Рішення № 85222157, 15.10.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/2491/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шульги М.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Панченка О.І. ,

представника відповідача - Федчун Т.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до заступника начальника Управління Держпраці у Полтавській області Державної служби України з питань праці Великої Наталії Михайлівни, Управління Держпраці у Полтавській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови.

В С Т А Н О В И В:

12 липня 2019 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до заступника начальника Управління Держпраці у Полтавській області Державної служби України з питань праці Великої Наталії Михайлівни про визнання дій заступника начальника Управління Держпраці у Полтавській області Державної служби України з питань праці Великої Наталії Михайлівни неправомірними, визнання протиправною та нечинною з часу її винесення постанову та скасування як незаконної постанови про накладення штрафу уповноваженими особами №ПЛ3967/170/АВ/П/ТД/-ФС, згідно з якою відповідач Велика вирішила накласти на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 125190,00 грн, а провадження по цій справі закрити.

Підставою позову зазначає порушення спірним рішенням своїх прав у сфері публічно-правових відносин через безпідставне накладення штрафу уповноваженими особами на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 125190,00 грн. Наголошувала, що відповідач безпідставно встановив факт реалізації продуктів харчування ОСОБА_4 як найманим робітником в межах підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 . У зв`язку з раптовим погіршенням стану здоров`я на прохання позивача вказана особи лише приглядала за відчиненими дверима торговельного приміщення, що орендує ФОП ОСОБА_1 разом з іншим підприємцем. Продаж товару позивача (в переважній більшості - свіжоморожена риба) ОСОБА_4 не здійснювала, оскільки продукція не була розкладена, а каса з коштами була відсутня. Зауважила, що їй не було пред`явлено службових посвідчень та направлення на перевірку, а направлення інспектори заповнили після проведення заходу, відтак мають вважатись недійсними. Наполягала на допущенні значної кількості порушень порядку проведення заходу контролю.

Ухвалою суду від 15 липня 2019 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю її вимогам статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

На виконання даної ухвали позивачем 26 липня 2019 року надано докази сплати судового збору, а також позовну заяву, вимоги якої викладені у наступній редакції: "визнати дії заступника начальника Управління Держпраці у Полтавській області Державної служби України з питань праці Великої Наталії Михайлівни неправомірними, визнати протиправною та нечинною з часу її винесення постанову та скасувати як незаконної постанови про накладення штрафу уповноваженими особами №ПЛ3967/170/АВ/П/ТД/-ФС від 25 квітня 2019 року, згідно з якою відповідач Велика Н .М. вирішила накласти на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 125190,00 грн, а провадження по цій справі закрити".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

08 серпня 2019 року до суду надійшов відзив, відповідно до якого представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. Зазначав, що підставою для призначення інспекційного відвідування послугував паспорт неформальної зайнятості Полтавської області, створений на виконання рішення колегії Держпраці від 21.12.2017. Наголосив на праві інспекторів здійснювати заходи контролю без попереднього повідомлення об`єкта відвідування за наявності службового посвідчення. Так, 04.04.2019 о 10:00 здійснено вихід на продуктовий ринок "Лохвиця" та встановлено, що в одному з продуктових павільйонів здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 . На робочому місці виконувала обов`язки продавця (здійснювала продаж продуктів харчування) ОСОБА_4 , що надала пояснення. За наслідками проведеного інспектування складено акт, яким зафіксовано допуск вказаної особи до роботи ФОП ОСОБА_1 без належного оформлення трудових відносин. За результатами розгляду справи відповідачем прийнято постанову №ПЛ3967/170/АВ/П/ТД/-ФС від 25 квітня 2019 року /а.с. 50-52/.

15 серпня 2019 року до суду надійшли додаткові пояснення та відповідь на відзив, відповідно до яких позивач наполягала на протиправності спірної постанови, зазначаючи про оренду єдиного приміщення з іншою фізичною особою-підприємцем ( ОСОБА_8 ) та розміщення продукції, що реалізується ФОП ОСОБА_1 виключно ліворуч від входу. При цьому, згідно відеоматеріалу, наданого відповідачем, зліва від входу жодного товару немає, ваги для зважування продуктів вимкнені, каса для обслуговування покупців відсутня. Також не зафіксовано ні розрахунків, ні встановлено конкретних покупців у момент проведення представниками відповідача заходу контролю. Стосовно відеоматеріалу наголосила щодо невідповідності часу останнього з часом, зазначеним в акті перевірки /а.с. 72-75/.

У підготовчому засіданні 27 серпня 2019 року залучено в якості співвідповідача Управління Держпраці у Полтавській області.

06 вересня 2019 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких наведено спростування до аргументів позивача /а.с. 116/

Ухвалою суду від 10 вересня 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та її представник у судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Інспектором праці Ягодовською Я.В. на підставі наказу Управління Держпраці у Полтавській області від 02 квітня 2019 року №78 /а.с. 33/ та направлення на перевірку від 04 квітня 2019 року № 688 /а.с. 55/ складено акт перевірки від 05 квітня 2019 року № ПЛ 3967/170/АВ (надалі - акт перевірки) /а.с. 43-46/.

В акті зафіксовано, що під час перевірки встановлено наступні обставини. 04.04.2019 о 10:00 головними державними інспекторами здійснено вихід на продуктовий ринок " Лохвиця " за адресою: вул. Героїв України, 14 а, м. Лохвиця Полтавської області та встановлено, що в одному з продуктових павільйонів здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 . На робочому місці виконувала обов`язки продавця (здійснювала продаж продуктів харчування) громадянка, яка представилась ОСОБА_4 та яка у своєму письмовому поясненні зазначила: "... протягом 3 місяців перебуваю на біржі. 4.04.19 підміняю на пару часов у продуктах ОСОБА_1 ...". В усній розмові (зафіксовано засобами відеотехніки) ФОП ОСОБА_1 повідомила, що гр. ОСОБА_4 здійснювала продаж за її проханням. В ході проведення інспекційного відвідування документи, які підтверджують перебування гр. ОСОБА_4 з ФОП ОСОБА_1 у трудових відносинах, а саме: трудовий договір, наказ та повідомлення про прийняття працівника на роботу ФОП ОСОБА_1 не надано. Враховуючи вищевикладене, гр. ОСОБА_4 була допущена до роботи ФОП ОСОБА_1 без належного оформлення трудових відносин.

З огляду на викладене в акті перевірки констатовано порушення позивачем частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України щодо допуску працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Управління Держпраці у Полтавській області прийнято рішення від 15 квітня 2019 року № ПЛ3967/170/АВ/П/ТД про розгляд справи щодо накладення штрафу на позивачем за порушення законодавства про працю відповідно до частини 2 ст. 265 КЗпП України /а.с. 62/.

За результатами розгляду справи про накладення штрафу Управлінням Держпраці у Полтавській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 25 квітня 2019 року № ПЛ3967/170/АВ/П/ТД-ФС, якою за порушення вимог частини 3 статті 24 КЗпП України на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України накладено на позивача штраф у розмірі 125190 грн /а.с. 68/.

Не погодившись із вказаною постановою, а також вважаючи за необхідне визнати дії заступника начальника Управління Держпраці у Полтавській області Державної служби України з питань праці Великої Наталії Михайлівни неправомірними, визнати протиправною та нечинною з часу її винесення постанову та скасувати як незаконної постанови про накладення штрафу уповноваженими особами №ПЛ3967/170/АВ/П/ТД/-ФС від 25 квітня 2019 року, згідно з якою відповідач Велика Н .М. вирішила накласти на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 125190,00 грн, а провадження по цій справі закрити, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (надалі - Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 7 Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Статтею 1 Закону України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (надалі по тексту - Закону №877-V) визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

За приписами частини 4 статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

При цьому відповідно до частини 5 статті 2 Закону № 877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі по тексту - Порядок №295).

Зазначений Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування) / пункт 1 Порядку №295/.

За змістом пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Підпунктом 6 пункту 5 Порядку №295 встановлено, що інспекційні відвідування проводяться за інформацією, зокрема Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки"); роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників.

Підпунктом 3 пункту 5 Порядку №295 встановлено, що інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.

Відповідно до відзиву відповідачем пояснено, що в ході проведення аналізу незадекларованої праці по Полтавській області для заповнення паспорту регіону, була використана інформація Головних управлінь Пенсійного Фонду України, ДФС у Полтавській області, статистики у Полтавській області, Полтавського обласного центру зайнятості за 2017 рік. На виконання рішення колегії Держпраці від 21.12.2017 за встановленими критеріями було створено "Паспорт неформальної зайнятості Полтавської області", що є джерелом інформації, за результатами аналізу якої та керуючись та ст. 12 Конвенції Міжнародної організації праці у промисловості і торгівлі №81 1947 року керівником органу контролю прийнято рішення про проведення інспекційного відвідування.

Водночас суд зазначає, що Порядком №295 не передбачено зазначеної відповідачем підстави для проведення інспекційного відвідування.

Частиною другою статті 8 Закону № 877-V визначено, що органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов`язані, зокрема: повно, об`єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом; не допускати здійснення заходів державного нагляду (контролю) та інших заходів, що не відповідають або не встановлені цим Законом; дотримуватися встановлених законом принципів, вимог та порядку здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Серед принципів здійснення державного нагляду (контролю) відповідно до статті 3 Закону № 877-V зазначені, зокрема: гарантування прав та законних інтересів кожного суб`єкта господарювання; об`єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб`єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв; здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом; відкритості, прозорості, плановості й системності державного нагляду (контролю); презумпції правомірності діяльності суб`єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків суб`єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю); недопущення встановлення планових показників чи будь-якого іншого планування щодо притягнення суб`єктів господарювання до відповідальності та застосування до них санкцій; здійснення державного нагляду (контролю) на основі принципу оцінки ризиків та доцільності.

При цьому, відповідачем указані вимоги Закону не дотримано.

Суд зазначає, що недотримання умов та порядку прийняття відповідним органом (суб`єктом владних повноважень) рішення про проведення перевірки не може бути належною підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно з п. п. 8, 9 Порядку N 295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно до п. 11 Порядку N 295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

Відповідно до п. 14 Порядку N 295 під час проведення інспекційного відвідування об`єкт відвідування має право, зокрема: 1) перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення; 2) не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі: відсутності службового посвідчення; якщо на офіційному веб-сайті Держпраці відсутні рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню; якщо строк проведення інспекційного відвідування перевищує строки, визначені пунктом 10 цього Порядку; 3) подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження про усунення порушень до акта або припису.

Так, суд зазначає, що законодавець чітко визначив, що до початку проведення перевірки інспектор праці зобов`язаний пред`явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено в ході судового розгляду, інспекційне відвідування здійснювалося за відсутності об`єкта відвідування, що є підставою для складання акту про неможливість проведення інспекційного відвідування.

Відповідно до п.16 Порядку № 295 у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

Відтак з норм Порядку вбачається, що під час інспекційного відвідування присутність об`єкта відвідування, а саме суб`єкта господарювання є обов`язковим. Вказані положення кореспондують нормам ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування відповідачем не складався.

З матеріалів справи судом встановлено, що пояснення особи, яка, ніби-то, здійснювала продаж продукції ФОП ОСОБА_1 , було відібрано не в рамках інспекційного відвідування, оскільки відібрання вказаних пояснень здійснювалося за відсутності об`єкта відвідування, що є підставою для складання акту про неможливість проведення інспекційного відвідування.

У поясненнях ОСОБА_4 , на які посилається відповідач зазначено: "... 4.04.19 підміняю на пару часов у продуктах...", вказане пояснення відповідач ототожнює із: "виконанням обов`язків продавця (здійснення продажу продуктів харчування)". Також представник відповідача посилається на відеозапис, який був зроблений його працівниками, згідно якого, за твердженням представника відповідача, ОСОБА_4 здійснює реалізацію товару, який належить ФОП ОСОБА_1 . В той же час, суд звертає увагу відповідача про безпідставність таких ототожнювань. Фраза "...4.04.19 підміняю на пару часом...", не може без додаткових належних доказів свідчити, що відбувається саме "продаж" товару, а також що відбувається саме продаж товару, який належить ФОП ОСОБА_1 . Також відсутні належні докази в підтвердження здійснення реалізації товару ФОП ОСОБА_1 в день інспекційного відвідування, відсутні докази отримання коштів за так звану реалізацію товару, відсутня будь-яка інформація про вартість, назву, кількість та асортимент такого товару. Будь-яких належних та допустимих доказів, які містили вказану інформацію, відповідач не отримав на момент інспекційного відвідування та не надав до суду на момент розгляду цієї справи. Інспекторами не здійснювалася контрольна закупівля, не було отримано розрахункового документу із обов`язковими реквізитами суб`єкта господарювання, відносно якого відповідачем прийнято оскаржуване рішення, не було отримано пояснення від осіб, які на думку відповідача придбавали товар у ФОП ОСОБА_1 в день інспекційного відвідування та який було реалізовано саме за допомогою ОСОБА_4 .

Крім того, наданий примірник пояснень гр. ОСОБА_4 містить ознаки доповнень та дописувань за межами відведеної розмітки для написання тексту, зокрема щодо дати (4.04.19), здійснення яких саме вказаною особою підтвердити не вбачається можливим.

Відповідно до ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин суд не вважає вказані пояснення гр. ОСОБА_4 допустимими доказами, що свідчать про вчинення позивачем порушень, та які можуть бути покладені в основу постанови про накладення штрафів на позивача, оскільки такі докази отримані з порушенням законодавства, що регулює порядок їх отримання, а також на тій підставі, що вказані пояснення без інших належних та допустимих доказів не можуть свідчити про "виконання ОСОБА_4 обов`язків продавця (здійснення продажу продуктів) від імені ФОП Панченко Л. М.", як це вказано у Акті інспекційного відвідування фізичної особи від 05.04.2019 на підставі якого відповідачем прийнято оскаржуване рішення.

З огляду на вищезазначене та враховуючи, що інспекційне відвідування розпочалось за відсутності позивача, не були дотримані процесуальні вимоги щодо належного повідомлення, пред`явлення посвідчень, направлення, Головне управління Держпраці у Полтавській області неправомірно використало пояснення особи, отримані фактично не в рамках інспекційного відвідування.

Окремо суд наголошує також на неналежності як доказового матеріалу відеозапису, оскільки останній не містить ані встановлення осіб, ані фіксації факту виконання роботи, а саме продажу продуктів харчування, які належать ФОП ОСОБА_1

Посилання відповідача на технічну помилку у зазначенні часових меж відеофіксації інспекційного відвідування не спростовує факту проведення державними інспекторами інспекційного відвідування у порядку та спосіб, що не узгоджуються з Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 295 та не звільняє відповідача від обов`язку довести належними та допустимими доказами правомірність свого рішення.

З огляду на викладене, Головним управлінням Держпраці у Полтавській області під час проведення інспекційного відвідування допущено порушення порядку та оформлення результатів інспекційного відвідування.

Згідно з частиною 1 статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до приписів частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частиною 4 статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, необхідною умовою для накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, є, зокрема, фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 21 КЗпП України, трудовий договір - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно частини 1 статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Частиною 1 статті 24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 24 КЗпП України).

