Рішення № 85264021, 15.10.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 жовтня 2019 року 16 год. 10 хв.Справа № 280/3885/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Запорізької області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізької області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 31.05.2019 №593-5907-0806 щодо нарахування ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання у розмірі 995,04 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 31.05.2019 №0061146-5907-0806 щодо нарахування ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання у розмірі 1 157,67 грн.

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що контролюючим органом здійснено нарахування податку на нерухоме майно позивачу за 2017 та 2018 роки із загального розміру житлової площі 80,73 кв.м., з них пільгова площа 60 м.кв. При цьому, позивач стверджує, що контролюючим органом не враховано, що ОСОБА_1 є власником лише 1/8 квартири, що складає 10,09 м.кв., і є співвласником квартири, що становить 80,73 м.кв. Вказує, що податковим органом не з`ясовано хто з осіб-власників в даному випадку є платником податку, що повинно бути визначено за їх згодою, якщо інше не встановлено судом. Проте, на сьогоднішній день, питання сплати податку між співвласниками квартири не встановлювалось та не визначалось. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив на позовну заяву (вх. №35612 від 28.08.2019), в якому зазначає, що ГУ ДФС у Запорізькій області проведено розрахунок податку на нерухоме майно та винесено стосовно фізичної особи ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення від 31.05.2019 № № 593-5907-0806 на суму 995,04 гривні за 2017 рік та № 00611-5907-0806 на суму 1 157,67 гривень за 2018 рік про визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 2152,71 гривень, які були вручені 02.07.2019 особисто під підпис позивачу. Вважає, що Головне управління ДФС у Запорізький області при нарахуванні податку на нерухоме майно діяло виключно в рамках діючого законодавства. У зв`язку викладеним, у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 14.08.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/3885/19. Призначено судове засідання на 29.08.2019 з викликом сторін.

У судовому засіданні 29.08.2019 судом оголошено перерву до 17.09.2019.

У судове засідання представники сторін не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів у порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

31.05.2019 ГУ ДФС у Запорізькій області прийнято податкові повідомлення рішення №593-5907-0806, відповідно до якого ОСОБА_1 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України визначено суми податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником об`єктів житлової нерухомості за 2017 рік у сумі 995,04 грн. та за 2018 рік у сумі 1 157,67 грн.

Відповідно до розрахунку податку на нерухоме майно, нарахування суми податку здійснено на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Пунктом 6.3 статті 6 ПК України визначено, що сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

Згідно з п. 7.3 ст. 7 ПК України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Частиною першою статті 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII, яким була викладена в новій редакції стаття 266 Податкового кодексу України - "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки".

Статтею 265 ПК України встановлено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункт 266.1 статті 261 Податкового кодексу України).

Згідно пп. 266.5.1. п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Рішенням Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області "Про встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)" № 4 від 10.03.2017 затверджено Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки)

Відповідно до п.2.5.1 вказаного Положення, встановлено ставки податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб на 2017 та на 2018 роки, а саме: 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м. бази оподаткування.

Приписами пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 Податкового кодексу України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Податкове повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, податкове зобов`язання на нерухоме майно в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях нараховано на житловий будинок (квартиру) за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте, відповідно до технічного паспорту на вказану квартиру від 29.06.2010, витягу про державну реєстрацію прав, свідоцтва про право власності на житло від 04.11.2010 № 166832, вищенаведений будинок належить ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності.

Так, приписами пп. «б» п.266.1.2 ст. 266 Податкового кодексу України, визначено платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб, а саме:

а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Доказів виділення частки кожного із співвласників будинку в натурі до суду не надано.

Тож, в силу вищенаведених положень, платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо вказаного об`єкту нерухомості має бути один із співвласників будинку, визначений за згодою усіх співвласників.

Натомість, як вказує позивач, та не спростовує відповідач, питання сплати податку між співвласниками квартири за адресою АДРЕСА_1 . не встановлювалось та не визначалось. В матеріалах справи відсутні докази досягнення згоди між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 щодо сплати податку на нерухоме майно на спірний об`єкт саме ОСОБА_1 .

Відтак, законних підстав для винесення щодо ОСОБА_1 оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про визначення сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на житловий будинок (квартиру) за адресою: АДРЕСА_1 під час розгляду справи судом не встановлено.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.ч. 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

З метою отримання професійної правничої допомоги позивачем було укладено із Адвокатом Неткал О.О. договір про надання правової допомоги № 7 від 05.08.2019 (копія знаходиться в матеріалах справи).

Відповідно до актів приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 09.08.2019 та 29.08.2019 до договору про надання правової допомоги № 7 від 05.08.2019 за вказаним договором надано наступні послуги:

- підготовка та подання до Запорізького окружного адміністративного суду позовної заяви про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень вартістю 1600,00 грн.

-участь адвоката у судовому засіданні 29.08.2019 у справі № 280/3885/19 вартістю 1200,00 грн.

Так, суд вважає обґрунтованим надання правничої допомоги з підготовки та подання позову по справі №280/3385/19, оскільки позов дійсно підписаний адвокатом, долучений до позову пакет документів є змістовним, а копії документів оформлені у відповідності до вимог законодавства.

Крім того, адвокат брав участь у судовому засіданні по даній справі 29.08.2019, що підтверджується протоколом судового засідання, наявним у матеріалах справи.

Таким чином, суд вважає доведеним та правомірним включення до складу судових витрат, понесених позивачем витрати на правничу допомогу у вигляді надання вказаних вище послуг.

Натомість, що заявленої вартості послуг адвоката у розмірі 2800,00 грн., суд зазначає наступне.

Так, предметом позову ОСОБА_1 є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень на загальну суму 2 152,71 грн.

При цьому, загальна вартість наданої адвокатом правничої допомоги ОСОБА_1 у даній справі складає 2 800,00 грн.

Таким чином, вартість послуг адвоката за даним позовом перевищує суму самого позову, з огляду на що, суд вважає неспімірним з предметом позову витрати на правничу допомогу у розмірі 2800,00 грн., які представник позивача просить компенсувати позивачу.

З огляду на викладене, заява позивача про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, а стягненню на користь позивача підлягають витрати у сумі 2100,00 грн., яку суд вважає співмірною з ціною предмету позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІНН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізької області (69107, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати:

податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 31.05.2019 №593-5907-0806 щодо нарахування ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання у розмірі 995,04 грн.;

податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 31.05.2019 №0061146-5907-0806 щодо нарахування ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання у розмірі 1 157,67 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 2100 (дві тисячі сто) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 15.10.2019.

Суддя Л.Я. Максименко