Рішення № 85266282, 19.09.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1116/19

19 вересня 2019 року м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Хрущ В.Л.,

за участю:

секретаря судового засідання - Осадчука І. О.,

представника позивача - ОСОБА_1 . ОСОБА_2 .,

представника відповідача - Васильчук І. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 , в особі: представника - адвоката Пасічника Андрія Зіновійовича, до Тернопільської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування:

- рішення про коригування митної вартості товарів №UA403000/2019/000007/2 від 02.01.2019 року;

- картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403000/2019/00005, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення Тернопільської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA403000/2019/000007/2 від 02.01.2019 року; картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403000/2019/00005; рішення про відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів №1362/П/19-70-19-29 від 01.04.2019 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України, за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - легкового автомобіля марки Toyota, модель Land Cruiser 300, номер шасі НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , об`єм двигуна - 2982 см. куб., 2003 року виготовлення, вартістю 5900,00 євро, здійснено визначення митної вартості товару, який ввозився позивачем на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним). Внаслідок цього прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403000/2019/00005 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA403000/2019/000007/2 від 02.01.2019 року. Позивач стверджує, що на підставі рахунку-фактури від 12.12.2018 року оплатив продавцю повну вартість автомобіля в сумі 5900,00 євро, про що отримав відповідні документи. Оскільки при перетині кордону України і декларуванні, визначив митну вартість транспортного засобу за ціною договору (контракту), на переконання позивача, відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий перелік документів, відтак, застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару є протиправним.

Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.05.2019 року дану позовну заяву залишено без руху.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді від 31.05.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 24.06.2019 року.

У строк визначений в хвалі про відкриття провадження, від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву. Не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень відповідачем зазначено, що під час митного оформлення автомобіля Toyota, модель Land Cruiser 300, номер шасі НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , об`єм двигуна - 2982 см. куб., 2003 року виготовлення, позивачем не підтверджено числові значення складових митної вартості та не був представлений повний перелік документів, який визначений статтею 53 Митного кодексу України. В даному випадку відповідачем було застосовано систему управління ризиками, згідно якої визначено, що митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. За вказаних обставин, відповідачем прийнято картку відмови та оскаржуване рішення про коригування митної вартості. При цьому митна вартість товару визначена за резервним методом в сумі 10295,18 євро. Враховуючи наведене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржувані рішення такими, що прийняті відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин.

Судове засідання 24.06.2019 року відкладено на 12.07.2019 року, у зв`язку із заявленим представником позивача клопотанням про відкладення розгляду справи.

12.07.2019 року судове засідання не відбулось, у зв`язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному. Судове засідання відкладене на 24.07.2019 року.

Судове засідання 24.07.2019 року відкладено на 03.09.2019 року, у зв`язку із заявленим представником відповідача клопотанням про відкладення розгляду справи, із причин перебування уповноваженого представника у відпустці.

29.08.2019 року до суду від представника позивача надійшли письмові пояснення, в яких заперечуючи щодо доводів викладених у відзиві на позовну заяву, зазначено, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару/задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Також, представником позивача зазначено, що факт нескористання правом випущення товару у вільний обіг на умовах, визначених частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України не може автоматично позбавити позивача права на оскарження рішення органів доходів і зборів, якщо він вважає, що цим рішенням порушено його права, свободи чи інтереси, що гарантовано не лише статтею 8 Конституції України, але й статтею 29 Митного кодексу України.

Окрім того, стосовно ж доводів відповідача, що факт подання декларантом нової декларації із визначенням ціни, визначеної митним органом, свідчить про визнання декларантом правомірності оскаржуваного рішення, зазначено, що частиною 2 статті 122 КАС України надано проміжок часу у шість місяців для того, щоб особа з`ясувала обставини, з приводу того чи винесене суб`єктом владних повноважень рішення відповідає приписам і визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України та ст. 54, 55 Митного Кодексу, та чи не порушено його прав.

У судовому засіданні 03.09.2019 року оголошено перерву до 11.09.2019 року.

11.09.2019 року представником позивача подано до суду заяву в якій просив проводити розгляд справи за відсутності позивача та його представника за наявними в матеріалах справи доказами. Окрім того, у даній заяві викладена відмова позивача від позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів №1362/П/19-70-19-29 від 01.04.2019 року.

11.09.2019 року у судовому засіданні оголошено перерву до 19.09.2019 року.

У судовому засіданні 19.09.2019 року розглянуто заяву представника позивача про відмову позивача від позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів №1362/П/19-70-19-29 від 01.04.2019 року, за наслідками чого постановлено ухвалу про закриття провадження в даній частині позовних вимог.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримував з підстав, наведених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечувала, просила суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

28.12.2018 року агентом з митного оформлення позивача ОСОБА_4 до митного оформлення було подано митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UA403010/2018/011495, якою задекларовано товар, який ввозиться на митну територію України, а саме вживаний легковий автомобіль марки Toyota, модель Land Cruiser 300, номер шасі НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , об`єм двигуна - 2982 см. куб., 2003 року виготовлення. У вказаній митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) - 5900,00 євро.

Одночасно із митною декларацією, надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення, зокрема:

- рахунок-фактура (інвойс) № б/н від 12.12.2018 року;

- декларація про походження товару №А37658251 від 26.07.2016 року;

- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UА20903/2018/72630 від 15.12.2018 року;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 26.07.2016 року;

- договір про надання послуг митного брокера №1775 від 14.12.2018 року;

- паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 20.12.2012 року;

- інші некласифіковані документи - витяг з Інтернет сайту б/н від 26.12.2018 року;

- паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України НОМЕР_4 від 30.04.2015 року.

Під час автоматизованого контролю, автоматизованою системою митного оформлення "Інспектор" було згенеровано форми митного контролю: "103-1 Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених ЄАІС Держмитслужби"; "105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів"; "106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів". Також, автоматизованою системою митного оформлення "Інспектор" проінформовано: "Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації/, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість -10295,18".

Відповідно до профілів ризику, згенерованих АСАУР, та Розпорядження Тернопільської митниці ДФС від 19.10.2018 року №24-р посадовою особою підрозділу митного оформлення направлено до спеціалізованого підрозділу - відділу адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання запит №2988 від 29.12.2018 року щодо правильності визначення митної вартості товарів.

Також, Тернопільською митницею ДФС розпочато процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення про необхідність надання протягом 10 днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість, товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вищезазначених документів - надати за наявності такі додаткові документи: копію митної декларації країни-відправлення, висновок про якісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Проте, листом від 19.12.2018 року уповноваженою особою декларанта від було проінформовано митний орган про те, що додаткових документів, підтверджуючих заявлену митну вартість, а саме банківських платіжних документів, інших платіжних та бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять необхідні реквізити, надати протягом 10 днів - не може.

У зв`язку із вищенаведеними обставинами, Тернопільською митницею ДФС винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за №UA403000/2019/000007/2 від 02.01.2019 року, згідно якого митна вартість товару визначена за резервним методом (ст. 64 Митного кодексу України). Крім того в рішенні зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при їх обчислені. На вимогу митного органу декларантом не було подано документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно ч.2, ст. 53 Митного кодексу України, а саме: банківські платіжних документів, або інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що стосуються оцінюваного товару, якщо здійснювалось страхування, страхові документи. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатами проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 статті 57 МКУ, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МКУ. Митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст. 64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості транспортного засобу, обрахованого згідно інтернет-ресурсу mobile.de на рівні 11800 євро. Відповідно до п. 2. ст. 55 та глави 4 Митного кодексу України, декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня або до суду.

22.01.2019 року Тернопільською митницею ДФС винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UА403000/2019/00005, відповідно до якої декларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з підстав коригування митної вартості товару.

27.03.2019 року уповноваженою особою позивача, з метою підтвердження ціни товару, а саме легкового автомобіля - марки Toyota, модель Land Cruiser 300, номер шасі НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , об`єм двигуна - 2982 см. куб., 2003 року виготовлення до митного органу подано такі документи:

- розписку про отримання продавцем готівкових коштів за проданий автомобіль від 12.12.2018 року, відповідно до якої продавець – ОСОБА_5 отримав на виконання договору купівлі автомобіля Toyota Land Cruiser 300, готівкові кошти в сумі 5900,00 євро;

- висновок експертного товарознавчого дослідження судового експерта №37/19 від 05.02.2019 року, згідно якого вартість автомобіля - марки Toyota, модель Land Cruiser 300, номер шасі НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , об`єм двигуна - 2982 см. куб., 2003 року виготовлення, встановлено на рівні 4519, 75 євро, що еквівалентно станом на 06.04.2019 року – 191919,98 грн.

За наслідками розгляду вказаних додаткових документів, митним органом 01.04.2019 року надано позивачу відповідь №1365/П/19-70-19-29, у якій було відмовлено у визнанні заявленої митної вартості, з огляду на те, що подана розписка про отримання продавцем готівкових коштів за проданий автомобіль від 12.12.2018 року, не може вважатись розрахунковим документом в розумінні Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Водночас в даній відповіді також зазначено, що висновок експертного товарознавчого дослідження судового експерта №37/19 від 05.02.2019 року, складений виходячи із пробігу транспортного засобу на рівні – 529068 км., в той час, як у договорі купівлі даного автомобіля зазначено пробіг - 300000 км.

Така розбіжність, на думку митного органу, також викликає сумніви у достовірності інформації про вартість імпортованого транспортного засобу.

Судом також встановлено, що 08.01.2019 року уповноваженою особою позивача подано для митного оформлення нову митну декларацію №UA403010/2019/000290, за якою товар “легковий автомобіль марки Toyota, модель Land Cruiser 300, номер шасі НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , об`єм двигуна - 2982 см. куб., 2003 року виготовлення” випущено у вільний обіг.

Вподальшому, 14.05.2019 року, не погоджуючись із рішеннями митного органу про коригування митної вартості товарів за №UA403000/2019/000007/2 від 02.01.2019 року, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, надаючи правову оцінку законності та обґрунтованості оскаржуваним рішенням суб`єкта владних повноважень, суд виходить із наступного законодавчого регулювання спірних правовідносин.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року).

Згідно із частиною 1 статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Згідно частин 1, 2, 3 статті 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 Митного кодексу України.

Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Згідно статей 246, 248 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право:

1) надавати органу доходів і зборів (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації;

2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

- у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу;

3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти;

4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів;

5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів;

6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;

7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Згідно вимог статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

- у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволені позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана у митній декларації за №UA403010/2018/011495 від 28.12.2019 року, визначено декларантом за основним методом.

До вказаної декларації декларант долучив заповнений згідно форми сайту Mobile.de договір купівлі-продажу від 12.12.2018 року вживаного автомобіля від приватної особи, укладений між продавцем Nickel Andrea та визначеним у ньому покупцем – Pavliuk Oleh.

За вказаним договором легковий автомобіль марки Toyota, модель Land Cruiser, номер - НОМЕР_1 , об`єм двигуна - 2982 см. куб., 2003 року виготовлення, покупцем придбано за ціною 5900 євро (а.с.27).

Жодною зі сторін до матеріалів справи переклад даного договору – не подано.

В документах митного органу цей договір – зазначено як рахунок - фактуру (інвойс) від 12.12.2018 року.

Вказані обставини – визнані обома сторонами та, відповідно, додаткового доказування не потребують.

Поряд з цим, судом також встановлено, що платіжних документів, які б підтверджували здійснення позивачем, ОСОБА_3 , чи його уповноваженим представником, оплати за вказаним договором купівлі-продажу автомобіля (яку, як стверджує позивач, було здійснено готівкою, під розписку)– до митного органу до прийняття ним оскаржуваного у даній справі рішення про коригування митної вартості товарів за №UA403000/2019/000007/2 від 02.01.2019 року- не надавалося.

Статтею 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з п.2 ч.2 ст.55 Митного кодексу України відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості, - повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних.

Згідно зі ст.54 Митного кодексу України митниця ДФС під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Суд звертає увагу на те, що дійсно, із визначених статтею 57 Митного кодексу України методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, - пріоритетним до застосування є саме основний метод.

Поряд з цим, необхідність та можливість застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару, - обумовлена наявністю достатніх підстав.

Водночас, у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 Митного кодексу України, які застосовуються у субсидіарному порядку. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить безпосередньо і сам зміст положень частини третьої статті 58 Митного кодексу України.

Ненадання безпосередньо платіжних документів, які б підтверджували факт купівлі-продажу автомобіля, - може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом, оскільки наявний факт недостатності підтверджуючих документів про ціну товару, та відповідно у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок викладено, зокрема й у постанова колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 13 липня 2016 року у справі №805/778/13-а.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Суд критично оцінює посилання позивача на те, що наданий під час митного оформлення та до суду договір купівлі автомобіля у продавця ОСОБА_5 від 12.12.2018 року (визначений митним органом як рахунок-фактура (інвойс) від 12.12.20018 року), - є документом, що підтверджує оплату спірного автомобіля, оскільки договір (рахунок-фактура) є по своїй суті двосторонньо укладеною угодою, із визначенням умов виконання сторонами зобов`язань, перелік товарів та вартість, яка підлягає сплаті за такою угодою, та є підставою для здійснення оплати визначеного у цій угоді товару.

Натомість, визначаючи умови та ціну продажу товару, така угода не виконує функції документу, який підтверджує здійснення розрахунку (оплати) за визначений у цій угоді товар, який як стверджує позивач було здійснено шляхом передачі продавцю готівкових коштів, із видачею розписки, наданої митному органу 27.03.2019 року).

В свою ж чергу документами, що можуть свідчити про здійснення оплати товару можуть бути фіскальні чеки, розрахункові квитанції, платіжні доручення, виписки по рахунках, що підтверджують рух коштів, розписка про отримання коштів, тощо.

Відтак, на думку суду, матеріалами справи підтверджено, а позивачем на спростовано того факту, що у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо достовірності ціни автомобіля, яка була сплачена позивачем при його купівлі.

При цьому, у зв`язку з відсутністю у наданих декларантом документах, що дозволяють чітко ідентифікувати оцінюваний товар відомостей про об`єктивні і достовірні дані на підтвердження митої вартості (сплаченої ціни) імпортованого транспортного засобу за ціною договору, та виникненням у зв`язку з цим обґрунтованого сумніву у правильному визначенні митної вартості товару, - у відповідача були і правові підстави для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.

Вищезазначене свідчить про те, що здійсненні розмитнення транспортного засобу 28.12.2019 року декларантом не було подано обов`язкового платіжного документу, що стосується оцінюваного товару, на підставі якого проводився розрахунок його митної вартості.

В ході розгляду справи судом встановлено, що саме вказані обставини (відсутність у документах, поданих для підтвердження митної вартості товарів, yсіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості), а також спрацювання ризиків АСАУР «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел» - стали підставою для виникнення у митного органу сумнівів щодо складових митної вартості транспортного засобу.

Як встановлено судом, митним органом шляхом надсилання електронного повідомлення запропоновано декларанту надати документи на підтвердження митної вартості товару, встановлені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме банківські платіжні документи; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару.

Однак, як вже було зазначено вище, документів на підтвердження факту сплати за придбаний товар 5900,00 євро позивач відповідачу на його вимогу - не надав.

І, оскільки декларантом на вимогу митного органу не було подано жодних підтверджуючих документів про сплату заявленої митної вартості транспортного засобу, ввезеного на митну територію України, - то це мало наслідком коригування відповідачем митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу із прийняттям відповідного рішення про коригування митної вартості товарів за №UA403000/2019/000007/2 від 02.01.2019 року.

Суд зазначає, що в оскаржуваному рішенні митний орган навів достатньо обґрунтувань причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та зазначив послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які за відсутності первинних документів, які підтверджують оплату розмитнюваного транспортного засобу, не міг бути та, відповідно, не був застосований метод, що передує методу, обраному митним органом.

За таких обставин, суд погоджується з відповідачем, що документи, надані позивачем до митної декларації, не містили достатньої інформації щодо заявленої вартості товару, а враховуючи ненадання декларантом додаткових документів на пропозицію митного органу, дії відповідача щодо коригування митної вартості товару – були правомірними.

Що ж стосується розписки продавця ОСОБА_5 про отримання від позивача, ОСОБА_3 , відповідних готівкових коштів у сумі 5900 євро, яка, згідно зазначеного в ній, є платіжним документом, що виданий фізичною особою, та підтверджує виконання сторонами договору купівлі-продажу автомобіля Toyota Land Cruiser, номер кузова НОМЕР_1 , з об`ємом двигуна - 2982 см. куб., 2003 року виготовлення, а також інших документів (висновку експертного товарознавчого дослідження судового експерта №37/19 від 05.02.2019 року та роздруківок з інтернет ресурсу Autoscout24.com.ua), поданих позивачем до митного органу 27.03.2019 року, - суд зазначає наступне.

Як встановлено у ході розгляду справи, підтверджено наявними у ній матеріалами та не заперечувалось обома сторонами, - такі документи не подавались на повідомлення митного органу щодо подання документів протягом 10 днів.

І, безпосередньо, на момент прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA403000/2019/000007/2 від 02.01.2019 року – такі документи були відсутні.

Не подавались такі документи і при поданні 08.01.2019 року уповноваженою особою позивача для митного оформлення нової митної декларації №UA403010/2019/000290, за якою вказаний автомобіль випущено у вільний обіг.

У зв`язку із наведеним, суд також звертає увагу і на наступне.

Частиною 7 ст. 55 Митного кодексу України визначено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Згідно з ч.8 ст. 55 Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Частиною 9 ст. 55 Митного кодексу України передбачено, що у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Відповідно до ч.10 ст. 55 Митного кодексу України якщо орган доходів і зборів протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку орган доходів і зборів скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Таким чином, подання декларантом у межах 80-ти денного строку з дня випуску товарів у вільний обіг додаткових документів, які усувають сумніви у достовірності числових значень складових митної вартості оцінюваних товарів, - є підставою для скасування рішення про коригування митної вартості та визнання митної вартості, заявленої декларантом.

Як вже було зазначено вище, вказаний автомобіль випущено у вільний обіг за поданою 08.01.2019 року уповноваженою особою позивача для митного оформлення нової митної декларації №UA403010/2019/000290.

27.03.2019 року, з метою підтвердження ціни вищезазначеного автомобіля, з боку позивача до митного органу було подано: розписку продавця ОСОБА_5 від 12.12.2018 року про отримання від позивача готівкових коштів у сумі 5900 євро, висновок експертного товарознавчого дослідження судового експерта №37/19 від 05.02.2019 року та роздруківки з інтернет ресурсу Autoscout24.com.ua.

Вказані документи були прийняті митним органом, поряд з цим, за наслідками їх розгляду митний орган надав позивачу відповідь №1365/П/19-70-19-29 01.04.2019 року, у якій було відмовлено у визнанні заявленої митної вартості.

З даного приводу суд зазначає, що Методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, із змінами та доповненнями (надалі - Методика) встановлено, що вартість колісних транспортних засобів (надалі - КТЗ) та їх складових частин, що ввозяться на митну територію України, визначається за середніми цінами їх продажу в країні придбання або в провідних країнах-експортерах (п. 7.53 Методики).

Згідно з Методикою провідними країнами-експортерами КТЗ є Німеччина - для КТЗ європейських виробників; США - для КТЗ американського ринку автомобілів (п. 7.53.1 Методики).

Суд звертає увагу на те, що у спірних відносинах інформація із зазначених як позивачем так і відповідачем інтернет-ресурсів в силу ч.3 ст.57 МК України не може використовуватися як єдино достовірне та безумовне джерело інформації для визначення митної вартості транспортних засобів з об`єктивних причин, - оскільки не містить усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з первинними документами про товар.

Зокрема, за змістом пункту 5 “Джерела довідкової інформації, які можуть бути використані під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків” Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від11.09.2015 №689, на який посилається відповідач, визначено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: - спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; - спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; - інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; - інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; - інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; - інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; - цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; - інформація отримана з мережі Інтернет.

У спірних же правовідносинах відносинах інформація із інтернет-ресурсів - не є висновком про якісні та вартісні характеристики конкретно визначеного товару.

Поряд з цим, при наданні позивачу відповіді, поза увагою відповідача не залишились такі цінові характеристики товару, як різні показники одометра автомобіля, зафіксовані наступним чином:

- у договорі купівлі даного автомобіля - 300000 км.,

- у висновку експертного товарознавчого дослідження судового експерта №37/19 від 05.02.2019 року– 529068 км.

Позивачем жодним чином не пояснено наявності та причини вказаних розбіжностей.

Суд погоджується із вказаними доводами митного органу, щодо того, що, з врахуванням поданого самим же позивачем експертного висновку, така розбіжність у величині пробігу, безумовно, повинна була викликати у митного органу сумніви у достовірності інформації про вартість імпортованого транспортного засобу, та, безумовно, впливала на вирішення митним органом питання про перегляд раніше прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів, за якою і було задекларовано автомобіль, враховуючи його технічні характеристики.

При цьому, суд звертає увагу на те що позивачем не надано суду інформації стосовно способу та дійсного часу одержання даної розписки, датованої 12.12.2018 року (тобто, днем укладення договору купівлі автомобіля), переклад якої здійснено 19.03.2019 року, так само як не доведено і обставин неможливості її подання під час митного оформлення разом із першою декларацією, за результатами розгляду якої і було прийнято оскаржуване рішення, та на вимогу митного органу - протягом 10 днів з надходження запиту митного органу за першою декларацією, - що, в свою чергу, дає підстави суду оцінювати його критично з огляду на питання достовірності та допустимості такого доказу.

Як вже було зазначено вище, судом встановлено, що митним органом було проведено процедуру консультацій з декларантом з метою визначення митної вартості товару (автомобілю) придбаного позивачем та застосовано послідовність методів визначення вартості товару, що підтверджується змістом оспорюваного рішення.

У зв`язку з неможливістю застосування методів щодо ідентичних та подібних товарів, методів віднімання та додавання, що обґрунтовано у оскарженому рішенні (з підстав відсутності у митного органу такої інформації), митна вартість товару (автомобіля), придбаного та ввезеного позивачем була скоригована відповідачем за методом митної вартості товару, визначеного підпунктом ґ пункту 2 частини першої статті 57 МК України - резервним методом.

Так, вартість транспортного засобу визначено на підставі положень наказу Державної митної служби України від 13.10.2006 №885 Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних вузлів та агрегатів; наказу Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689 Про забезпечення Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України; наказу Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684 Про затвердження порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів.

Крім того, статтею 33 МК України передбачено, що митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віданні, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів та інших документів.

На підставі цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел (повідомлення до ФМК 105-2, 106-2, згенерованих АСАУР) митним органом і було визначено числове значення митної вартості транспортного засобу.

Відтак, враховуючи відсутність документально підтвердженого витрат на придбання товару, а також враховуючи ненадання позивачем додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару (автомобіля), що унеможливлювало підтвердження числового значення митної вартості товару, - суд дійшов висновку, що прийняття відповідачем оспорюваної картки відмови у прийнятті до митного оформлення товару та прийняття оскарженого рішення про коригування митної вартості товару, а вподальшому і вказання відповідачем позивачу на виявлені розбіжності у числових значеннях в обов`язкових документах, є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам митного законодавства України.

Суд також зазначає, що, зважаючи на позицію сторін щодо заповнення нової митної декларації, за якою транспортний засіб випущено у вільний обіг, та її взаємозв`язок зі згодою чи незгодою декларанта з митною вартістю, яка визначена митним органом у спірному рішенні, - до предмету доказування у цій категорії справ входять обставини заповнення митної декларації, яку подано до митного оформлення, а також обставини щодо подання нової митної декларації - у випадку прийняття митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості. Дослідження відомостей з відповідних граф митних декларацій є необхідним для правильного вирішення такого спору, зокрема для висновку про те, погодився чи не погодився декларант із скоригованою митним органом митною вартістю. Останнє, в свою чергу, має значення для висновку про те, чи продовжує існувати між сторонами правовий спір. У випадку, якщо спір між сторонами вичерпано внаслідок погодження декларанта із митною вартістю, визначеною митним органом, у задоволенні позову про скасування рішення про коригування митної вартості слід відмовити.

Про обов`язок дослідження судом першої інстанції таких обставин, - свідчить позиція Верховного Суду викладена у постанові від 30.10.2018 року у справі №816/2396/17, на яку, посилались сторони: сам позивач в письмових поясненнях, відповідач при поданні відзиву.

У зв`язку з наведеним, суд, дослідивши відомості поданих з боку позивача митних декларацій, зокрема дані граф 43, а також дані п`ятої колонки графи 47 щодо способу платежу (в тому числі на предмет наявності коду « 55»), звертає увагу на наступне.

Правила заповнення граф митних декларацій на бланках єдиного адміністративного документа форми МД-2 (далі - ЄАД), додаткових аркушів до нього форми МД-3, специфікації форми МД-8 , порядок унесення відомостей до доповнення форми МД-6, випадки застосування специфікації, а також порядок оформлення, розподілу та використання аркушів МД форм МД-2, МД-3, МД-6, МД-8.П визначає Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затверджений наказом Міністерства фінансів України №651 від 30 травня 2012 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2012 року за № 1372/21684 (далі - Порядок №651).

Відповідно до глави 2 розділу ІІ "Заповнення граф митних декларацій" Порядку №651 графа 43 "Метод визначення вартості" заповнюється в разі заявлення товарів у митний режим імпорту або в інший, відмінний від митного режиму імпорту, митний режим, зі справлянням митних платежів. У лівому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався. У разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом.

Зі змісту наведених положень слідує, що у графі 43 нової митної декларації декларант (уповноважена особа) зазначає два порядкових номери методів визначення митної вартості, що використовувалися, а саме: у лівому підрозділі - порядковий номер методу визначення митної вартості, який застосовано декларантом або уповноваженою ним особою, а у правому підрозділі - порядковий номер методу визначення митної вартості, який застосований митним органом у прийнятому рішенні про коригування митної вартості товарів.

Порядок №651 також передбачає, що у графі 45 "Коригування" зазначається у валюті України заявлена митна вартість товару.

Графа 47 "Нарахування платежів" заповнюється у разі сплати (необхідності застосування заходів забезпечення сплати відповідно до розділу X Митного кодексу України) митних платежів та/або сплати за МД єдиного збору, що справляється в пунктах пропуску через державний кордон України, та/або сплати плати.

При оформленні МД у разі прийняття рішення про коригування митної вартості товарів у випадку, передбаченому статтею 55 Митного кодексу України, відображення сум митних платежів здійснюється у графі 47 окремими рядками, а саме:

- митні платежі, нараховані згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, що підлягають сплаті до державного бюджету;

- митні платежі, нараховані згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

- різниця між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, сплата якої забезпечується шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Зміст наведених положень дає підстави для висновку, що у разі незгоди імпортера з митною вартістю, що визначена контролюючим органом, регламентований законодавством алгоритм дій імпортера (декларанта) передбачає подання нової митної декларації, в якій зазначаються (1) сума митних платежів, обчислена згідно з митною вартістю, визначеною декларантом; (2) сума платежів, обчислена згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом. На різницю між зазначеними сумами декларант надає гарантії, зокрема шляхом забезпечення сплати різниці між самостійно визначеною сумою митних платежів та сумою митних платежів, що нарахована митним органом.

Графа В "Подробиці розрахунків" заповнюється у разі сплати (застосування заходів забезпечення сплати відповідно до розділу X Митного кодексу України) митних платежів та/або сплати єдиного збору та/або сплати плати. У графі зазначаються зокрема: код виду платежу відповідно до класифікатора видів надходжень бюджету, що контролюються митними органами; загальна сума платежу за цим кодом, що включає в себе суми відповідного платежу за ЄАД і кожним додатковим аркушем МД, що підлягає перерахуванню до державного бюджету, або на яку надано забезпечення сплати митних платежів; у разі забезпечення сплати митних платежів шляхом надання гарантом фінансової гарантії у вигляді документа зазначається код за ЄДРПОУ гаранта та номер (номери) відповідних гарантійних документів (можуть зазначатись у графі посадовою особою митного органу при електронному декларуванні - в електронній МД, а у МД на паперовому носії - від руки з подальшим унесенням цих відомостей до електронної копії МД).

Відповідно до Класифікатора видів надходжень бюджету, що контролюються митними органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій" №1011 від 20 вересня 2012 року, код виду надходжень "121" позначає надходження "мито на транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України фізичними особами", код виду надходжень "185" позначає надходження "акцизний податок з товарів, ввезених на митну територію України фізичними особами" та код виду надходжень "128" позначає надходження "податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України фізичними особами".

Спосіб сплати вказаних митних платежів також позначається відповідним кодом розрахунку згідно Класифікатора способів розрахунків, який затверджено наказом Міністерства фінансів України №1011 від 20 вересня 2012 року.

Так, сплачені декларантом митні платежі (виходячи з митної вартості, визначеної декларантом) показуються з кодами розрахунку "01" (безготівкова форма сплати), "02" (готівкова форма сплати), "15", "72", "91" або "92", а різниця між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом (в разі внесення грошової застави на відповідний рахунок митного органу), зазначається з кодом розрахунку "55".

Враховуючи наведені правила заповнення митної декларації, орган доходів і зборів при здійсненні перевірки нової митної декларації може встановити наявність чи відсутність рішення про коригування митної вартості товару та погодження декларанта (уповноваженої особи) із митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, або непогодження із такою митною вартістю, вказаною у рішенні про коригування митної вартості, а також застосування декларантом чи уповноваженою ним особою порядку узгодження митної вартості, визначеної частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України, шляхом 1) проставлення відповідних відміток у лівому та правому підрозділах графи 43 "Код МВВ" митної декларації та 2) надання декларантом гарантії шляхом забезпечення сплати різниці між самостійно визначеною сумою митних платежів та сумою митних платежів, що нарахована митним органом та проставлення відповідних відміток у графах 47 "Нарахування платежів" та В "Подробиці розрахунків" митної декларації.

Нараховані у графі 47, а також у графі В «Подробиці розрахунків» митні платежі позначаються відповідним кодом розрахунку відповідно до Класифікатора способів розрахунків, який затверджено наказом Мінфіну від 20 вересня 2012 року №1011. Сплачені декларантом митні платежі (виходячи з митної вартості, визначеної декларантом) показуються з кодами розрахунку «01» (безготівкова форма сплати), « 02» (готівкова форма сплати), « 15», « 72», « 91» або « 92».

Різниця між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом (в разі внесення грошової застави на відповідний рахунок митного органу), зазначається з кодом розрахунку « 55».

Судовим розглядом встановлено, що 08.01.2019 року декларантом позивача подано до органу доходів і зборів подано нову митну декларацію №UA403010/2019/000290.

У вказаній митній декларації зазначено наступне:

- в графі 12 «Відомість про вартість» - 325297,10 грн.;

- у лівому підрозділі графи 43 "Код МВВ" - "6" (тобто, визначений декларантом метод митної вартості за резервним методом)

- правий підрозділ графи 43 "Код МВВ" - залишено пустим (що, відповідно, дає підстави для висновку про самостійне визначення декларантом митної вартості);

- у графі 45 "Коригування" -"325297,10грн.";

- у графі 47 "Нарахування платежів" - зазначено види надходжень бюджету, що контролюються митними органами за кодами 121, 185 та 128 та спосіб здійснення таких розрахунків за кодом "02" /а.с.66/.

Окрім цього, нова митна декларація №UA403010/2019/000290 від 08.01.2019 року не містить:

1) у правому підрозділі графи 43 "Код МВВ" порядкового номеру методу визначення митної вартості, який застосований митним органом у прийнятому рішенні про коригування митної вартості товарів;

2) в окремих рядках графи 47 відображення сум: а) митних платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, що підлягають сплаті до державного бюджету; б) митних платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; в) різниці між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, сплата якої забезпечується шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України;

3) у графі В "Подробиці розрахунків" відомостей про забезпечення сплати митних платежів шляхом надання гарантом фінансової гарантії у вигляді документа та зазначення коду за ЄДРПОУ гаранта та номеру (номерів) відповідних гарантійних документів;

4) спосіб сплати різниці між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом (в разі внесення грошової застави на відповідний рахунок митного органу), зазначеного кодом розрахунку "55" згідно Класифікатора способів розрахунків.

Аналіз змісту позовних вимог свідчить про те, що позивач не згоден з митною вартістю, яка визначена митним органом у спірному рішенні.

Поряд з цим вищезазначений аналіз змісту нової декларації від 08.01.2019 року №UA403010/2019/000290, - свідчить про обрання декларантом самостійно методу визначення митної вартості - за резервним методом, оскільки у графі 43 вказано метод визначення митної вартості "6" та правий підрозділ цієї графи не заповнено та залишено пустим, що, відповідно, дає підстави для висновку про самостійне визначення декларантом митної вартості без урахування рішення про коригування митної вартості за раніше поданою декларацією №UA403010/2018/011495, а також не забезпечено сплату митних платежів шляхом застосування декларантом гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Відтак, маючи право скористатись правом випущення товару у вільний обіг на умовах, визначених частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України (сплати самостійно нарахованих митних платежів та різниці між ними і митними платежами, нарахованими митним органом), - позивач не зробив цього, фактично погодившись із митною вартістю, визначеною митним органом, - що підтверджується поданою ним новою митною декларацією.

Таким чином, позивач або уповноважена ним особа не скористалися правом на випуск товару, що декларується, у вільний обіг шляхом подання нової митної декларації з відповідним змістом, сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу.

Відтак, за наслідками розгляду даної справи суд погоджується із твердженнями відповідача, що безпосередньо подана нова митна декларація від 08.01.2019 року – і свідчить про те, що позивач (декларант) погодився із скоригованою митним органом митною вартістю транспортного засобу, заповнивши відповідні графи вищезазначеним чином.

Таким чином, заповнення нової декларації від 08.01.2019 року №UA403010/2019/000290 у наведений вище спосіб, свідчить, що ОСОБА_3 фактично погодився із методом визначення митної вартості та митною вартістю товару, зазначеним органом доходів і зборів в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару №UA403000/2019/000007/2 від 02.01.2019 року, вказавши їх у новій митній декларації від 08.01.2019 року №UA403010/2019/000290, - а тому, враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.10.2018 року у справі №816/2396/17, - суд встановив, що правовий спір між сторонами щодо узгодження митної вартості припинив існувати з моменту подання нової митної декларації.

Що ж стосується посилань позивача на інше рішення Верховного Суду, - то суд зазначає, що при таких посиланнях поза увагою позивача залишилось те, що у вказаних рішеннях не спростовується викладена у постанові від 30.10.2018 року у справі №816/2396/17 позиція Верховного Суду, а лише має місце перевірка судом касаційної інстанції обставин, встановлених рішеннями судів попередніх інстанцій за наслідками розгляду відповідних справ та надання оцінки рішенням про коригування митної вартості товарів саме в розрізі оцінки застосованих позивачами методів випуску товарів у вільний обіг, про необхідність дослідження яких і зроблено висновок у даній постанові Верховного Суду від 30.10.2018 року у справі №816/2396/17.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Згідно з ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що позивачем до суду та до митного органу не надано належних та достатніх доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару, а відтак Тернопільська митниця ДФС, приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів №UA403000/2019/000007/2 від 02.01.2019 року та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403000/2019/00005, - діяла правомірно та на підставі наданих їй законодавством повноважень.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до переконання, що у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат, понесених позивачем, відсутні, і за наслідками розгляду даної справи - вони покладаються на позивача.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 вересня 2019 року.

Головуючий суддя Хрущ В.Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В.Л.