Рішення № 8520532, 15.02.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "15" лютого 2010 р.Справа № 9/1848

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Алексєєва М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Дідура А.А. , Романець І.В. дов. від 06.01.2010р.

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Куликівське молоко" (смт. Куликівка Чернігівської області)

до Приватного підприємства "Молочні традиції" (м. Житомир)

про стягнення 47 785,23 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення в відповідача 47785,23грнз яких: 47172,61грн сума основного боргу, 457,17 грн. пені, 67,11 грн. річних та інфляційних нарахувань у розмірі 88,34грн.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, свого представника в засідання суду не направив, про причини неявки суд не повідомив.

Суд вважає вказану обставину такою, що не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами справи.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

На підставі домовленості, досягнутою між сторонами - Закритим акціонерним товариством "Куликівське молоко" (далі - позивач) та Приватним підприємством "Молочні традиції" (далі - відповідач), позивачем поставлено відповідачу товар (молочну продукцію), що підтверджується що підтверджується накладними, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 18-30).

Згідно з ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 2 ст.11, ч. 2 ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язань є правочини.

Оскільки сторони при здійсненні господарської діяльності довели свою волю до настання правових наслідків при здійсненні поставки, то між ними виникли відповідні зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Внаслідок невиконання відповідачем зобов'язання щодо оплати коштів за поставлений товар утворилась заборгованість в сумі 47172,61 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію про виконання зобов'язання на суму 47172,61 грн., проте вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу до сплати інфляційні нарахування у сумі 88,34 грн., а також 3% річних від простроченої суми у розмірі 67,11 грн., про що свідчить розрахунок позивача (а.с.11-14).

Розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних обґрунтований. Оскільки індекс інфляції та проценти річних є самостійними способами захисту цивільних прав кредиторів у грошових зобов'язаннях, вказані вимоги підлягаю задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 457,17 грн. пені згідно п. 6.2 Договору №34 , укладеного сторонами 11.08.2009р. (а.с.35-37)

Що стосується позовної вимоги в частині стягнення пені, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.546 ЦК України неустойка (пеня, штраф) є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 547 ЦУ України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання неустойкою вчиняється у письмовій формі.

Зазначена вимога кореспондується зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" - де зазначено, що розмір пені встановлюється за згодою сторін.

З наданих позивачем накладних не вбачається, що продукція поставлялася згідно Договору №34 від 11.08.2009р.

Отже позивачем не доведено факту наявності встановлення за згодою сторін у письмовій формі неустойки у вигляді пені в певному розмірі.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав, позов за предметом та підставами пред'явлення не оспорив.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінивши матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами, що є в матеріалах справи, підлягає задоволенню частково у сумі 47328,06 грн. з яких: 47172,61 грн. борг, 67,11 грн. 3% річних та 88,34 грн. інфляційних нарахувань.

В частині стягнення 457,17 грн. пені суд відмовляє за необґрунтованістю.

Судові витрати по сплаті державного мита та на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 525,526 ЦК України, керуючись ст.ст.33,49,82,84,85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Молочні традиції", 10004, м. Житомир, пр-т Миру,25, кв.187, ідентифікаційний код 36489630

на користь Закритого акціонерного товариства "Куликівське молоко", 16300, Чернігівська область, смт. Куликівка, вул. 8 Березня,18а, ідентифікаційний код 05388983 - 47172,61 грн. боргу, 67,11 грн. 3% річних, 88,34 грн. інфляційних нарахувань, 473,28 грн. державного мита та 233,74 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 457,17 грн. пені в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяАлексєєв М.В.

Дата підписання 04.03.2010р.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам