Вирок № 85214376, 28.10.2019, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/749/18

Провадження № 1-кп/591/138/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2019 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми у складі: головуючого - судді Сибільова О.В., за участю секретаря Бабич Ю.О., прокурора Ступника І.С., представника потерпілого Сич Д.М., захисника Гулакова А.І., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 42016201010000208 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ), гр-на України, з вищою освітою, одруженого, не судимого,

в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він, обіймаючи посаду президента Благодійного фонду соціального захисту (підтримки) інвалідів Сумської області «Соцінвест» (код 36550322), будучи службовою особою юридичної особи приватного права, умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб, використовуючи всупереч інтересам такої юридичної особи свої повноваження, здійснив упродовж 2012-2015 років відчуження безоплатно отриманого благодійним фондом майна - транспортних засобів, без сплати мита та інших податків і зборів (обов`язкових платежів), передбачених законодавством України, що призвело до заподіяння шкоди державі у вигляді ненадходження мита, податків, зборів та обов`язкових платежів до бюджету на загальну суму 1335082 грн. 26 коп., що в 250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та є тяжкими наслідками. Наведеними транспортними засобами, згідно обвинувачення є:

- ВАЗ-21053 (2004 р.в., VIN № НОМЕР_1 ) - загальна сума мита та інших податків і зборів (обов`язкових платежів), що мали б бути сплачені складають 35408,61 грн.

- BMW X5 (2001 р.в., VIN № НОМЕР_2 ) - загальна сума мита та інших податків і зборів (обов`язкових платежів) - 223410,65 грн.;

- Toyota Seguoia (2004 р.в., VIN № НОМЕР_15) - загальна сума мита та інших податків і зборів (обов`язкових платежів) - 262601,58 грн.;

- Opel Astra (1995 р.в., VIN № НОМЕР_4 ) - загальна сума мита та інших податків і зборів (обов`язкових платежів) - 51943,59 грн.

- MAZDA-6 (2007 р.в., VIN № НОМЕР_5 ), загальна сума мита та інших податків і зборів (обов`язкових платежів) - 78927,38 грн.

- Nissan Primera (2002 р.в., VIN № НОМЕР_6 ) - загальна сума мита та інших податків і зборів (обов`язкових платежів) - 68273,96 грн.

- Mazda 3 (2006 р.в., VIN № НОМЕР_7 ) - загальна сума мита та інших податків і зборів (обов`язкових платежів) - 55276,85 грн.

- BMW 325i (2001 р.в., VIN № НОМЕР_8 ), загальна сума мита та інших податків і зборів (обов`язкових платежів) - 86436,57 грн.

- Audi A6 (2000 р.в., VIN № НОМЕР_9 ), загальна сума мита та інших податків і зборів (обов`язкових платежів) - 106009,57 грн.

- Opel Astra (2000 р.в., VIN № НОМЕР_10 ), загальна сума мита та інших податків і зборів (обов`язкових платежів) - 31366,58 грн.

- BMW 318 (1998 р.в., VIN № НОМЕР_11 ) - загальна сума мита та інших податків і зборів (обов`язкових платежів) - 41208,43 грн.

- BMW 730 (1995 р.в., VIN № НОМЕР_12 ) - загальна сума мита та інших податків і зборів (обов`язкових платежів) - 96728,35 грн.

- мотоцикл YAMAHA WR125X (2009 р.в., рама № НОМЕР_13 ) - загальна сума мита та інших податків і зборів (обов`язкових платежів) - 6491,77 грн.

Крім зазначених транспортних засобів, ОСОБА_1 також відчужений і транспортний засіб, що був зареєстрований, при цьому мито та інші податки і збори (обов`язкові платежі) сплачені ним не були, а саме:

- Mersedes Benz S400 (2002 р.в., VIN № НОМЕР_14 ), загальна сума мита та інших податків і зборів (обов`язкових платежів) - 190998,37 грн.

Дії ОСОБА_1 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 2 ст. 364-1 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в скоєнні інкримінованого злочину не визнав та показав, що дійсно в наведений період займав посаду в зазначеному фонді, не заперечив передання очолюваному ним фонду безкоштовно наведених транспортних засобів. Проте заперечив, що згадані транспортні засоби, технічний стан яких був незадовільний, були відчужені, зазначив, що всі вони перебувають на балансі його фонду, деякі були передані в користування іншим особам, а також надані в якості волонтерської допомоги в зону проведення антитерористичної операції. Зазначив також, що жодної неправомірної вигоди не отримував.

Допитаний в судовому засіданні представник потерпілого Сич Д . М. показав, що підтримує заявлений цивільний позов, а інформації стосовно долі наведених автомобілів не навів.

Вирішуючи питання щодо наявності або відсутності в діях обвинуваченого складу злочину, а також щодо доведеності його вини та оцінюючи докази, надані сторонами, суд виходить з наступних міркувань.

Склад злочину, інкримінований в провину ОСОБА_1 характеризується прямим умислом, який спрямований на отримання неправомірної вигоди, внаслідок неправомірних дій, обов`язковою ознакою яких є або завдання істотної шкоди (ч. 1 ст. 364-1 КК України), або тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 364-1 КК України), тобто обов`язковою умовою доведення вини особи в цій ситуації є доведення спричинення її діями наведених збитків.

На думку суду стороною обвинувачення доведено обставини щодо віднесення посади ОСОБА_1 в очолюваному фонді до суб`єктів, які є відповідальними за ст. 364-1 КК України, а також факт передання фонду наведених вище автомобілів, що не заперечувалось та визнано стороною захисту, а також підтверджено відповідними належними та допустимими доказами наданими суду.

Вказані обставини підтверджуються, зокрема, відповідними статутними та правовстановлюючими документами БФ «Соцінвест» (т. 3 а.с. 24-42), рішеннями щодо передачі транспортних засобів фонду, заявами та реєстраційними документами, а також актами прийому-передачі та відповідями на запити (т. 5 а.с. 136-140, 194-211, 222-248).

Всі інші докази, надані суду, зокрема, довідки ДАІ, ДФС, прибуткові документи, виписки по рахункам не містять в собі доказової інформації щодо наведеного предмета доказування, а містять виключно інформацію про те, що частина транспортних засобів була зареєстрована, а частина дійсно не була перереєстрована та поставлена на облік в Україні, а також щодо дійсної передачі автомобілів фонду (т. 3 а.с. 46, т. 5 а.с. 117-118, 179-184, т. 6 а.с. 2-25).

Наведені обставини не заперечуються сторонами та підтверджені матеріалами провадження в справі щодо порушення митних правих (т. 6 а.с. 63 -70).

Протоколами оглядів, здійснених під час досудового розслідування, підтверджується взагалі наявність транспортних засобів, що не входять до обсягу обвинувачення (т. 6 а.с. 28-43).

Досліджені в судовому засіданні копії двох ордерів (т. 5 а.с. 137) не містять ідентифікуючої інформації стосовно конкретно визначеного автомобіля, та містять відомості не про відчуження транспортного засобу, а щодо «оплати за запчастини до автомобіля», відтак цей доказ не може враховуватись судом на обґрунтування провини обвинуваченого, як і виписка по рахунку фонду (т. 6 а.с. 75), в якій відсутня інформація про надходження коштів за відчужені транспортні засоби.

Крім того, частина документів, наданих суду, а саме відповідні списки та довідки з різних установ в тій чи іншій мірі дублюють ті чи інші докази на підтвердження обставин передачі транспортних засобів фонду та їх реєстрації, факт чого сторонами не заперечувався та не оспорювався.

На підтвердження ж суттєвих обставин, щодо розміру заподіяної шкоди, суду надано висновок комплексної судової автотоварознавчої та економічної експертизи № 1935/2059-2081/49/54-74 від 15 січня 2018 року (т. 2 а.с. 223-253) та довідку-розрахунок ГУ ДФС у Сумській області (т. 3 а.с. 64-77), відповідно до яких і було визначено розмір заподіяних на думку сторони обвинувачення збитків.

До вказаних висновків суд відноситься критично і не може покласти в основу вироку як підставу для доведення суттєвих обставин справи, з огляду на наступне.

Фактично наведений висновок експертів зроблений і дублює згадану довідку ДФС, проте як висновок, так і довідка були зроблені на підставі отриманих документів, зокрема, на підставі попередніх висновків експертів, вилучених зі справ про порушення митних правил (т. 3 а.с. 132-250, т. 4, т. 5 а.с. 1-105), без дослідження та огляду предмета експертизи - транспортних засобів.

Критичне відношення та сумніви суду в достовірності отриманих даних викликає та обставина, що досудовим розслідуванням та судовим розглядом не встановлено дати відчуження транспортних засобів, кому було їх відчужено, як і не підтверджено цих обставин жодним доказом суду (відсутнє посилання на це і в обвинуваченні), без чого неможливо зробити висновок саме про доведення вини особи, оскільки фактично в провину ОСОБА_1 інкриміновано заподіяння теоретичної (ймовірної) шкоди, яка можливо була б заподіяна у разі дійсного відчуження транспортного засобу в певний проміжок часу (про що зазначено навіть в висновку експерта).

Це вбачається з того, що за основу доведеності заподіяння шкоди стороною обвинувачення взята мінлива складова - сплата мита, податків, зборів та обов`язкових платежів до бюджету, згідно вимог Закону України «Про митний тариф України» та Податкового Кодексу України, які повинні сплачуватись саме при розмитненні транспортних засобів та постановці їх на облік в Україні, які можуть змінюватись в той чи інший період, тоді як жодним переконливим доказом, твердженням чи посиланням суду не доведено тих обставин, що ОСОБА_1 , як керівник фонду, взагалі здійснив відчуження конфіскованих автомобілів (а можливі порушення порядку реєстрації (розмитнення) транспортних засобів в провину обвинуваченому не інкриміновані).

Фактично розмір збитків, який складається з неотриманого мита, податків, зборів та обов`язкових платежів (про що зазначено як в висновку експерта, так і в довідці ДФС) визначений на дату встановлення порушення митних правил, а не на момент здійснення відчуження (за версією сторони обвинувачення), оскільки за версією слідства ОСОБА_1 здійснив відчуження транспортних засобів не в день порушення митних правил, а пізніше.

Сумнівність висновків щодо заподіяної шкоди викликає і та обставина, що стороною обвинувачення так і не було встановлено та не доведено доказами належний та фактичний стан транспортних засобів саме на момент їх передачі фонду, оскільки висновки автотоварознавчих досліджень, на підставі яких було розраховано заподіяні збитки, були зроблені раніше ніж період, який інкримінований в провину обвинуваченому, тоді як кожен із допитаних в судовому засіданні свідків, якому передавався в користування фондом автомобіль, повідомив суду про те, що транспортні засоби були в незадовільному стані, потребували значних матеріальних вкладень для приведення автомобіля в робочий стан, а деякі були навіть не в робочому стані.

Крім цього, жоден із допитаних в судовому засіданні свідків не підтвердив, що автомобілі, які ставились на облік, були передані їм у власність (а не в користування) чи за якісь кошти ОСОБА_1 .

Так, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 повідомили суду інформацію про передачу їм в користування автомобілів від фонду (які не входять до переліку згідно обвинувачення), про їх неналежний стан, а також про те, що всі ці дії здійснювалось безкоштовно, як і свідок ОСОБА_7 показав суду, що стан автомобілів був дуже поганий.

Свідок ОСОБА_8 показав, що в 2012-2015 роках працював в ПП «Нива ВШ», яке займалось реалізацією арештованого майна, йому відомо, що на базі ПП зберігались арештовані автомобілі, які передавались в тому числі БФ «Соцінвест», зазначив також, що наведені автомобілі мали незадовільний стан, деякі були не на ходу.

Свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 повідомили суду про те, що в різний час були в складі комісії управління юстиції, якою передавались транспортні засоби в тому числі БФ «Соцінвест», про подальшу долю цих транспортних засобів їм нічого невідомо, як і про стан автомобілів, які передавались.

Свідки ОСОБА_13 (дружина обвинуваченого), ОСОБА_14 (працівник сервісного центру МВС), ОСОБА_15 (працівник Сумської митниці) показань, які б мали значення для справи, суду не надали, як і свідок ОСОБА_16 , який є головою обласної спілки інвалідів, повідомив лише про інформацію про заснування фонду, а про долю переданих автомобілів йому та іншим свідкам нічого невідомо.

Свідок ОСОБА_17 повідомив суду про те, що ОСОБА_1 пропонував йому раніше взяти в користування безкоштовно один з автомобілів, який був переданий фонду, а свідок ОСОБА_18 показав суду, що в 2010 році купував автомобілі в фонді (проте в терміни, які не входять до предмету доказування в справі).

Свідок ОСОБА_19 показав суду, що є колишнім працівником митниці, під час роботи в якій йому стало відомо про передачу автомобілів фонду. Також він показав, що звертався до ОСОБА_1 з проханням передати йому в користування автомобіль, але отримав відмову. Свідком передачі автомобілів фонду він не був, а також інформації про їх подальшу долю не має.

Надані суду матеріали та протоколи НСРД також на переконання суду не доводять провини обвинуваченого в інкримінованому кримінальному правопорушенні, оскільки з досліджених судом цих доказів вбачається, що ОСОБА_1 дійсно здійснювались перемовини з певними особами, щодо користування певним транспортним засобом та щодо незрозумілих документів, які необхідно забрати з офісу, проте ці дані жодним чином не доводять вини особи в діянні, в якому вона обвинувачується, оскільки жодної конкретики в перемовинах не міститься.

Крім цього, на підставі ч. 3 ст. 88 КПК України, на підтвердження провини ОСОБА_1 в інкримінованому кримінальному правопорушенні, прокурором наданий відмовний матеріал, який на думку прокурора підтверджує аналогічність дій ОСОБА_1 по відчуженню отриманих автомобілів станом на 2010 рік, з тими діями, які охоплюють період з 2012 по 2015 роки (т. 2 а.с. 222).

Проте, в цій ситуації суперечливою виглядає позиція сторони обвинувачення, оскільки аналогічні дії станом на 2010 рік питань у правоохоронних органів не викликали, внаслідок чого було відмовлено в порушенні кримінальної справи, а аналогічні дії (вчинення яких до речі не доведені в цьому провадженні) в 2012-2015 роках повинні тягти за собою на думку прокурора кримінальну відповідальність особи.

З приводу цього слід зауважити і про те, що застосовувати ч. 3 ст. 88 КПК України можливо лише в тій ситуації, коли вчинення кримінального правопорушення доведено в першу чергу іншими беззаперечними доказами в справі, для узгодження яких і як додатковий побічний доказ можливо використовувати зазначений відмовний матеріал на підтвердження певної звички або звичайної ділової репутації особи.

Отже, підсумовуючи наведене, а також надаючи оцінку дослідженим в справі доказам, суд приходить наступних висновків.

Дійсно стороною обвинувачення підтверджено факт отримання очолюваним ОСОБА_1 фондом транспортних засобів, частина з яких охоплюється обсягом обвинувачення.

