Рішення № 8521168, 25.02.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" лютого 2010 р.Справа № 17/7 Господарський суду Кіровоградської області у складі судді Таран С. В., розглянувши матеріали справи №17/7

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО", м. Київ

до відповідача: закритого акціонерного товариства "ФАРН", м. Кіровоград

про стягнення 20380,79 грн.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - участі не брав, хоча був належним чином сповіщений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується розпискою повноважного представника ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО" від 16.02.2010 р. (а.с.49, 39);

від відповідача - участі не брав, хоча був належним чином сповіщений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №873125 від 19.02.2010 р. та №873133 від 22.02.2010 р. (а.с.50, 51).

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" подано позов про стягнення з закритого акціонерного товариства "ФАРН" 15043,20 грн. основного боргу, що виник із договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №КГ-109-09-2009 від 02.09.2009 року, 768,85 грн. пені, 1123,85 грн. відсотків річних, 436,25 грн. інфляційних втрат та 3008,64 грн. штрафу.

Відповідач участі в судовому засіданні не брав, хоча належним чином був сповіщений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №873133 від 22.02.2010 р., направленого за місцем державної реєстрації ЗАТ "ФАРН" (а.с.51, 37), позов не заперечив, витребувані господарським судом документи не надав. Проте при цьому подав заяву про відкладення розгляду справи, мотивовану неможливістю забезпечити явку свого повноважного представника в судовому засіданні (а.с.54).

Між тим вказане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки відповідач мав достатньо часу для надання документів, витребуваних господарським судом. До того ж, ухвалою господарського суду про відкладення розгляду справи від 16.02.2010 р. явка повноважних представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась. При цьому господарським судом враховано, що в судовому засіданні 16.02.2010 р. розгляд справи було відкладено саме з підстав нез'явлення в судове засідання відповідача та неподання ним витребуваних судом документів (а.с.47-48).

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні в них та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" (''продавець'') та закритим акціонерним товариством "ФАРН" (''покупець'') укладено договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №КГ-109-09-2009 від 02.09.2009 року (далі - договір №КГ-109-09-2009 від 02.09.2009 року), за умовами якого продавець зобов’язався передати у власність покупцю товар на умовах відстрочення платежу, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах визначених договором (а.с. 17).

За своєю правовою природою даний договір є договором купівлі-продажу.

Відповідно до вимог статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно пункту 2.1 договору №КГ-109-09-2009 від 02.09.2009 р. асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках до даного договору, які є його невід'ємною частиною.

Додатками №1, №2 до вказаного договору сторонами узгоджено найменування товару, його кількість, ціну за одиницю товару, загальну вартість та терміни поставки (а.с.18-19).

На виконання умов договору №КГ-109-09-2009 від 02.09.2009 року відповідачем було отримано товар на загальну суму 15043,20 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-КГ00257 від 04.09.2009 року та довіреністю серії НБЙ №245017 від 04.09.2009 року, видатковою накладною №РН-КГ00277 від 01.10.2009 року та довіреністю серії НБЙ №245023 від 01.10.2009 року (а.с. 20-23).

Пунктом 5.3 договору №КГ-109-09-2009 від 02.09.2009 року передбачено, що оплата товару проводиться наступним чином: 100% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 15.10.2009 року.

Між тим взяті на себе зобов’язання за договором №КГ-109-09-2009 від 02.09.2009 року відповідач не виконав, за отриманий товар не розрахувався, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в сумі 15043,20 грн.

Згідно вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Докази виконання відповідачем в повному обсязі прийнятих на себе зобов'язань за договором №КГ-109-09-2009 від 02.09.2009 року в матеріалах справи відсутні, на вимогу господарському суду не подано, а тому позовні вимоги в сумі 15043,20 грн. заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь пеню за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за договором №КГ-109-09-2009 від 02.09.2009 року в сумі 768,85 грн.

Пунктом 8.2 договору №КГ-109-09-2009 від 02.09.2009 року передбачено, що за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 Цивільно кодексу України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Кінцевим терміном виконання зобов'язань за договором №КГ-109-09-2009 від 02.09.2009 р. є 15.10.2009 року, відтак з 16.10.2009 року мають нараховуватись штрафні санкції і припиняються нарахування через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За таких обставин, позивач правомірно звернувся з вимогою про стягнення пені в розмірі 768,85 грн., яка в силу викладених вище норм нараховується відповідачу за період з 16.10.2009 року по 14.01.2010 року та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до правил частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.6 договору №КГ-109-09-2009 від 02.09.2009 р. сторонами узгоджено, що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30% річних.

З огляду на викладене, підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 30% річних за період з 16.10.2009 року по 14.01.2010 року в розмірі 1123,85 грн. та інфляційні збитки за період з листопада місяця 2009 року по січень місяць 2010 року в сумі 436,25 грн.

В задоволенні позовних вимог про стягнення 3008,64 грн. штрафу слід відмовити з наступних підстав.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України та статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно статті 549 Цивільного кодексу України, як зазначалось вище, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Зміст вказаної правової норми встановлює, що штраф та пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності, які не можуть стягуватися одночасно, оскільки згідно статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж саме правопорушення.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 22.07.2009 року по справі №15/12.

Витрати по сплаті державного мита, на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та на послуги адвоката відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до пункту 1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. №7-93 „Про державне мито” останнє підлягає поверненню позивачеві у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, тому на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України державне мито, надмірно сплачене позивачем за платіжним дорученням №3084 від 11.01.2010 року в розмірі 16,19 грн., підлягає поверненню.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 47, 49, 82, 84, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути закритого акціонерного товариства "ФАРН" (25002, м. Кіровоград, вул. Орджонікідзе, 2, р/р №26007052901685 в КФ КБ "Приватбанк", МФО 323583, код ЄДРПОУ 23685213) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28А, р/р №26008001331921 в АТ "ОТП Банк" у м. Києві, МФО 300528, код ЄДРПОУ 25591321) - 15043,20 грн. основного боргу, 768,85 грн. пені, 1123,85 грн. відсотків річних, 436,25 грн. інфляційних втрат, 1275 грн. витрат на послуги адвоката, 173,72 грн. державного мита та 200,6 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28А, р/р №26008001331921 в АТ "ОТП Банк" у м. Києві, МФО 300528, код ЄДРПОУ 25591321) з Державного бюджету України надмірно сплачене державне мито в сумі 16,19 грн., перераховане платіжним дорученням №3084 від 11.01.2010 року, яке залишається в матеріалах справи.

Довідку видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно частини третьої статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя С.В. Таран