Рішення № 8520924, 02.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/402.03.10 За позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Джерман Текнікал Сервіс"

Дотовариства з обмеженою відповідальністю "Квіза-Трейд"

Простягнення 208725,71 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:пред. Єршова Г.Ю. (довір. від 01.02.2010 року)

від відповідача:пред. Галченко О.О. (довір.від 18.01.2010 року) ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Джерман Текнікал Сервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Квіза-Трейд" 208725,71грн. заборгованості за договором про технічне обслуговування №SR2009/07 від 20.09.2007 року (у тому числі 174040,29 грн. основного боргу, 22656,81 грн. пені, 2980,59грн. трьох процентів річних та 9048,02 грн. інфляційних втрат). Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за виконані роботи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2009 року порушено провадження у справі №23/4 та призначено її розгляд на 19.01.2010 року.

На підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи №23/4 відкладався на 04.02.2010 року та на 02.03.2010 року.

10.02.2009 року через канцелярію Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, яким Відповідач заперечив позовні вимоги, посилаючись на порушення Позивачем умов пункту 4.1 договору про технічне обслуговування №SR2009/07 від 20.09.2007 року.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 02.03.2010 року за згодою присутнього представника Позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем 20.09.2007 року було укладено договір про технічне обслуговування №SR2009/07, відповідно до якого Позивач зобов’язався здійснювати технічне обслуговування, діагностику і ремонт машин і агрегатів виробництва фірми «Still GmbH», вказаних в додатку №2 до договору, а Відповідач зобов’язався приймати та оплачувати виконані роботи.

За період з 10 жовтня 2008 року по 28 квітня 2009 року Позивач надав Відповідачу послуги по ремонту та обслуговуванню техніки загальною вартістю 174040,29 грн., що підтверджується наданими Позивачем актами виконаних робіт, підписаними та скріпленими печатками сторін, копії яких залучені до матеріалів справи (оригінали оглянуті у судовому засіданні). Відповідач, відповідно до відзиву, не заперечує факт надання послуг та підписання актів їх приймання на означену вище суму.

Відповідно до пункту 4.1 договору №SR2009/07 від 20.09.2007 року Позивач зобов’язався оплатити виконані роботи протягом 5-ти банківських днів після підписання акту виконаних робіт та надання Відповідачу податкової накладної та рахунку.

Згідно пояснень представника Позивача, акти виконаних робіт, податкові накладні та рахунки, передавались уповноваженій особі Відповідача у момент підписання актів виконаних робіт. Умовою підписання актів Відповідачем було надання повного пакету документів, у тому числі податкових накладних та рахунків на оплату, копії яких залучено до матеріалів справи. Суд також зважає, що Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень вчинення певних дій на отримання податкових накладних (направлення претензій, заяв тощо), необхідних для належного відображення відповідної сум у податковій звітності.

27 травня 2009 року Позивач направив на адресу Відповідача претензію №265/01-09 з вимогою оплатити суму боргу протягом десяти днів. Відповідно до відмітки поштової служби на повідомленні про вручення поштового відправлення претензію було отримано Відповідачем 04.06.2009 року, проте останній відповіді на неї не надав та не сплатив вартість наданих йому послуг.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що Відповідач не виконав свої зобов’язання та не сплатив вартість виконаних на його користь робіт у строки, встановлені пунктом 4.1 договору №SR2009/07 від 20.09.2007 року.

Таким чином, позовна вимога про стягнення суми основного боргу підлягає задоволенню у повному обсязі.

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталось не з його вини.

Відповідно до пункту 9.2 договору №SR2009/07 від 20.09.2007 року Відповідач у випадку невиконання зобов’язань по оплаті виконаних робіт, сплачує Позивачу пеню у розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Наведений у позовній заяві розрахунок пені порушує наведене вище законодавче обмеження, тому позовна вимога про стягнення з Відповідача пені підлягає задоволенню частково у сумі 19579,53 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд встановив, що позовна вимога про стягнення 3% річних є такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

При нарахуванні інфляції, індекс нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому індекс інфляції застосовується лише тоді, коли заборгованість була наявна протягом конкретного місяця та кількість днів, протягом яких була наявна заборгованість, перевищує Ѕ кількості днів у даному місяці. При визначенні індексу інфляції за певний період необхідно перемножити всі індекси інфляції за даний період (лист Верховного суду України від 03.04.1997 року N 62-1997 року «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»).

Виходячи з наведеного, позовна вимога про стягнення інфляційних втрат є такою, що підлягає частковому задоволенню у розмірі 6573,40 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Квіза-Трейд" (01103, м.Київ, вул. Залізничне шосе, 57, ідентифікаційний код 30437110) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Джерман Текнікал Сервіс" (08000, Київська область, смт. Макарів, вул. Першотравнева, 67, ідентифікаційний код 33016190) 174040,29 грн. (сто сімдесят чотири тисячі сорок гривень 29 копійок) основного боргу; 19579,53 грн. (дев’ятнадцять тисяч п’ятсот сімдесят дев’ять гривень 53 копійки) пені; 2980,59 грн. (дві тисячі дев’ятсот вісімдесят гривень 59 копійок) трьох процентів річних; 6573,40 грн. (шість тисяч п'ятсот сімдесят три гривні 40 копійок) інфляційних втрат; 2031,74 грн. (дві тисячі тридцять одну гривню 74 копійок) державного мита та 229,72 грн. (двісті двадцять дев’ять гривень 72 копійки) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ.

Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Дата підписання рішення: 05.03.2010 року.