Рішення № 85253786, 25.10.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/6523/19

Провадження № 2/638/3274/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретаря Куценко К.Д.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Харківської міської ради, треті особи Перша Харківська міська державна нотаріальна контора, Регіональний сервісний центр МВС в Харківській області про визнання права власності на майно в порядку спадкування, -

встановив:

ОСОБА_2 звернулась до Дзержинського районного суду м.Харкова із позовом до Харківської міської ради, треті особи Перша Харківська міська державна нотаріальна контора та Регіональний сервісний центр МВС в Харківській області, в якому просить визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на транспортні засоби, що залишились після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: мотоцикл «Kawasaki KLX 250S», 01.06.2009 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 ; автомобіль легковий «NISSAN ROGUE», 01.04.2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона є спадкоємицею за законом після померлого сина ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Першою Харківською державною нотаріальною конторою була відкрита спадкова справа №496/2018. У строки, встановлені законом вона подала заяву про прийняття спадщини та прийняла спадщину. Батько спадкодавця ОСОБА_4 від прийняття спадщини відмовився. За життя син придбав у США та ввіз на митну територію України наступні транспортні засоби: мотоцикл «Kawasaki KLX 250S», 01.06.2009 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , дата переміщення через митний кордон України 28.03.2018 року вартістю 26 306,27 грн.; автомобіль легковий «NISSAN ROGUE», 01.04.2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , дата переміщення через митний кордон України 23.08.2018 року, вартістю 153 370,18 грн. Однак за життя спадкодавець ОСОБА_3 не встиг здійснити державну реєстрацію цих транспортних засобів в сервісних центрах МВС. Оскільки на даний час власник, який вказаний в митних деклараціях помер, то згідно Порядку документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів є свідоцтва про право на спадщину, видані нотаріусом або консульською установою, чи їх дублікати, позивач звернулась з письмовою заявою до Першої Харківської державної нотаріальної контори щодо видачі їй свідоцтва про право на спадщину на вказані транспортні засоби, однак у вчиненні нотаріальної дії їй було відмовлено через те, що за життя спадкодавець ОСОБА_3 не здійснив державної реєстрації транспортних засобів в органах МВС. Разом із цим позивач не має можливості зареєструвати вказані транспортні засоби на підставі митної декларації, оскільки не є їх власником.

Представник третьої особи Регіонального сервісного центру МВС в Харківській області надав до суду пояснення, згідно яких вказані у позові транспортні засоби у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів МВС не значаться. Вказує, що реєстраційні дії з транспортними засобами здійснені відповідно до ст.34 ЗУ «Про дорождній рух», та згідно з постановою КМУ №1388 від 07.09.1998 року в редакції ПКМУ №1371 від 23.12.2009 року «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів». РСЦ МВС в Харківській області немає права самостійно змінювати Порядок реєстрації транспортних засобів, тому відношення до визнання права власності на транспортні засоби не має.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у ньому та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник відповідача, згідно вимог ч.8 ст.128 ЦПК України, в судове засідання не з`явився, в порушення ч.3 ст.131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, у зв`язку з чим на підставі ухвали Дзержинського районного суду м.Харкова від 25.10.2019 року проведено заочний розгляд даної справи згідно з вимогами ст.ст.280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи Регіонального сервісного центру МВС в Харківській області в судове засідання не з`явився, просив справу розглянути у його відсутність.

Представник третьої особи Першої Харківської міської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, просив справу розглянути у його відсутність.

Заслухавши вступне слово представника позивача, безпосередньо дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх кожний окремо та у сукупності й взаємозв`язку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказані обставини підтверджуються постановою державного нотаріуса Першої Харківської міської державної нотаріальної контори Цуканової О.В. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26.04.2019 року.

28 березня 2018 року ОСОБА_3 перемістив через митний кордон України мотоцикл «Kawasaki KLX 250S», 2009 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , що підтверджується Посвідченням Одеської ДФС (митниці) про реєстрацію транспортного засобу серії OD від НОМЕР_4 ; Електронним декларуванням серії UA500650/2018/011161.

Крім того, 28 березня 2018 року ОСОБА_3 перемістив через митний кордон України автомобіль легковий «NISSAN ROGUE», 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , що підтверджується Посвідченням Одеської ДФС (митниці) про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 ; Електронним декларуванням серії UA500170/2018/016467.

З обставин, викладених у позовній заяві, що підтверджуються дослідженими письмовими доказами, беззаперечно слідує і це встановлено судом, що ОСОБА_3 фактично набув право власності на мотоцикл «Kawasaki KLX 250S», 2009 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 та автомобіль легковий «NISSAN ROGUE», 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , проте не встиг провести їх державну реєстрацію, відповідно до вимог чинного законодавства, через смерть.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_6 .

З листа №1034/02-14 від 13.03.2019 року вбачається, що 27.12.2018 року Першою Харківською міською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа №496/2018 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадкоємцями за законом є: мати спадкодавця ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, та батько спадкодавця ОСОБА_4 , який від прийняття спадщини відмовився.

Таким чином, позивач прийняла спадщину на підставі закону шляхом подання відповідної заяви у встановленому законодавством порядку. При цьому, спірні транспортні засоби належали на праві власності спадкодавцеві , а, отже, увійшли до складу спадщини.

Однак, 26 квітня 2019 року державний нотаріус Першої Харківської міської державної нотаріальної контори Цуканова О.В. відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірні транспортні засоби на підставі того, що право власності на зазначене майно не зареєстровано, як це передбачено діючим законодавством України.

Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно із ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За ч.2 ст.1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до ч.1 ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. За ч.2 ст.1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

У відповідності до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За ч.3 ст.1223 ЦК України, право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. За ч.5 ст.1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Процедура реєстрації транспортних засобів передбачена Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року №1388 (далі Порядок № 1388).

Відповідно до п.8 Порядку №1388, державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Отже, ОСОБА_3 при житті належали мотоцикл «Kawasaki KLX 250S», 01.06.2009 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 ; автомобіль легковий «NISSAN ROGUE», 01.04.2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 ; позивач є спадкоємцем ОСОБА_3 першої черги; спадщину у встановленому законом порядку прийняла; до неї на підставі вищевикладених положень цивільного законодавства України перейшло право власності на транспортні засоби, однак на цей час позивач позбавлена можливості завершити процедуру їх реєстрації у органах МВС України та отримати свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт), що в свою чергу позбавляє позивача можливості вільно користуватися та розпоряджатися своєю власністю.

При цьому, право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якого Держави-учасниці Конвенції зобов`язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні. Зазначене положення в Україні закріплено на конституційному рівні принципом непорушності права власності (ст.41 Конституції України).

Зокрема, згідно з п.53 Рішення ЄСПЛ у справі Суханов та Ільченко проти України від 26 вересня 2014 року, першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар.

Статтею 317 ЦК України встановлено, що зміст права власності складають правомочності щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до положень ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

У пункт 75 Рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2015 вказується, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Щодо вимоги «ефективності» способу захисту, який може бути застосовано судом, роз`яснено у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 905/1926/16 від 11 вересня 2018 року, в якій зазначено: «оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування».

Аналогічний висновок викладений і у постанові Верховного Суду України від 4 жовтня 2017 року по справі № 914/1128/16.

При цьому, згідно з абз. 11 ч. 2 п. 8 Порядку № 1388, документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку, є копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин.

Способом захисту цивільних прав є, зокрема, визнання права власності.

На підставі викладеного суд вважає, що права позивача потребують судового захисту, обраний спосіб захисту прав позивача є ефективним та забезпечить дієве відновлення її прав, оскільки на підставі рішення суду про визнання права власності позивач отримає змогу завершити процедуру реєстрації транспортних засобів та вільно користуватися та розпоряджатися своєю власністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 11-13, 76-81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 280-282, 352-355 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Харківської міської ради, треті особи Перша Харківська міська державна нотаріальна контора, Регіональний сервісний центр МВС в Харківській області про визнання права власності на майно в порядку спадкування - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на транспортні засоби, що залишились після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме:

-мотоцикл «Kawasaki KLX 250S», 01.06.2009 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 ;

-автомобіль легковий «NISSAN ROGUE», 01.04.2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони ті інші учасники справи:

позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 ;

відповідач: Харківська міська рада, ЄДРПОУ 04059243, м.Харків, м-н Конституції буд.7;

треті особи: Перша Харківська міська державна нотаріальна контора, ЄДРПОУ 02894013, м.Харків, м-н Конституції, буд.1 Палац праці, 7 під. 4 пов.; Регіональний сервісний центр МВС в Харківській області, ЄДРПОУ 40112097, м.Харків, вул.Шевченка, буд.26.

Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк