Ухвала суду № 85238005, 23.10.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/6643/18

Провадження №1-кп/127/309/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2019 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого - судді Романчук Р.В.,

секретар судового засідання Гордієнко О.О.,

при розгляді у відкритому судовому засіданні кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.09.2016 р. за № 12016020010007429 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 309 Кримінального кодексу України, -

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Серветника В.П.,

обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисників Тишківського С.Л., Скржешевського М.С.,

ВСТАНОВИВ:

Згідно обвинувального акту ОСОБА_1 , маючи умисел на незаконне придбання та зберігання без мети збуту наркотичних засобів, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, місця, дати та часу, всупереч Законам України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», умисно, незаконно придбав наркотичний засіб - канабіс, який зберігав при собі без мети збуту у трьох поліетиленових пакетах. В подальшому ОСОБА_1 18.09.2016 року близько 18 год. 20 хв., зберігаючи при собі наркотичний засіб - канабіс, перебуваючи між недобудованим будинком АДРЕСА_1 , побачив працівників поліції та, розуміючи, що його злочинні наміри на незаконне зберігання наркотичного засобу можуть бути викриті та його буде притягнуто до кримінальної відповідальності, з метою уникнення цього, викинув на землю один поліетиленовий пакет всередині якого знаходилась речовина рослинного походження в подрібненому стані зеленого кольору. Після чого ОСОБА_1 намагався зникнути з місця події, однак був зупинений працівниками Національної гвардії України біля будинку № 25 по вул. Луговій у м. Вінниці, при цьому викинув із сумки, яка знаходилась при ньому, ще два поліетиленових пакети всередині яких знаходилась речовина рослинного походження в подрібненому стані зеленого кольору. Згідно висновку експерта № 1470 від 16.02.2017 року надана на експертне дослідження подрібнена речовина рослинного походження є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, загальною масою (у перерахунку на висушену речовину) 80, 88 г.

У судовому засіданні захисники обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокати Тишківський С.Л. та Скржешевський М.С. заявили клопотання про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України, на підставі ч. 4 ст. 309 Кримінального кодексу України, оскільки обвинувачений добровільно звернувся до лікувального закладу і пройшов лікування від наркоманії. ОСОБА_1 раніше не судимий, характеризується позитивно. Відповідно до довідки, виданої Комунальним підприємством Вінницьким обласним наркологічним диспансером «Соціотерапія» від 07.02.2018 року №2 ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні з 18.01.2018 року по 07.02.2018 року з діагнозом "Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання канабісу із шкідливими наслідками, F121". ОСОБА_1 до даного закладу звернувся добровільно, оскільки мав залежність від наркотичного засобу та завдяки курсу лікування вилікувався від неї. Вважають, що за даних обставин наявні всі умови, передбачені ч. 4 ст. 309 КК україни, які необхідні для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за пред`явленим обвинуваченням за ч. 1 ст. 309 КК України. Та обставина, чи визнає обвинувачений свою вину в повному обсязі, жодного значення немає, оскільки визнавати чи не визнавати вину це право обвинуваченого. Крім того, умов щодо строку звернення до лікувального закладу або ж умов щодо визнання чи не визнання вини у вчиненні злочину, ч. 4 ст. 309 Кримінального кодексу України не містить. Просили клопотання задовольнити.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 показав, що 18.01.2018 року він добровільно звернувся до лікувального закладу і розпочав лікування від наркоманії. З 18.01.2018 року по 07.02.2018 року перебував на амбулаторному лікуванні в наркологічному диспансері «Соціотерапія» та пройшов лікування від наркоманії, про що йому видали довідку від 07.02.2018 року №2. Він порадився спочатку з батьком, батько йому порадив пройти лікування. Вони зателефонували до адвоката, який порадив звернутися в наркологічний диспансер. Звернувся до лікувального закладу у зв`язку із погіршенням стану здоров`я. Перед лікуванням у нього були головні болі, відчував постійне хвилювання. Стан здоров`я у нього погіршився після того, як він один раз вжив канабіс. До лікувального закладу він звернувся, оскільки самостійно впоратися з бажанням вживати наркотичні засоби не міг. Потребував лікування, оскільки у нього було бажання вживати наркотичний засіб. На даний час він вилікувався та наркотичних засобів не вживає. Вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, визнає частково. Просить клопотання задовольнити та звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 Кримінального кодексу України.

У судовому засіданні прокурор Серветник В.П. заперечив проти задоволення клопотання захисників. Зазначив, що згідно з висновком амбулаторної судово-наркологічної експертизи №35 від 13.02.2018 року, ОСОБА_1 виявляє розлади психіки та поведінки внаслідок вживання канабісу із шкідливими наслідками, примусового лікування не потребує. Вважає, що обвинувачений бажає ухилитися від кримінальної відповідальності, оскільки в судовому засіданні не встановлено, що обвинувачений потребував лікування. В лікувальний заклад ОСОБА_1 звернувся за рекомендацією свого захисника, а отже виникають сумніви щодо того, чи звернувся він в лікувальний заклад добровільно. Крім того, до лікувального закладу ОСОБА_1 звернувся лише після повідомлення про підозру. Свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК Ураїни, ОСОБА_1 визнає частково. В задоволенні клопотання захисників про закриття кримінального провадження на підставі ч. 4 ст. 309 Кримінального кодексу України просить відмовити.

Залучена судом як спеціаліст ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що вона працює лікарем-наркологом Комунального підприємства Вінницького обласного наркологічного диспансеру «Соціотерапія», стаж роботи 30 років, експертом не являється, проводить судово-наркологічні експертизи в складі спеціальної медичної комісії як лікар-нарколог. ОСОБА_1 . проходив амбулаторне лікування в Вінницькому обласному наркологічному диспансері «Соціотерапія». Він з`явився в диспансер з прохання пройти амбулаторно курс лікування від наркоманії, оскільки на день звернення в диспансер ОСОБА_1 навчався в будівельному технікумі, навчання було до 13 год. 00 хв., а диспансер працює до вечора. Він написав необхідні документи і його взяли на амбулаторне лікування, оскільки його стан на час звернення в диспансер не потребував стаціонарного лікування. Діагноз «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання канабісу» відповідно до міжнародної класифікації, це є наркоманія. По тій класифікації, яка використовувалася раніше, існував ще такий діагноз, як «зловживання наркотичними речовинами чи алкоголем», на даний час цей діагноз звучить, як «розлади психіки та поведінки внаслідок вживання канабіноїдів із шкідливими наслідками». На той момент у ОСОБА_1 були скарги соматичного характеру, а саме, погіршення пам`яті, дратівливість, тривожність. ОСОБА_1 перебував на лікуванні 21 день, він займався із психологом, консультувався із іншими спеціалістами, приймав терапію, робили контроль аналізів, контроль тестів на наркотичні речовини. Після закінчення лікування ОСОБА_1 отримав довідку про проходження лікування, його було попереджено, що його ставлять на профоблік. А через деякий була проведена експертиза. Тобто, ОСОБА_1 пройшов лікування до експертизи. Експертиза проводиться на підставі слів особи щодо якої проводиться експертиза. Під час проведення експертизи, в діях ОСОБА_1 «наркоманії» вона не вбачала, однак вбачала «залежність». Бувають випадки, коли пацієнти повідомляють неправду щодо свого стану, оскільки можуть бути незорієнтованими чи чогось боятися, але відносно пацієнта здійснюється нагляд, тому якщо у пацієнта є залежність, через 2-3 дні це виявляється, у пацієнта з`являється гіпергідроз, дратівливість та інші клінічні прояви, які свідчать, що пацієнт говорив раніше неправду і які свідчать, що є залежність у пацієнта. Під час лікування ОСОБА_1 не порушував режим, він був тривожний, хвилювався, психолог з ним розмовляла, і до кінця лікування його стан покращився. ОСОБА_1 прийшов в диспансер в супроводі адвоката. Адвокат з`ясовував питання щодо терміну лікування, щодо режиму лікування, чи після закінчення лікування видається довідка, в яких випадках не видається. Адвоката цікавила не лише довідка, а й тривалість і режим лікування. 23.01.2018 року ОСОБА_1 здавав тест на наявність марихуани, результат - негативний. Перед лікуванням тест не робили. Амбулаторну судово-наркологічну експертизу ОСОБА_1 № 35 від 13.02.2018 року було проведено після лікування ОСОБА_1 в диспансері. Відповідно до висновку експертизи ОСОБА_1 виявляє розлади психіки та поведінки внаслідок вживання канабісу із шкідливими наслідками. Даний діагноз у ОСОБА_1 дійсний протягом року, якщо через рік нічого не змінюється, тобто не має нових звернень щодо особи, чи нових кримінальних проваджень, даний діагноз знімається. Відповідно до міжнародної класифікації і класифікації, якою вона керується в роботі, на даний час, поняття «наркоманія» не має. Є два різновиди залежності, фізична та психічна залежність. Фізична залежність це більш важкий стан пацієнта, коли особа не може жити без наркотичних засобів. Зі скарг ОСОБА_1 вбачалася психічна залежність. Як правило, пацієнтам таким як ОСОБА_1 , які є тривожно-недовірливими, дане лікування допомагає вилікуватися. В експертизі зазначено діагноз, той від якого лікувався ОСОБА_1 Примусового лікування він на той час не потребував. Як правило, пацієнти які приходять добровільно на лікування, це особи із залежністю, а не із зловживанням, і це особи, які знаходяться у критичному стані. Чи ОСОБА_1 прийшов добровільно на лікування, вона на може відповісти. ОСОБА_1 йшов на контакт, по його поведінці вбачалося, що він хвилювався за своє лікування, режим лікування не порушував. Особа потребує лікування, якщо вона самостійно не може справитися зі своєю залежністю.

Суд, заслухавши думку сторін судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов таких висновків.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 309 Кримінального кодексу України особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно обвинувального акту дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України, як незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів, без мети збуту.

Пунктом 1 частини 2 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 285 Кримінального процесуального кодексу України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, яким, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 Кримінального процесуального кодексу України, є законодавчі акти України, які встановлюють кримінальну відповідальність (Кримінальний кодекс України та закон України про кримінальні проступки).

Звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом (ч. 1 ст. 286 Кримінального процесуального кодексу України).

За правилами ст. 44 Кримінального кодексу України особа, яка вчинила злочин звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 26 квітня 2002 року «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів», звільнення від кримінальної відповідальності здійснюється виключно судом. На підставі ч. 4 ст. 309 КК України за дії, передбачені частиною 1 цієї статті, від кримінальної відповідальності звільняється винна особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії. Вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з цієї підстави, суду необхідно з`ясовувати, чи дійсно особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи дійсно вона звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування добровільно, а не вимушено і чи дійсно ставить за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитись у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин. (п. 23 постанови).

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 26.04.2002 року «Про судову практику у справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 309 КК України незалежно від того, коли вона вчинила дії, які дають для цього підстави, але до закінчення судового слідства.

За змістом п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», суди повинні враховувати, що в ряді норм Особливої частини КК (зокрема, ч. 4 ст. 309) передбачено спеціальні підстави звільнення від кримінальної відповідальності. У всіх зазначених випадках за наявності обставин, передбачених конкретною нормою закону, суд зобов`язаний звільнити відповідних осіб від кримінальної відповідальності.

В судовому засіданні встановлено, що згідно довідки Комунального підприємства Вінницького обласного наркологічного диспансеру «Соціотерапія» від 07.02.2018 року № 2 ОСОБА_1 з 18.01.2018 року по 07.02.2018 року перебував на амбулаторному лікуванні з діагнозом "Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання канабісу із шкідливими наслідками, F121".

З висновку амбулаторної судово-наркологічної експертизи №35 від 13.02.2018 року, вбачається, що ОСОБА_1 виявляє розлади психіки та поведінки внаслідок вживання канабісу із шкідливими наслідками. Примусового лікування не потребує.

Дані обставини підтверджуються поясненнями обвинуваченого ОСОБА_1 в судовому засіданні, з яких вбачається, що він добровільно звернувся до лікувального закладу та з 18.01.2018 року по 07.02.2018 року перебував на амбулаторному лікуванні в наркологічному диспансері «Соціотерапія» де пройшов лікування від наркоманії, про що йому видали відповідну довідку. Вважає, що потребував лікування, оскільки у нього було бажання вживати наркотичний засіб. Після лікування наркотичних засобів не вживає.

Дані обставини також підтверджуються поясненнями спеціаліста ОСОБА_2 у судовому засіданні.

Суд зазначає, що будь-яких даних, які б свідчили, що обвинувачений проходив лікування не добровільно та з метою ухилення від кримінальної відповідальності, до суду не надано, обвинувачений не заперечує проти звільнення його від кримінальної відповідальності.

В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра не перебуває.

Як вбачається з характеристики від 13.02.2018 року №33 обвинувачений за місцем проживання характеризується позитивно.

Суд зазначає, що відповідно до положень ч. 4 ст. 309 Кримінального кодексу України особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При цьому, жодних обмежень щодо того, що особа не може звернутися до лікувального закладу після повідомлення про підозру або ж умов щодо визнання чи не визнання вини у вчиненні злочину, ч. 4 ст. 309 Кримінального кодексу України не містить.

Та обставина, що обвинувачений згідно висновку амбулаторної судово-наркологічної експертизи №35 від 13.02.2018 року не потребував саме примусового лікування не свідчить про те, що обвинувачений не потребував лікування та був обмежений у праві добровільно звернутися до лікувального закладу і розпочати лікування від наркоманії.

Що стосується положень ч. 4 ст. 309 Кримінального кодексу України щодо того, що особа має розпочати лікування саме від наркоманії, суд зазначає, що залучена судом як спеціаліст ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що на даний час діагноз «розлади психіки та поведінки внаслідок вживання канабісу» відповідно до міжнародної класифікації, це є наркоманія. По класифікації, яка використовувалася раніше, існував діагноз, як «зловживання наркотичними речовинами чи алкоголем», на даний час цей діагноз звучить, як «розлади психіки та поведінки внаслідок вживання канабіноїдів із шкідливими наслідками».

Як вбачається із довідки Комунального підприємства Вінницького обласного наркологічного диспансеру «Соціотерапія» від 07.02.2018 року № 2 ОСОБА_1 з 18.01.2018 року по 07.02.2018 року перебував на амбулаторному лікуванні саме з діагнозом "Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання канабісу із шкідливими наслідками, F121".

За таких обставин, беручи до уваги вказані правові норми, правові позиції сторін кримінального провадженння, особу обвинуваченого, пояснення обвинуваченого, спеціаліста та дослідженні судом докази у їх сукупності, суд вважає, що клопотання захисників є обгрунтованим та підлягає задоволенню, а тому згідно ч. 4 ст. 309 Кримінального кодексу України обвинуваченого слід звільнити від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України, із закриттям кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не застосовувався.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України.

Що стосується процесуальних витрат на залучення експерта, суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 124 Кримінального процесуального кодексу України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтвердженні витрати на залучення експерта.

Оскільки в даному випадку обвинувачений звільняється від кримінальної відповідальності в частині обвинувачення за ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України, тому процесуальні витрати в цій частині стягненню з обвинуваченого не підлягають.

Враховуючи викладене, процесуальні витрати на залучення експертів, а саме, згідно висновку експерта № 1470 від 16.02.2017 року в розмірі 3 969 грн. 30 коп. та висновку експерта № 1469 від 07.11.2016 року в розмірі 1 100 грн. 50 коп., всього в розмірі 5 069 грн. 80 коп.,слід компенсувати за рахунок коштів Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 44, 309 Кримінального кодексу України, ст. ст. 100, 124, п. 1 ч. 2 ст. 284, 285, 286, 369-372, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання захисників Тишківського С.Л., Скржешевського М.С. про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України, на підставі ч. 4 ст. 309 Кримінального кодексу України - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України, на підставі ч. 4 ст. 309 Кримінального кодексу України.

Кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.09.2016 р. за № 12016020010007429 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 309 Кримінального кодексу України - закрити в частині обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України.

Процесуальні витрати на залучення експертів компенсувати за рахунок коштів Державного бюджету України.

Речовий доказ у кримінальному провадженні - екстракт канабісу, який знаходиться в спецпакеті експертної служби №3182357 та відповідно до постанови слідчого про визнання предмету речовим доказом та передачу його на зберігання від 02.12.2016 року і квитанції №185 від 29.12.2016 року переданий до камери зберігання речових доказів Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, знищити після набрання ухвалою законної сили.

Речові докази у кримінальному провадженні - речовини рослинного походження, які є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, загальною масою (у перерахунку на висушену речовину) 80, 88 г, які відповідно до постанови слідчого про визнання предмету речовим доказом та передачу його на зберігання від 16.03.2018 року та квитанції №854 від 17.03.2018 року передані до камери зберігання речових доказів Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, знищити після набрання ухвалою законної сили.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя