Рішення № 8520897, 02.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/1702.03.10 За позовом До Про Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірбіс-Авто»

Фізичної особи-підприємця Шапошнікова Костянтина Олександровича

стягнення 9798, 64 грн.

Суддя Іванова Л.Б.

Представники:

Від позивача: предст. Карманов В.Є. за дов. № б/н від 26.02.2010 р.

Від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірбіс-Авто»про стягнення з Фізичної особи-підприємця Шапошнікова Костянтина Олександровича 9798, 64 грн., з яких: 7730, 85 грн. –сума основного боргу, 919, 87 грн. –пеня, 885, 34 грн. –20 % річних, 262, 58 грн. –встановлений індекс інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2010 року порушено провадження у справі № 5/17 та призначено розгляд справи на 02.03.2010 року.

В судове засідання 02.03.2010 р. відповідач не з»явився, письмовий відзив на позов не надав, не виконав вимог суду, викладених в ухвалі суду від 12.02.2010 про порушення провадження у справі № 5/17.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

На підставі ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ірбіс-Авто»(далі-постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Шапошніковим Костянтином Олександровичем (далі-покупець) було укладено договір № 672.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов’язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар партіями в строки, в асортименті, кількості та по цінах, вказаних в видаткових накладних або специфікаціях, які є невід»ємною частиною договору після підписання їх сторонами.

Згідно п. 3.1. договору оплату товару покупець зобов’язаний здійснити на протязі чотирнадцяти днів з моменту отримання товару.

Термін дії договору сторони обумовили з моменту підписання сторонами і діє до 31 грудня 2009 року включно. Якщо жодна із сторін, попередньо за один місяць до закінчення строку дії цього договору не заявила про його закінчення, то він автоматично продовжується на наступний календарний рік. (п. 10.7).

Статтею 712 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (пункт 1).

Відповідно до пункту 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач свої зобов’язання за договором № 672 виконав повністю, що підтверджується копіями видаткових накладних № К-000846 від 19.06.2009р. та № К-000849 від 19.06.2009 р. (які знаходяться в матеріалах справи), тобто поставив відповідачу товар на суму 7730, 85 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь –який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

В зв»язку з несвоєчасним невиконанням відповідачем своїх зобов»язань, позивач 18 січня 2010 р. надіслав відповідачу претензію № 310/01 від 15.01.2010 р. з вимогою сплатити кошти за отриманий товар.

Відповідач в порушення умов договору № 672 кошти за отриманий товар повністю не сплатив, лише 17.02.2010 р., тобто після порушення провадження сплатив на рахунок позивача кошти за отриманий товар в сумі 1730, 86 грн., а 5999, 99 грн. залишилися відповідачем несплаченими.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 1730, 86 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України та підлягає до стягнення основний борг в сумі 5999, 99 грн.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 8.1. договору просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 919, 87 грн.

Відповідно до п. 8.1. договору якщо покупець не здійснює оплату товару згідно п. 3.1. даного договору, то покупець на вимогу постачальника, сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, від вартості поставленого товару, але не оплаченого товару, за кожен день прострочення шляхом перерахування суми пені на поточний рахунок постачальника.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Перевіривши розрахунок пені, суд приходить до висновку про задоволення вимог в частині стягнення пені, а тому підлягає до стягнення пеня в сумі 919, 87 грн.

Крім того, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 262, 58 грн. –встановлений індекс інфляції та п. 8. 3 договору 20 % річних в сумі 885, 34 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Пунктом 8.3 договору встановлено, що покупець, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу постачальника зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20 % річних від простроченої суми.

Таким чином, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України підлягають стягненню 262, 58 грн. –встановлений індекс інфляції та п. 8. 3 договору 20 % річних в сумі 885, 34 грн.

Враховуючи, що позивач свої зобов’язання за договором № 672 від 23.04.2009 р. виконав повністю, а відповідач за отриманий товар повністю не розрахувався, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірбіс-Авто»обґрунтовані, а отже такі, що підлягають задоволенню.

Судові витрати у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шапошнікова Костянтина Олександровича (02097, м. Київ, вул. Лесківська, 14, кв. 204, ідентифікаційний код 2917817230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірбіс-Авто»(61035, м. Харків, вул. Каштанова, 35-А; код ЄДРПОУ 35352325) 5999 (п’ять тисяч дев»ятсот дев’яносто дев»ять) грн. 99 коп. – сума основного боргу, 919 (дев’ятсот дев’ятнадцять) грн. 87 коп. –пені, 885 (вісімсот вісімдесят п’ять) грн. 34 коп. –20 % річних, 262 (двісті шістдесят дві) грн. 58 коп. –встановлений індекс інфляції, 102 (сто дві) грн. 00 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження в частині стягнення 1730, 86 грн. припинити на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Л.Б.Іванова