Рішення № 8520521, 02.03.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "02" березня 2010 р.Справа № 5/999

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Брагіної Я.В.

судді

за участю представників сторін

від позивача Базелюк І.І. - дов. №476 від. 13.08.09.; Потапова М.В. - дов. від 15.06.09.; Дембіцький С.О. - дов. від 15.06.09.

від відповідача Слободяник П.В. - дов. б/н від 13.10.09.

Розглянув справу за позовом Хмельницького державного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (м. Хмельницький)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний союз "Полісся" (м.Житомир)

про стягнення 1101518,77грн

Спір вирішується в більш тривалий строк за погодженням сторін у відповідності до ч.4 ст.69 ГПК України.

У відповідності до ст.77 ГПК України в судових засіданнях оголошувались перерви, а саме: 26.01.10. до 17.02.10. та 17.02.10. до 02.03.10.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача 1101518,77грн, з яких: 599219,92грн - неустойки за прострочення поставки товару і здійснення наладки й монтажу товару та 502298,85грн - штрафу за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів.

Представники позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві. Пояснили, зокрема, що між сторонами був укладений договір №18-8 від 07.08.09. за результатами проведеної процедури закупівлі за державні кошти на відкритих торгах. Основні умови договору передбачали постачання комплексу, його монтаж, наладку та порядок розрахунків. Вартість доставки, монтажу і наладки входила до вартості технологічного комплексу, як одного комплекту товару, що підтверджується п.3.3 договору, відповідно до якого до вартості товару включено й роботи з його монтажу та наладки. Позивач виконав належно умови договору, здійснив попередню оплату вартості товару відповідачеві, але останній неналежно виконував умови договору, а саме: не здійснив поставку товару протягом 90 днів на суму 3075697,92грн і не здійснив монтаж та наладку товару на суму 4100000,00грн. Зазначив, що поставка товару в повному обсязі була здійснена 14.05.09., хоча накладна виписана відповідачем 13.05.09., про що свідчить довіреність від 14.05.09. Тому, позивач нарахував відповідачеві неустойку за невчасно поставлений товар і здійснення його монтажу й наладки згідно договору та штраф - відповідно до ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, оскільки штраф за неналежне виконання зобов'язань договором не було узгоджено.

Представник відповідача в засіданні суду проти позову заперечував у повному обсязі. Пояснив, зокрема, що дійсно відповідач отримав повністю попередню оплату на виконання умов договору, укладеного між сторонами. Проте, не виконав умови договору щодо поставки товару з поважних причин, оскільки між сторонами не було погоджено розміри прес-форм. Тому, відповідач вимушений був звернутися до позивача з проханням уточнити їх розміри. 09.02.09. останній повідомив розміри прес-форм. Із-за відсутності в тендерній документації даних про необхідні прес-форми відбулася затримка поставки товару. Вини відповідача у прострочці поставки товару немає. Крім того, зазначив, що в зв'язку із вилученням деяких частин товару слідчими органами, закінчити наладку товару неможливо. Вважає, що укладений між сторонами договір є змішаний, оскільки в ньому передбачені умови поставки обладнання та умови щодо надання послуг по монтажу і наладці, до яких відповідно повинні застосовуватись різні норми цивільного законодавства. Окрім того, не заперечував проти того, що дійсно відповідач повністю поставив товар 14.05.09.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

07.08.08. між Хмельницьким державним експериментальним протезно-ортопедичним підприємством (замовником, позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Індустріальний союз «Полісся» (постачальником, відповідачем) було укладено договір №18-08, відповідно до п.2.3 якого позивач зобов'язувався перерахувати попередню оплату товару або окремої партії товару на підставі виставлених рахунків-фактур протягом трьох банківських днів відповідачеві, а останній відповідно до пунктів 1.1.; 3.4; 3.3.; 3.5. зобов'язувався поставити позивачу технологічний комплекс для виготовлення ортопедичного взуття з урахуванням індивідуальних особливостей замовника на протязі 90 (дев'яносто) днів з моменту попередньої оплати товару та протягом одного місяця з моменту поставки товару здійснити роботи з монтажу і наладки товару (а.с.14-15, т.1).

