Рішення № 85271853, 24.10.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2019 р. справа № 300/1842/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боршовського Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Савченко Н.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Хімченка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Управління Держпраці в Івано-Франківській області

про визнання протиправною та скасування постанови № ІФ1210/1667/АВ/П/ТД-ФС від 06.06.2019 про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області (надалі – відповідач), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача за № ІФ1210/1667/АВ/П/ТД-ФС від 06.06.2019 про накладення на позивача штрафу в розмірі 125190,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувана постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами прийнята відповідачем протиправно та без врахування всіх обставин, які мали значення для її прийняття. Представник позивача зазначила, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не допущено порушення вимог статті 24 Кодексу законів про працю України, оскільки державні інспектори при проведенні перевірки помилково дійшли висновку про те, що позивач здійснила фактичний допуск працівника ОСОБА_3 до роботи без укладення трудового договору. Позивач зазначила, що ОСОБА_3 на час проведення інспекційного відвідування 11.05.2019 за місцем здійснення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не знаходилася та не здійснювала продаж квітів. При цьому, продовжує позивач, посадові особи відповідача здійснили інспекційне відвідування за її відсутності. Також фізична особа-підприємець ОСОБА_1 вказала на те, що до матеріалів перевірки не долучено пояснень ОСОБА_3 , а з відеозапису неможливо встановити, що інспекційне відвідування проводилось в приміщенні, де здійснює підприємницьку діяльність позивач. Окрім цього, працівники Управління Держпраці в Івано-Франківській області за результатами інспекційного відвідування не склали припис про усунення виявлених порушень, що є порушенням статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Також позивач посилається на те, що накладена на неї постановою № ІФ1210/1667/АВ/П/ТД-ФС від 06.06.2019 штрафна санкція в розмірі 125190 грн. є неспівмірною з її доходом, який за 2018 рік становив 29000 грн. За вказаних обставин, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просила позов задовольнити повністю.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.09.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

23.09.2019 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Управління Держпраці в Івано-Франківській області на позовну заяву за № 17-09/15-10/5884 від 19.09.2019, в якому представник відповідач заперечує проти задоволення позову. Зокрема представник відповідача вказав, що посадові особи Управління Держпраці в Івано-Франківській області на підставі наказу від 10.05.2019 № 678-Д «Про проведення інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 », направлення від 10.05.2019 № 04-13/15-10/3276 здійснили в період з 11.05.2019 по 13.05.2019 інспекційне відвідування позивача. При цьому, 11.05.2019 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 особисто вручено направлення від 10.05.2019 № 04-13/15-10/3276, в якому вказано підстави проведення інспекційного відвідування. За результатом вказаного інспекційного відвідування посадовими особами відповідача встановлено порушення позивачем вимог статті 24 Кодексу законів про працю України, а саме: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснила фактичний допуск працівника - ОСОБА_3 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу. При цьому, під час проведення інспекційного відвідування позивач надала пояснення, в якому вказала, що не використовує найману працю, а ОСОБА_3 знаходилась в якості допомоги, тому що 12.05.2019 був День матері. Акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю від 13.05.2019 № ІФ1210/1667/АВ направлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , будь-яких заперечень чи зауважень до акту позивач не надала. При цьому, факт допуску до роботи ОСОБА_3 зафіксований державними інспекторами засобами відеотехніки. Щодо відсутності припису про усунення порушень, то представник відповідача вказав на скасування 14.05.2019 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26.04.2017, який регламентував винесення припису. Також постановою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 19.08.2019 в справі № 352/1342/19, яка набрала законної сили, встановлено вчинення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 порушень вимог законодавства про працю, а тому вказані обставини не потребують додаткового дослідження та доказування. За вказаних обставин представник відповідача просив суд в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження, заслухавши пояснення позивача, представників сторін та покази свідків, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 зареєстрована 02.10.2018 як фізична особа-підприємець, основний вид діяльності - 47.76 Роздрібна торгівля квітами, рослинами, насінням, добривами, домашніми тваринами та кормами для них у спеціалізованих магазинах. Вказані обставини підтверджуються випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

10.05.2019 Управління Держпраці в Івано-Франківській області прийняло наказ № 678-Д «Про проведення інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 ». Також 10.05.2019 відповідач видав інспекторам праці – головними державними інспекторами відділу з питань трудових відносин та зайнятості Управління Держпраці в Івано-Франківській області Остафійчуку І.А., Сенчишаку І ОСОБА_4 М., Юрочко А.С. направлення № 04-13/15-10/3276 для проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин з працівниками та виплати заробітної плати. Підстава: підпункт 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26.04.2017, розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 № 649-р, окреме доручення Голови Держпраці від 10.10.2018 № 228/4.1-18. Фактична адреса суб`єкта господарювання: АДРЕСА_1 - АДРЕСА_2 9. Дата початку та закінчення заходу: 11.05.2019, 13.05.2019.

