов`язковості видання розпорядчого документу про залучення конкретної особи до дій у складі формувань цивільної оборони. Зазначені обставини на думку позивача свідчать про наявність у позивача права на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та отримання відповідного посвідчення встановленого зразка.

Відповідач позовні вимоги не визнав, 25.10.2019 подав до суду відзив на позов, де зазначив, що умовами для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни за пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону № 3551 є: настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків на Чорнобильській АЕС; участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони. За відсутності доказів залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відсутні підстави для встановлення позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до умов, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону № 3551. У обґрунтування відзиву позивач посилається на постанови Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 279/12162/15-а, від 07.06.2018 у справі № 377/797/17.

Третя особа надала пояснення 08.10.2019, де зазначила що у Черкаської обласної державної адміністрації відсутні повноваження щодо видачі посвідчень особи з інвалідністю внаслідок війни. Задоволення даного позову у випадку доведеності правомірності доводів позивача або відмові у задоволенні позову у випадку правильності позиції відповідача співвідноситься із інтересами адміністрації щодо дотримання вимог законності.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити з огляду на таке.

Судом встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії та учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням від 14.10.2005 № 415869 (а.с.14) та вкладкою до нього від 14.10.2005 № 415869. Згідно посвідчення від 13.08.2019 серії НОМЕР_2 (а.с.13) позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на чорнобильській АЕС у 1986 році. Відповідно до довідки МСЕК від 08.04.2019 серії 12ААБ № 458627 (а.с.15) ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з роботами з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Згідно висновку обласної спеціалізованої лікарсько-консультативної комісії від 28.02.2005 № 9 захворювання ОСОБА_1 пов`язано з роботами з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.26). Відповідно до довідки № 1172 ОСОБА_1 у період з 28.08.1986 до 30.09.1986 працював на ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, у тому числі 33 дні на будівництві автодороги Зелений Мис – Чорнобиль (а.с.31). Згідно наданої копії військового квитка НОМЕР_3 8269450 ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 20.10.1982 до 16.11.1984 (а.с.18). Згідно відміток про видачу і вилучення «мобпредписаний» у військовому квитку НУ № 8269450 ОСОБА_1 було вручено мобілізаційний припис 06.01.1986, вилучено 08.07.1986 (а.с.18 – зворотній бік).

22.07.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про встановлення йому статусу інваліда війни з видачею відповідного посвідчення та нагрудного знаку (а.с.34-35).

25.07.2019 відповідачем прийнято рішення № 29 про відмову позивачеві у встановленні статусу інваліда війни у зв`язку з тим, що у наданих позивачем копіях документів відсутній розпорядчий документ про залучення позивача до складу формувань Цивільної оборони.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, вважаючи його протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини врегульовані, зокрема Законом № 3551. Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 3551 до ветеранів війни належать учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Згідно з пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону № 3551 до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону № 3551, є: 1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони. Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон № 796) учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках, незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках – не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника Цивільної оборони СРСР від 06.06.1975 № 90 та Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976 № 1111, передбачено, що формування Цивільної оборони, у тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів з ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також настання інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з участю у ліквідації цих наслідків. Ці обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом №796. Проте, для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону № 3551) окрім, як факту настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС (стосовно позивача цей факт встановлено), Закон № 3552 містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань Цивільної оборони. Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брали участь інші формування, які створювались у іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та особи направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств. За відсутності доказів, що би свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону № 3551, немає.

Судом встановлено, що документи, долучені позивачем до заяви від 22.07.2019, адресованої департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про набуття статусу інваліда війни, а також матеріали справи належним чином підтверджують статус позивача як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та настання інвалідності у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 брав участь у таких заходах, проте, належного документального підтвердження безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме у складі формувань Цивільної оборони позивачем не надано. Ця обставина є істотною, у протилежному випадку статус інваліда війни (на підставі пункту 9 частини 2 статті 7 Закону № 3551) поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на ЧАЕС і її наслідків, і відповідно, мають статус ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС (підпункт 1 частини 1 статті 9 Закону № 796-ХІІ). Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 10.07.2019 у справі № 360/2690/17 (ЄДРСР 82937827), від 07.08.2019 у справі № 826/11163/18 (ЄДРСР 83513416), від 10.10.2019 у справі № 826/1427/17 (ЄДРСР 84855907).

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Згідно Кодексу адміністративного судочинства України (частина 1 статті 77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (частина 2 статті 77) у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Позивач у позовній заяві просить, зокрема зобов`язати відповідача видати ОСОБА_1 відповідне посвідчення інваліда війни.

Згідно з пунктом 3 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 інвалідам війни (стаття 7 Закону № 3551) видаються посвідчення з написом «Посвідчення інваліда війни» та нагрудний знак «Ветеран війни - інвалід».

Враховуючи, що позивач не має статусу інваліда війни, то у відповідача були відсутні підстави для видачі йому відповідного посвідчення.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи дії відповідача за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо правомірності відмови у ОСОБА_1 у задоволенні заяви від 22.07.2019 про надання статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення та нагрудного знаку, суд зазначає, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Враховуючи, що позивачеві, звільненому від сплати судового збору відповідно до пункту 10 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», відмовлено у задоволенні позовних вимог, відсутні підстави для розподілу судового збору згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-245, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ];

відповідач: Департамент соціальної політики Черкаської міської ради [бул. Шевченка, 307, м.Черкаси, 18005, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37853109];

третя особа: Черкаська обласна державна адміністрація [бул. Шевченка, 185, м. Черкаси, 18001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 00022668].

Повне судове рішення складено 30.10.2019.

Суддя Л.В. Трофімова