Отже, враховуючи умови договору, суд вважає, що між сторонами був укладений змішаний договір, а саме: договір поставки товару (технологічного комплексу для виготовлення ортопедичного взуття) та договір про надання послуг з монтажу та наладки товару.

Відповідно до ч.2 ст.628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Таким чином, до відносин у частині поставки товару застосовуються положення ст.712 ЦК України та ст.ст.655 - 697 ЦК України (загальні положення договору купівлі-продажу), а до відносин щодо надання послуг із наладки та монтажу - ст.ст.901- 907 ЦК України.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України). До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст.663 ЦК України).

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як свідчать додатки до зазначеного вище договору №18-8 від 07.08.08., а саме: специфікації на поставку устаткування для шкіряної промисловості (технологічного комплексу для виготовлення ортопедичного взуття з урахуванням індивідуальних особливостей замовника та комплектуюча відомість на коплект оснастки (а.с.16-21, т.1) сторони договором передбачили поставку товару окремими частинами, але в повній коплектності товар повинен був бути поставлений відповідачем протягом 90 днів з моменту попередньої оплати (п.3.4 договору).

Загальна сума товару відповідно до п.2.2. договору становила 22055000,00грн.

Матеріали справи свідчать, що фінансування поставки технологічного коплексу для виготовлення ортопедичного взуття, його монтажу й наладки здійснювалось за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Плану асигнувань із загального фонду бюджету на 2008 рік по КПКВ 2501370 (а.с.33-42, т.1 і а.с.7-13, т.2) та не заперечується сторонами у справі.

Дійсно, з врахуванням п.3.3 договору, до ціни товару також включено роботи з монтажу та наладки технологічного комплексу, вартість яких визначена додатком №5 до договору №18-08 від 07.08.08 (специфікацією) і становить з врахуванням ПДВ 4100000,00грн.

Відповідач виставив позивачеві рахунки-фактури, а саме: №СФ-0000001 від 11 серпня 2008 року на суму 710071,75грн та №СФ-0000002 від 06.10.08 на суму 21344928,25грн (а.с.22-23, т.1), які були оплачені позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями №000001 від 28.08.08 і №000002 від 07.10.08. (а.с.24-25, т.1) та виписками з банку і не заперечується представником відповідача в судовому засіданні.

Отже, позивач, здійснивши попередню оплату, виконав умови договору 07.08.08. Тому, відповідач повинен був поставити обладнання відповідно до умов договору протягом 90 днів, тобто - до 06.01.09.

Проте, відповідач здійснив поставку обладнання протягом 90 днів на суму 14879302,08грн, про що свідчать видаткові накладні, а саме: №0000008 від 11.09.08. на суму 710071,75грн, №РН-0000010 від 25.11.08. на суму 2446809,58грн, №РН-0000012 від 23.12.08. на суму 243093,51грн, №РН-0000013 від 25.12.08. на суму 4775760,00грн, №РН-0000014 від 30.12.08. на суму 4879755,15грн, №РН-0000015 від 30.12.08. на суму 1823812,08грн (а.с. 66-71, т.1).

Решту обладнання на суму 3075697,92грн відповідач поставив 14.05.09., що підтверджується видатковою накладною №РН-000002 від 13.05.09. (а.с.72, т.2).

Слід зазначити, що хоча зазначена накладна №РН-000002 виписана 13.05.09., але суд приходить до висновку про те, що поставку обладнання по зазначеній накладній було здійснено 14.05.09., про що свідчить довіреність №Хм- 0000115 від 14.05.09. (а.с.103, т.2). і не заперечується представниками сторін у засіданні суду.

Таким чином, прострочка поставки товару на суму 3075697,92грн становить 127 днів (за перід із 07.01.09. по 13.05.09.).