Не викликає у суду сумнівів і та обставина, що органами досудового розслідування не було встановлено місцезнаходження частини автомобілів, які були передані в фонд органами ДВС, а виникнення цих обставин могло відбутись внаслідок безконтрольності дій керівництва благодійного фонду та певного недбалого відношення до оформлення документації своєї діяльності, так само як і зрозумілим та логічним є пояснення сторони захисту (підтверджене свідками) щодо неналежного, а в деяких випадках і неробочого стану транспортних засобів, що викликає логічне питання: чи було б доцільним та раціональним для фонду ставити на облік автомобілі, зі сплатою значних коштів при цьому, коли витрати перевищують вартість самого транспортного засобу, в той же час як БФ «Соцінвест» є неприбутковою благодійною організацією.

При цьому, такі висновки суд робить і внаслідок оцінки наданого відмовного матеріалу, з якого вбачається, що після проведення дослідчої перевірки в 2010 році, яка не виявила кримінально караних наслідків дій керівництва БФ «Соцінвест», органами ДВС Головного управління юстиції в Сумській області в 2012 - 2015 роках продовжували передаватись фонду транспортні засоби, що чомусь не викликало питань у правоохоронних органів як в 2010 році так і в 2012 - 2015 роках (принаймні до зрозумілих відповідей на ці питання судовий розгляд не призвів).

Фактично доказування вини обвинуваченого ОСОБА_1 стороною обвинувачення звелось до перекладення обов`язку доказування на сторону захисту, що вбачається з позиції, неодноразово озвученої прокурором під час судового розгляду стосовно того, що на вимогу правоохоронців обвинувачений не надав для огляду транспортні засоби, які цікавили слідство, що свідчило на думку прокурора про те, що вони відчужені, хоча це суперечить вимогам ч. 2 ст. 17, ст. 18, ч. 1 ст. 92 КПК України та ст.ст. 62, 63 Конституції України.

Така позиція суду узгоджується з отриманими під час судового розгляду доказами, які знову таки з незрозумілих причини слідство не отримало під час досудового розслідування. А саме, було встановлено місцезнаходження ще декількох транспортних засобів, які входили до обсягу первісного обвинувачення (внаслідок чого обвинувачення було змінено), зокрема, було встановлено місцезнаходження трьох автомобілів «Мерседес», автомобілів «Ніссан», «Вольво», «Хонда» та мотоцикла «Ямаха», протоколи огляду яких були надані на доручення суду (т. 7 а.с. 8-36, 191-205), а допитані з приводу цих нових обставин свідки ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 дали суду покази, аналогічні показам наведених вище свідків щодо перебування в їх користуванні автомобілів та неналежного їх стану на момент передачі.

Підтверджено наданими суду доказами і факт передачі в зону АТО іншого автомобіля (т. 5 а.с. 114), який не входить до переліку обвинувачення, що дійсно свідчить про обізнаність ОСОБА_1 стосовно порядку оформлення документів про передачу автомобіля від фонду іншим особам, проте це не доводить зазначених обставин, щодо відчуження інших транспортних засобів.

Отже, на переконання суду, надані докази в повній їх сукупності не доводять в достатній мірі та беззаперечно вчинення ОСОБА_1 саме кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України, оскільки не доведено належними доказами самого факту відчуження транспортних засобів, часу вчинення цих дій, учасників цих подій, а також вартості та стану автомобілів та суми завданих збитків, а без встановлення та доведення цих обставин неможливо зробити висновок про винуватість особи у вчиненні злочину, що, відповідно до ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України повинно тлумачитись на користь обвинуваченого, тому, згідно вимог ч. 1 ст. 337, п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України він підлягає виправданню.

Надані суду документи належить залишити в провадженні.

Процесуальні витрати слід віднести на рахунок держави.

На підставі ч. 2 ст. 364-1 КК України, керуючись ст.ст. 368, 370, 373-375 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 364-1 КК України та виправдати його.

Вилучені оригінали документів залишити в провадженні до вирішення питання щодо їх повернення за зверненням володільця у разі такої потреби.

На вирок може бути подана апеляція до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом 30 днів з моменту його проголошення; особою, що не була присутня при цьому - з дня отримання копії судового рішення, а особою, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, яка негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя О.В. Сибільов