Рішення № 85221099, 28.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 жовтня 2019 року № 640/17881/19

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» (далі також - ТОВ «М.С.Л.», позивач) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 29 травня 2019 року № 0442761212 (далі також - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення не ґрунтується на нормах чинного податкового законодавства, оскільки товариство було позбавлено можливості своєчасної сплати податкових зобов`язань, у зв`язку із застосуванням до нього персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) у вигляді зупинення фінансових операцій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2019 року прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та встановлено, що справа буде розглядатись одноособово суддею Вовком П.В. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Крім того, ухвалою суду від 24 вересня 2019 року, зокрема, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).

ГУ ДФС у м. Києві надано відзив на позовну заяву, в якому контролюючий орган просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки оскаржуване рішення прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

В С Т А Н О В И В:

За результатами камеральної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати суми (зобов`язання) по податку на дохід, який сплачують суб`єкти, що здійснюють діяльність з випуску та проведенню державних лотерей ТОВ «М.С.Л.» (код ЄДРПОУ 30109292), посадовими особами відповідача складено акт від 25 квітня 2019 року № 4691/26-15-12-12-12/30109292 (далі також - акт перевірки).

Вказаним актом перевірки встановлено несвоєчасна сплата позивачем податкових зобов`язань з податку на дохід, який сплачують суб`єкти, що здійснюють діяльність з випуску та проведенню державних лотерей згідно з додатком.

На підставі висновків акту перевірки, ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 29 травня 2019 року № 0442761212, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на дохід, який сплачують суб`єкти, що здійснюють діяльність з випуску та проведенню державних лотерей у загальному розмірі 3 990 688, 55 грн. позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20 %, що складає 798 137, 71 грн.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до п. 54.1 статті 54 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом (пп. 14.1.152 п. 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до п. 31.1 статі 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

При цьому, згідно з п. 38.1 статті 38 ПК України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 87.1 статті 87 ПК України передбачено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Разом з тим, відповідно до п. 126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справі, та не заперечується сторонами, ТОВ «М.С.Л.» було подано податкові декларації з податку на прибуток підприємств № 9220917217 від 24 жовтня 2017 року, № 9298519314 від 09 лютого 2018 року, № 110569 від 08 травня 2018 року, №9152126515 від 24 липня 2018 року, а також № 9244611201 від 07 листопада 2018 року, якими товариство самостійно визначило суми грошових зобов`язань, які підлягають сплаті до бюджету.

Враховуючи те, що суми податкових зобов`язань, вказаних у таких податкових декларацій вважаються узгодженими, у платника податків автоматично виникає обов`язок їх сплати у строки, визначені податковим законодавством.

Між тим, як зазначив позивач, рішенням Ради Національної безпеки і оборони України від 02 вересня 2015 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеним в дію Указом Президента України від 16 вересня 2015 року № 549/2015 із змінами, зокрема, застосовано строком на один рік персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до юридичних осіб згідно з додатком 2, до якого входить ТОВ «М.С.Л.» (п. 98): 1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; 2) запобігання виведенню капіталів за межі України; 3) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; 4) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави; 5) заборона здійснення Національним банком України реєстрації учасника міжнародної платіжної системи, платіжною організацією якої є резидент іноземної держави.

Рішенням Ради Національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеним в дію Указом Президента України від 15 травня 2017 року № 133/2017 термін дії обмежувальних заходів продовжено на один календарний рік.

Внаслідок застосування вищезазначених санкцій, позивач фактично був позбавлений можливості здійснення своєчасної сплати узгоджених податкових зобов`язань.

Суд не погоджується з такими твердженнями платника податків, з огляду на наступне.

Так, рішенням Ради Національної безпеки і оборони України від 02 травня 2018 року Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеним в дію Указом Президента України від 14 травня 2018 року № 126/2018, ТОВ «М.С.Л.» було виключено із переліку юридичних осіб, до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції). Тобто, на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, будь-які санкції відносно позивача не діяли.

Крім того, за правилами п. 7.3 статті 7 ПК України, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Відтак, застосування до ТОВ «М.С.Л.» спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів у відповідності до Закону України «Про санкції» не звільняє такого платника податку від обов`язку сплати ним податків і зборів.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2016 року у справі № 826/12186/16 про стягнення з ТОВ «М.С.Л.» заборгованості позовні вимоги задоволено повністю.

В подальшому, було встановлено порядок виконання вказаного рішення шляхом розстрочення впродовж 36 місяців зі сплатою заборгованості щорічно рівними частинами у сумі 9 638 645, 47 грн. з 01 жовтня 2016 року по 01 жовтня 2019 року.

ТОВ «М.С.Л.» вказує, що незалежно від того юридичного факту, що товариство самостійно сплачувало зобов`язання по податковим деклараціям у встановлені законом строки, контролюючий орган перекваліфікував такі платежі в рахунок погашення податкового боргу, визначеного за судовим рішенням, внаслідок чого виникла несвоєчасна сплата податкових зобов`язань.

Суд не врахує такі твердження позивача, оскільки за правилами п. 87.9 статті 89 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Отже, з урахуванням вказаних вище правових норм, контролюючим органом було правомірно спрямовані кошти, сплачені позивачем впродовж 2017-2018 років в рахунок погашення податкового боргу, який виник в 2016 році.

В ході розгляду справи, ТОВ «М.С.Л.» не було належних та допустимих доказів, які підтверджують своєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань, у строки визначені ПК України, в наслідок чого, суд дійшов висновку про правомірність притягнення позивача до фінансової відповідальності.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав, а також не спростував доводів суб`єкта владних повноважень.

А як наслідок, правомірним та таким, що не підлягає скасуванню, є оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача, що ґрунтується на зазначених висновках акту перевірки.

Згідно з положеннями статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення прийнято відповідачем у відповідності до критеріїв, визначених ч. 2 статті 2 КАС України.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» (01024, місто Київ, вулиця Шовковична, будинок 50-А; код ЄДРПОУ 30109292) до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк