Рішення № 8520585, 19.03.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.03.2010 Справа № 4/10

За позовом ВАТ „Закарпатавтотранс”, м. Ужгород

До відповідача Підприємця ОСОБА_2, с. Арданово Іршавського району

Головуючий суддя Л. С. Журавчак

За участі представників:

Від позивача Тараненко Д. О., представник по дов. від 02.03.2010р. № 07/03-127;

Від відповідача не з”явився.

Суть спору: про стягнення 928,00 грн. за порушення умов, передбачених договором про надання послуг перевізникам, повязаних з обслуговуванням пасажирів на автобусних маршрутах загального користування на автостанціях Закарпатської області №243 від 28 вересня 2007 року .

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Зазначає, що заборгованість за порушення договірних умов у розмірі 928, 00 грн. підтверджена поданими суду доказами, зокрема договором про надання послуг перевізникам, повязаних з обслуговуванням пасажирів на автобусних маршрутах загального користування на автостанціях Закарпатської області №243 від 28 вересня 2007 року, Наказом № 203 від 04 травня 2007 року, що визначає розміри фіксованої плати за надання обовязкових послуг перевізникам, витягом з диспетчерського журналу, у якому зафіксовані порушення по парку з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року, розрахунком позовних вимог та ін.

Відповідач у судове засідання не зявився, витребувані судом докази не надав, хоча був двічі належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи. Ухвала суду про порушення провадження від 08.02.2010 року та ухвала суду про відкладення розгляду справи від 02.03.2010 року були надіслані відповідачу рекомендованими листами з повідомленнями про вручення. Згадані ухвали повернулися до господарського суду, хоч і були відправлені за адресою, яка вказана у свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, а саме: 90120, АДРЕСА_1. Отже, відповідач двічі був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, проте відзиву на позовну заяву та витребуваних судом доказів не подано, явка представника не була ним забезпечена, а тому суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши представника позивача та вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

28 вересня 2007 року між відкритим акціонерним товариством „Закарпатавтотранс” (позивачем по справі) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (відповідачем по справі) було укладено договір про надання послуг перевізникам, повязаних з обслуговуванням пасажирів на автобусних маршрутах загального користування на автостанціях Закарпатської області №243, відповідно до пункту 1.1 якого позивач зобовязувався надати послуги та виконати роботи, повязані з відправленням і прибуттям пасажирів, а відповідач зобовязувався провести оплату за отримані послуги і виконані роботи. Строк дії договору було продовжено до 31.12.2008 року додатковою угодою від 15.12.2007 року.

Вищевказаний договір передбачив для сторін, зокрема, такі зобовязання:

для позивача:

забезпечити оптимальний режим роботи автостанції у відповідності із затвердженим розкладом руху; забезпечити на своїх автобусних станціях через каси умови продажу квитків пасажирам для відповідача; організувати прибуття та відправлення автобуса з облаштованих платформ; інформувати водіїв про дорожньо-кліматичні умови та безпеку дорожнього руху;

для відповідача:

забезпечити подачу автобуса на автостанцію екіпірованого в належному технічному та санітарному стані для посадки пасажирів на початкову зупинку міжміського маршруту за 15 хв. до відправлення в рейс згідно з затвердженим розкладом руху; забезпечити виконання водіями автобусів вказівок диспетчера та ін.

Розділом ІV договору передбачено порядок розрахунків за договором. А саме: за надання вищеперелічених послуг відповідач зобовязувався сплачувати кошти в розмірі фіксованої плати, що розраховується по кожній автостанції, згідно кількості послуг, що надаються на автостанції класу АС. Так, Додатком №1, який є невідємною частиною договору, визначені розміри фіксованої плати за надання обовязкових послуг перевізникам. Відповідачем обслуговувалися маршрути „Іршава-Негрово” та „Негрово-Іршава”, тобто водій отримував послуги від позивача на двох станціях: Іршава та Сільце, фіксована плата за заїзд на які становить 2 грн. та 1 грн. відповідно. Оскільки рейс „Іршава-Негрово”, згідно з Додатком №2 до договору №243, повинен здійснюватися три рази у день, а також є оборотним, то фіксована плата за заїзд на АС Іршава та АС Сільце становить 12 грн. кожного дня. Враховуючи кількість щомісячних рейсів відповідно до Додатку №2 до договору №243 та розміри фіксованої плати за заїзд передбаченим маршрутом, судом встановлено, що у відповідача виникла заборгованість у розмірі 286 грн. за отримані послуги, зважаючи на те, що у березні було недоплачено відповідачем 10 грн., а у грудні зовсім не оплачені послуги по договору у розмірі 276 грн.

Пунктом 3.1.1 договору передбачено, що при зриві рейсу відповідач сплачує позивачу кошти у сумі вартості обовязкових послуг за кожну з автостанцій, передбачених розкладом руху, згідно розцінок Додатку №1. Єдиною підставою, згідно умов договору (п. 3.1.1), за якою відповідачу може бути ненараховано грошову компенсацію за зрив рейсу, є акт, складений відповідачем, який на протязі 3 днів після зриву рейсу повинен бути надісланий позивачу. Проте відповідачем не подано жодного такого акту, який би звільнив його від сплати нарахованої компенсації.

Суд встановив, що на маршрутах, які обслуговував відповідач, було зафіксовано численні порушення прибуття та відправки рейсових маршрутних автобусів. Так, за диспетчерським журналом (за період з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року) було зафіксовано 450 зривів рейсів, а саме: 192 рейси на АС Іршава та 258 рейсів на АС Сільце. За кожен з таких зривів відповідач повинен нести фінансову відповідальність передбачену договором: сума вартості обовязкових послуг за кожну з автостанцій, передбачених розкладом руху, згідно розцінок Додатку №1 за зрив рейсу. Отже, відповідно до поданого уточненого розрахунку, а також до даних диспетчерського журналу за зриви рейсів позивачем нарахована відповідачу заборгованість на суму 642 грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 928 грн. підтверджена належними, допустимими та достатніми доказами, а саме: Договором про надання послуг перевізникам, повязаних з обслуговуванням пасажирів на автобусних маршрутах загального користування на автостанціях Закарпатської області №243 від 28 вересня 2007 року, диспетчерським журналом, розрахунком позовних вимог, Наказом №203 від 04 травня 2007 року.

Всебічно дослідивши фактичні обставини справи у повному обсязі, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступним обґрунтуванням.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Так, умови договору щодо оплати відповідачем наданих послуг не виконано, цим самим порушено пункт 4.1 договору.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Так, обовязки позивача щодо послуг, повязаних з відправленням і прибуттям пасажирів позивачем виконані, обовязок відповідача оплатити виконані послуги відповідачем не виконаний.

Згідно із ст. 903 цього ж Кодексу якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Таким чином, позовні вимоги у сумі 928 грн. обґрунтовані позивачем, доказані належними доказами, а тому підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 526, 901, 903 Цивільного кодексу України, ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України, ст. ст. 49, 75, 82 85, 115 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (Ідент. код: НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Відкритого акціонерного товариства „Закарпатавтотранс” (код ЄДРПОУ: 03113934, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Капушанська, 102) суму 928,00 грн. (девятсот двадцять вісім гривень 00 копійок), а також суму 338,00 грн. (триста тридцять вісім гривень 00 копійок) на відшкодування судових витрат, у тому числі 102,00 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення виготовлене в повному обсязі і підписане 25.03.2010 року та набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л. С. Журавчак