Рішення № 85265852, 28.10.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2019 року справа № 320/2965/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Київській області від 14.02.2019 № 0001731303;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Київській області від 14.02.2019 № 0001741303;

- визнати протиправним та скасувати вимогу Головного управління ДФС в Київській області про сплату боргу від14.02.2019 № НОМЕР_1 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС в Київській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 14.02.2019 № 0001761303.

Обгрунтовуючи такі вимоги, позивач зазначив, що на підставі підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.7 пункту 80.2 статті 80, Податкового Кодексу України та наказу від 30.11.2018 №2636, та направлень на перевірку від 30.11.2018 №4957, №4958 та №4959 виданого Головним управлінням ДФС у Київській області проведено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ). Перевіркою встановлено використання праці без оформлення трудових відносин з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Однак, на думку позивача, такі висновки Головного управління ДФС в Київській області про порушення фізичною особою ОСОБА_1 вимог Податкового кодексу України не підтверджуються належними доказами і грунтуються на неправдивих даних внесених у акт перевірки, суб`єктивних припущеннях посадових осіб контролюючого органу, які здійснювали перевірку. Тому вважає, що прийняті на підставі таких висновків спірні рішення та вимога підлягають скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.06.2019 відкрито загальне позовне провадження в даній справі.

Заперечуючи проти позову ГУ ДФС у Київській області у письмовому відзиві висловило думку про те, що прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.02.2019 №0001731303 та №0001741303, вимогу про сплату боргу (недоїмки від 14.02.2019 №0001751303 та рішення про застосування штрафних санкцій донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно і нарахованого єдиного внеску від 14.02.2019 №0001761303, було прийнято в межах повноважень дотриманням вимог чинного законодавства, а тому відсутні підстави для їх скасування.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Працівниками ГУ ДФС у Київській області згідно наказу від 30.11.2018 №2636 та направлень від 30.11.2018 №4957, №4958. №4959 проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за адресою фактичного місця здійснення діяльності: Київська АДРЕСА_1 -Святошинський р-н АДРЕСА_1 .

Перевірку проведено в присутності особи яка фактично проводила розрахункові операції ОСОБА_6 вручено копію наказу, та копію направлень про що свідчить підпис даної особи.

За адресою АДРЕСА_1 ресторанно-готельній комплекс «Золотий АДРЕСА_2 » на території якого здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 .

Під час проведення перевірки було встановлено використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин трьох осіб. А саме:

1. ОСОБА_7 , яка згідно поданих пояснень працює у ФОП ОСОБА_1 на посаді адміністратора з листопада 2016 року та отримує заробітну плату у розмірі 3700.00 грн. на місяць.

2. ОСОБА_5 , яка згідно наданих пояснень працює у ФОП ОСОБА_1 на

посаді прибиральниці з 26.08.2015 року та отримує заробітну плату v розмірі 3.4,00.00 грн на

3. ОСОБА_3 яка згідно поданих пояснень працює у ФОП ОСОБА_1 на посаді офіціанта з 01.05.2018 р. та отримує заробітну плату у розмірі 3700,00 грн. на місяць.

На момент проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 повідомлень про приймання на роботу працівників ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 до контролюючого органу не надавались.

За результатами перевірки був складений акт про проведення фактичної перевірки, зареєстрований ГУ ДФС у Київській області в журналі реєстрації актів перевірок за номером № 1105/10-36-13-03 від 10.12.2018 та винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 14.02.2019 №0001731303, яким платнику збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності в розмірі 86 079,16 грн.;

- від 14.02.2019 №0001741303, яким платнику збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності в розмірі 7 173,26 грн.

Також, винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2019 №0001751303 на суму 56 947,20 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 14.02.2019 №0001761303 на суму 26 097,60 грн.

Не погоджується із вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями та вимогою, вважаючи їх необгрунтованими, протиправними та такими, що не базується на нормах чинного законодавства України та фактичних обставин справи, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами спору, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини справи та норми законодавства.

Відповідно до п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з п. 80.1 ст. 80 ПКУ фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із ст. 81 ПКУ (п. 80.5 ст. 80 ПКУ).

Пунктом 80.6 ст. 80 ПКУ визначено, що під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з`ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з`ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції (п. 80.7 ст. 80 ПКУ).

Відповідно до абзаців першого - четвертого п. 81.1 ст. 81 ПКУ посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених ПКУ, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених ПКУ, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Згідно з абзацом першим п. 86.5 ст. 86 ПКУ акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених ст. 80 ПКУ, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу (абзац третій п. 86.5 ст. 86 ПКУ).

Водночас, до початку проведення фактичної перевірки ОСОБА_2 не було вручено копію наказу від 30.11.2018 № 2636, виданого Головним управлінням ДФС у Київській області.

Таким чином, на час початку проведення фактичної перевірки ОСОБА_2 Головним управлінням ДФС у Київській не були виконані умови, передбачені положеннями пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

В постановах Верховного Суду України від 27.01.2015 у справі № 21-425а14 та від 09.02.2016 у справі № 826/5689/13-а визначено наступну правову позицію: «...нормами ПК, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої...».

Цю позицію підтримано і в постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 809/1578/17 (адміністративне провадження № К/9901/46424/18), від 16.10.2018 у справі № 810/249/15 (адміністративне провадження № К/9901/8965/18), від 26.12.2018 у справі № 2а- 0870/7651/11 (адміністративне провадження № К/9901/4014/18), від 20.11.2018 у справі №26/2462/16 (адміністративне провадження № К/9901/36627/18), від 19.09.2018 у справі № 821/595/17 (адміністративне провадження №К/9901/31185/18), від 24.01.2019 у справі № 826/14476/17 (адміністративне провадження № К/9901/62922/18).

Оскільки контролюючим органом, у цьому випадку, не виконано гарантованих державою прав платника податків на своєчасне отримання копії наказу на перевірку, відповідно до приписів частини другої статті 19 Конституції України та пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, посадові особи Головного управління ДФС у Київській області не мали права приступати до проведення перевірки на підставі наказу від 30.11.2018 № 2636, а повинні були утриматись від їх проведення до вручення копії наказу.

Порядок оформлення результатів перевірок встановлений статтею 86 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 86.1 якої результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством.

Згідно із пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу—V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов`язання та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов`язань платника податків; суму грошового зобов`язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення результатів господарської діяльності або від`ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов`язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної, у випадках, передбачених цим Кодексом; попередження про наслідки несплати грошового зобов`язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов`язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 58.2 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Контролюючий орган веде реєстр виданих податкових повідомлень-рішень щодо окремих платників податків.

Згідно із пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу.

Виходячи із вказаних норм Податкового кодексу України прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення є наслідком встановлення під час перевірки порушень.

Втім, у контролюючого органу були відсутні підстави для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень на підставі акту від 10.12.2018 № 1105/10-36-13-03, оскільки вказаний акт складений за результатами перевірки про закінчення якої підприємця фактично не повідомляли, копію акту не надсилали та не вручали, чим порушили беззаперечне право платника на подання заперечень до акту перевірки.

Одним із невід`ємних прав платника податків згідно з пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу є право на подання до контролюючого органу письмового заперечення до акта (довідки) перевірки у порядку, встановленому цим Кодексом.

Порядок оформлення результатів перевірок визначено ст. 86 Податкового кодексу України та Порядком № 727.

Насамперед слід зауважити, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). Якщо під час перевірки виявлено порушення, складається акт, а якщо порушень немає — довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки, визначені Податковим кодексом, подається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Зазначений обов`язок платника встановлено п. 81.3 ст. 81 цього Кодексу, згідно з яким керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи — платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов`язані, зокрема, підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право подати заперечення на цей акт (довідку).

У разі незгоди з висновками акта (довідки) платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право подати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені Податковим кодексом (п. 86.1 ст. 86 Кодексу).

Податковим кодексом України визначено вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 24 КЗпП визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.

Відповідно до ст. 1 Закону про оплату праці заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Мінімальна заробітна плата — це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці (ст. З Закону про оплату праці).

Статтею 31 цього Закону встановлено, що розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 35 зазначеного Закону контроль за додержанням законодавства про оплату праці на підприємствах здійснюють, зокрема, контролюючі органи.

Підпунктом 83.1.6 п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу визначено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є, зокрема, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб — це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV Кодексу.

Статтею 168 Податкового кодексу встановлено порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) ПДФО до бюджету, пп. 168.1.1 п. 168.1 якої передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 168.1.2 цього пункту податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

З 03.08.2014 р. набрали чинності зміни до Податкового кодексу, внесені Законом № 1621, якими підрозділ 10 розділу XX цього Кодексу доповнено п. 16і, відповідно до якого тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 зазначеного Кодексу, а саме фізична особа — резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент (пп. 1.1 п. 16і підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Відповідно до пп. 1.2 цього пункту об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу.

Згідно з пп. 1.4 п. 16і підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 цього Кодексу, заставкою, визначеною пп. 1.3 цього пункту.

Водночас згідно з п. 171.1 ст. 171 тапп. 1.5 п. 16і підрозділу 10 розділу XX Кодексу особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку у вигляді заробітної плати є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Пунктом 127.1 ст. 127 Податкового кодексу передбачено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 % суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 % суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 % суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Відповідальність за погашення суми податкового зобов`язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов`язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов`язків погашення такої суми податкових зобов`язань або податкового боргу, крім випадків, установлених розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу податкові агенти зобов`язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування; нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Позивачем не було порушено вищезазначених норм, з огляду на те що всі працівники які працюють на ФОП ОСОБА_1 оформлені належним чином, та по ним вчасно справляються податки. Проте в зв`язку із небажанням повірити, те що громадяни України дійсно можуть працювати в рамках закону, та сплачувати належні податки, ними не було з`ясовано, що в ресторанно-готельному комплексі працює два суб`єкти господарської діяльності, а саме ТОВ «Піддубник» та ФОП ОСОБА_1 .

В зв`язку із порушеним правом на подання заперечень у позивача була відсутня можливість надати пояснення, що з числа опитаних працівників ресторану були і ті які працюють на ТОВ «Піддубник».

Зокрема надана відповідачем таблиця відомостей про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам, та надані позивачем трудові договори підтверджують те, що ОСОБА_7 , ОСОБА_5 перебувають у трудових відносинах саме з ТОВ «Піддубник». Фатично перевіряючими було опитано працівників іншого підприємства, що працює на території ресторанно-готельного комплексу «Золотий Дуб». ОСОБА_8 які вже значний час працевлаштовані на ТОВ «Піддубник» (докази додаються).

Щодо опитаного працівника ОСОБА_3 , зазначаємо, що остання прийнята на роботу офіціанта згідно трудового договору від 07.05.2018, 01.01.2019 укладеного з ФОП ОСОБА_1 .. Відповідно до наказу №35-к від 07.05.2018 ОСОБА_3 прийнята на роботу. Як вбачається із квитанції №2 від 07.05.2018 ФОП ОСОБА_1 своєчасно повідомила контролюючий орган про прийняття ОСОБА_3 на роботу, отже податковий орган маючи наявну інформацію про працевлаштованого працівника вніс до акту перевірки хибні дані.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, висновки Головного управління ДФС в Київській області про порушення фізичною особою ОСОБА_1 вимог Податкового кодексу України не підтверджуються належними доказами і ґрунтуються на належним чином недосліджених обставинах внесених у акт перевірки, суб`єктивних припущеннях посадових осіб контролюючого органу, які здійснювали перевірку.

За таких обставин, висновки Головного управління ДФС в Київській області, викладені в акті перевірки, є безпідставними, а оскаржувані рішення та вимога - протиправними, відтак підлягають скасуванню.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду доказів на підтвердження правомірності свого рішення

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, таким чином, вказані витрати підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Київській області від 14.02.2019 № 0001731303.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Київській області від 14.02.2019 № 0001741303.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС в Київській області про сплату боргу від14.02.2019 № 0001751303.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС в Київській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 14.02.2019 № 0001761303.

Стягнути судовий збір у розмірі 1548 (одна тисяча п`ятсот сорок вісім) грн 60 коп на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного Управління ДПС України у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.