Рішення № 85270978, 23.10.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2019 р. Справа № 120/3041/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сала П.І.,

за участю

секретаря судового засідання Михайловського М.В.,

представника позивача Спесивцева В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області

про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

19.09.2019 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати відмову відповідача, викладену у формі листа від 19.08.2019 за № С-13688/0-2987/0/95-19, у задоволенні клопотання позивачки про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, за межами населеного пункту Роздолівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання позивачки про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, за межами населеного пункту Роздолівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області, та прийняти мотивоване рішення у виді наказу.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивачка звернулась до відповідача з клопотанням про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Роздолівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області. Водночас в додатках до вказаного клопотання позивачка надала викопіювання із плану земель щодо місця розташування бажаної земельної ділянки, затверджене Роздолівською сільською радою. Проте листом № С-13688/0-2987/0/95-19 від 19.08.2019 відповідач запропонував позивачці з метою з`ясування інформації щодо правового статусу земельної ділянки погодити викопіювання з планово-картографічного матеріалу у відділі Мурованокуриловецького району Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області. Позивачка з такими діями відповідача не погоджується, вважає, що вказаний лист за своєю суттю фактично є незаконною відмовою у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, а тому за захистом своїх прав звертається до суду.

Ухвалою суду від 24.09.2019 відкрито провадження у цій справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

10.10.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що за результатами розгляду документів, поданих позивачкою для надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою, з метою раціонального використання земель сільськогосподарського призначення та з`ясування інформації щодо правового статусу земельної ділянки Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області запропонувало позивачці погодити викопіювання з планово-картографічного матеріалу у відділі Мурованокуриловецького району Головного управління. Відповідач вказує на те, що згідно з нормами чинного законодавства орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, розглядає подані клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Відтак за результатами розгляду клопотання позивачки було прийнято відповідне рішення у формі листа. Тому посилання позивачки на відсутність належним чином оформленого наказу і, як наслідок, ненадання належної відмови, відповідач вважає безпідставними. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.06.2016, не встановлено обов`язку (вимоги) приймати всі рішення у формі наказу. За цих обставин відповідач вважає правомірною відмову у наданні позивачці дозволу на розроблення проекту землеустрою.

В судовому засіданні представник позивачки підтримав позовні вимоги та надав пояснення згідно з обґрунтуваннями, наведеними у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився та подав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги заперечує з підстав, зазначених у відзиві.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Крім того, частиною першою статті 205 КАС України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відтак суд розглядає справу за відсутності відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивачки, оцінивши наявні у справі докази та доводи сторін, суд встановив, що 17.07.2019 позивачка звернулась до відповідача з клопотанням про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території Роздолівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № С-13688/0-2987/0/95-19 від 19.08.2019 позивачці відмовлено у наданні вказаного дозволу. В листі зазначено, що з метою раціонального використання земель сільськогосподарського призначення та з`ясування інформації щодо правового статусу земельної ділянки пропонується погодити викопіювання з планово-картографічного матеріалу у відділу Мурованокуриловецького району Головного управління.

Позивачка не погоджується із законністю вказаного листа та вважає протиправною відмову відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі – ЗК України), Законом України "Про Державний земельний кадастр".

Відповідно до ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких зокрема належать землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

В силу положень п. «а» ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 ЗК України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України.

Так, згідно із ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Як видно з матеріалів справи, позивачка вирішила скористатися своїм законним правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та з цією метою звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотанням про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки на території Роздолівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області орієнтовною площею 2,0 га.

Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Під час розгляду справи відповідач не заперечив, що саме до його повноважень належить розгляд питання про надання чи відмову у наданні позивачці вищевказаного дозволу. Відтак цю обставину суд вважає безспірною.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відмовляючи у наданні позивачці дозволу на розроблення проекту землеустрою, відповідач вказав на необхідність погодження викопіювання з планово-картографічного матеріалу у відділі Мурованокуриловецького району Головного управління з метою раціонального використання земель сільськогосподарського призначення та з`ясування інформації щодо правового статусу земельної ділянки.

Водночас суд наголошує, що вичерпний перелік випадків, за наявності яких може бути відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначено у частині сьомій статті 118 ЗК України, і підстави, якими керувався відповідач, відмовляючи позивачці, до них не належать.

Крім того, згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою додаються, зокрема, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Судом встановлено, що позивачка виконала вимоги закону в цій частині та надала відповідачу викопіювання із плану земель щодо місця розташування бажаної земельної ділянки, яке затверджене Роздолівською сільською радою Мурованокуриловецького району Вінницької області.

Відтак суд констатує незаконність відмови відповідача, викладеної у формі листа за № С-13688/0-2987/0/95-19 від 19.08.2019, у наданні позивачці дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування зазначеної відмови підлягають задоволенню.

Крім того, звертаючись до суду з цим позовом, позивачка просить суд захистити її порушені права та інтереси шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, та прийняти мотивоване рішення у виді наказу.

Оцінюючи позовні вимоги в цій частині, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Норму аналогічного змісту закріплено також у пункті 11 частини другої статті 245 КАС України.

Таким чином, з огляду на предмет спору та обставини справи, позовні вимоги щодо покладення на відповідача обов`язку повторно розглянути клопотання позивачки про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою узгоджуються з повноваженнями суду при вирішенні справи по суті, а прийняття судом такого рішення забезпечуватиме ефективний захист прав та інтересів позивачки, порушених незаконною відмовою відповідача.

Позивачка також просить суд зобов`язати відповідача прийняти мотивоване рішення у формі наказу за результатами повторного розгляду її клопотання.

Суд вважає зазначені позовні вимоги обґрунтованими і такими, що відповідають чинному законодавству.

Так, надання дозволу на розроблення проекту земелустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з обов`язкових етапів у процедурі безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок державної або комунальної власності.

Як вже зазначалось, відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у місячний строк розглядає клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Отже, при вирішенні питання про надання або відмову у наданні вказаного дозволу відповідач здійснює владно-управлінські функції на підставі закону та від імені держави вирішує питання щодо передачі земельних ділянок у власність або користування громадянам.

Тобто відповідне рішення є актом організаційно-розпорядчого характеру, що видається органом державної влади в процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України та спрямований на їх реалізацію.

Відтак за своєю юридичною природою рішення про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, що приймається відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України, має відповідати формі розпорядчого документа.

Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (далі – Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521.

Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Крім того, згідно з п. 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої наказом Держгеокадастру від 15.10.2015 № 600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.

При цьому пунктом 123 Типової інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

Отже, положеннями вказаних нормативно-правових актів передбачено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру має видаватися відповідний наказ. Водночас листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.

Відтак рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим правовим актом індивідуальної дії у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

Аналогічна правова позиція викладена у численних постановах Верховного Суду, зокрема від 14.08.2019 у справі № 480/4298/18, від 16.05.2019 у справі № 812/1312/18, від 06.06.2019 у справі № 812/922/16, від 10.10.2019 у справі № 814/1959/17.

Щонайголовніше, такої позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, про свідчать висновки, наведені у постанові від 28.11.2018 під час розгляду справи № 820/4219/17.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Частиною п`ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Правило подібного змісту містить також частина шоста статті 13 Закону № 1402-VIII, в силу якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Крім того, в силу вимог ч. 5 ст. 13 Закону № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що за результатами розгляду клопотання позивачки про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідач повинен прийняти відповідне управлінське рішення у формі наказу.

На це додатково вказує той факт, що в аналогічних правовідносинах, але щодо інших заявників, відповідач діяв саме у такий спосіб. Зокрема, аналіз тих справ, що перебували в провадженні суду під головуванням судді ОСОБА_2 П.І. та стосувалися оскарження громадянами відмови у наданні відповідного дозволу засвідчує, що Головне управління Держгеокадастр у Вінницькій області надавало такі відмови саме шляхом прийняття наказу. Це, наприклад, накази за № 2-6784/15-19-СГ від 08.05.2019, № 2-6781/15-19-СГ від 08.05.2019, № 2-7055/15-19-СГ від 11.05.2019, № 2-7212/15-19-СГ від 13.05.2019, № 2-8685/15-19-СГ від 29.05.2019, № 2-12010/15-19-СГ тощо.

Наведене, по-перше, вказує на неоднаковий підхід суб`єкта владних повноважень до вирішення ідентичних питань і, по-друге, спростовує доводи відповідача про те, що з приводу відмови у наданні дозволу він не повинен оформляти наказ.

Загалом, такий вибірковий підхід відповідача до способу реалізації своїх владних управлінських функцій свідчить про недотримання таких критеріїв поведінки суб`єкта владних повноважень як неупередженість, добросовісність, забезпечення принципу рівності усіх перед законом (п. 4, 5, 7 ч. 2 ст. 2 КАС України).

В цьому контексті суд враховує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у справі «Рисовський проти України» Суд зазначив про особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП], заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП], заява N 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.comS.r.l. проти Молдови», заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі», заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії», заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини», п. 128, та «Беєлер проти Італії», п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії», п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», п. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії», заява N 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії», заява N 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Натомість у спорі між сторонами судом встановлено недотримання відповідачем принципу «належного урядування» в розумінні практики Європейського суду з прав людини. Так, відповідач довільно трактує визначені законом підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та відмовив позивачці у наданні такого дозволу з непередбачених законом підстав.

До того ж відповідач не діяв у належний, чіткий та якомога послідовніший спосіб. Про це свідчить та обставина, що свою відмову щодо позивачки відповідач оформив листом, тоді як в інших випадках приймає рішення у формі наказу. Крім того, зазначені відповідачем причини для відмови у наданні позивачці дозволу мають формальний характер, а невиконання відповідачем законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми та вмотивованості акта індивідуальної дії вказує на протиправність дій відповідача.

Частиною першою статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши доводи учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані стороною позивача, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити повністю, а саме: визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, викладену у формі листа від 19.08.2019 за № С-13688/0-2987/0/95-19, у задоволенні клопотання позивачки про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, на території Роздолівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області, за межами населеного пункту, та зобов`язати відповідача повторно розглянути вказане клопотання позивачки та за результатами його розгляду прийняти рішення у формі наказу відповідно до положень ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, у зв`язку з повним задоволенням позову, сплачений позивачкою судовий збір в розмірі 768,40 грн належить стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, викладену у формі листа від 19 серпня 2019 року за № С-13688/0-2987/0/95-19, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, на території Роздолівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області, за межами населеного пункту.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, на території Роздолівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області, за межами населеного пункту, та за результатами його розгляду прийняти рішення у формі наказу відповідно до положень ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до адміністративного суду судовий збір в розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 39767547, місцезнаходження юридичної особи: вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

1) позивачка: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

2) представник позивачки: адвокат Спесивцев Вадим Валерійович (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса для листування: АДРЕСА_2 );

3) відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 39767547, місцезнаходження: вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027).

Повне судове рішення складено 28.10.2019.

Суддя Сало Павло Ігорович