Вказане направлення від 10.05.2019 № 04-13/15-10/3276 вручено особисто позивачу 11.05.2019, що підтверджується підписом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

За результатами зазначеного інспекційного відвідування позивача інспекторами праці - головними державними інспекторами відділу з питань трудових відносин та зайнятості Управління Держпраці в Івано-Франківській області Остафійчуком І.А., Сенчишаком І.М., Юрочко А.С. 13.05.2019 складено акт № ІФ1210/1667/АВ.

Згідно наведеного акту інспекційного відвідування від 13.05.2019 № ІФ1210/1667/АВ посадовими особами відповідача встановлено такі порушення: в порушення статті 24 Кодексу законів про працю України, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснила фактичний допуск працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу. Порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413. Так, 11.05.2019 о 23:00 год. під час проведення інспекційного відвідування в фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за місцем фактичного здійснення діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що на робочому місці знаходилась ОСОБА_3 , яка здійснювала продаж квітів, що було зафіксовано засобами відеотехніки.

13.05.2019 позивач надала письмове пояснення, згідно якого повідомила, що найману працю не використовує, однак на момент інспекційного відвідування ОСОБА_3 знаходилась в якості допомоги, тому що 12.05.2019 День матері.

14.05.2019 два примірники акту інспекційного відвідування від 13.05.2019 № ІФ1210/1667/АВ та лист-виклик на 22.05.2019 для складання протоколу про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення направлено рекомендованим листом з описом документів та з повідомленням про вручення на адресу місця проживання позивача.

27.05.2019 Управління Держпраці в Івано-Франківській області листом № 05-07/15-10/3661 викликало позивача на 06.06.2019 на розгляд справи про накладення фінансових санкцій відповідно до статті 265 Кодексу законів про працю України за порушення вимог законодавства про працю, встановлених при інспекційному відвідуванню фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 13.05.2019. Поштове відправлення з викликом від 27.05.2019 № 05-07/15-10/3661 позивач отримала особисто 29.05.2019.

06.06.2019 за результатами розгляду справи про накладення штрафу Управління Держпраці в Івано-Франківській області прийняло постанову № ІФ1210/1667/АВ/П/ТД-ФС, якою застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штраф в розмірі 125190,00 грн. за виявлені під час інспекційного відвідування порушення вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України.

Вважаючи вищенаведену постанову № ІФ1210/1667/АВ/П/ТД-ФС від 06.06.2019 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами протиправною, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася з цим позовом до суду.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” .

Відповідно до статті 1 вказаного Закону державний нагляд (контроль) – це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною 4 статті 2 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” передбачено, що заходи контролю здійснюються зокрема органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

В свою чергу, процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (надалі – Порядок № 295) державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Згідно підпункту 3 пункту 5 Порядку № 295, інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Як встановлено судом вище, в направленні Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 10.05.2019 № 04-13/15-10/3276 для проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підставою вказано підпункт 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26.04.2017, розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 № 649-р, окреме доручення Голови Держпраці від 10.10.2018 № 228/4.1-18.

В той же час, представник відповідача не вказав конкретних обставин, які слугували підставами для проведення інспекційного відвідування позивача.

Так, пунктом Порядку № 295 передбачено, під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об`єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю.

Документи, отримані під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, що містять інформацію про порушення об`єктом відвідування вимог законодавства про працю, долучаються до матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

В даному випадку, суд констатує, що будь-яких документів, передбачених пунктом 6 Порядку № 295, окрім відео-файлу, представник Управління Держпраці в Івано-Франківській області суду не надав.

Окрім цього, в направленні від 10.05.2019 № 04-13/15-10/3276 для проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зазначена фактична адреса суб`єкта господарювання: АДРЕСА_2 . Натомість, в акті інспекційного відвідування від 13.05.2019 № ІФ1210/1667/АВ посадовими особами відповідача вказано, що фактична адреса здійснення підприємницької діяльності: АДРЕСА_2 .

Таким чином, направлення від 10.05.2019 № 04-13/15-10/3276 видано посадовим особам для проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , в свою чергу, інспектори праці - головні державні інспектори відділу з питань трудових відносин та зайнятості Управління Держпраці в Івано-Франківській області Остафійчук І ОСОБА_5 , Сенчишак ОСОБА_6 , ОСОБА_7 провели інспекційне відвідування позивача за іншою адресою: АДРЕСА_1 - АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , яка не вказана в направленні від 10.05.2019 № 04-13/15-10/3276.

Щодо доводів представника позивача про те, що працівники Управління Держпраці в Івано-Франківській області за результатами інспекційного відвідування не склали припис про усунення виявлених порушень, то суд вказує на таке.

Пунктом 19 Порядку № 295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Відповідно до пункту 24 Порядку № 295 припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень.

В даному випадку, акт інспекційного відвідування № ІФ1210/1667/АВ складений 13.05.2019, а позивач підписала 10.06.2019, що підтверджується відповідним записом в зазначеному акті (а.с.52). З огляду на зміст пункту 24 Порядку № 295 припис мав бути винесений не пізніше наступного робочого дня підписання акта, однак постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 в справі № 826/8917/17 визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Тобто наступного дня після складення акт інспекційного відвідування № ІФ1210/1667/АВ, Порядок № 295, втратив чинність. Іншого нормативно-правового акту, який би регламентував порядок прийняття посадовими особами Управління Держпраці в Івано-Франківській області приписів для усунення порушень вимог законодавства про працю, на час виникнення спірних правовідносин не існувало.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, доводи представника позивача про обов`язковість винесення припису, як умови притягнення до відповідальності за порушення вимог законодавства про працю, за відсутності передбачених законодавством для цього підстав, є необґрунтованими.

Пунктом 27 Порядку № 295 передбачено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

В свою чергу, механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та та частинами другою – сьомою статті 53 Закону “Про зайнятість населення” визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 вищевказаного Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (надалі – Порядок № 509). штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 Порядку № 509, складає постанову про накладення штрафу.

Розгляд справ на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, акта, зазначеного в абзаці п`ятому пункту 2 цього Порядку, здійснюється уповноваженими посадовими особами Держпраці та її територіальних органів.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка (пункти 7 та 8 Порядку № 509).

Як встановлено судом вище, 06.06.2019 за результатами розгляду справи про накладення штрафу Управління Держпраці в Івано-Франківській області прийняло постанову № ІФ1210/1667/АВ/П/ТД-ФС, якою застосовано до позивача штраф в розмірі 125190,00 грн. за виявлені під час інспекційного відвідування порушення вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України (а.с.62).

Щодо наявності порушень позивачем вимог трудового законодавства як підстав для прийняття постанови № ІФ1210/1667/АВ/П/ТД-ФС від 06.06.2019, то суд вказує на таке.

Відповідно до частини 1 статті 21 Кодексу законів про працю України (надалі – КЗпП України), трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Порядок укладення трудового договору регламентовано статтею 24 КЗпП України. Так, відповідно до частини 1 вказаної статті 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Частиною 3 статті 24 КЗпП України встановлено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В даному випадку, згідно акту інспекційного відвідування від 13.05.2019 № ІФ1210/1667/АВ інспекторам праці – головними державними інспекторами відділу з питань трудових відносин та зайнятості Управління Держпраці в Івано-Франківській області Остафійчуку І.А., Сенчишаку І.М., Юрочко А.С. виявлено порушення вимог трудового законодавства, а саме: частини статті 24 КЗпП України: позивач здійснила фактичний допуск працівника ОСОБА_3 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Відповідно до підпункту 6 пункту 11 Порядку № 295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки.

Згідно пункту 22 Порядку № 295 матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті.

В даному випадку, суд ухвалою від 09.09.2019 про відкриття провадження витребував в Управління Держпраці в Івано-Франківській області належним чином завірені копії всіх матеріалів, складених під час інспекційного відвідування з 11.05.2019 по 13.05.2019 фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

На виконання вимог ухвали від 09.09.2019 представник відповідача надав суду диск для лазерних систем зчитування, на якому міститься відеозапис процесу здійснення інспекторам праці – головними державними інспекторами відділу з питань трудових відносин та зайнятості Управління Держпраці в Івано-Франківській області інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

В судовому засіданні 30.09.2019 проведено дослідження вищевказаного речового доказу – диску відеофіксації правопорушення, який зазначений як додаток до акту інспекційного відвідування № ІФ1210/1667/АВ від 13.05.2019.

Так, на вказаному відео зафіксовано процес продажу однієї квітки ОСОБА_8 іншим особам, яка розповідає про ціну такої квітки, розпорядок роботи продавців.

30.09.2019 суд викликав в судове засідання для надання показів як свідків: ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , інспекторів праці – головних державних інспекторів відділу з питань трудових відносин та зайнятості Управління Держпраці в Івано-Франківській області, який проводив інспекційне відвідування, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_7

В судовому засіданні 07.10.2019 інспектори праці – головні державні інспектори відділу з питань трудових відносин та зайнятості Управління Держпраці в Івано-Франківській області Сенчишак І ОСОБА_11 та Юрочко А.С. як свідки надали покази щодо обставин проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Так, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 повідомили, що 11.05.2019 о 23:00 год. під час проведення інспекційного відвідування в фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за місцем фактичного здійснення діяльності за адресою: АДРЕСА_3 , в приміщенні магазину з продажу квітів знаходилась ОСОБА_3 , яка здійснювала продаж квітів, що було зафіксовано засобами відеотехніки. В наведений час, в зазначеного приміщенні магазину з продажу квітів фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не було. Будь-яких дій щодо встановлення факту належності саме позивачу вказаного приміщення магазину з продажу квітів, в якому знаходилась ОСОБА_3 , інспектори праці – головні державні інспектори відділу з питань трудових відносин та зайнятості Управління Держпраці в Івано-Франківській області Сенчишак ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не вчиняли, жодних вимог про пред`явлення будь-яких документів в приміщенні магазину з продажу квітів – не заявляли, відеофіксацію фасаду магазину не здійснювали, а проводили відеозйомку лише в середині приміщення магазину. Доказів протилежного відповідачем суду не подано.

В судовому засіданні 24.10.2019 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 як свідки надали покази щодо обставин проведення інспекційного відвідування позивача. Так, ОСОБА_3 підтвердила, що вона є тією особою, яка зафіксована на відео, яке надано представником відповідача як додаток до акту інспекційного відвідування № ІФ1210/1667/АВ від 13.05.2019, однак приміщення магазину з продажу квітів не належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 . При цьому, ОСОБА_3 повідомила, що знайома з позивачем, часто допомагала їй та іншим продавцям квіткового ринку на АДРЕСА_1 , однак на час інспекційного відвідування не перебувала з ОСОБА_1 в трудових відносинах та в магазині з продажу квітів, який належить саме фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 не знаходилась.

В свою чергу, позивач підтвердила, що знайома з ОСОБА_3 , яка є її подругою. Свідок зазначила, що ОСОБА_3 відвідувала ОСОБА_1 11.05.2019 року, що й підтвердила в своїх поясненнях наданих відповідачу 13.05.2019 року. Направлення на перевірку отримано 11.05.2019 року під час інспекційного відвідування в денний час, про що розписалася. Свідок пояснила, що інспекційне відвідування інспекторами відповідача 11.05.2019 року в 23:00 в неї не проводилося. Щодо відео, яке надано представником відповідача як додаток до акту інспекційного відвідування № ІФ1210/1667/АВ від 13.05.2019, то, за словами позивачки, відеофіксація інспекційного відвідування здійснена не в магазині, в якому вона здійснює господарську діяльність.

На підтвердження свої показів позивач надала суду копію договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 27.12.2012, копію витягу з Державного реєстру правочинів № 12416156 від 27.12.2012, копію витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 76024 від 19.01.2013, копію технічного паспорта на нежитлові приміщення. Окрім цього, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 надала суду світлини фасаду та інтер`єру магазину квітів, в якому здійснює свою підприємницьку діяльність.

Оцінивши поданий відповідачем диск відеофіксації правопорушення (додаток до акту інспекційного відвідування № ІФ1210/1667/АВ від 13.05.2019), направлення на проведення перевірки від 10.05.2019 року № 04-13/15-10/3276, пояснення позивача, покази свідків, суд дійшов висновку про те, що не можливо встановити чи обставини, які зафіксовані інспекторами відповідача при відео-фіксації інспекційного відвідування згідно направлення від 10.05.2019 № 04-13/15-10/3276 мали місце на об`єкті, в якому здійснює торгівлю саме підприємець ОСОБА_1 .

При цьому, за таких обставин, суд звертає увагу, що згідно частини 2 статті 77 КАС України саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення.

Таким чином, досліджені судом вище докази, на переконання суду, вказують на передчасність висновків посадових осіб Управління Держпраці в Івано-Франківській області про фактичний допуск позивачем працівника ОСОБА_3 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботи, оскільки інспектори Управління Держпраці в Івано-Франківській області під час здійснення інспекційного відвідування згідно направлення на проведення перевірки від 10.05.2019 року № 04-13/15-10/3276 зафіксували місце проведення інспекційного відвідування таким чином, що робить не можливим його ідентифікувати. Покази свідків щодо обставин, зафіксованих в акті перевірки, зокрема в додатку до акту – відеофайлі, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , суперечать показам ОСОБА_10 та ОСОБА_7 .

Щодо посилання відповідача на те, що постановою Тисменицького районного суду від 19.08.2019 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлено ч. 3 ст. 41 КУпАП та закрито провадження у справі у зв`язку зі звільненням від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого, то суд зазначає про те, що в цій справі досліджувалися обставини адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП. В даній адміністративній справі предметом оцінки є вчинення підприємцем ОСОБА_1 правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною 2 статті 265 КЗпП України. В той же час, суд звертає увагу на те, що згідно частини 7 статті 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. В даному випадку, з огляду на вищевикладені судом висновки щодо недоведеності відповідачем порушення позивачем положень частини 3 статті 24 КЗпП України, суд не бере до уваги правову оцінку Тисменицького районного суду факту порушення ОСОБА_1 вимог статті 24 КЗпП України.

Щодо посилання позивача на те, що накладена на неї постановою № ІФ1210/1667/АВ/П/ТД-ФС від 06.06.2019 штрафна санкція в розмірі 125190 грн. є неспівмірною з її доходом, який згідно податкової декларації за 2018 рік становив 29000 грн., то суд зазначає таке.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що накладена на позивача оскарженою постановою штрафна санкція є втручанням в її право власності, яке гарантоване статтею 1 протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки її виконання вплине на майновий стан позивачки у цій справі. При цьому, судом було встановлено, що таке втручання відбулося за не доведення відповідачем порушення трудового законодавства. Однак в спірній ситуації, суд вважає за доцільне додатково зазначити, що втручання в право власності позивача спірною постановою хоча і забезпечувало легітимну мету щодо гарантування трудових прав найманих працівників та сплату роботодавцем за найманого працівника відповідних обов`язкових платежів до державного бюджету, однак в той же час таке втручання, на переконання суду, не забезпечувало справедливий баланс між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майно, оскільки за відсутності офіційних скарг з боку будь-яких фізичних осіб щодо порушення позивачем їх трудових прав, лише з огляду на можливе не отримання державою обов`язкових платежів з фонду заробітної плати, за факту майже п`ятикратного перевищення розміру штрафу над розміром доходу фізичної особи за цілий рік, який передував року накладення санкції, факту застосування Тисменицьким районним судом до ОСОБА_1 санкції у вигляді усного зауваження, - покладало на позивача надмірний тягар, який є не сумісним з гарантіями, встановленими статтею 1 протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що постанова Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області № ІФ1210/1667/АВ/П/ТД-ФС від 06.06.2019 прийнята відповідачем за не доведення порушення позивачем абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, тобто необґрунтовано, за результатами неналежно проведеної перевірки, непропорційно, а тому є протиправною щодо позивача.

Таким чином, позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області належить задовольнити повністю: визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № ІФ1210/1667/АВ/П/ТД-ФС від 06.06.2019.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд в постанові від 20.06.2019 в справі № 821/440/17 зазначив, що на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

В даному випадку, позивач на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу надав суду такі документи: попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом адміністративної справи, на суму 8051,90 грн. (а.с.20); ордер на надання правової допомоги серії ІФ № 037746, виданий адвокатом ОСОБА_12 Т.М. на підставі договору про надання правової допомоги від 03.09.2019 (а.с.67); попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом адміністративної справи, на суму 7851,90 грн. (а.с.101); договір про надання правової допомоги від 03.09.2019, укладений між адвокатом ОСОБА_13 .М ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с.102-103); рахунок-фактура № 19/090 від 03.09.2019 на суму 5100,00 грн. за послуги адвоката ОСОБА_12 Т.М. (а.с.104); копія квитанції до прибуткового касового ордера № 19/090 від 03.09.2019 на суму 5100,00 грн. (а.с.104); акт наданих юридичних послуг від 03.09.2019 на суму 5100,00 грн.

Суд звертає увагу на те, що надані позивачем вищевказані документи щодо витрат на правничу допомогу не містять жодного посилання на адміністративну справу, в межах якої заявлені витрати на відшкодування правничої допомоги. Тобто вказані документи не доводять факт понесення позивачем витрат на правову допомогу в адміністративній справі № 300/1842/19.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постанові від 24.01.2019 в справі № 716/155/17.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04) Європейський суд із прав людини (надалі по тексту також – Суд), оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу Суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Враховуючи те, що наданими позивачем до суду документами, витрати на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі № 300/1842/19 не підтверджено, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу в частині витрат, які вказані в таких документах: попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом адміністративної справи, на суму 8051,90 грн. (а.с.20); ордер на надання правової допомоги серії ІФ № 037746, виданий адвокатом ОСОБА_12 Т.М ОСОБА_4 на підставі договору про надання правової допомоги від 03.09.2019 (а.с.67); попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом адміністративної справи, на суму 7851,90 грн. (а.с.101); договір про надання правової допомоги від 03.09.2019, укладений між адвокатом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.102-103); рахунок-фактура № 19/090 від 03.09.2019 на суму 5100,00 грн. за послуги адвоката ОСОБА_12 Т.М. (а.с.104); копія квитанції до прибуткового касового ордера № 19/090 від 03.09.2019 на суму 5100,00 грн. (а.с.104); акт наданих юридичних послуг від 03.09.2019 на суму 5100,00 грн.

В той же час, позивач надала суду додаткову угоду від 30.09.2019 до договору про надання правничої допомоги б/н від 30.09.2019, згідно якої адвокат Фреїшин Т.М. взяла на себе зобов`язання надати правову допомогу ОСОБА_1 в Івано-Франківському окружному адміністративному суді у справі № 300/1842/19. Також позивач надала суду: рахунок-фактуру № 19/091 від 30.09.2019 на суму 900,00 грн. за надані ОСОБА_1 юридичні послуги адвоката ОСОБА_12 Т ОСОБА_4 М. у справі № 300/1842/19 (а.с.105); копію квитанції до прибуткового касового ордера № 19/090 від 30.09.2019 на суму 900,00 грн. (а.с.105); акт наданих юридичних послуг від 30.09.2019 на суму 900,00 грн.; рахунок-фактуру № 19/091 від 24.10.2019 на суму 600,00 грн. за надані ОСОБА_1 юридичні послуги адвоката ОСОБА_2 у справі № 300/1842/19; копію квитанції до прибуткового касового ордера № 19/090 від 24.10.2019 на суму 600,00 грн.; акт наданих юридичних послуг від 24.09.2019 на суму 600,00 грн. Отже, вищевказаними документами підтверджено витрати позивача на професійну правничу допомогу в цій адміністративній справі № 300/1842/19 в загальному розмірі 1500,00 грн. (900,00 грн. + 600,00 грн.=1500,00 грн.).

Позивачем також подано суду квитанцію про сплату судового збору за подання позову до суду в цій справі № 0.0.1455835191.1 від 05.09.2019 на суму 1251,91 грн. (а.с.3).

Таким чином, позивачу належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1251,91 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № ІФ1210/1667/АВ/П/ТД-ФС від 06.06.2019.

Cтягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код – 39784625, вулиця Незалежності, 67, місто Івано-Франківськ, 76018) 1251 (одну тисячу двісті п`ятдесят одну) гривню 91 копійку судових витрат по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 .

Відповідач: Управління Держпраці в Івано-Франківській області, ідентифікаційний код – 39784625, вулиця Незалежності, 67, місто Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.

Рішення складене в повному обсязі 29 жовтня 2019 р.