Ухвала суду № 85230675, 28.10.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/4447/18

Провадження № 1-кс/638/4699/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді Аркатової К.В.,

секретаря Мунтяну І.І.,

за участю прокурора Арсені О.В.,

захисника Волторніст С.І.,

розглянувши в залі судового засідання в приміщенні Дзержинського районного суду м.Харкова клопотання слідчого Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області Чередніченко І.Ю., погоджене прокурором Харківської місцевої прокуратури № 1 Арсені О.В., по кримінальному провадженню № 12016220480001517 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: доньку - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка страждає на захворювання - синдром дауна, працюючого на посаді керівника ТОВ «Донснабагротехніка», який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрований: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364-1 КК України, -

в с т а н о в и в:

Слідчий Шевченківського ВП ГУ НП в Харківській області Чередніченко І.Ю. звернулася до суду з клопотанням, в якому просить обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364-1 КК України.

Своє клопотання обґрунтовує тим, що в провадженні СВ Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016220480001517 від 30 березня 2016 року, за ознаками складу кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України – тобто шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою. 23.10.2019 року постановою слідчого змінено кваліфікацію у вказаному кримінальному провадженню з ч.4 ст.190 на ч.2 ст.364-1 КК України.

По кримінальному провадженню встановлено, що згідно листа ПАТ «Банк Золоті Ворота», а саме уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк Золоті Ворота» Єрмака В ОСОБА_4 , за вих.№176 від 02.04.2018 року за кредитним договором № 260 від 09.07.2007 року не виконана та має місце прострочена заборгованість у загальній сумі 189843,07 дол. США та 2621897,02 грн. за кредитним договором від 09 липня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком «Золоті ворота» в особі заступника Голови Правління з управління активами та пасивами Дімітрова Бойчина Іванова з однієї сторони та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 було укладено договір №260 про надання споживчого кредиту у формі мультивалютної кредитної лінії (відновлювальної).

Відповідно до п.1., п.п.1.1. зазначеного договору, у період з 09 липня 2007 року по 08 липня 2010 року банк зобов`язується надати Позичальникові ( ОСОБА_5 ,) кредит у рамках мультивалютної відновлювальної кредитної лінії з максимальною сумою заборгованості за нею 1 350 000 (один мільйон триста п`ятдесят тисяч) грн. (ліміт) у будь-який день зазначеного періоду, а Позичальник зобов`язується повернути кредит у валютах кредиту в строк до «08» липня 2010 року та сплачувати проценти за ставкою на визначених Договором умовах. На підставі п. 4., п.п.4.1 виконання Позичальником зобов`язань перед Банком за договором забезпечується заставою нерухомості. В якості забезпечення зазначеної кредитної лінії між ОСОБА_5 та АКБ «Золоті ворота» укладено договір іпотеки № 07-190, 1812 від 09.07.2007 та в якості об`єкта обтяження визначено квартиру за адресою АДРЕСА_3 , про що у державному реєстрі іпотек зроблено запис про заборону відчуження № 5269744 від 09.07.2007. У подальшому накладення запис про заборону відчуження пролонгувався у зв`язку з невиконанням ОСОБА_5 своїх зобов`язань.

28.12.2012 року (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_1 , знаходячись за місцем роботи, перебуваючи на посаді заступника Голови Правління з управління активами та пасивами, Публічного акціонерного товариства «Банк золоті ворота», будучи наділеним організаційно-розпорядчими функціями, Публічного акціонерного товариства «Банку золоті ворота» згідно статуту, маючи право підпису, як керівника в межах наданих повноважень і будучи службовою особою, яка займає службове становище, юридичної особи приватного права та зобов`язаний керуватися у своїй діяльності нормами діючого законодавства України, з якими ознайомлений в силу своєї трудової діяльності, маючи достатній освітній рівень, життєвий та професійний досвід, будучи фахівцем у галузі банківського законодавства України, а також володіючи професійною обізнаністю у питаннях надання кредитних ліній, передачі майна в іпотеку, зловживаючи повноваженнями та своїм службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої особи використанні всупереч інтересам юридичної особи приватного права, а саме ПАТ «Банк Золоті Ворота» спрямованого на зняття обтяження з майна, що перебувало під обтяженням та перебувало у заставі Публічного акціонерного товариства «Банк Золоті Ворота», діючи умисно, достовірно знаючи, що ОСОБА_5 не погасив заборгованість за кредитним договором № 260 від 09.07.2007, склав та видав завідомо-неправдивий офіційний документ, що виконаний у письмовій формі, у вигляді бланку, скріпленого підписом та печаткою, який має реквізити та посвідчує юридичні факти, а саме: заяву на ім`я приватного нотаріуса ХМНО Бистрицької А.П. скріплену печаткою ПАТ «Золоті ворота» та підписом Заступника Голови Правління з управління активами та пасивами В.В. Дубровіна від 28.11.2012 року № 6059 зареєстровану нотаріусом Бистрицькою А.П. за вх. № 882/02-07 від 28.12.2012, відповідно до якої ОСОБА_5 повністю виконав свої зобов`язання щодо погашення заборгованості за договором споживчого кредиту; повідомлення про виключення запису з Державного реєстру іпотек від 28 грудня 2012року, згідно додатку №6 до «Інструкції про порядок заповнення повідомлень та ведення Державного реєстру іпотек» від 18.08.2004 року; заяву про вилучення обтяження об`єкта нерухомого майна від 28 грудня 2012 року, згідно додатку №3 до «Положення про єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна» від 10.06.1999року; Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи №437 від 27.12.2018 року зазначену заяву засвідчив власним підписом ОСОБА_1 . Після чого ОСОБА_1 передав вказані документи ОСОБА_5 достеменно знаючи, що ОСОБА_5 не виконані в повному обсязі умови договору №260 від 09 липня 2007 року про надання споживчого кредиту у формі мультивалютної кредитної лінії (відновлювальної) в частині повного погашення боргу, що також підтверджується висновком проведеної судово-економічної експертизи №9094 від 28.05.2019 року.

Внаслідок вищевказаних умисних, протиправних дій ОСОБА_1 , які виразилися у зловживанні повноваженнями, тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої особи, використання всупереч інтересам юридичної особи приватного права, незалежно від організаційно правової форми службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, що спричинило тяжкі наслідки, а саме складані та видачі службовою особою завідомо неправдивого документу та подальшому його використанні ОСОБА_5 , АКБ «Золоті ворота» завдано збитків в частині зняття заборони та відчуження заставного нерухомого майна та подальшого розпорядження ним на власний розсуд, а саме: шестикімнатної квартири, загальною площею 245,3 кв. метрів, житловою площею 151,2 кв. метрів, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_5 , на праві приватної власності, вартістю згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19.06.2017 року 1517056 (один мільйон п`ятсот сімнадцять тисяч п`ятдесят шість) грн., що спричинило настання тяжких наслідків.

Таким чином своїми умисними, протиправними діями ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений, ч.2 ст.364-1 КК України, зловживання повноваженнями, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої особи, використання всупереч інтересам юридичної особи приватного права, незалежно від організаційно правової форми службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, що спричинило тяжкі наслідки.

Крім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , у період часу з 2007 по 2013 роки, відповідно до статуту АКБ «Банк Золоті Ворота», затвердженого протоколом загальних зборів учасників, обіймав посаду заступника голови правління з Управління активами та пасивами АКБ «Банк Золоті Ворота» та будучи службовою особою, а саме наділеним, відповідно до внутрішнього Положення «Про комітет з питань управління активами та пасивами», затвердженого Правлінням АКБ «Банк Золоті ворота», згідно протоколу №57 від 30.12.2002 року банку АКБ «Банк Золоті Ворота», тобто будучи наділений організаційно-розпорядчими функціями, порушив статут АКБ «Банк Золоті Ворота», (ПАТ «Банк Золоті Ворота»), Положення «Про кредитний Комітет» АКБ «Банк Золоті Ворота», затвердженого протоколом №57 від 30.12.2002 року правлінням АКБ «Банк Золоті Ворота», Положення «Про комітет з питань управління активами та пасивами», затвердженого Правлінням АКБ «Банк Золоті Ворота», «Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих витрат за можливими банківськими операціями» затвердженого Постановою Правління НБУ №23 від 25.01.2012 року, вимоги Положення «Про кредитну політику», що спричинило тяжкі наслідки у вигляді нанесення матеріальних збитків банку при наступних обставинах.

09 липня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком «Золоті ворота» в особі заступника Голови Правління з управління активами та пасивами Дімітрова Бойчина Іванова з однієї сторони та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 укладено договір №260 про надання споживчого кредиту у формі мультивалютної кредитної лінії (відновлювальної).

Відповідно до п.1., п.п.1.1. зазначеного договору, у період з 09 липня 2007 року по 08 липня 2010 року банк зобов`язується надати Позичальникові ( ОСОБА_5 ,) кредит у рамках мультивалютної відновлювальної кредитної лінії з максимальною сумою заборгованості за нею 1 350 000 (один мільйон триста п`ятдесят тисяч) грн. (ліміт) у будь-який день зазначеного періоду, а Позичальник зобов`язується повернути кредит у валютах кредиту в строк до «08» липня 2010 року та сплачувати проценти за ставкою на визначених Договором умовах. На підставі п. 4., п.п.4.1 виконання Позичальником зобов`язань перед Банком за договором забезпечується заставою нерухомості.

В якості забезпечення зазначеної кредитної лінії між ОСОБА_5 та АКБ «Золоті ворота» було укладено договір іпотеки № 07-190, 1812 від 09.07.2007 та в якості об`єкта обтяження визначено квартиру за адресою АДРЕСА_3 , про що у державному реєстрі іпотек зроблено запис про заборону відчуження № 5269744 від 09.07.2007. У подальшому накладення запис про заборону відчуження пролонгувався у зв`язку з невиконанням ОСОБА_5 своїх зобов`язань.

28.12.2012 року (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_1 , знаходячись за місцем роботи, перебуваючи на посаді заступника Голови Правління з управління активами та пасивами, Публічного акціонерного товариства «Банк золоті ворота», будучи наділеним організаційно-розпорядчими функціями, Публічного акціонерного товариства «Банку золоті ворота» згідно статуту, маючи право підпису, як керівника в межах наданих повноважень і будучи службовою особою, яка займає службове становище, юридичної особи приватного права та зобов`язаний керуватися у своїй діяльності нормами діючого законодавства України, з якими був ознайомлений в силу своєї трудової діяльності, маючи достатній освітній рівень, життєвий та професійний досвід, будучи фахівцем у галузі банківського законодавства України, а також володіючи професійною обізнаністю у питаннях надання кредитних ліній, передачі майна в іпотеку, зловживаючи повноваженнями та своїм службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої особи використанні всупереч інтересам юридичної особи приватного права, а саме ПАТ «Банк Золоті Ворота» спрямованого на зняття обтяження з майна, що перебувало під обтяженням та перебувало у заставі Публічного акціонерного товариства «Банк Золоті Ворота», діючи умисно, достовірно знаючи, що ОСОБА_5 не погасив заборгованість за кредитним договором № 260 від 09.07.2007, склав та видав завідомо-неправдивий офіційний документ, що виконаний у письмовій формі, у вигляді бланку, скріпленого підписом та печаткою, який має реквізити та посвідчує юридичні факти, а саме: лист вих. № 6058 від 28.12.2012року на ім`я приватного нотаріуса ХМНО Горішного Є.В. про відсутність заперечень у передачу шести кімнатної квартири, загальною площею 245,3 кв. метрів, житловою площею 151,2 кв. метрів, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 ) під іншу іпотеку її власником у зв`язку із виконанням свої зобов`язань ОСОБА_5 за договором кредитування № 260 від 09.07.2007.

Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи №437 від 27.12.2018 року зазначену заяву засвідчив власним підписом ОСОБА_1 .

Після чого ОСОБА_1 передав вказаний документ ОСОБА_5 достеменно знаючи, що ОСОБА_5 не виконані в повному обсязі умови договору №260 від 09 липня 2007 року про надання споживчого кредиту у формі мультивалютної кредитної лінії (відновлювальної) в частині повного погашення боргу, що також підтверджується висновком проведеної судово-економічної експертизи №9094 від 28.05.2019 року.

Внаслідок вищевказаних умисних, протиправних дій ОСОБА_1 , які виразилися у зловживанні повноваженнями, тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої особи, використання всупереч інтересам юридичної особи приватного права, незалежно від організаційно правової форми службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, що спричинило тяжкі наслідки, а саме складані та видачі службовою особою завідомо неправдивого документу та подальшому його використанні ОСОБА_5 , АКБ «Золоті ворота» завдано збитків в частині зняття заборони та відчуження заставного нерухомого майна та подальшого розпорядження ним на власний розсуд, а саме: шести кімнатної квартири, загальною площею 245,3 кв. метрів, житловою площею 151,2 кв. метрів, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_5 , на праві приватної власності, вартістю згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19.06.2017 року 1517056 (один мільйон п`ятсот сімнадцять тисяч п`ятдесят шість) грн., що спричинило настання тяжких наслідків.

