Ухвала суду № 85249338, 24.10.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/13399/19

1-кс/755/8094/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2019 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Сазонова М.Г., при секретарі Ламбуцькій Т.О., за участі слідчого Хоменка Д.М., розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України в м. Києві та Київській області Хоменка Д.М. про арешт майна, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018010000000024 від 09.02.2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 201, ч. 3 ст. 358 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Дніпровського районного суду м. Києва звернувся старший слідчий в ОВС слідчого управління СБ України у м. Києві та Київській області Хоменко Д.В. із клопотанням про накладення арешту на майно, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018010000000024 від 09.02.2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 201, ч. 3 ст. 358 КК України.

Клопотання погоджено прокурором, який здійснює процесуальне керівництво та обґрунтовано тим, що слідчим управлінням ГУ СБУ у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018010000000024 від 09.02.2018 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 201, ч. 3 ст. 358 КК України.

Так, 20.08.2019 року ОСОБА_1 було вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 201, ч. 3 ст. 358 КК України та 22 серпня 2019 року Дніпровським районним судом м. Києва застосований запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, за підозрюваною ОСОБА_1 на праві приватної власності зареєстрована квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

З метою забезпечення арешту майна, яке не має статусу тимчасово вилученого, та з метою забезпечення арешту майна, на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання розглядається без повідомлення власника майна.

В судовому засіданні слідчий просив клопотання задовольнити, зазначив, що метою арешту є конфіскації майна як виду покарання відповідно до п. 3 ч. 2 статті 170 КПК України.

Вислухавши думку слідчого, дослідивши надані матеріали, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.

Так, до клопотання додані копії документів та матеріали, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, зокрема й повідомлення про підозру, згідно якого ОСОБА_1 підозрюється в тому числі, що своїми умисними діями вчинила контрабанду, тобто переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю сильнодіючих та отруйних речовин, за попередньою змовою групою осіб, а саме злочин, передбачений ч. 2 ст. 201 КК України, яке було вручене останній 20 серпня 2019 року у відповідності до ст. 278 КПК України.

Наведене у клопотанні слідчого майно належить підозрюваній на праві приватної власності відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Враховуючи викладене, а також ту обставину, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 201 КК України, та у випадку доведеності її вини, суд може призначити їй покарання у виді конфіскації майна, оскільки санкція вказаної статті передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання.

Згідно ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна, яким має бути заборона відчуження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170-173, ст.175, ст.309, 372, ст.392, ст.532 КПК України,

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт, у виді заборони відчуження, на майно ОСОБА_1 , яке належить їй на праві власності, а саме на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 33,2 кв.м.

Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Слідчий суддя: М.Сазонова