Позивач у позовній заяві та під час судових засідань пояснив, що особу, про яку зазначено в акті інспекційного відвідування, а саме ОСОБА_4 , позивач до роботи не допускала, жодних повноважень вказана особа не має для виконання функцій від імені позивача, товар не приймала, касу не передавала.

Відповідачем не зафіксовано у акті інспекційного відвідування та не повідомлено суду відомостей про ОСОБА_4 , зокрема, її паспортні дані та/або адресу зареєстрованого місця проживання та/або інші відомості, які б давали змогу ідентифікувати таку особу.

Таким чином, з огляду на частину 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, суд приходить висновку, що відповідачем не доведено факт порушення ФОП ОСОБА_1 частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, зокрема, не встановлено та не доведено факту допуску гр. ОСОБА_4 до роботи без оформлення трудового договору, що є необхідною умовою для адміністративно-господарської відповідальності у вигляді штрафу згідно частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, та підставою для винесення припису.

Відповідачем не надано інших належних та допустимих доказів на підтвердження факту допуску саме ФОП ОСОБА_1 до роботи ОСОБА_4 та фактичне виконання роботи такою особою на користь ФОП ОСОБА_1 , що унеможливлює застосування до вказаної особи штрафу, накладеного постановою №ПЛ3967/170/АВ/П/ТД/-ФС від 25 квітня 2019 року на підставі обставин вказаних в Акті інспекційного відвідування фізичної особи від 05.04.2019.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що постанова Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ПЛ3967/170/АВ/П/ТД/-ФС від 25 квітня 2019 року, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 125190,00 грн. за допуск працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, - прийнята не на підставі, не у межах повноважень, не у спосіб, що визначений законодавством України, та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто необґрунтовано, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача в частині, з урахуванням положень статті 9 КАС України, вийшовши за межі позовних вимог, і визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими особами від 25 квітня 2019 року №ПЛ3967/170/АВ/П/ТД/-ФС.

Водночас, суд вважає вимоги позивача визнати дії заступника начальника Управління Держпраці у Полтавській області Державної служби України з питань праці Великої Наталії Михайлівни неправомірними такими, що задоволенню не підлягають з огляду на те, що вчинення дій суб`єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб`єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб`єкту владних повноважень. Водночас дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несе постанова №ПЛ3967/170/АВ/П/ТД/-ФС від 25 квітня 2019 року, оскільки саме зазначене рішення має вплив на його права та інтереси.

Безпідставними також є вимоги позивача закрити провадження по цій справі, виходячи з наступного.

Питання про закриття провадження у справі вирішується судом після відкриття провадження у ній і виключно з підстав, визначених частиною першою статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: 1) якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства; 2) якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом; 3) якщо сторони досягли примирення; 4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; 5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 6) щодо оскарження нормативно-правових актів суб`єктів владних повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний нормативно-правовий акт або відповідні його положення визнано протиправними і нечинними рішенням суду, яке набрало законної сили; 7) щодо оскарження індивідуальних актів та дій суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані акти та дії суб`єкта владних повноважень було змінено або скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили; 8) щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Зважаючи на вирішення даного спору по суті, суд не знаходить підстав для закриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Беручи до уваги те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у загальному розмірі 3172,90 грн ((125190,00 грн*1% = 1251,90 грн за вимогу майнового характеру)+1921,00 грн за вимогу немайнового характеру), і суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог майнового характеру, сума судових витрат, яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, складає 1251,90 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до заступника начальника Управління Держпраці у Полтавській області Державної служби України з питань праці Великої Наталії Михайлівни, Управління Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна, 119, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 39777136) про визнання дій неправомірними та скасування постанови - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими особами від 25 квітня 2019 року №ПЛ3967/170/АВ/П/ТД/-ФС.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна, 119, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 39777136) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1251,90 грн (одна тисяча двісті п`ятдесят одна гривня дев`яносто копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 25 жовтня 2019 року.

Суддя І.Г.Ясиновський