Вказані умисні, протиправні дії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , органом розслідування кваліфікуються як кримінальне правопорушення - злочин, передбачений, ч. 2 ст. 364-1 КК України, зловживання повноваженнями, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої фізичної особи, використанні всупереч інтересам юридичної особи приватного права, незалежно від організаційно правової форми службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, що спричинило тяжкі наслідки.

24.10.2019 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до ст.ст.36,40,42,276,277,278,279 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушенні за ч.2 ст.364-1 КК України.

Підозрюваний ОСОБА_1 вчинив тяжкий корупційний злочин, за який законом передбачено покарання у вигляді двадцяти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364-1 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами, а саме: свідченнями, які надали: свідка ОСОБА_5 , свідок ОСОБА_6 , свідок ОСОБА_7 , свідок ОСОБА_8 , свідок ОСОБА_9 , свідок ОСОБА_10 , свідок ОСОБА_11 , свідок ОСОБА_12 , висновком судової економічної експертизи №9094 від 28.05.2019 року, висновком судової почеркознавчої експертизи №437 від 27.12.2018 року, постановою про визнання речовими доказами та їх зберігання від 23.10.2019року.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність одного або декількох ризиків, перелічених в п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_1 вчинив умисний, корисливий, корупційний, тяжкий злочин та усвідомлюючи міру покарання буде переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінального покарання, яке передбачає позбавлення волі на строк до шести років, вчинити інше кримінальне правопорушення так як ОСОБА_1 продовжує займати керівну посаду директора ТОВ «Донбасагротехніка» і може вчинити інше аналогічне кримінальне правопорушення.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 покладається необхідність запобігання спробам підозрюваного ОСОБА_1 , знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей або документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив задовольнити, вказуючи, що у підозрюваного є стійкі соціальні зв`язки, на утриманні має двох дітей, один з яких є інвалідом дитинства, останній працевлаштований та має постійне місце проживання, при цьому йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі строком до 6 років.

Захисник Волторніст С.І. заперечував проти задоволення клопотання, просив обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, посилаючись на те, що його підзахисний не притягувався раніше до кримінальної відповідальності, має бездоганну службову репутацію та на його утриманні знаходяться п`ятеро осіб.

Підозрюваний ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого, посилаючись на те, що не погоджується з висунутим обвинуваченням, є працевлаштованою особою, має на утриманні двох дітей один з яких є інвалідом дитинства, дружина не працює, здійснює догляд за сином. Також, зазначив про наявність батьків – пенсіонерів, в тому числі батька з інвалідністю, жодного разу не запізнювався за викликами до слідчого.

Слідчий суддя, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, вважає клопотання таким, що підлягає частковому задоволенню з урахуванням наступного.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

У п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Враховуючи, що відповідно до ч.5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Аналіз представлених доказів об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

За викладених обставин, вбачається, що клопотання не містить переконливого обґрунтування припущень слідчого про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України, а відтак запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є непропорційними легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів.

Долучені до клопотання докази частково підтверджують ризики, проте в своїй сукупності це не може переконливо свідчити про наявність підстав для застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу.

За вказаних обставин, проаналізувавши всі надані сторонами докази та дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне зареєстроване місце проживання та роботи, одружений, має на утриманні двох дітей, батьків – пенсіонерів, слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Разом з цим, зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, принципів публічності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, у зв`язку з тим що в ході розгляду клопотання частково доведено актуальність ризиків на даний час, передбачених ст. 177 КПК України, приходить до висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області Чередніченко І.Ю., погоджене прокурором Харківської місцевої прокуратури № 1 Арсені О.В., по кримінальному провадженню № 12016220480001517 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – задовольнити частково.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

1) прибувати до слідчого СВ Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області, прокурора та суду за першою вимогою;

2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження про зміну свого місця проживання на іншу адресу;

3) не відлучатися із м.Харкова без дозволу слідчого, прокурора або суду.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що в разі невиконання покладених обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за виконанням цієї ухвали покласти на Шевченківське ВП ГУНП в Харківській області.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Харківської області протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя

Копію ухвали отримав:

28.10.2019 року ___ год. __хв.____( ОСОБА_13