Ухвала суду № 85235601, 15.10.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/5030/19

Провадження № 1-кп/461/500/19

УХВАЛА

15.10.2019 року колегія суддів Галицького районного суду м.Львова у складі:

головуючого судді Мисько Х.М.,

суддів Стрельбицького В.В., Фролової Л.Д.,

за участі:

секретаря судового засідання Кузьми Д.М.,

прокурора Шолопи Р.В.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисників Доля Р.Б., Накловича І.М., Романик Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.2 ст.306 КК України, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, -

встановила:

В провадженні Галицького районного суду м.Львова перебуває кримінальне провадження №12018140000000555 від 11 жовтня 2019 року.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб, оскільки такий закінчується 27 жовтня 2019 року. Подане клопотання мотивує тим, що є достатні підстави стверджувати про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема, те, що обвинувачена може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених, продовжувати займатись злочинною діяльністю. Відтак, менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення вказаних ризиків та виконання покладених на обвинувачену обов`язків.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_2 - адвокат Доль Р.Б. проти задоволення клопотання прокурора заперечив. Просив змінити обвинуваченій запобіжний захід на особисте зобов`язання, а у випадку неможливості застосування такого, просив визначити домашній арешт у нічний час. Подане клопотання мотивує тим, що обвинуваченій ОСОБА_2 інкримінується співучасть у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.307 КК України, а не їх організація, ризики, заявлені у клопотанні прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з перебігом часу здійснення досудового розслідування значно зменшилися. Крім того, просить колегію суддів врахувати те, що за станом здоров`я ОСОБА_2 не може перебувати в умовах слідчого ізолятора, на підтвердження чого надав відповідні докази.

Обвинувачена ОСОБА_2 підтримала клопотання свого захисника.

Суд, заслухавши думку учасників судового засідання, вивчивши надане прокурором клопотання про продовження строку тримання обвинуваченої під вартою, встановив, що обвинуваченій ОСОБА_2 ухвалою слідчого судді від 22 березня 2019 року під час досудового розслідування був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням розміру застави для забезпечення виконання обов`язків підозрюваному у розмірі 501 381,00 гривень. Ухвалою колегії суддів від 29 серпня 2019 року строк тримання під вартою продовжено до 27 жовтня 2019 року включно.

Згідно ч.1,2 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Таким чином, суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченої під вартою, якщо судове провадження (яке включає в себе підготовче судове засідання) не було завершене до спливу 2-х місячного строку.

У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Слідчим суддею під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу вже було вирішено питання щодо обґрунтованості підозри обвинуваченого, з яким колегія суддів погоджується у повному обсязі на даному етапі судового розгляду.

Положеннями ст.199 КПК України передбачено, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст.184 цього Кодексу, ураховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину та за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна.

Колегія суддів погоджується з позицією сторони обвинувачення, що ризики, які були встановлені на момент обрання запобіжного заходу, продовжують існувати і на момент розгляду клопотання. Зокрема, ОСОБА_2 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених, продовжувати займатись злочинною діяльністю.

Суд зазначає, що ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій обвинуваченого, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого слід вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.

Згідно вимог ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Частиною 2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Як вбачається із клопотання захисника обвинуваченої, до такого долучені медичні довідки, довідки про доходи та банківські виписки по карткових рахунках, тобто документи, у яких наявні нові обставини, які не розглядались судом при вирішенні клопотання про продовження строку тримання під вартою із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у виді застави в розмірі 501 381,00 гривень.

Таким чином, з урахуванням особи обвинуваченої, її процесуальної поведінки протягом розгляду справи, стану здоров`я, який за час перебування в умовах слідчого ізолятора суттєво погіршився, що підтверджується долученими до матеріалів справи доказами та матеріальний стан, колегія суддів частково погоджується з доводами сторони захисту та вважає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту буде достатнім для забезпечення виконання ОСОБА_2 покладених на неї процесуальних обов`язків, а також забезпечить її належну процесуальну поведінку.

Керуючись ст.ст.194, 199, 331, 369, 371-372 КПК України, колегія суддів –

ухвалила:

Клопотання прокурора задоволити частково.

Змінити ОСОБА_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт зобмеженням права покидати без дозволу суду місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 з20 години 00 хвилин по 08 годину 00 хвилин, строком на 2 місяці, тобто до 14 грудня 2019 року.

Покласти на обвинувачену ОСОБА_2 наступні обов`язки:

1) не відлучатись з місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду.

2) прибувати до суду за першим викликом;

3) повідомляти суд про зміну місця свого проживання;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти), який дає право на виїзд за межі України та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченій ОСОБА_2 , що на підставі ч.5 ст.181 КПК України працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Повний текст ухвали проголошено 18 жовтня 2019 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Мисько Х.М.

Судді Стрельбицький В.В.

Фролова Л.Д.