Рішення № 85271206, 23.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2019 року Справа № 160/6893/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому просив: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1366-58 від 20.11.2018 року на суму 15 819,54 грн., винесену Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він з 2015 року фактично припинив здійснення підприємницької діяльності, та офіційно працював за трудовими договорами на ТОВ «М-ЛИТ» та АТ «Нікопольський завод феросплавів» де і працює по теперішній час. За період з 20.03.2015 р. по 30.05.2019 р. зазначені вище підприємства нараховували та перераховували суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підтверджується довідкою ПФУ за формою ОК-7 від 11.07.2019 року. Таким чином, роботодавці за 2017 р., 2018 р. та п`ять місяців 2019 року сплачували єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівника в сумі, що по суті перевищує розмір мінімального страхового внеску на місяць у кожному періоді.

Позивач також зазначив, що у випадках, передбачених абз.3 та 4 п.3 Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Крім того, враховуючи, що вимога № Ф-1366-58 від 20.11.2018 р. була отримана позивачем 09.07.2019 р., відповідачем було також порушено п.3 Інструкції № 449, яким чітко встановлено десять робочих днів для направлення вимоги про сплату боргу. Таким чином, позивач вважає, що Головне управління ФС у Дніпропетровській області виходить за межі наданих йому законодавством повноважень, а вимога № Ф-1366-58 від 20.11.2018 р. була надіслана йому несвоєчасно та з порушенням строку, встановленого нормами чинного законодавства.

Ухвалою суду від 24.07.2019 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На виконання вимог ухвали суду 14.08.2019 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 20.11.2018 року №Ф-1366-58 є цілком законною та вірною. Податкова звітність позивачем не подавалась, доходів він не отримував, як наслідок, повинен був сплачувати (враховуючи зміни до Закону України №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які набули чинності з 01 січня 2017 року, що стосується платників, які перебувають на загальній системі оподаткування та якими не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року) суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Отже, за 2017 рік ця сума була 3 200 грн. (мінімальна заробітна плата) х 22% = 704 грн./місяць, за 2018 рік ця сума була 3 723 грн. х 22% = 819,06 грн./місяць. Контролюючим органом не нараховано за листопад та грудень 2017 року мінімальний страховий внесок, у зв`язку із наявним підставами звільнення для нарахування згідно до ч.4 ст.4 Закону №2464. Контролюючим органом ФОП ОСОБА_1 був нарахований єдиний соціальний внесок за 2017 рік у сумі 8 448 гри. (704 грн. х 12 місяців). За 2018 рік був нарахований єдиний соціальний внесок на загальну суму 9 828,72 грн. (819,06 грн. х 12 місяців). Зважаючи на викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 24.09.2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Зупинено стягнення за виконавчим провадженням №59098858 відкритому Нікопольським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1366-58 від 20.11.2018 р. на суму 15 819,54 грн., винесену Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області до набранням законної сили судовим рішенням у цій справі.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 07.10.2008 року зареєстрований як фізична особа-підприємець у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за реєстровим номером НОМЕР_1 230 000 0000 017042.

За даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 12.07.2019 року позивач був взятий на облік платників податків у Нікопольський ОДПІ ГУ ДФС з 07.10.2008 року.

До 2015 року позивач здійснював підприємницьку діяльність, надавав звіти та сплачував всі обов`язкові платежі.

Відповідно до трудової книжки позивача АР № НОМЕР_2 позивач з 20.01.2015 року працював за трудовими договорами на ТОВ «М-ЛИТ» та АТ «Нікопольський завод феросплавів» де і працює по теперішній час.

20.11.2019 року відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1366-58, якою позивачу нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 15 819,54 грн.

Позивач пов`язує порушення своїх прав з діями відповідача по формуванню та видачі відносно нього спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1366-58 від 20.11.2018 року.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2010 р. №2464 “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування” (далі - Закон №2464), Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом МФУ від 20.04.2015 р. №449 (далі - Інструкція №449).

Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2464, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

В силу ч.8 вказаної статті Закону №2464 платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Так, позивач дійсно з 20.01.2015 р. працював на підприємстві ТОВ «М-ЛИТ» та по теперішній час працює на АТ «Нікопольський завод феросплавів».

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Так, відповідно до ч.8 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою, у зв`язку з чим, 05.11.2018 року за позивача заявою до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем, номер запису 22300060002017042.

За період з 20.03.2015 р. по 30.05.2019 р. зазначені ТОВ «М-ЛИТ» та АТ «Нікопольський завод феросплавів» виплачували позивачу заробітну плату, нараховували та перераховували суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підтверджується довідкою Пенсійного фонду України за формою ОК-7 від 11.07.2019 року.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Відповідно до частини першої та другої статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Отже, з огляду на практику ЄСПЛ, за умови відсутності доходу від відповідної діяльності, зобов`язання платника податків виплатити державі додаткові кошти у вигляді сплати ЕСВ не відповідає критерію "пропорційності", адже не дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами особи - позивача, оскільки мета сплати єдиного внеску - страхування особи, в даних правовідносинах досягнута сплатою єдиного внеску роботодавцем.

Таким чином, враховуючи наведене, суд вважає, що оскільки позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за нього нараховував та сплачував його роботодавець, у позивача відсутній обов`язок по сплаті вказаного внеску, оскільки фактично він є найманим працівником, а не самозайнятою особою.

Враховуючи встановлені вище обставини та надані докази, суд вважає, що нарахування відповідачем недоїмки з єдиного внеску в сумі 15 819,54 грн. за період, коли позивач фактично не здійснював діяльність як самозайнята особа, та не отримував доходу, а вказаний внесок за нього сплачував роботодавець, є протиправним.

Водночас, відповідачем не було надано належних доказів на підтвердження своєї правової позиції, а відтак, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувану вимоги, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Дніпропетровській області 20.11.2018 р. № Ф-1366-58.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позов задоволено, слід повернути позивачу судові витрати по справі в розмірі 768,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1366-58 від 20.11.2018 року на суму 15 819,54 грн., винесену Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, 17а, м.Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 39394856) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) судові витрати по справі у розмірі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Кучма