Ухвала суду № 85219756, 15.10.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про поновлення строку звернення до суду

15 жовтня 2019 р. Справа №200/7439/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., за участю секретаря судового засідання Некрилової О.А. та представників сторін:

позивача - не з`явилась;

відповідача - Ярової С.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання поновлення пропущеного процесуального строку у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки),

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 12 листопада 2018 року № Ф-8251-17 на загальну суму 20313 грн. 50 коп. та від 07 лютого 2019 року № Ф-8251-17 на загальну суму 22 770 грн. 68 коп.

Позивач чи її представник у призначене судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду даної справи.

Позивачем через канцелярію суду надано заяву про поновлення їй строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.

В обґрунтування вищезазначеної заяви позивач вказав наступне.

29 січня 2019 року та 05 квітня 2019 року (відповідно до штампів на поштових конвертах) Головним управлінням ДФС у Донецькій області були направлені позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12 листопада 2018 року № Ф-8251-17 та від 07 лютого 2019 року № Ф-8251-17.

Зазначені вимоги були направлені відповідачем на адресу: АДРЕСА_1 за місцем реєстрації позивача, але вказане житло було пошкоджене внаслідок обстрілів, ще в 2015 році, що змусило позивача покинути домівку та переїхати на інше місце проживання в зв`язку із чим вказані вимоги були вручені позивачу знайомою поштаркою лише орієнтовно у травні та у червні 2019 року (точну дату вказати не може) та у зв`язку із постійними обстрілами м. Красногорівки Донецької області позивач не мала змоги виїхати з міста так як це було небезпечним для її життя для того щоб скористатись правничою допомогою у вигляді складання позову та у встановлений Законом строк звернутись до суду.

Враховуючи вищевикладене просить суд поновити строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Представник відповідача залишив вирішення заяви на розсуд суду.

Розглянувши заяву про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно штампу на позовній заяві, позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду 10 червня 2019 року, тобто позивачем пропущений строк звернення до суду з позовом.

Суд зазначає, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), за положеннями пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI), це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За положеннями частини 2 статті 2 Закону № 2464-VI, виключно цим Законом визначаються зокрема принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

В силу вимог пункту 4 частини 1 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску має право: оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб.

Згідно з абз. 3, 4 частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

При цьому, суд зазначає, що скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Згідно з абз.9 частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Отже вказаними положеннями визначений порядок дій платника в частині непогодження з отриманою вимогою, яким є адміністративний чи судовий вид оскарження.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 802/983/18-а, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (ч.5 ст. 242 КАС України).

Вирішуючи питання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, суд виходить з наступного.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (ст. 8).

Право на ефективний судовий захист закріплено також в ст. 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої законом «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.97 №475/97-ВР.

За змістом п. 1 ст. 6 конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає передусім те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п. 1 ст. 6 конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто Україна, як учасниця конвенції, повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя, як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення в їхній справі.

Частиною 1 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Позивачем, на підтвердження обставин, викладених у заяві, надано копію акту від 31.08.2015 року обстеження технічного стану багатоповерхового житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що постраждав внаслідок бойових дій на території міста Красногорівка.

Відповідно до вказаного акту, зазначений будинок, у якому зареєстрована позивач - непридатний для проживання.

Внаслідок вказаних обставин, позивач була змушена покинути домівку та переїхати на інше місце проживання.

Таким чином, встановити дату отримання позивачем вимоги від 12 листопада 2018 року № Ф-8251-17, не видається можливим,.

Відповідно до ч.4 ст. 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

У матеріалах справи міститься рішення відповідача від 15.05.2019 року про залишення скарги позивача від 03.05.2019 року на вимогу від 07 лютого 2019 року № Ф-8251-17 без розгляду.

Проте, доказів вручення позивачу вказаного рішення суду не надано.

Таким чином, позивачем не пропущено строк звернення до суду, встановлений ч.4 ст. 122 КАС України, щодо вимоги від 07 лютого 2019 року № Ф-8251-17.

Відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження вручення спірних рішень саме позивачу у певні конкретні дати.

Враховуючи викладене суд визнає поважними наведені позивачем причини пропуску строку звернення до адміністративним суду з даним позовом щодо вимоги від 07 лютого 2019 року № Ф-8251-17 та вважає за можливе його поновити, а заяву позивача задовольнити частково.

Керуючись Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI, ст.ст. 120, 121, 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного процесуального строку - задовольнити частково.

Визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 12 листопада 2018 року № Ф-8251-17 на загальну суму 20 313 грн. 50 коп. та поновити його.

Ухвалу складено у повному обсязі 20 жовтня 2019 року.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя С.І. Бабіч