Ухвала суду № 85264852, 29.10.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в залишенні позовної заяви без розгляду

29 жовтня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/1174/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А-2582, про визнання протиправною бездіяльності,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Військової частини А-2582 (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А 2582 щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 09 липня 2019 року;

- зобов`язати військову частину А 2582 нарахувати та виплати грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 09 липня 2019 року.

09.10.2019 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

25.10.2019 року через канцелярію суду надійшло клопотання представника відповідача, про залишення адміністративного позову без розгляду, яке обґрунтоване тим, що предметом даного спору є нарахуванням та виплата позивачеві грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, під час проходження військової служби. Відтак, на думку відповідача, спір між сторонами пов`язаний з відносинами публічної служби.

Посилаючись на норми КАС України відповідач вважає, що даний спір є похідним від проходження публічної служби, а тому в даному випадку встановлюється місячний строк на звернення до суду. Водночас зазначив, що позивача наказом командира військової частини А2582 (по стройовій частині) від 09 липня 2019 року № 142 знято із всіх видів забезпечення та виключено із списків особового складу військової частини А2582 з 09 липня 2019 року, а до суду останній звернувся з позовною заявою 07 жовтня 2019 року, тобто, із пропуском місячного строку звернення до суду (фактично минуло три місяці).

Звертав увагу суду на те, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Позивачем не наведено жодних обставин щодо доведення поважності пропущення строку звернення до суду.

Розглянувши заявлене клопотання, дослідивши письмові матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 статті 122 Кодексу визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 КАС України).

Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом встановленого законодавством строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Статтями 1,3 Конституції України визначені зміст і спрямованість діяльності держави, зокрема її обов`язок щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав і свобод людини. Складовою цього обов`язку є забезпечення державою соціальної спрямованості економіки, створення умов та гарантування можливостей для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю (частина четверта статті 13, частини перша, друга, сьома статті 43 Конституції України). Конституційний Суд України в Рішенні від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене (абзац другий підпункту 6.1.1 підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини).

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 Кодексу законів про працю України і частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці», як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Регулювання оплати праці працівників незалежно від форм власності підприємства, організації, установи здійснюється шляхом установлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу законів про працю України питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

З огляду на наведене вище, враховуючи звернення позивача з позовними вимогами про захист права на отримання належних виплат у вигляді грошової компенсації за невикористану відпустку - суд дійшов висновку про те, що не може обмежуватися будь-яким строком строк звернення до суду у згаданих вище правовідносинах, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити повністю.

На підставі наведеного та керуючись статтями 240, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника відповідача - Військової частини А-2582 про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя О.В. Боднарюк