Рішення № 85219959, 21.10.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2019 р. справа № 300/854/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Панікара І.В.,

за участю секретаря судового засідання: Подольської Т.М.,

представника позивача: Федорців О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до Державного підприємства "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів" про спонукання до виконання умов мирової угоди, -

ВСТАНОВИВ:

16.04.2019 року Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (надалі – позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів" (надалі - відповідач) про спонукання до виконання умов мирової угоди.

Позовні вимоги з урахуванням заяв та клопотань щодо їх зміни та уточнень від 18.07.2019 року та 18.10.2019 року, мотивовані тим, що відповідач ухиляється від виконання умов Мирової угоди від 22.06.2016 року, в редакції ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду по адміністративній справі № 876/6178/16 від 20.09.2016 року за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську до Державного підприємства "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів", внаслідок чого, допустив заборгованість по сплаті розстрочених, згідно зазначеної угоди боргових зобов`язань перед Державним бюджетом, яка станом на 01.09.2019 року склала 1 602 630, 12 грн. Внаслідок викладеного, позивач просить суд винести рішення про спонукання відповідача до виконання умов мирової угоди.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 року в адміністративній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Головуючий по справі суддя Панікар І.В. з 28.05.2019 року по 31.05.2019 року перебував на листку непрацездатності, з 03.06.2019 року по 17.06.2019 року у відпустці, з 18.06.2019 по 21.06.2019 року у службовому відрядженні, з 05.08.2019 року по 04.10.2019 року у відпустці та з 07.10.2019 по 11.10.2019 року у службовому відрядженні, у зв`язку з чим, 60-денний строк розгляду справи продовжено. Окрім того, судові засідання неодноразово відкладались за вмотивованими клопотаннями сторін.

Відповідач та/або його представник процесуальним правом подання відзиву на позовну заяву не скористався та в судові засідання не з`явився, хоча про час, дату та місце його проведення повідомлявся належним чином, у спосіб надіслання судових повісток як на вказану ним в позовній заяві адреси. У відповідності до вимог статті 205 КАС України, неявка відповідача в судові засідання не була підставою для їх відкладення, оскільки на адресу суду не надходило жодних заяв щодо обґрунтованості такої неявки чи клопотань про відкладення розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримала з мотивів, що у ній наведені.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, суд встановив наступне.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2008 року у справі № ПА-10/302, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.08.2011 року, ухвалено стягнути з ДП ,,Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів" в дохід Державного бюджету України заборгованість за бюджетними позичками 1997 року в сумі 4786380,00 грн. та 1700,00 грн. судових витрат.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.11.2014 року по справі №876/6178/16 частково задоволено заяву ДП ,,Івано-Франківський КХП" про розстрочення виконання постанови суду та ухвалено розстрочити виконання постанови в частині стягнення заборгованості в розмірі 3360170,78 грн. на 24 (двадцять чотири) місяці, а саме: з грудня 2014 року по квітень 2016 року з рівною сплатою щомісячно в дохід бюджету по 30 000,00 гривень 00 копійок, а з травня по листопад 2016 року з рівною сплатою щомісячно в дохід бюджету по 407167,26 грн.. Дана ухвала в апеляційному порядку не оскаржена та набрала законної сили.

22 червня 2016 року ДПІ в м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області в особі начальника Слободяна Л.Я., який діє на підставі Положення (далі - Стягувач), та Державне підприємство ,,Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів" в особі директора Дегтяра В.В., який діє на підставі Статуту (далі - Боржник), що є сторонами виконавчого провадження, відкритого державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області про примусове виконання виконавчого листа у справі № ПА -10/302, виданого 29.12.2008 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом, за участю прокуратури Івано-Франківської області, з урахуванням протокольного доручення, наданого протоколом від 06.06.2016 року наради у заступника голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації Я. Паранюка, уклали мирову угоду на стадії виконання на таких умовах:

1. Боржник визнає, що його заборгованість перед Стягувачем на момент укладання цієї Мирової угоди відповідає відомостям, які викладені в матеріалах виконавчого провадження, становить 2 828 170,78 грн. (два мільйони вісімсот двадцять вісім тисяч сто сімдесят гривень 78 коп.).

2. Боржник і Стягувач домовилися розстрочити сплату заборгованості у розмірі 2 828 170,78 грн. (два мільйони вісімсот двадцять вісім тисяч сто сімдесят гривень 78 коп.) на 60 (шістдесят) місяців із щомісячною сплатою у розмірі 47 136,18 грн. (сорок сім тисяч сто тридцять шість грн. 18 коп), але не пізніше останнього робочого дня кожного місяця.

3. Боржник гарантує дотримання та виконання умов цієї Мирової угоди.

4. Боржник і Стягувач усвідомлюють, що у разі ухвалення позитивного рішення суд виносить ухвалу про визнання мирової угоди, яка відповідно до п.2 ч.2 ст.17 Закону України ,,Про виконавче провадження" одночасно є виконавчим документом.

5. У разі невиконання Боржником умов цієї Мирової угоди, Стягувач має право звернути ухвалу про визнання цієї Мирової угоди до примусового виконання у порядку, передбаченому Закону України ,,Про виконавче провадження".

6. Боржник і Стягувач домовилися, що будь-які витрати, пов`язані з виконавчим провадженням, що виникатимуть чи можуть виникнути після затвердження судом умов цієї Мирової угоди, покладаються на боржника.

7. Боржник і Стягувач заявляють, що ні в процесі укладення цієї Мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, в тому числі й держави.

Дана угода підписана вказаними вище посадовими особами та скріплена печатками сторін.

Ухвалою від 22.07.2016 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд відмовив в задоволенні заяви про визнання вищевказаної мирової угоди.

Відмовляючи в задоволенні вищевказаної заяви про визнання мирової угоди, Івано-Франківський окружний адміністративний суд виходив з того, що стаття 51 Закону України ,,Про виконавче провадження" не передбачає відновлення виконавчого провадження, яке закінчене внаслідок укладення мирової угоди, що визнана судом. Відтак, після повернення державною виконавчою службою виконавчого листа до суду, який його видав, закінчене виконавче провадження не може бути відновлене з підстав невиконання боржником умов мирової угоди.

З такими висновками суду першої інстанції не погодився Львівський апеляційний адміністративний суд, який в ході апеляційного перегляду ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.11.2014 року по справі №876/6178/16, своїм рішенням від 20.09.2016 року скасував зазначену ухвалу, та прийняв нову ухвалу, якою визнав частково мирову угоду, укладену на стадії виконання 22 червня 2016 року між стягувачем - державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області та боржником - державним підприємством ,,Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів", що є сторонами виконавчого провадження, відкритого 24 січня 2009 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції про примусове виконання виконавчого листа у справі № ПА-10/302, виданого 29.12.2008 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом, за участю прокуратури Івано-Франківської області, з урахуванням протокольного доручення, наданого протоколом від 06.06.2016 року наради у заступника голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації Я. Паранюка, а саме в частині пунктів 1, 2, 3, 6 та 7 на таких умовах:

1. Боржник визнає, що його заборгованість перед Стягувачем на момент укладання цієї Мирової угоди відповідає відомостям, які викладені в матеріалах виконавчого провадження становить 2 828 170,78 грн. (два мільйони вісімсот двадцять вісім тисяч сто сімдесят гривень 78 коп.).

2. Боржник і Стягувач домовилися розстрочити сплату заборгованості у розмірі 2 828 170,78 грн. (два мільйони вісімсот двадцять вісім тисяч сто сімдесят гривень 78 коп.) на 60 (шістдесят) місяців із щомісячною сплатою у розмірі 47136,18 грн. (сорок сім тисяч сто тридцять шість гривень 18 коп.), але не пізніше останнього робочого дня кожного місяця.

3. Боржник гарантує дотримання та виконання умов цієї Мирової угоди.

6. Боржник і Стягувач домовилися, що будь-які витрати, пов`язані з виконавчим провадженням, що виникатимуть чи можуть виникнути після затвердження судом умов цієї Мирової угоди, покладаються на боржника.

7. Боржник і Стягувач заявляють, що ні в процесі укладення цієї Мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, в тому числі й держави.

У визнанні мирової угоди в частині пунктів 4 та 5 відмовлено.

В зазначеному рішенні апеляційний суд визнав безпідставними висновки суду першої інстанції щодо порушення мировою угодою інтересів держави, водночас погодився з висновками суду першої інстанції про те, що пункти 4 та 5 мирової угоди суперечать вимогам законодавства.

Зокрема вказав на те, що в цих пунктах зазначено, що ухвала про визнання мирової угоди відповідно до п.2 ч.2 ст.17 Закону України ,,Про виконавче провадження" є виконавчим документом та у разі невиконання боржником умов мирової угоди стягувач має право звернути ухвалу про визнання мирової угоди до примусового виконання у порядку, передбаченому Закону України ,,Про виконавче провадження".

Пунктом 2 частини 2 статті 17 Закону України ,,Про виконавче провадження" визначено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що в постанові Верховного Суду України №6-274цс15 від 23.09.2015 року зазначено, що відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України ,,Про виконавче провадження" (в редакції від 21 квітня 1999 року) було передбачено, що мирові угоди, які затверджені судом, відносяться до рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Однак Законом України від 18 листопада 2003 року № 1255 ,,Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" положення пункту 5 статті 3 Закону виключено.

Отже, на момент постановлення ухвали суду про визнання мирової угоди зазначена мирова угода не відносилась до рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Колегія суду апеляційної інстанції резюмувала, що системний аналіз зазначених норм показав, що у разі невиконання однією зі сторін зобов`язань за умовами мирової угоди інша сторона угоди не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди. При цьому звернення заінтересованої особи до суду із зазначеним позовом без попереднього отримання постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження не є підставою для відмови в задоволенні указаного позову.

В зазначеній вище постанові Верховний Суд України роз`яснив, що у випадку не виконання умов мирової угоди сторони не позбавленні права звернення до суду з позовом про спонукання до виконання умов мирової угоди.

Ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 року у справі № 876/6178/16 залишено без змін постановою Верховного суду від 28.03.2018 року у справі № 3184/11/0970.

Зважаючи на такі висновки суду апеляційної інстанції позивач звернувся до суду з позовом про спонукання до виконання умов мирової угоди.

За умовами мирової угоди, затвердженої ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду по адміністративній справі № 876/6178/16 визнана сума вимог заборгованості у розмірі 2 828 170,78 грн. (два мільйони вісімсот двадцять вісім тисяч сто сімдесят гривень 78 коп.) була розстрочена на 60 (шістдесят) місяців та підлягала щомісячній сплаті у розмірі 47 136,18 грн. (сорок сім тисяч сто тридцять шість грн. 18 коп), але не пізніше останнього робочого дня кожного місяця.

Як встановлено судом з матеріалів адміністративної справи, заборгованість термін сплати якої настав, згідно умов п.2 Мирової угоди від 22.06.2016 року станом на 01.09.2019 року склала 1 602 630, 12 грн., що підтверджується розрахунком боргу наданим позивачем.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Суд зазначає, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за мировою угодою та не сплатив позивачу кошти в сумі 1 602 630, 12 грн. Доказів на спростування вказаного в матеріали справи не надано.

Зважаючи на викладене, у позивача виникло право вимагати від відповідача сплати непогашеної суми заборгованості у розмірі 1 602 630, 12 грн.

При цьому суд вказує на таке.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 95.1. статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно пункту 95.3. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Вважаючи права позивача порушеними, зважаючи на те, що спосіб спонукання до виконання цивільно-правових зобов`язань чинним законодавством не конкретизовано, а положення мирової угоди не є виконавчим документом, суд повинен обрати спосіб захисту порушеного права, що відповідає вказаним нормам.

На переконання суду, обґрунтованим та таким, що базується на нормах чинного законодавства України способом спонукання до виконання умов мирової угоди в зазначеній справі, є спосіб визначений статтею 95 Податкового кодексу України - стягнення коштів відповідача, які перебувають у його власності.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги позивача слід визнати такими, що підлягають до задоволення.

Питання щодо розподілу судових витрат у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, окремого вирішення не потребують.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області задоволити.

Стягнути з Державного підприємства "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів" 1 602 630 (один мільйон шістсот дві тисячі шістсот тридцять) гривень 12 копійок простроченої заборгованості за невиконання зобов`язань перед державним бюджетом за бюджетними позичками, що отримані у 1995-1997 роках, в межах виконання умов Мирової угоди від 22.06.2016 року, в редакції ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду по адміністративній справі № 876/6178/16 від 20.09.2016 року за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську до Державного підприємства "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (вул. Незалежності 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 39394463);

Державне підприємство "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів" (вул. Юності 2В, с. Микитинці, м. Івано-Франківськ, 76495, код ЄДРПОУ - 05513715).

Суддя Панікар І.В.

Рішення складене в повному обсязі 28 жовтня 2019 р.