Рішення № 85234879, 23.10.2019, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 23.10.2019

Справа № 317/1680/19

Провадження № 2/334/2622/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2019 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Козлової Н.Ю.,

при секретарі Манюхіні О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

в с т а н о в и в :

Представник ПАТ «Арсенал Страхування» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу. У позовній заяві просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Арсенал Страхування» кошти у розмірі 23006,46 коп., у якості відшкодування у регресному порядку шкоди заподіяної внаслідок ДТП, а також судові витрати, які були ними понесені у зв`язку зі зверненням із позовом до суду, у вигляді судового збору в розмірі 1921,00 гривень.

Позивач повідомлений про розгляд справи, шляхом надіслання на його адресу копії ухвали про відкриття провадження. Представник позивача надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач повідомлений про розгляд справи, шляхом надіслання ухвали про відкриття провадження разом з матеріалами позовної заяви на адресу його реєстрації. Відповідач відзиву на позов у встановлені судом строки не подав, причини неявки суду не повідомив, з заявою про розгляд справи у його відсутність до суду не звертався, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Сторони не звертались до суду з клопотання про розгляд справи в загальному позовному провадженні.

Суд, за згодою представника позивача, ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі матеріалів справи у відповідності зі ст.ст. 223 ч. 4, 279, 280 ЦПК України.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що 25.12.2015 року між ПРАТ «СК«Арсенал Страхування» та ПП фірма «Дарьял» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №. 2120/15-Т/ЗПІ від 25.12.2015 року, відповідно до якого ПРАТ «СК«Арсенал Страхування» взяло на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «Volkswagen», д/н НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.

24.10.2016 року в м. Запоріжжя, по вул. Автозаводській, сталася ДТП за участю автомобіля «Volkswagen» д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 . та «ЗАЗ», д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 Дана ДТП сталася в результаті порушення ПДР водієм автомобіля «ЗАЗ», д/н НОМЕР_2 . ОСОБА_1 .

У зв`язку з названою подією, відповідно до Рахунку № СПС0022200 від 26.10.2016 року вартість відновлювального ремонту склала 23066,46 грн.

У зв`язку з викладеним і відповідно до умов договору страхування ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» відшкодувало 23066,46 грн.

На підставі ст. 993 ТДК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник, що отримав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ЗАЗ», д/н НОМЕР_2 . була застрахована ПрАТ «СК «Юнівес» (поліс № АР060395 ) ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» має право зворотної вимоги до зазначеного товариства.

Однак, ПрАТ «СК «Юнівес» відмовило ПРАТ «СК«Арсенал Страхування» у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 37.1.4., ч. 37.1., ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якого однією з підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого.

Відповідно п. 11 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» вказано, що «За вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред`явлена безпосередньо до винної особи, оскільки за змістом статті 1191 ЦК особа, яка відповідає за шкоду, завдану з вини іншої особи, мас право зворотної вімоги (регресу) до винної особи, якщо за законом межі відповідальності останньої та особи, яка за неї відповідає, однакові.»

Аналогічна правова позиція викладена колегією Верховного суду України по справі 6-2808цс15 від 20.01.2016 року «Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд на вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювана шкоди застрахована...»

Також, 04 липня 2018 року за результатами розгляду справи №755/18006/15-д Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову в якій містяться висновки, щодо правильного застосування норм права при стягненні матеріальної шкоди з особи, яка застрахувала свою відповідальність. Великою Палатою Верховного Суду було надано такі роз`яснення.

«Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром, шкоди і страховою виплатою (страховим, відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової, відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.»

Таким чином, при відмові Страхової компанії на підставі ст. 37 Закону, обов`язок по відшкодуванню шкоди покладається на винуватця ДТП.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, /договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги законні, обґрунтовані тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню понесені позивачем, судові витрати на оплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 223, 259, 263, 264, 265, 268, 280-284, 289 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Приватного акціонерного товариства «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Арсенал Страхування» (ЄДРПОУ 33908322) кошти у розмірі 23066 (двадцять три тисячі шістдесят шість) гривень 46 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Арсенал Страхування» (ЄДРПОУ 33908322) суму судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Козлова Н. Ю.