Рішення № 85219727, 16.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2019 року Справа № 160/5513/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСерьогіної О.В. за участі секретаря судового засіданняПостоловської А.О. за участі: представника позивача Мельникова А.О.представника відповідачаПанковської Е.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецмеханмонтаж» до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

14.06.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецмеханмонтаж» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0017371411 від 11.06.2019р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1270831,25грн. є протиправним, складеним без урахування фактичних обставин справи та таким, що підлягає скасуванню, оскільки складено на підставі необґрунтованих висновків акта перевірки №28289/04-36-14-11/33857210 від 21.05.2019р. Вказує, що висновки перевірки щодо наявності порушень обґрунтовуються тим, що взаємовідносини позивача з ТОВ «Білдінг-Індастріс» за договором підряду №9 від 16.07.2018р., ТОВ «Менор Трейд» за договором підряду №12 від 24.09.2018р., є нереальними та такими, що сторонами не проводились, оскільки вказані контрагенти позивача за вказаними договорами не мали можливості їх виконувати із тих чи інших причин. Позивач зазначає, що всі господарські операції, які вчинялися між позивачем та його контрагентами у період, що перевірявся, є реальними, підтверджуються первинними документами. Також звертає увагу суду на те, що акт складений з численними порушеннями порядку оформлення результатів документальних перевірок. З урахуванням вищевикладених обставин, позивач вважає, що ним не було допущено порушення вимог податкового законодавства при веденні бухгалтерського та податкового обліку господарських операцій з ТОВ «Білдінг-Індастріс», ТОВ «Менор Трейд». Отже, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято не на підставі, та не у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, є необґрунтованим, прийнято без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, та є підставою для скасування.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2019р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.07.2019р.

Відповідачем 10.07.2019р. надано до суду відзив, в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити та зазначив, що в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Білдінг-Індастріс», ТОВ «Менор Трейд» встановлено, що контрагенти позивача є фігурантами в кримінальних провадженнях, що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом фіктивного підприємництва, також під час перевірки не підтверджено реальність господарських операцій по придбанню послуг. Вказує, що в ході проведення перевірки встановлено відсутність достатньої кількості працівників, основних засобів, транспортних засобів (власних чи орендованих) для здійснення господарської діяльності та виконання робіт за умовами договорів, укладених між підприємствами. Укладені між позивачем та ТОВ «Білдінг-Індастріс», ТОВ «Менор Трейд» договори не опосередковувались реальним виконанням операцій, що становлять його предмет.

06.09.2019р. від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області складено наступні документи: Довідка №28589/04-36-14-05/33857210 від 22.05.2019р. «Про результати проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецмеханмонтаж» щодо документального підтвердження господарських відносин із ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» за період з 01.09.2018р. по 31.10.2018р.», Довідка №28826/04-36-14-05/33857210 від 23.05.2019р. «Про результати проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецмеханмонтаж» щодо документального підтвердження господарських відносин із ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» за період з 01.07.2018р. по 30.09.2018р.», Довідка №34902/04-36-14-05/33857210 від 24.06.2019р. «Про результати проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецмеханмонтаж» щодо документального підтвердження господарських відносин із «Дніпровський металургійний комбінат» за період з 01.10.2018р. по 31.12.2018р.». Періоди за які проводились зазначені звірки охоплюють саме ті періоди та роботи проведені в них, за які проводилась перевірка описана в акті. У висновку кожної із довідок зазначено, що звіркою встановлено наявність первинних документів по здійсненним фінансово-господарським відносинам, їх вид, обсяг, якість та розрахунки. З наведеного випливає, що відповідач, даними довідками, фактично спростував свої ж власні твердження щодо не підтвердження факту виконання робіт ТОВ «Білдінг-Індастріс», ТОВ «Менор Трейд». Наведені обставини, на думку позивача,свідчать про те, що з`ясовуючи обставини, які покладені в основу акту перевірки та оскаржуваного рішення, посадові особи відповідача діяли всупереч приписів закону, не достатньо добросовісно, що і потягло помилкові та незаконні висновки.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.09.2019р. При розгляді справи по суті оголошувалися перерви на 02.10.2019р., на 16.10.2019р.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, що наведені у позові та в відповіді на відзив.

Представник відповідача вимоги позову не визнав та просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на доводи викладені у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецмеханмонтаж» (код ЄДРПОУ 33857210) зареєстровано у встановленому законом порядку, станом на час виникнення спірних правовідносин перебуває на податковому обліку в ГУ ДФС у Дніпропетровській області, в тому числі і як платник податку на додану вартість.

Видами діяльності позивача, є: інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; будівництво трубопроводів; установлення та монтаж машин та устаткування; ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового значення; будівництво житлових і нежитлових будівель; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

Судом встановлено, що на підставі наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 03.05.2019р. №2613-п та направлення на перевірку №3058 від 03.05.2019р., головним державним ревізором – інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників управлінням аудиту ГУ ДФС у Дніпропетровській області Красновольською О.В., відповідно до п.191.1 ст.19, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п. 82.2 ст.82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Укрспецмеханмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносин з ТОВ «Білдінг-Індастріс» за період з 01.08.2018р. по 31.08.2018р., ТОВ «Менор Трейд» за період з 01.10.2018р. по 31.12.2018р., за результатами якої складено акт № 28289/04-36-1411/33857210 від 21.05.2019р.

Відповідно до висновків вказаного акта, перевіркою встановлено порушення ТОВ «Укрспецмеханмонтаж» п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 1016665,00грн., що призвело до заниження податку на додану вартість: за серпень 2018р. в сумі 172600,00грн; за жовтень 2018р. в сумі 584000,00грн.; за листопад 2018р. в сумі 134956,00грн; за грудень 2018р. в сумі 125149,00грн.

На підставі акту перевірки № 28289/04-36-1411/33857210 від 21.05.2019р. Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0017371411 від 11.06.2019р., яким ТОВ «Укрспецмеханмонтаж» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1270831,25грн., в т.ч. за податковими зобов`язаннями на суму 1016665,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 254166,25грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПКУ України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

За приписами пункту 198.3 наведеної статті, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із наведеного вбачається, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ, є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених за виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до пункту 1.2 Наказу №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу №88).

Згідно з пунктом 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача, тощо.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

З цього приводу також звертається увага, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, надаючи оцінку правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками ТОВ «Білдінг-Індастріс» за період з 01.08.2018р. по 31.08.2018р., ТОВ «Менор Трейд» за період з 01.10.2018р. по 31.12.2018р.

Судом встановлено, що 16.07.2018р. року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецмеханмонтаж» (підрядник) та ТОВ «Білдінг-Індастріс» (субпідрядник) укладено договір підряду, відповідно до умов якого:

п.1.1. підрядник доручає під своїм керівництвом, а субпідрядник виконую капітальні ремонти, поточні ремонти, технічне обслуговування обладнання, демонтаж та монтаж обладнання в цехах, ПАТ «ДМК», ПРаТ «ДМЗ», ПАТ «Інтерпайп НТЗ»;

п.1.2 ремонти виконуються з матеріалів замовника;

п.2.1 вартість робіт визначається на підставі затвердженими підрядником сметно-фінансовим розрахунком та договірної ціни, узгодженої сторонами;

п.3.1 термін виконання робіт: початок робіт липень-грудень 2018р.;

п.4.1 оплата за виконанні роботи здійснюється підрядником в наступному порядку: по факту виконаний робіт після підписання акта прийому-передачі виконаних робіт, пред`явлення рахунку та податкової накладної. Підрядник зобов`язаний перерахувати вартість виконаних робіт на розрахунковий рахунок субпідрядника, зазначений в договорі, протягом трьох банківських днів, після сплати робіт замовником;

