Рішення № 8521556, 15.03.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.03.10           Справа № 15/16-10.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Спільне українсько-канадське підприємство “РосанПак”, с. Сокільники, Пустомитівський район, Львівська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондитерська група “Ельф”, м. Шостка, Сумська область

про стягнення 26 023 грн. 01 коп.

          СУДДЯ                    Резніченко О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача: Стифанишин Т.В., довіреність №14 від 23.02.2010р.

Від відповідача: не з‘явився

Суть спору: Позивач просить стягнути з відповідача 26023 грн. 01 коп. заборгованості за поставлений товар по товарним накладним за період з листопада 2008 року по вересень 2009 року, а саме: 24492 грн. 59 коп. основного боргу, 403 грн. 76 коп. - 3% річних та 1126 грн. 66 коп. інфляційних витрат.

Позивач подав для долучення до матеріалів справи довідку з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії АГ №410595 щодо відповідача, відповідно до якої станом на 23.02.2010р. відповідач знаходиться за адресою: вул. Шевченка, буд. 53, м. Шостка, Сумська область, 41100, тобто вказана адреса відповідача збігається з адресою, яка вказана позивачем в позовній заяві та за якою відповідачу направлялися процесуальні документи по справі.

Позивачем в дане судове засідання подано уточнення позовних вимог №149 від 04.03.2010р., в якому позивач уточнює позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 26007 грн. 97 коп. заборгованості за поставлений товар по товарним накладним за період з листопада 2008 року по квітень 2009 року, а саме: 24492 грн. 59 коп. основного боргу, 399 грн. 64 коп. - 3% річних та 1115 грн. 67 коп. інфляційних витрат за період з 23.06.2009р. по 14.01.2010р. В обґрунтування уточнення позовних вимог позивач посилається на те, що вимога (претензія) про оплату вартості товару не включала вимогу про сплату 238 грн. 96 коп. згідно товарної накладної №К-1270 від 11.09.2009 року, тому позивач здійснює нарахування інфляційних витрат та 3% річних за період з 23.06.2009р. по 14.01.2010р. Відповідно до ст. 22 ГПК України уточнення позовних вимог прийнято судом до розгляду.

Відповідач відзив на позов не подав, в засідання суду не з’явився. Тому, оскільки відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні (ухвалу про порушення провадження у справі відповідачем отримано 16.02.2010р., про що свідчить залучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення), причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, клопотання про відкладення від нього до суду не надходило, згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем у листопаді 2008 року була укладена усна домовленість на поставку позивачем відповідачу продукції, тому по видатковим накладним за період з листопада 2008 року по вересень 2009 року позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 100 580 грн. 81 коп.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується матеріалами справи, а саме накладними, на яких міститься підпис повноважного представника відповідача, довіреностями на отримання товару (копії вказаних документів долучені до матеріалів справи).

Але, як зазначив позивач, відповідач за поставлений товар повністю не розрахувався, оплатив товар частково на суму 76088 грн. 22 коп. і перед позивачем у відповідача залишилася заборгованість за поставлену відповідачу продукцію по видатковим накладним з листопада 2008 року по вересень 2009 року у розмірі 24 492 грн. 59 коп.

Тому, відповідно до ст. 530 ЦК України, позивач направив відповідачу претензію №416 від 11.06.2009р. з вимогою погасити заборгованість (в підтвердження направлення відповідачу претензії позивач подав копію поштової квитанції №4345 від 15.06.2009р. та копію опису-вкладення від 15.06.2009р.).

