Рішення № 8524296, 26.02.2010, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-11138/2009

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2010 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Маймур Ф.Ф.,

при секретарі - Синенко М.О.,

за участю : позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії «Скандік Трак» про захист трудових прав, -

В С Т А Н О В И В:

05.10.2009 року ОСОБА_1 звернулась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Скандік Трак» про стягнення заробітної плати. (а.с. 2-3)

Позивач у своїй позовній заяві, з урахуванням уточнених позовних вимог, та у судовому засіданні посилалась на те, що вона з 21.11.2008 року по 30.06.2009 року перебувала з відповідачем у трудових відносинах, працюючи на посаді фінансового директора. 30.06.2009 року позивача було звільнено із займаної посади за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, але всупереч вимог КЗпП України позивачу при звільненні не було виплачено заробітну плату за квітень-червень 2009 року та компенсацію за невикористану основну відпустку, а тому позивач просила суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за квітень-червень 2009 року та грошову компенсацію за невикористану основну відпустку у розмірі 4 929, 06 грн., суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 9 832, 80 грн., а також покласти на відповідача судові витрати. (а.с. 2-3, 46-48)

У судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, посилаючись на те, що заробітна плата позивачу за квітень, травень 2009 року була виплачена у повному обсязі, про що вона особисто розписалася у платіжних відомостях, а отримати заробітну плату за червень 2009 року позивач сама відмовилась.

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивач перебувала з відповідачем у трудових відносинах й працювала з 21.11.2008 року на посаді фінансового директора, що підтверджується записом у трудовій книжці та не заперечувалось сторонами у судовому засіданні. (а.с. 7).

Судом також встановлено, що трудові відносини між позивачем та відповідачем були припинені 30 червня 2009 року у зв’язку зі звільненням позивача із займаної посади за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України на підставі наказу від 17.06.2009 року № 63/2-к, ці обставини підтверджуються, наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями сторін. (а.с. 7).

У судовому засіданні також було встановлено, що позивач звернулася до відповідача із листом від 04.08.2009 року, у якому просила останнього зазначити їй дату та час для отримання заробітної плати за три місяці (квітень, травень, червень) та нарахованої компенсації за невикористану відпустку, який відповідачем було отримано 06.08.2009 року, що підтверджується оригіналами зазначеного листа та повідомлення про вручення. (а.с. 5-6)

Судом було встановлено, що на вищезгаданий лист позивача відповідач надіслав їй відповідь від 06.08.2009 року за вих. № 1597, у якому повідомив позивача про те, що її вимоги не є обґрунтованими, оскільки заробітна плата за квітень та травень 2009 року була нею отримана 12.06.2009 року відповідно до платіжної відомості, а отримати повний розрахунок та компенсацію за невикористану відпустку позивач у присутності свідків відмовилась, що підтверджується копією зазначеного листа. (а.с. 9)

Відповідно до штатного розкладу відповідача за квітень 2009 року місячний посадовий оклад фінансового директора становить 2 000 грн. (а.с. 35)

У судовому засіданні також було встановлено, що заробітна плата за квітень-червень 2009 року позивачем отримана не була. Згідно платіжних відомостей за квітень-травень 2009 року заробітна плата, що підлягала сплаті позивачу становила 1 638, 80 грн. на місяць. (а.с. 44-45)

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Конституції України, КЗпП України, Закону України «Про оплату праці».

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Оцінюючи досліджені судом у судовому засіданні докази у їх сукупності щодо вимог позивача до відповідача про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі за квітень-червень 2009 року та компенсації за невикористану відпустку, суд виходить з того, що відповідальність за несвоєчасне проведення всіх розрахунків при звільнені працівника покладено на роботодавця чинним законодавством України про працю, а тому, враховуючи, що у судовому засіданні не було встановлено факту здійснення відповідачем виплати заробітної плати позивачу за період квітень-червень 2009 року та компенсації за невикористану відпустку, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню, та вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі за квітень-червень 2009 року та компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 4 929, 06 грн.

При цьому, суд критично оцінює посилання представника відповідача на наявність підписів позивача у платіжних відомостях за квітень, травень 2009 року, як на доказ отримання позивачем заробітної плати за вказані місяці, оскільки проставлені у платіжних відомостях підписи не тотожніми підписам позивача, які міститься у позовній заяві та у паспорті останньої.

Вирішуючи вимоги позивача до відповідача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, суд виходить з того, що у судовому засіданні був встановлений факт наявності вини відповідача щодо несвоєчасної виплати позивачу заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, а тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 9 832 грн. 80 коп.

Суд також вважає за необхідне, відповідно до ст. 79, 81, 88 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 148 грн. (1% від 14 761, 86 грн., які складаються із суми позовних вимог про стягнення заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку та розміру позовних вимог про стягнення середнього заробітку), а також стягнути з відповідача на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ч. 7 ст. 43 Конституції України, ст.ст. 115-117 КЗпП України, ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 10, 11, 60, 79, 81, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії «Скандік Трак» (49010, м. Дніпропетровськ, вул. Сирко, 47, код ЄДРПОУ: 30166371) на користь ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1) у рахунок погашення невиплаченої заробітної плати за квітень 2009 року, травень 2009 року, червень 2009 року – 4 929 (чотири тисячі дев’ятсот двадцять дев’ять) грн. 06 коп., а також середній заробіток за час затримки розрахунку 9 832 (дев’ять тисяч вісімсот тридцять дві) грн. 80 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії «Скандік Трак» (49010, м. Дніпропетровськ, вул. Сирко, 47, код ЄДРПОУ: 30166371) на користь держави судовий збір у розмірі 148 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії «Скандік Трак» (49010, м. Дніпропетровськ, вул. Сирко, 47, код ЄДРПОУ: 30166371) на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

Рішення суду в частині виплати заробітної плати допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська, та подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду, також апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жотвневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду, без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Ф.Ф. Маймур