п.5.1 підрядник зобов`язується до початку робіт надати субпідряднику необхідну проекту документацію та скласти умови, для виконання отриманого об`єму робіт;

5.2 субпідрядник своїми кадрами, інструментами, механізмами та під своїм технічним керівництвом, виконує доручені йому роботи та несе повну відповідальність за якість та строки виконаних робіт;

5.5 субпідрядник відшкодовує затрати підряднику на транспорті витрати пов`язані з перевезенням персоналу та інструменту;

5.6 субпідрядник зобов`язується сплати 10% від вартості виконаних робіт підряднику за організаційні послуги;

6.1. субпідрядник здає, а підрядник приймає виконані роботи згідна акта виконаних робіт;

11.1 строк дії договору до 31.12.2018р.

Наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України №28-Л від 16.05.2018р. ТОВ «Білдінг-Індастріс» отримало ліцензію на види робіт: будівельні та монтажні роботи загального призначення (код 1.00.00, 1.13.00), будівництво об`єктів інженерної інфраструктури (код 2.00.00).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані наступні первинні документи: рахунок на оплату №55 від 31.08.2019р. на суму 1035360,00грн.; акт приймання виконаних робіт по ремонту бункерної естакади, агломераційної, коксової та бункера добавок (металоконструкції), барабанів бункерів (обладнання), підбункерного приміщення, централізованої змазки (обладнання), обладнання пилеуловлювача №55/1 від 31.08.2018р. на суму 1035360,00грн.; акт №55/1 передачі матеріалів за серпень 2018р.; податкова накладна №198 від 31.08.2018р. на суму 1035360,00грн., в т.ч. ПДВ-172560,00грн.; податкова накладна №63 від 31.08.2018р. на суму 103536,00грн., в т.ч. ПДВ-17256,000грн.; заяву про залік однорідних вимог №20 від 28.09.2018р.; банківські виписки від 14.09.2018р., від 19.09.2018р.

Також, 24.09.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецмеханмонтаж» (підрядник) та ТОВ «Мінор Трейд» (субпідрядник) укладено договір підряду, відповідно до умов якого:

п.1.1. підрядник доручає під своїм керівництвом, а субпідрядник виконую капітальні ремонти, поточні ремонти, технічне обслуговування обладнання, демонтаж та монтаж обладнання в цехах, ПАТ «ДМК», ПРаТ «ДМЗ», ПАТ «Інтерпайп НТЗ»;

п.1.2 ремонти виконуються з матеріалів замовника;

п.2.1 вартість робіт визначається на підставі затвердженими підрядником сметно-фінансовим розрахунком та договірної ціни, узгодженої сторонами;

п.3.1 термін виконання робіт: початок робіт жовтень-грудень 2018р.;

п.4.1 оплата за виконанні роботи здійснюється підрядником в наступному порядку: по факту виконаний робіт після підписання акта прийому-передачі виконаних робіт, пред`явлення рахунку та податкової накладної. Підрядник зобов`язаний перерахувати вартість виконаних робіт на розрахунковий рахунок субпідрядника, зазначений в договорі, протягом трьох банківських днів, після сплати робіт замовником;

п.5.1 підрядник зобов`язується до початку робіт надати субпідряднику необхідну проекту документацію та скласти умови, для виконання отриманого об`єму робіт;

5.2 субпідрядник своїми кадрами, інструментами, механізмами та під своїм технічним керівництвом, виконує доручені йому роботи та несе повну відповідальність за якість та строки виконаних робіт;

5.5 субпідрядник відшкодовує затрати підряднику на транспорті витрати пов`язані з перевезенням персоналу та інструменту;

5.6 субпідрядник зобов`язується сплати 10% від вартості виконаних робіт підряднику за організаційні послуги;

6.1. субпідрядник здає, а підрядник приймає виконані роботи згідна акта виконаних робіт;

11.1 строк дії договору до 31.12.2018р.

Наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України №8-Л від 14.02.2018р. ТОВ «Менор-Трейд» отримало ліцензію на види робіт: будівельні та монтажні роботи загального призначення (код 1.00.00, 1.13.00), будівництво об`єктів інженерної інфраструктури (код 2.00.00).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані наступні первинні документи: рахунок-фактури: №117 від 31.10.2019р. на суму 777204,00грн.; №118 від 31.10.2019р. на суму 782796,00грн.; №119 від 31.10.2019р. на суму 709530,00грн.; №120 від 31.10.2019р. на суму 730470,00грн.; №121 від 31.10.2019р. на суму 504000,00грн.; №33 від 30.11.2019р. на суму 240558,41грн.; №34 від 10.11.2019р. на суму 116834,65грн.; №35 від 30.11.2019р. на суму 97145,58грн.; №36 від 30.11.2019р. на суму 355200,00грн.; №22 від 29.12.2019р. на суму 298823,54грн.; №23 від 29.12.2019р. на суму 25645,12грн.; №24 від 29.12.2019р. на суму 66430,98грн.; №25 від 29.12.2019р. на суму 360000,00грн.; №121/1 від 29.12.2019р. на суму 360000,00грн.; акт приймання виконаних робіт по капітальному ремонту КПЦ у складі колесопрокатних станків та іншого обладнання, інв. №10422645 ремонт трубопроводів Р-320атм., демонтаж гідропроводу преса 5т.тн.Р400кг/кв.см, монтаж гідропроводу преса 5т.тн. Р400кг/см2 №94/4 від 31.10.2018р. на суму 777204,00грн.; акт приймання виконаних робіт по капітальному ремонту КПЦ у складі колесопрокатних станків та іншого обладнання, інв. №10422645, ремонт трубопроводів Р-320атм., демонтаж гідропроводу преса 5т.тн.Р400кг/см2, монтаж гідропроводу преса 5т.тн. Р400кг/см2 №94/5 від 31.10.2018р. на суму 782796,00грн.; акт приймання виконаних робіт по капітальному ремонту КПЦ у складі колесопрокатних станків та іншого обладнання, інв. №10422645 ремонт трубопроводів Р-320атм., демонтаж гідропроводу преса 10т.тн.Р400кг/см2, монтаж гідропроводу преса 10т.тн. Р400кв.см тн.29, 57 32 581, 67 963 440,00 №94/6 від 31.10.2018р. на суму 709530,00грн.; акт приймання виконаних робіт по капітальному ремонту КПЦ у складі колесопрокатних станків та іншого обладнання, інв. №10422645 ремонт трубопроводів Р-320атм., демонтаж гідропроводу преса 10т.тн.Р400кг/см2, монтаж гідропроводу преса 10т.тн. Р400/см2 тн.29, 57 32 581, 67 963 440,00 №94/7 від 31.10.2018р. на суму 730470,00грн.; акт приймання виконаних робіт по капітальному ремонту КПЦ у складі колесопрокатних станків та іншого обладнання, інв. №10422645 ремонт трубопроводів Р-320атм., демонтаж гідропроводу злитколомателя і гідрозбиву, монтаж гідропроводу злитколомателя і гідрозбиву №94/3 від 31.10.2018р. на суму 504000,00грн.; акт приймання виконаних робіт по поточному ремонту обладнання та металоконструкцій ДП-1М, ДП-9, ДП-12. Домений цех ПАТ «ДМК» №110/1 від 30.11.2018р. на суму 240558,41грн.; акт приймання виконаних робіт по поточному ремонту обладнання та металоконструкцій ДП-1М, ДП-9, ДП-12. Домений цех ПАТ «ДМК» №111/1 від 30.11.2018р. на суму 116834,65грн.; акт приймання виконаних робіт по поточному ремонту обладнання та металоконструкцій ДП-1М, ДП-9, ДП-12. Домений цех ПАТ «ДМК» №112/1 від 30.11.2018р. на суму 97145,58грн.; акт приймання виконаних робіт по усиленню опор та заміни участка кокмового газопроводу по газовому цеху № 102/3 від 30.11.2018р. на суму 355200грн.; акт приймання виконаних робіт по поточному ремонту обладнання та металоконструкцій ДП-1М, ДП-9, ДП-12. Домений цех ПАТ «ДМК» №117/1 від 30.11.2018р. на суму 298823,54грн.; акт приймання виконаних робіт по поточному ремонту обладнання та металоконструкцій ДП-1М, ДП-9, ДП-12. Домений цех ПАТ «ДМК» №120/1 від 30.11.2018р. на суму 25645,12грн.; акт приймання виконаних робіт по поточному ремонту стальковшей КС250 Еонвертерний цех №124/1 від 30.11.2018р. на суму 66430,98грн.; акт приймання виконаних робіт по вагон-ваги (обладнання) №121/1 від 29.12.2018р. на суму 360000,00грн.; податкова накладна №34 від 30.11.2018р. на суму 116834,65грн., в т.ч. ПДВ-19472,44грн.; податкова накладна №35 від 30.11.2018р. на суму 97145,58грн., в т.ч. ПДВ-16190,93грн.; податкова накладна №36 від 30.11.2018р. на суму 355200,00грн., в т.ч. ПДВ-59200,00грн.; податкова накладна №33 від 30.11.2018р. на суму 240558,41грн., в т.ч. ПДВ-40093,07грн.; податкова накладна №117 від 31.10.2018р. на суму 777204,00грн., в т.ч. ПДВ-129534,00грн.; податкова накладна №119 від 31.10.2018р. на суму 709530,00грн., в т.ч. ПДВ-118255,00грн.; податкова накладна №118 від 31.10.2018р. на суму 782796,00грн., в т.ч. ПДВ-130466,00грн.; податкова накладна №121 від 31.10.2018р. на суму 504000,00грн., в т.ч. ПДВ-84000,00грн.; податкова накладна №120 від 31.10.2018р. на суму 730470,00грн., в т.ч. ПДВ-121745,00грн.; податкова накладна №23 від 29.12.2018р. на суму 25645,12грн., в т.ч. ПДВ-4274,19грн.; податкова накладна №22 від 29.12.2018р. на суму 298823,54грн., в т.ч. ПДВ-49803,92грн.; податкова накладна №24 від 29.12.2018р. на суму 66430,98грн., в т.ч. ПДВ-11071,83грн.; податкова накладна №25 від 29.12.2018р. на суму 360000грн., в т.ч. ПДВ-60000грн.; заяву про залік однорідних вимог №24 від 30.11.2018р.; заяву про залік однорідних вимог №29 від 28.12.2018р.; заяву про залік однорідних вимог №3 від 29.01.2019.

Судом встановлено, що наведені документи, складені за результатами здійснення вище наведених господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, а тому, є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону, тобто містять: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, і, як наслідок, вони є такими, які підлягають обов`язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Суд зазначає, що відповідачем ані в ході судового розгляду, ані при складанні акта перевірки не заперечувалось проти належного документального оформлення господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками.

Таким чином, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарських операцій між позивачем ТОВ «Білдінг-Індастріс», ТОВ «Менор Трейд».

В матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки контролюючий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів з вказаними контрагентами (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.

Навпаки, документально доведено виконання зобов`язань щодо отримання та оплати товару.

Відповідно до частини першої та другої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин контрагенти позивача ТОВ «Білдінг-Індастріс», ТОВ «Менор Трейд» були зареєстровані як юридичні особи, були платниками податку на додану вартість, що відповідачем не спростовано.

Податкові накладні, виписані контрагентами ТОВ «Білдінг-Індастріс», ТОВ «Менор Трейд» на адресу позивача, надавалися позивачем при проведенні перевірки, відображені в акті перевірки та містять усі передбачені законом реквізити, тобто, відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України, що є підставою для віднесення позивачем сум ПДВ, сплачених у складі вартості послуг, отриманих від вищевказаних контрагентів-постачальників, до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду.

Що стосується посилання податкового органу на те, що контрагенти позивача - ТОВ «Білдінг-Індастріс» та ТОВ «Менор Трейд» є фігурантами в кримінальних провадженнях, що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом фіктивного підприємництва, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень абзацу першого пункту 58.4 статті 58 ПК у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов`язаний визначити податкові зобов`язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов`язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов`язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Системний та буквальний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що матеріали перевірки, можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення лише після винесення судом обвинувального вироку, що набрав законної сили, або винесення рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Разом з тим, ст. 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому органи державної податкової служби України не позбавлені права та можливості вжити необхідних заходів у тому числі примусового характеру до порушника податкового законодавства – ТОВ «Зарід плюс» та ТОВ «Софт «Ліберті», ТОВ «Лайткон», ТОВ «ТК Гулівер» (анулювати реєстрацію платника ПДВ, донарахувати суму податку, звернутися до суду з позовом про скасування державної реєстрації тощо).

Чинним законодавством України не передбачено обов`язку платника податків, а також не надано йому права перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов`язкових платежах. Це саме стосується і перевірки платником податків намірів контрагентів щодо сплати ними державі податків.

Таким чином, обставини, наведені відповідачем у акті перевірки, є недостатніми для висновку про наявність підстав для того, щоб вважати, що операції з вказаними контрагентами позивача не спричиняють реального настання правових наслідків, і відповідно для нарахування податкових зобов`язань та штрафних санкцій.

Відсутність у контрагента-постачальника матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постановах від 30.01.2018 року у справі № 2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 року у справі № 826/7704/16.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним, оскільки, така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Варто врахувати, що згідно з частиною 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (стаття 234 ЦК України).

Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару), встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На сьогоднішній день, судами України при вирішенні спорів з податковими органами застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес АД» проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності). За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.

Так, у пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Бізнес Суппорт Центр проти Болгарії» суд наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Суппорт Центр) це не мало б.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» висловлено позицію, відповідно до якої суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У справі «Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства» (рішення від 25 листопада 1999 року) Європейський суд з прав людини вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення “встановлений законом”, є передбачуваність. Норму не можна вважати “законом”, якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого боку, хоча визначеність у законі надзвичайно бажана, забезпечення її може призвести до надмірної ригідності, тоді як закон ніколи не повинен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають забезпечувати формулювання національних законів і яка в жодному випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту певного документа, сфери, на яку поширюється закон, а також від кількості та статусу тих, кому він адресований.

З наведеного вбачається, що особа, діючи у відповідності до встановленої законодавством України поведінки у рамках певних обставин, очікує досягнення певного результату та прогнозує конкретні ситуації у правовідносинах з контролюючим органом.

А саме, при сплаті податку на додану вартість особа має розраховувати на використання податкового кредиту в порядку, визначеному податковим законодавством.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що документи, які були надані для перевірки, відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Білдінг-Індастріс», ТОВ «Менор Трейд», а також право на формування податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладених договорів поставки, суд доходить висновку, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в статті 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ «Білдінг-Індастріс», ТОВ «Менор Трейд» сформовано безпідставно за господарськими операціями, які фактично не виконувались.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що висновки акта перевірки № 28289/04-36-14-11/33857210 від 21.05.2019р. не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, відсутності належних доказів правомірності прийнятого відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецмеханмонтаж» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0017371411 від 11.06.2019р. підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 19062,48 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №159 від 13.06.2019р.

З огляду на задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 19062,48 грн. підлягає стягненню з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0017371411 від 11.06.2019 року винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А, код ЄДРПОУ 39394856) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецмеханомонтаж" (49089, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Гідропаркова, 9, кв. 52, код ЄДРПОУ 33857210) судові витрати в сумі 19062,48грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 28 жовтня 2019 року.

Суддя О.В. Серьогіна