Ухвала суду № 85225178, 25.10.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/41748/19

Провадження № 1-кс/761/28587/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2019 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва Овсеп`ян Т.В., за участю секретаря судового засідання Гоми А.С., розглянувши клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №10 Колкова А.В. про арешт майна в кримінальному провадженні № 12019100100007067 від 25.07.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України,

В С Т А Н О В И В :

До слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №10 Колкова А.В. про арешт майна в кримінальному провадженні № 12019100100007067 від 25.07.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначає про те, що Шевченківським управління поліції ГУ НП України в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100100007067 від 25.07.2019 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

Зі змісту клопотання вбачається, що 24.07.2019р. до СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві надійшла заява директора ТОВ «ДБК» код (ЄДРПОУ 32772943) ОСОБА_1 про те, що посадові особи ТОВ «ЯР» (код ЄДРПОУ 30861926) шахрайським шляхом заволоділи об`єктами нерухомого майна, а саме: нежитловими приміщеннями за АДРЕСА_1, спричинивши ТОВ «ДБК» матеріальної шкоди в особливо великих розмірах.

Крім того досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до інформації зДержавного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 24.07.2019 року власником квартири № 220 АДРЕСА_3 ; нежитлового приміщення (офісне приміщення) № 26 загальною площею 116, 0 кв.м. по АДРЕСА_1 та нежитлового приміщення (творча майстерня) № 16 загальною площею 58, 2 кв.м по АДРЕСА_1 є громадянин ОСОБА_2 (реєстраційний номер платника податків: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 ), який у свою чергу набув право власності на вказані об`єкти на підставі договорів купівлі-продажу, укладених між ним та ТОВ «ЯР» від 04.04.2016 за номерами: 04/04/2-16-220, 04/04/2-16-26, 04/04/2-16-216.

Відповідно до довідки про судимість та адміністративну відповідальність №199-09082019/80210, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 23.04.2015 р. було обрано Оболонським районним судом м. Києва запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.146, ч.2 ст.189 КК України.

22.06.2015 р. Оболонським районним судом м. Києва ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визнано винним та винесено вирок з покаранням у виді позбавлення волі строком на 4 роки та 10.05.2018 останній був звільнений.

03 жовтня 2019 року представник потерпілого у зазначеному кримінальному провадженні звернувся до органу досудового розслідування із клопотанням про вжиття заходів забезпечення кримінального провадження шляхом накладання арешту на майно, яке незаконно вибуло із права власності ТОВ «ДБК», шляхом встановлення заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження та користування наступним майном.

03 жовтня 2019 року представником потерпілого подано цивільний позов на загальну суму 5 260 416, 67 грн. (п`ять мільйонів двісті шістдесят тисяч чотириста шістнадцять грн., шістдесят сім копійок ).

Зазначене вище майно постановою слідчого від 07.10.2019 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12019100100007067, оскільки є об`єктами кримінально протиправних дій, що відповідає критеріям статті 98 КПК України.

З метою забезпечення повного, об`єктивного та всебічного розслідування даного кримінального провадження, встановлення всіх обставин вчинення кримінального правопорушення, шляхом проведення слідчих (розшукових) дій, оскільки вказана квартира та нежилі приміщення мають значення речового доказу у вказаному кримінальному провадженні, а також наявність реальних ризиків втрати майна та з метою забезпечення збереження речового доказу, забезпечення в майбутньому цивільного позову, прокурор звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з вказаним клопотанням.

В судове засідання прокурор Колков А.В. не з`явився, направив заяву про розгляд клопотання у його відсутність в зв`язку із службовою зайнятістю, просив задовольнити клопотання за наведених у ньому підстав.

Враховуючи те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, не було тимчасово вилучене, то розгляд клопотання з метою забезпечення арешту майна, в силу ч.2 ст.172 КПК України можливо здійснити без повідомлення власника майна.

Перевіривши матеріали клопотання та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст.ст.131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Клопотання про арешт майна щодо змісту відповідає вимогам ст.171 КПК України.

Відповідно до положень ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Ч.2 ст.170 КПК України регламентовано, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів (п. 1); спеціальної конфіскації (п. 2); конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи (п. 3); відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (п. 4).

Згідно з вимогами ч. 3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

При цьому, слідчий суддя зазначає про те, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна.

Так, з матеріалів клопотання, вбачається, що існують обґрунтовані підстави вважати, що право власності на вказане майно є об`єктом кримінально-протиправного посягання, майно може бути набуте протиправним шляхом, може бути використано як доказ у кримінальному провадженні, відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, а накладення арешту на вказане майно є необхідним з метою забезпечення збереження речових доказів та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) .

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подане клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, те, що предметом злочинного посягання у кримінальному провадженні, є квартира та нежилі приміщення, слідчий суддя дійшов висновку, що наявні достатні підстави для арешту майна, зазначеного в клопотанні прокурора.

Водночас, слідчий суддя вважає необґрунтованими доводи клопотання про накладення арешту з забороною використовувати нежилі приміщення та квартиру по АДРЕСА_1 , так як прокурором не доведені обставини, які підтверджують, що незастосування такого обмеження призведе до приховування, пошкодження, псування, втрати, використання, перетворення, передачі майна, таким чином відсутні підстави для задоволення клопотання в цій частині.

Керуючись ст.ст.131,132; 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №10 Колкова А.В. про арешт майна в кримінальному провадженні № 12019100100007067 від 25.07.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, - задовольнити частково.

Накласти арешт на:квартиру № 220 , загальною АДРЕСА_3 ;нежитлове приміщення (офісне приміщення) № 26 загальною площею 116, 0 кв.м., по АДРЕСА_1 ;нежитлове приміщення (творча майстерня) № 16 загальною площею 58, 2 кв.м, по АДРЕСА_1 , власником яких являється ОСОБА_2 (реєстраційний номер платника податків: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер НОМЕР_2 ) з забороною розпорядження вказаним майном,без заборони використання житлового приміщення особами, які на законних підставах у ньому проживають.

В іншій частині клопотання - відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Відповідно до ст.174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законних представників, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя