Постанова № 852435, 21.06.2007, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-а-23/2007

 ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2007 року Індустріальний районний суд м.

Дніпропетровська

у складі: головуючого судді: Мороз В.П.

при секретарі : Губаренко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Дніпропетровську цивільну справу

за позовом Прокурора Індустріального району м. Дніпропетровська в інтересах

Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Дніпропетровська до

ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Рігард-

Сервіс» про визнання установчих документів недійсними, свідоцтва про реєстрацію

платника податку на додану вартість, фінансово-господарських документів, -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Індустріального району м. Дніпропетровська звернувся з позовом в

інтересах Лівобережної міжрайонної Державної податкової інспекції м.

Дніпропетровська до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою

відповідальністю «Рігард-Сервіс» про визнання установчих документів недійсними,

свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, фінансово-

господарських документів.

 В обґрунтування своїх позовних вимог позивач в позовній заяві та його

представник у судовому засіданні посилалися на те, що підставою для позову є

обставини, встановлені у ході перевірки встановлені ЛМДПІ м. Дніпропетровська.

А саме - ТОВ «Рігард-Сервіс» зареєстровано на підставну особу, яка не мала

наміру здійснювати підприємницьку діяльність.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив

суд їх задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Рігард-Сервіс» в судовому засіданні

заперечувала проти позовних вимог, в обґрунтування своїх заперечень суду

пояснила, що дане підприємство створено у відповідності до вимог

законодавства, здійснення ним підприємницької діяльності також здійснюється на

законних підставах, місцезнаходження ТОВ «Рігард-Сервіс» також відомо

контролюючим органам, що підтверджується відповідним записом в Єдиному

державному реєстрі про зміну місцезнаходження. Просила суд у задоволенні

позову - відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідач ТОВ

«Рігард-сервіс», вивчивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає

задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю

“РІГАРД-СЕРВІС” (в подальшому - ТОВ “РІГАРД-СЕРВІС”) зареєстровано виконавчим

комітетом Дніпропетровської міської ради 29.03.2006р. Згідно довідки

Дніпропетровського обласного управління статистики підприємство внесено до

ЄДРПО України за № 34314734.

Відповідно до Рішення №1 від 29.03.2006 року засновником ТОВ “РІГАРД-СЕРВІС”

є громадянин України ОСОБА_1, ідентифікаційний

НОМЕР_1, який прописаний за адресоюАДРЕСА_1 (паспорт ІНФОРМАЦІЯ_1, виданий 14.01.2002р. Самарським РВ ДМУ УМВС

України в Дніпропетровській області).

За даними Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська ТОВ “РІГАРД-СЕРВІС” взято на

податковий облік як платник податків 30.03.2006р.

Також підприємству видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану

вартість від 06 квітня 2006 року НОМЕР_2.

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-

підприємців та свідоцтву про державну реєстрацію ТОВ “РІГАРД-СЕРВІС”

знаходиться за адресою: 49000 м. Дніпропетровськ, пр.ім.газети “Правда”, буд.

32-В, на теперішній час підприємство змінило своє місцезнаходження, що

підтверджується довідкою НОМЕР_3 з ЄДРПОУ, в якій зазначено адресу: АДРЕСА_2.

У відповідності до ч.5 ст.1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних

осіб та фізичних осіб підприємців” місцезнаходження юридичної особи -

місцезнаходження постійно діючого органу юридичної особи за певною адресою, яка

вказана засновниками в установчих документах і за якою здійснюється зв?язок з

юридичною особою.

Що стосується посилань позивача щодо відсутності дозволу на виготовлення та

отримання печатки, судом встановлено, що ТОВ «Рігард-Сервіс» отримано дозвіл на

виготовлення печатки №1210 від 07.04.2006, про що також є відмітка на свідоцтві

про державну реєстрацію.

Також, при здійсненні правомірної підприємницької діяльності ТОВ «Рігард-

Сервіс» отримало право на нарахування та утримання податку на додану вартість

та складання податкових накладних.

Таке право надається виключно особам, зареєстрованим як платники ПДВ у порядку,

передбаченому ст.9 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР “Про податок на

додану вартість”. Згідно вимог даного Закону податкова накладна є звітним

податковим документом та одночасно розрахунковим документом, що дає право для

включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість у зв'язку з

придбанням товарів (робіт, послуг), тобто для зменшення оподатковуваного

обороту на суму ПДВ, яка вказується в накладних контрагента.

З огляду на викладене суд вважає, що свідоцтво платника ПДВ, окрім того в

судовому засіданні беззаперечно встановлено, що ТОВ «Рігард-Сервіс» не

ухиляється від своїх обов'язків платника податків, про що свідчить Акт планової

перевірки ЛМДПІ м. Дніпропетровська №2418/23/34314734 від 27.10.2006 року.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України, яка визначає конституційні

основи правопорядку у сфері господарювання, суб'єкти господарювання та інші

учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах

встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог

законодавства.

Згідно п.1 ст. 92 Цивільного Кодексу України, юридична особа набуває цивільних

прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до

установчих документів та закону.

Ст. 4 Закону України “Про господарські товариства” від 19.09.1991 року

передбачено які відомості повинні містити установчі документи, а відсутність

вказаних відомостей, а також і установчих документів є підставою для відмови

або скасування державної реєстрації товариства і визнання установчих

документів недійсними.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи

місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на

підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та

законами України.

Так, відповідно до ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу

в Україні” надано виключний перелік повноважень державної податкової служби.

Проте, можливість звернення до суду з позовом про визнання установчих

документів (статуту) недійсними, визнання недійсними господарсько-фінансових та

бухгалтерських документів в жодному разі до компетенції податкових органів не

відноситься.

Окрім цього, слід також зауважити, що національним законодавством

взагалі не передбачена можливість захисту прав шляхом визнання установчих

документів (статуту) недійсними та визнання недійсними господарсько-фінансових

та бухгалтерських документів. Так, згідно ст.16 Цивільного Кодексу України, ст.

20 Господарського Кодексу України надано вичерпний перелік способів захисту

прав та інтересів осіб (суб'єктів господарювання), згідно якого такі способи

захисту прав законодавчо не обумовлені, а отже є такими, що задоволенню не

підлягають.

 Позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог не було застосовано

жодної норми права, що була порушена з боку відповідачів, на підставі яких

можна вважати установчі документи недійсними. Так, позивачем було допущено

перевищення наданих йому законодавством повноважень, оскільки згідно ч. 1 ст. 9

КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності,

відповідно до якого органи державної влади, їхні посадові і службові особи

зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що у позові Прокурора

Індустріального району м. Дніпропетровська слід відмовити в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 19 Конституції України,

Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, Законом України “Про

податок на додану вартість” ст. ст. 17, 160, 161, 162, 167, 186 КАС України,

суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені позову Прокурора Індустріального району м. Дніпропетровська

в інтересах держави в особі Лівобережної міжрайонної державної податкової

інспекції - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до

Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої

інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному

обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20

днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або у

порядку ч.4 ст.186 КАС України.

Суддя

В.П. Мороз