Відповідно до вимог ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема:

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Слід зазначити, що пунктом 6.4. договору №18-08 від 07.08.08. сторони передбачили відповідальність за прострочення зобов'язань по поставці товару у вигляді неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожен день затримки поставки, а відповідальність за невиконання послуг з наладки та монтажу у вигляді неустойки (пені) та штрафу договором сторонами не погоджено.

Отже, з врахуванням вимог ч.2 ст.231 ГК України позивач вправі був нараховувати згідно договору тільки неустойку (пеню) за прострочку поставки товару.

Проте, згідно розрахунку позивача, останній нарахував неустойку в розмірі двох ставок НБУ, тобто - відповідно до умов договору, за прострочку поставки товару в сумі 256841,84грн та за прострочку монтажу і наладку - 342378,08грн (а.с.27, т.1, а.с.40, т.2).

Таким чином, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування неустойки за прострочення поставки товару, суд вважає його правильним, здійсненим відповідно до вимог чинного законодавства, тому задовольняє позов у частині стягнення неустойки за прострочення поставки товару згідно п.6.4 договору в сумі 256841,84грн.

Але, відмовляє в задоволенні позову за затримку виконання зобов'язання по наладці та монтажу в частині нарахування неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 342378,08грн, оскільки відповідальність у вигляді неустойки (пені) в розмірі двох ставок НБУ за невиконання зазначеного зобов'язання договором сторони не передбачили, а пеню на підставі ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України позивач не просить стягнути. Також, позивач неправильно визначив початок періоду нарахування неустойки (пені) за прострочення виконання послуг з наладки та монтажу товару, про що суд зазначить нище.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за прострочення поставки товару та робіт на підставі ч. 2 ст.231 Господарського кодексу України додатково штраф у розмірі 7% від вартості простроченого поставкою товару і послуг по його монтажу й наладці, який згідно розрахунку позивача становить 502298,85грн.

Як суд зазначав вище, дійсно згідно частини другої статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі порушення господарського зобов'язання, в якому виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, закрема: за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

А, оскільки, договором №18-08 від 07.08.08. сторони не погодили штраф за прострочення виконання зобов'язання понад тридцять днів, то в цій частині мають бути застосовані вимоги ч. 2 ст.231 ГК України.

Проте, суд задовольняє позов у частині нарахування штрафу в розмірі 7% вартості простроченої поставки товару в сумі 215298,85грн (7% від 3075697,92грн (суми простроченої вартості товару)), та відмовляє в позові щодо стягнення штрафу в розмірі 7% вартості послуг з наладки та монтажу в сумі 287000,00грн (502298,85грн - 215298,85грн), враховуючи наступне.

Як суд зазначав вище, сторони уклали змішаний договір, в якому містяться елементи різних договорів, а саме: договору поставки товару та договору про надання послуг з монтажу та наладки товару.

Згідно ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.903 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи і не заперечується представниками сторін, позивач оплатив вартість послуг в сумі 4100000,00грн.

Відповідач зобов'язувався здійснити послуги з монтажу та наладки товару своїми засобами та із застосуванням своїх комплектуючих, монтаж та допоміжних матеріалів, вартість яких включено в ціну товару. Позивач повинен був провести необхідні підготовчі роботи для проведення монтажу, а саме: підготовку виробничих приміщень до монтажу товару, забезпечення підведення комунікацій для підключення товару (електрична мережа, система стислого повітря тощо (п.3.3 договору).

Відповідно до п.3.5 договору, роботи з монтажу та наладки повинні бути виконані виконавцем (відповідачем) протягом о д н о г о місяця з м о м е н т у поставки товару замовникові (позивачеві).

Оскільки, поставка товару була здійснена відповідачем позивачеві 14.05.09., про що зазначає і позивач у позовній заяві, то послуги з наладки та монтажу відповідач повинен був надати до 14.06.09. згідно умов п.3.5 договору.

А з врахуванням вимог ч.2 ст.231 Господарського кодексу України позивач вправі нараховувати штраф в розмірі 7% від вартості послуг та робіт, якщо прострочення становить понад тридцять днів.

Тому, у позивача виникає право на нарахування пені із 15.06.09., а додатково штрафу в розмірі 7% із 15.07.09.

Разом з тим, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення штрафу за прострочку виконання зобов'язання з надання послуг по монтажу та наладці 02.07.09., про що свідчить штамп діловодної служби суду на позовній заяві (а.с.7, т.1), а надіслав позовну заяву до суду 30.06.09, що підтверджеються поштовою печаткою на конверті (а.с.47, т.1).

Таким чином, суд вважає, що оскільки позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення штрафу в сумі 287000,00грн за прострочку виконання зобов'язання по наданню послуг з наладки та монтажу понад тридцять днів 02.07.09., то строк для нарахування зазначеного штрафу ще не настав. Тому, відмовляє в позові в цій частині.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів та заперечень.

Позивач не довів тих обставин, на які посилався в позові в повному обсязі. Відповідач теж не спростував доводи позивача в повному обсязі.

Суд не приймає доводи відповідача щодо відсутності вини відповідача у неналежному виконанні зобов'язання - непогодження розмірів прес-форм, оскільки його доводи спростовуються п.3.4 договору, згідно якого відповідач повинен був поставити товар протягом 90 днів з моменту отримання попередньої оплати (не пізніше 06.01.09.), оскільки, сторонами не погоджувалися зміни в п.3.4 договору щодо строків виконання поставки товару.

Також судом не приймаються до уваги доводи позивача ро те, що послуги з монтажу та наладки охоплюються поняттям товару, так як в ціну товару входить і ціна за послуги із наладки та монтажу, оскільки його доводи спростовуються матеріалами справи, а саме: умовами зазначеного договору №18-08 від 07.08.08. (третім розділом), відповідно до якого окремо регулюються умови поставки товару, зазначеного п.1.1 договору - устаткування для шкіряної промисловості (технологічний комплекс для виготовлення ортопедичного взуття з урахуванням індивідуальних особливостей замовника та роботи з монтажу і наладки товару, а також відповідно і строки поставки товару та строки надання послуг з монтажу і наладки товару й додатком №5 до договору (специфікацією), в якому теж окремо зазначено як послуга - монтаж та установлення обладнання і ціна вартості цієї послуги (а.с.20, т.1).

Слід зазначити, що позивач в позовній заяві та в розрахунку стягуваної суми розділяє поставку товару і послуги із монтажу та наладки товару, так як окремо нараховує нестойку за прострочку поставки товару й прострочку виконання робіт з монтажу та наладки товару (а.с. 27, т.1).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову частково, а саме: в частині стягнення 256841,84грн за прострочку поставки товару і в частині нарахування штрафу в розмірі 7% вартості простроченої поставки товару в сумі 215298,85грн та про відмову в задоволенні позову в частині стягнення штрафу в розмірі 7% вартості послуг з наладки та монтажу в сумі 287000,00грн і неустойки (пені) за прострочку послуг з монтажу і наладки в сумі 342378,08грн.

Судові витрати, суд покладає на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний союз "Полісся", 10008, м. Житомир, провулок Скрізний, 14, к.1, код ЄДРПОУ 35410575,

- на користь Хмельницького державного експериментального протезно-ортопедичного підприємства, 29006, м. Хмельницький, вул. В.М., Чорновола, 159/1, код ЄДРПОУ 23655123:

- 256841,84грн - неустойки (пені) за прострочення поставки товару,

- 215298,85грн - штрафу за прострочення поставки товару понад 30 днів,

- 4721,41грн - витрат, пов'язаних із сплатою державного мита,

- 133,94грн - витрат, пов'язаних із сплатою за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити в позові у частині стягнення неустойки (пені) за прострочку виконання монтажу і наладки товару в сумі 342378,08грн. та в частині стягнення штрафу за прострочку виконання зобов'язання щодо наладки та монтажу товару понад тридцять днів у сумі 287000,00грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

СуддяБрагіна Я.В.

Дата підписання рішення: 05.03.10.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - поз., 3- відп.