Рішення № 85271207, 24.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2019 року Справа № 160/8715/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

09.09.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області (Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, ЄДРПОУ 21910427), в якій позивач просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати пенсії ОСОБА_1 з 14 липня 2017 року по 26.04.2019 року протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", згідно з ч.4 ст.6 Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти" за період з 14 липня 2017 року по 26 квітня 2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 є батьком неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідно до рішення суду, визнаний безвісно відсутнім. Лише після набрання законної сили рішенням по справі № 185/9520/18 про визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім, 26.04.2019 року позивач звернулась до відповідача про призначення для її доньок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Пенсія була призначена з дня звернення з заявою, проте, позивач вважає, що пенсійні виплати повинні бути призначені з дня визнання безвісно відсутнім годувальника, оскільки 12-місячний строк, який встановлений для звернення зі заявою для призначення пенсії з втрати годувальника не був пропущений. Тому, позивач просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 13.09.2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на 15 жовтня 2019 року. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Відповідач подав відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнає, зазначає, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника була призначена з моменту звернення, а не з дня, що настає за днем смерті годувальника. Відповідно до статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", вказана пенсія призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника у випадку, коли звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника. Однак, позивач звернулася 26.04.2019 року, тобто після спливу 12 місяців після смерті годувальника. На підставі викладеного, відповідач просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивачем до суду надіслано відповідь на відзив, в якому остання вважає, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника виплачується членам сім`ї особи, зниклої безвісти, з урахуванням положень ЗУ "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти" №2505-VIII від 12 липня 2018 року за весь час, протягом якого особа, зникла безвісти, зберігає цей правовий статус, тобто з 14.07.2017 року.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі, зокрема, втрати годувальника.

Основні принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Пенсія у зв`язку з втратою годувальника є пенсійною виплатою, що призначається в солідарній системі (ч.1 ст.9 Закону №1058-IV).

Умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника визначені положеннями статті 36 Закону №1058-IV, на підставі яких, така пенсія призначається дітям незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Непрацездатні члени сім`ї особи, зниклої безвісти, у порядку, передбаченому Законом України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти", які були на її утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу годувальника, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника у порядку, встановленому цим Законом, якщо інше не передбачено Законом України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти" (ч.1 ст.36 Закону №1058-ІV).

Частиною другою статті 36 Закону №1058-IV передбачено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.

Відповідно до частини 7 статті 36 Закону №1058-IV положення цього Закону, що стосуються сім`ї померлого, відповідно поширюються і на сім`ю особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеною померлою у встановленому законом порядку.

Аналогічні норми містить і Закон України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти" від 12.07.2018 №2505-VІІІ (далі - Закон №2505- VIII).

Зокрема, частина четверта статті 6 Закону №2505-VIII визначає, що члени сім`ї особи, зниклої безвісти, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством. Члени сім`ї особи, зниклої безвісти, мають право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника з урахуванням таких особливостей:

1) непрацездатні члени сім`ї особи, зниклої безвісти, які були на її утриманні, незалежно від наявного в особи, зниклої безвісти, страхового стажу, мають право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника у порядку, встановленому Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якщо інше не передбачено цим Законом. Дітям особи, зниклої безвісти, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні такої особи. Батьки і чоловік (дружина) особи, зниклої безвісти, які не були на її утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо внаслідок такого зникнення вони втратили джерело засобів до існування;

2) право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника з урахуванням положень цього Закону виникає через один місяць з дня внесення інформації про безвісне зникнення особи до Єдиного реєстру досудових розслідувань;

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника виплачується членам сім`ї особи, зниклої безвісти, з урахуванням положень цього Закону за весь час, протягом якого особа, зникла безвісти, зберігає цей правовий статус;

4) право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника припиняється з дня, наступного за днем внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відмітки про встановлення місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження останків особи, зниклої безвісти;

5) смерть особи, яка мала статус зниклої безвісти, чи визнання її померлою у встановленому законодавством порядку надає родичам такої особи право на звернення для отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника на загальних підставах, передбачених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно із частиною 1 статті 38 Закону №1058-ІV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Судом встановлено, що позивач, звертаючись до відповідача, подала необхідні документи, передбачені Порядком №22-1.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім встановлених законом випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Зокрема, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника (пункт 3 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV).

Так, 26.04.2019 року ОСОБА_1 звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі №185/9520/18 від 25.03.2019 року встановлено факт безвісно відсутнім ОСОБА_2 саме з 14.07.2017 року.

25.04.2019 року рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі №185/9520/18 від 25.03.2019 року набрало законної сили.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Суд зазначає, що позивач звернулась до пенсійного органу наступного дня після набрання рішенням законної сили - 26.04.2019 року, що виключає висновок відповідача щодо пропуску нею 12 місячного строку звернення із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку, що позивач звернулася до органів Пенсійного фонду України до спливу 12 місяців з моменту набрання судовим рішенням законної сили. Відтак, є всі підстави для призначення позивачу пенсії у зв`язку з втратою годувальника з 14.07.2017 року по 26.04.2019 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Згідно із ст.72 КАС, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

З урахуванням зазначеного, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, з урахуванням системного аналізу норм чинного законодавства України, суд вважає, що позовна заява є обґрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати з оплати судового збору у розмірі 784,40грн., відповідно до квитанції від 09.09.2019 р. №22597025.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати пенсії ОСОБА_1 з 14 липня 2017 року по 26.04.2019 року - протиправними.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", згідно з ч.4. ст.6 Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти" за період з 14 липня 2017 року по 26 квітня 2019 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 784 (сімсот вісімдесят чотири) грн. 40 коп. відповідно до квитанції від 09.09.2019 р. №22597025.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна