Рішення № 8521044, 28.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/73028.01.10 За позовом          Приватного вищого навчального закладу «Європейський університет»

До                    1) Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації

                    2) Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»          

Про                    визнання права власності та зобов’язання вчинити дії

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

Від позивача           Коляденко В.М. (за дов.)

                              Боюк В.В. (за дов.)

Від відповідача-1           не з’явились

Від відповідача-2           Сіряк В.І. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернувся з позовом приватний вищий навчальний заклад «Європейський університет»до Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання права власності на нерухоме майно (будівлю) за адресою: м. Київ, бульвар Кольцова, 15-В, та зобов’язання комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»здійснити державну реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення вимог інвестиційної угоди № 258 від 30.06.1999 р., не передав належним чином право власності на будівлю дитячого навчально-виховного центру по бул. Кольцова, 15-в.

Ухвалою від 27.11.2009 р. було порушено провадження у справі № 6/730, розгляд останньої призначено на 17.12.2009 р..

Ухвалою суду від 17.12.2009 р. до участі у справі залучено як іншого відповідача комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна» в порядку ст. 24 ГПК України.

Відповідач-1 у направлених через канцелярію суду поясненнях позовні вимоги відхилив, зазначивши, що не є стороною інвестиційної угоди, а визнання права власності не входить до його компетенції.

Також відповідач-1 просив розглядати справу без його участі.

Відповідач-2 у відзиву на позов не надав, представник в судовому засіданні проти позову заперечив.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

30.06.1999 р. на виконання розпорядження виконавчого комітету Київської міської державної адміністрації від 30.12.1994 р. «Про передачу функцій замовника на проведення будівництва будинку по бул. Кольцова, 15-В»між Ленінградською районною державною адміністрацією (замовник), Українсько-фінським інститутом менеджменту і бізнесу (інвестор), правонаступником якого є позивач, і товариством з обмеженою відповідальністю «ХМХ ЛТД»(генпідрядник) було укладено інвестиційну угоду № 258 (далі - Угода).

Відповідно до п. 2.1. предметом даної Угоди є будівництво дитячого навчально-виховного центру у місті Києві по бул. Кольцова, 15-В (далі - Об’єкт).

Згідно з п. 2.3 Угоди інвестор здійснює фінансування робіт за власні кошти згідно з графіком фінансування, що відповідає графіку виконання будівельних робіт, який є невід’ємною частиною даної Угоди.

Відповідно до п. 3.8. Угоди замовник зобов’язаний був передати Об’єкт у власність інвестору з оформлення свідоцтва на право власності.

Внаслідок з адміністративно-територіальної реформи у м. Києві у 2001 року було утворено Святошинський район у м. Києві, на території якого знаходиться будинок № 15-В по бул. Кольцова. У зв’язку з цим виконання обов’язків замовника за Угодою повинно здійснюватись Святошинською районна у м. Києві державна адміністрація.

Станом на 01.01.2001 р. будівельна готовність Об’єкту становила 85 відсотків, про що свідчить акт будівельної готовності Об’єкту будівництва по бульв. Кольцова, 15-в, в м. Києві.

22.01.2002 р. Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна була проведена технічна інвентаризація, за результатами якої була складена інвентаризаційна справа Об’єкту.

Будівельно-монтажні та інші роботи, передбачені Угодою по Об’єкту, були закінчені 28.12.2001 р. та було підписано акт № 365 державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта - 1-го пускового комплексу дитячого навчально-виховного центру по бульв. Кольцова, 15-В, який 09.04.2002 р. був затверджений розпорядженням Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації № 559.

На виконання п. 5.1 інвестиційної угоди № 258 від 30.06.1999 р. був виготовлений гарантійний паспорт - сертифікат на Об’єкт.

Розпорядження Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації № 559 від 09.04.2002 р. затверджено акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом 1-го пускового комплексу дитячого навчально-виховного центру по бул. Кольцова, 15-В та доручено позивачу прийняти на свій баланс споруджений Об’єкт будівництва. Позивач виконав вказане розпорядження. Балансова вартість Об’єкту будівництва становила 1 474 032, 01 грн.

04.12.2007 р. між сторонами за Угодою був укладений акт прийому-передачі Об’єкта у власність позивача.

Тобто, позивач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов’язання за Угодою, на час подання позову об’єкт введено в експлуатацію.

Однак в порушення умов Угоди (п. 3.8) відповідачем не оформлено позивачу свідоцтво про право власності.

Частиною 1 ст. 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Моментом виникнення права власності є момент створення даного майна, який пов’язаний з введенням будівлі у експлуатацію. На момент створення майна був чинний ЦК УРСР, який не ставив момент виникнення права власності на новостворене нерухоме майно в залежність від державної реєстрації даного права.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК України).

Здійснення права власності полягає в володінні, користуванні, розпорядженні своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Отже, повнота панування власника над річчю означає можливість здійснення з цією річчю будь-яких дій.

Виходячи з вагомості права власності поряд з іншими цивільним правами законом встановлена його непорушність (ч. 1 ст. 321 ЦК України). Відповідно до цієї ж норми закону ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 321 ЦК України).

Таким чином, позитивний аспект права власності означає можливість реалізації прав на річ (майно) без участі всіх інших осіб, а негативний –усунення всіх інших осіб від речі і захист її від всіх цих осіб.

Одним із способів захисту права власності є визнання його в судовому порядку.

Зокрема, відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вказаний спосіб захисту права власності пов’язаний з тим, що право власності має спиратись на певний титул, щоб бути доведеним перед іншими особами. Саме суд в разі виникнення спору здійснює це доведення.

Отже, рішення суду про визнання права власності, яке прийнято за результатами розгляду позову, поданого в порядку ст. 392 ЦК України, є правозахисним актом, і спрямоване на захист наявного у позивача права власності.

У зв’язку з цим, момент виникнення права не залежить від набрання рішенням законної сили, оскільки підставою для прийняття останнього є наявність у позивача до звернення до суду тих матеріально-правових фактів, з якими закон пов’язує виникнення права власності.

Тобто, підставою для звернення до суду з позов про визнання права власності згідно зі ст. 392 ЦК України є оспорення існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

Враховуючи викладене, вимоги до відповідача-1, який в порушення п. 3.8 Угоди не оформив позивачу свідоцтво на право власності на спірний об’єкт про визнання права власності є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Згідно з п. 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції № 7/5 від 07.02.2002 р., реєстрації підлягають права власності тільки на об’єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об’єкти.

Відповідач-2 не оспорює право власності позивача. Також суду не надано доказів відмови відповідача-2 у проведенні реєстрації прав позивача, у зв’язку з чим позов до нього пред’явлено не обґрунтовано.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач належними засобами доказування довів право власності на нерухоме майно (будівлю) за адресою: м. Київ, бульвар Кольцова, 15-В.

У той же час, позивач не довів належними та допустимими доказами порушення його прав з боку комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна».

Таким чином, позовні вимоги до відповідача-1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

У задоволенні вимог до відповідача-2 відмовлено.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на Святошинську районну у місті Києві державну адміністрацію.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, суд

В И Р І Ш И В:

Позов приватного вищого навчального закладу «Європейський університет»до Святошинської у місті Києві районної державної адміністрації задовольнити.

Визнати за приватним вищим навчальним закладом «Європейський університет»(м. Київ, бульв. Академіка Вернадського, 16-В, код 24366800) право власності на нерухоме майно (будівлю) за адресою: м. Київ, бульвар Кольцова, 15-В.

Стягнути з Святошинської у місті Києві районної ради (03115, м. Київ, пр-т Перемоги, код 26077945) на користь приватного вищого навчального закладу «Європейський університет»(м. Київ, бульв. Академіка Вернадського, 16-В, код 24366800) 14740 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В позові до комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»відмовити повністю.

Повернути приватному вищому навчальному закладу «Європейський університет»з Державного бюджету зайво сплачені 79 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                                                                                 С.А. Ковтун

Рішення підписано 09.03.2010 р.