Рішення № 85272403, 23.10.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/3373/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Клочка К.І.,

за участю:

секретаря судового засідання – Вязун К.Ю.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Предибайло А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги. Під час розгляду справи суд, -

В С Т А Н О В И В:

06 вересня 2019 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області про протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі 17355,21 грн від 12.06.2019 № Ф-5475-50.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 стверджувала про протиправність нарахування контролюючим органом суми боргу зі сплати єдиного соціального внеску (далі – ЄСВ) позивачу як особі, що здійснює незалежну професійну діяльність. Вказала, що оскільки позивач як фізична особа - підприємець у період з 26.02.2015 по 01.03.2018 була звільнена від обов`язку сплачувати ЄСВ через інвалідність, а у 2018 році ЄСВ за неї сплачували ЄСВ її роботодавці, у ГУ ДФС України в Полтавській області відсутні правові підстави для нарахування боргу з єдиного соціального внеску як самозайнятій особі. На думку позивача, контролюючий орган безпідставно дійшов висновку про те, що вона, як арбітражний керуючий, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі – Закон №2464), адже її статусом є фізична особа-підприємець, яка за КВЕД здійснює: 69.10 діяльність у сфері права, 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування.

Ухвалою суду від 11.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

02 жовтня 2019 року представником відповідача до суду надано відзив на адміністративний позов, за змістом якого ГУ ДФС України у Полтавській області наполягало на правомірності оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) з огляду на те, що норми чинного законодавства розмежовують фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, при цьому порядок обліку та сплати ЄСВ фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не передбачений. Відповідачем не оспорюється той факт, що у період з 26.02.2015 по 01.03.2018 позивач мала статус інваліда, а тому як фізична особа - підприємець відповідно до положень п. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" звільнялась від сплати ЄСВ саме як фізична особа - підприємець. В той же час, на думку відповідача, вона не звільнялась від обов`язку сплачувати ЄСВ як особа, яка займається незалежною професійною діяльністю, оскільки відповідних пільг для самозайнятих осіб Закон №2464 не містить. Враховуючи викладене, відповідач вказував на відсутність підстав для скасування оскаржуваної вимоги.

09 жовтня 2019 року позивачем до суду надана відповідь на відзив, в якій вказано на безпідставність аргументів відповідача про наявність у ФОП ОСОБА_1 обов`язку сплачувати одночасно ЄСВ за себе, як за фізичну особу - підприємця, і як за особу, що здійснює незалежну професійну діяльність з огляду на висновки Верховного Суду, висловлені ним у рішенні від 02.09.2019 по зразковій справі № 520/3939/19, зокрема, про те, що статус фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та, як наслідок, порядок обліку та сплати єдиного внеску такою особою Закон № 2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не передбачає. Отже, контролюючий орган, дотримуючись принципів законності та належного врядування як суттєвих елементів принципу верховенства права, повинен був врахувати, що хоча процедура щодо обліку платника єдиного внеску була встановлена нормативно-правовим актом, однак у частині визначення типів (видів) платників єдиного соціального внеску не відповідала Закону № 2464-VI, тому немає підстав вважати, що дії органу, який використовував таку процедуру відповідали принципам належного врядування, оскільки надано перевагу приписам не Закону, а нормативно-правовому акту, нижчому за ієрархією.

09 жовтня 2019 судом отримано заяву позивача про збільшення позовних вимог, у якій позивач окрім визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі 17355,21 грн. від 12.06.2019 № Ф-5475-50 просила зобов`язати Головне управління ДФС у Полтавській області внести зміни до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 шляхом скасування нарахованого єдиного внеску в сумі 17355,21 грн. Збільшення позовних вимог обґрунтовано тим, що оскаржена вимога дублює суму недоїмки, визначену податковою вимогою № Ф-5475-50 від 12.03.2019, скасованою в судовому порядку.

Ухвалою суду від 22.10.2019 до участі у справі в якості другого відповідача залучено Головне управління ДПС у Полтавській області.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) 03.10.2006 зареєстрована як фізична особа - підприємець та перебуває на податковому обліку, є платником єдиного податку з 01.04.2013 .

Зареєстрованими видами діяльності ФОП ОСОБА_1 за КВЕД є: Код КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права. У свідоцтві платника єдиного податку серії НОМЕР_2 також вказано такий вид господарської діяльності як: 70.11 Консультування з питань комерційної діяльності.

Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків від 01.02.2015 №1516010700296, платник податків рнокпп НОМЕР_1 , фізична особа-підприємець, арбітражний керуючий ОСОБА_1 взята на облік контролюючих органів з 05.10.2006 за №2172.

27.11.2018 ГУ ДФС у Полтавській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ № Ф-5475-50 на суму 10 083 грн 61 коп.

Також, у зв`язку зі збільшенням суми боргу 12.03.2019 ГУ ДФС у Полтавській області складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2019 № Ф-5475-50, на суму 17 355 грн 21 коп.

Вважаючи вимоги Головного управління ДФС в Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску № Ф-5475-50 від 27 листопада 2018 року та № Ф-5475-50 від 12 березня 2019 року протиправними, ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2019 по справі № 440/453/19, залишеним без змін постановою Другого аплеяційного адміністративного суду від 11.09.2019, вимоги Головного управління ДФС в Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску № Ф-5475-50 від 27 листопада 2018 року та № Ф-5475-50 від 12 березня 2019 року визнано протиправними та скасовано.

Як встановлено в судовому засіданні, сума недоїмки з єдиного соціального внеску ОСОБА_1 в розмірі 17 355, 21 грн, визначена вимогою № Ф-5475-50 від 12 березня 2019 року, яка піддавалася судовому контролю, стала підставою і для винесення Головним управлінням ДФС у Полтавській області вимоги від 12.06.2019 № Ф-5475-50 грн, що оскаржується у даній справі. При цьому період нарахування та сума недоїмки є ідентичними.

Як пояснила в судовому засіданні представник відповідача, дані ІПК ОСОБА_1 за наслідками скасування судом вимог № Ф-5475-50 від 27 листопада 2018 року та № Ф-5475-50 від 12 березня 2019 року не було відкореговано у зв`язку із тим, що суд не зобов`язував відповідача це зробити.

Водночас за приписами статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судовим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/453/19, що набрало законної сили, встановлено безпідставність нарахування фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 єдиного соціального внеску за 2018 рік та січень 2019 року в сумі 17 355, 21 грн. У даній справі суд погоджується із вказаною правовою оцінкою спірних правовідносин.

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Керуючись частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суд застосовує Європейську конвенцію з прав людини та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями (рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року).

Звертаючись до Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/453/19 про визнання протиправними вимог № Ф-5475-50 від 27 листопада 2018 року та № Ф-5475-50 від 12 березня 2019 року про нарахування фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 єдиного соціального внеску за 2018 рік та січень 2019 року в сумі 17 355, 21 грн. ОСОБА_1 мала правомірні очікування щодо ефективного захисту її майнових прав судом, тобто поновлення її порушених прав у разі задоволення позовних вимог.

Натомість отримання ОСОБА_1 судових рішень першої та апеляційної інстанції на свою користь жодним чином не поновило її порушених прав, адже контролюючим органом винесено нову вимогу про сплату недоїмки з ЄСВ в розмірі 17 355, 21 грн.

Враховуючи встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку про те, що оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі 17355,21 грн від 12.06.2019 № Ф-5475-50 грн Головним управлінням ДФС України у Полтавській області винесено без урахування висновків суду, викладених у рішенні від 22.05.2019 по справі № 440/453/19, що набрало законної сили, з порушенням принципу належного урядування та правової визначеності.

Відтак, оскаржена вимога від 12.06.2019 № Ф-5475-50 є протиправною та підлягає скасуванню.

Стосовно обраного позивачем способу захисту у вигляді зобов`язання Головного управління ДФС у Полтавській області внести зміни до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 шляхом скасування нарахованого єдиного внеску в сумі 17355,21 грн. суд зазначає наступне.

Надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зокрема, абзацами 5, 6, та 7 вступної частини Рекомендації Rec (2004) 6 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам "Щодо вдосконалення національних засобів правового захисту", ухваленої на 114-й сесії 12.05.2004, передбачено, що, відповідно до вимог статті 13 Конвенції, держави-члени зобов`язуються забезпечити будь-якій особі, що звертається з оскарженням порушення її прав і свобод, викладених в Конвенції, ефективний засіб правового захисту в національному органі; крім обов`язку впровадити такі ефективні засоби правового захисту у світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини, на держави покладається загальний обов`язок розв`язувати проблеми, що лежать в основі виявлених порушень; саме держави-члени повинні забезпечити ефективність таких національних засобів як з правової, так і практичної точок зору, і щоб їх застосування могло привести до вирішення скарги по суті та належного відшкодування за будь-яке виявлене порушення.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом Міністерства фінансів № 422 від 07.04.2016 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 р. за № 751/28881.

Приписами частини 4 розділу 5 цього Порядку передбачено, що у разі якщо за результатами судового оскарження донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі скасовується (статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на «Скасовується в судовому порядку»), то в ІКП відображення облікових показників (операцій) щодо донарахування /зменшення суми не проводиться.

Враховуючи приписи зазначеного Порядку суд вважає належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах зобов`язання головного управління ДПС у Полтавській області відобразити в інтегрованій картці платника - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 показники (операції) щодо виключення з обліку донарахованих сум з єдиного внеску в розмірі 17355,21 грн.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на викладене, відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, не довів суду правомірності оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі 17355,21 грн від 12.06.2019 № Ф-5475-50 грн, що є підставою для її скасування.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим позов належить задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2019 задоволено заяву позивача та відстрочено сплату судового збору ОСОБА_1 за подання цього позову до ухвалення рішення у справі.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог, зважаючи на відстрочку сплати судового збору позивачем до ухвалення рішення у справі, суд визнає за доцільне стягнути належний за подання цього позову судовий збір у розмірі 1536,80 грн області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області до Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 6 - 10, 13-14, 77, 139, 242-246, 250, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (м. Полтава, вул. Європейська, 4, код ЄДРПОУ 43142831), Головного управління ДФС у Полтавській області (м. Полтава, вул. Європейська, 4, код ЄДРПОУ 39461639) про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області від 12.06.2019 № Ф-5475-50.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Полтавській області код (ЄДРПОУ 43142831) відобразити в інтегрованій картці платника - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) показники (операції) щодо виключення з обліку донарахованих сум з єдиного внеску в розмірі 17355,21 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (м. Полтава, вул. Європейська, 4, код ЄДРПОУ 43142831) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м. Києві, м. Київ, 22030106; код отримувача за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA798999980000031211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір у розмірі 1536,8 грн (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28 жовтня 2019 року.

Суддя К.І. Клочко