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-якій час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Але, оскільки відповідач на претензію не відреагував, заборгованість не погасив, позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Позивачем в дане судове засідання подано уточнення позовних вимог №149 від 04.03.2010р., в якому позивач уточнює позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 26007 грн. 97 коп. заборгованості за поставлений товар по товарним накладним за період з листопада 2008 року по квітень 2009 року, а саме: 24492 грн. 59 коп. основного боргу, 399 грн. 64 коп. - 3% річних та 1115 грн. 67 коп. інфляційних витрат за період з 23.06.2009р. по 14.01.2010р. В обґрунтування уточнення позовних вимог позивач посилається на те, що вимога (претензія) про оплату вартості товару не включала вимогу про сплату 238 грн. 96 коп. згідно товарної накладної №К-1270 від 11.09.2009 року, тому позивач здійснює нарахування інфляційних витрат та 3% річних за період з 23.06.2009р. по 14.01.2010р. Відповідно до ст. 22 ГПК України уточнення позовних вимог прийнято судом до розгляду.

Таким чином, у претензію №416 від 11.06.2009р. позивачем не була включена вимога про сплату 238 грн. 96 коп. згідно товарної накладної №К-1270 від 11.09.2009 року, хоча в заяві про уточнення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 24492 грн. 59 коп. основного боргу (до складу цієї суми також входить сума боргу по товарній накладній №К-1270 від 11.09.2009 року).

Тобто, при вчиненні усного правочину по поставці товару по товарній накладній №К-1270 від 11.09.2009 року між позивачем та відповідачем не було встановлено строку виконання відповідачем зобов’язання по оплаті продукції. Вимогу здійснити оплату продукції по товарній накладній №К-1270 від 11.09.2009 року позивач відповідачу за правилами ст. 530 Цивільного кодексу України, не виставляв, позивач безпосередньо звернувся до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості і в суму заборгованості за поставку по накладним за період з листопада 2008 року по квітень 2009 року по яким виставлялась претензія ( 24253 грн. 63 коп.) позивачем була включена також сума боргу по накладній №К-1270 від 11.09.2009 року за якою не виставлялась претензія.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Усним правочином, укладеним між позивачем та відповідачем, не встановлено строк виконання відповідачем зобов’язання по оплаті позивачу поставленої продукції по накладній №К-1270 від 11.09.2009 року. Надсилання позивачем при зверненні до господарського суду копії позовної заяви і доданих до неї документів, уточнення позовних вимог відповідачу відповідно до ст. 56 ГПК України є процесуальним обов’язком позивача як учасника процесу і не підпадає під ознаки вимоги щодо виконання боржником обов’язку, про яку йдеться мова у ст. 530 Цивільного Кодексу України.

Частина 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов‘язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.

Таким чином, на день розгляду справи в суді, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар з листопада 2008 року по квітень 2009 року складає 24253 грн. 63 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення 24253 грн. 63 коп. основного боргу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, а в частині стягнення 238 грн. 96 коп. боргу по накладній №К-1270 від 11.09.2009 року в позові відмовляється, як в сумі безпідставно заявленій до стягнення, так як позивачем не був визначений строк виконання зобов‘язання по даній накладній.

Також, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань позивач згідно уточнення позовних вимог просить стягнути з відповідача 399 грн. 64 коп. - 3% річних за період з 23.06.2009р. по 14.01.2010р. та 1115 грн. 67 коп. інфляційних витрат за період з 23.06.2009р. по 14.01.2010р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Частина 4 ст. 232 Господарського кодексу України встановлює, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги стосовно стягнення 399 грн. 64 коп. - 3% річних та 1115 грн. 67 коп. інфляційних витрат за порушення терміну виконання грошових зобов‘язань є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог з урахуванням уточнення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондитерська група “Ельф” (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Шевченка, буд. 53, код 32054214) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Спільне українсько-канадське підприємство “РосанПак” (81130, Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Львівська бічна, 3, код 22412950) 24253 грн. 63 коп. основного боргу, 399 грн. 64 коп. - 3% річних та 1115 грн. 67 коп. інфляційних витрат, 257 грн. 69 коп. витрат по держмиту, 233 грн. 83 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 238 грн. 96 коп. основного боргу – відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                             О.Ю.Резніченко

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Повний текст рішення підписано 19.03.2010р.

Суддя