Рішення № 8520414, 17.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.03.10 р.                     Справа № 30/30                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Вуглеелектромаш”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 31366376)

до Відповідача: Державного підприємства „Дзержинськвугілля”, м. Дзержинськ, Донецька обл. ідентифікаційний код 33839013)

про: стягнення заборгованості за договором №62 на ремонт електротехнічної продукції від 23.03.2007 року у розмірі 52940,00 грн., інфляції у сумі 15882,00 грн., 3% річних у сумі 2958,84 грн.

за участю:

представника Позивача – Худолєєва О.Ю. (за довіреністю №б/н від 29.01.2010 року)

представника Відповідача – не з’явився.

Відповідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 10 березня 2010 року проголошувалась перерва до 17 березня 2010 року.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Вуглеелектромаш”, м. Донецьк (далі-Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства „Дзержинськвугілля”, м. Дзержинськ, Донецька обл. (далі- Відповідач) про стягнення заборгованості за договором №62 на ремонт електротехнічної продукції від 23.03.2007 року у розмірі 52940,00 грн., інфляції у сумі 15882,00 грн., 3% річних у сумі 2958,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань за договором №62 на ремонт електротехнічної продукції від 23.03.2007 року, щодо оплати за надані позивачем послуги.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договір №62 на ремонт електротехнічної продукції від 23.03.2007 року (а.с.9), протокол розбіжностей до договору №62 на ремонт електротехнічної продукції від 23.03.2007 року (а.с.10), угоду про договірну ціну на ремонт електротехнічної продукції (а.с.11), акти здачі – приймання робіт (надання послуг) (а.с.12-14), акт звіряння взаємних розрахунків підписаний та завірений печатками з боку обох сторін, відповідно до якого заборгованість станом на 11.11.2009 рік складає 53586,41 грн. (а.с.15), статут Товариства з обмеженою відповідальністю „Вуглеелектромаш” (а.с.16-19), свідоцтво про державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю „Вуглеелектромаш” (а.с.20), довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.21).

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 13, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач на виконання ухвали суду 10 березня 2010 року через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву (а.с.26-27), у якому проти стягнення заборгованості у розмірі 52940,00 грн. не заперечив, що стосується стягнення індексу інфляції у розмірі 15882,00 грн. та 3% річних у розмірі 2958,00 грн. просить зменшити їх розмір. Також, Відповідачем були надані докази кредиторської заборгованості (а.с.29), основні техніко – економічні показники за 2009 рік (а.с.30).

Позивач на виконання ухвали суду 10 березня 2010 року через канцелярію суду надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача (а.с.33-34), довідку за підписом директора Позивача Наумік Ю.Г., та головного бухгалтеру Позивача Горщатко Н.А. від 09 березня 2010 року яка свідчить про те що, у ВП „Шахта Торецька” ДП „Дзержинськвугілля” надалі Відповідач, перед ТОВ „Вуглеелектрома” надалі Позивач існують грошові зобов’язання у сумі 52940,00 грн., що виникли за договором №62 від 23.03.2007 року між ВП „Шахта Торецька” ДП „Дзержинськвугілля” та ТОВ „Вуглеелетромаш”. Також вказано, що з Відповідачем існують інші правовідносини, заборгованість перед ТОВ „Вуглеелектромаш” за договором №01/03-у від 07.07.2003 року в сумі 646,41 грн. (а.с.35)

Представник Позивача у судове засідання 17 березня 2010 року з’явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник Відповідача у судове засідання 17 березня 2010 року не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час та дату розгляду справи.

Сторони до початку судового засідання 10.03.2010р. надали до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу(а.с. 36). Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

23 березня 2007 року між Позивачем (Виконавець) та Відповідачем (Замовник) було укладено договір №62 на ремонт електротехнічної продукції (далі за текстом –Договір) з Протоколом розбіжностей від 23 березня 2007р.

Відповідно до п.1.1 Договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання капітального ремонту електродвигунів.

У розділі 3 Договору сторони дійшли згоди щодо ціни та суми договору, умов платежу:

- вартість даного договору складає 1306296,00 грн.(п.2.3 договору)

- оплата за здійснений капітальний ремонт електродвигунів здійснюється шляхом перерахування Замовником грошових коштів у національній валюті України на поточний рахунок Виконавця протягом 3 – х днів з дня видачі електродвигунів з капітального ремонту. (п.2.4 Договору).

Виконавець передає Замовнику електродвигуни після капітального ремонту по акту здачі – приймання робіт (п.3.7 Договору)

За невиконання або неналежне виконання зобов’язань по даному договору Сторони несуть майнову відповідальність згідно з діючим законодавством (п.4.1 Договору).

Сторонами було підписано угоду про договірну ціну на ремонт електротехнічної продукції (а.с.11).

На виконанні умов договору на ремонт електротехнічної продукції №62 від 23.03.2007 року Позивачем було здійснено капітальній ремонт електродвигунів на суму 216440,00 грн.. що підтверджується актами здачі-приймання робіт (наданих послуг) (а.с.12-14).

Акти підписані та завірені печатками з боку обох сторін без зауважень.

Відповідачем незважаючи на настання строку оплати не у повному обсязі була здійснена оплата за здійснений ремонт, сплачено лише сума у розмірі 163500,00 грн., що підтверджено виписками з банківського рахунку Позивача.

Відтак несплаченою залишилась сума у розмірі 52940,00 грн.

Стан розрахунків між сторонами за весь період взаємовідносин за договором на 11.11.2009р., що відповідає наявним в матеріалах справи первинним документам, відображений у складеному Позивачем, акті звіряння розрахунків, який був підписаний та скріплений печатками з боку обох сторін за Договором. (а.с. 15)

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання ст.901-907 ЦК України.

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Уклавши договір №62 на ремонт електротехнічної продукції від 23 березня 2007 року, Відповідач прийняв на себе зобов’язання відповідно п.2.4 Договору здійснювати оплату за здійснений капітальний ремонт електродвигунів, протягом 3-х днів з дня видачі електродвигунів з капітального ремонту.

Як вбачається з матеріалів справи Відповідач за виконаний ремонт грошові зобов’язання не виконав у повному обсязі.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов’язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, становить 52940,00 грн.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем за виконані роботи підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст.4-3,33 Господарського процесуального кодексу не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов’язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, 3% річних та інфляційну індексацію.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, встановив:

-          що визначена Позивачем інфляційна за період з 23.02.2008р. по 02.01.2010р. перевищує розмір індексації, який може бути нарахований за вказаний період, з огляду на рекомендації Верховного Суду України, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997року №62-97р., згідно з яким вважається, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число зазначеного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця, та підлягає стягнення у розмірі - 15874,54 грн.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок позовних вимог про стягнення 3% річних задовольняє цю вимогу (за 680 день прострочення - з 23.02.2008 року. по 02.01.2010 рік) – лише у розмірі 2955,12 грн.

Щодо заяви Відповідача про зменшення судом суми 3% річних та інфляційних нарахувань:

Відповідно п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України суд має право зменшувати у виняткових випадках тільки розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, у даному випадку стягується 3% річних та сума інфляції, що не є неустойкою (штраф, пеня) тому, суд відмовляє Відповідачу у зменшенні 3% річних та інфляційних витрат.

Судові витрати підлягають стягненню відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Вуглеелектромаш”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 31366376) до Державного підприємства „Дзержинськвугілля”, м. Дзержинськ, Донецька обл. (ідентифікаційний код 33839013) про стягнення заборгованості за договором №62 на ремонт електротехнічної продукції від 23.03.2007 року у розмірі 52940,00 грн., інфляції у сумі 15882,00 грн., 3% річних у сумі 2958,84 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства „Дзержинськвугілля”, м. Дзержинськ, Донецька обл. (ідентифікаційний код 33839013) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Вуглеелектромаш”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 31366376) заборгованість у розмірі 52940,00 грн., 3% річних у розмірі 2955,12 грн., інфляції у розмірі 15874,54 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Державного підприємства „Дзержинськвугілля”, м. Дзержинськ, Донецька обл. (ідентифікаційний код 33839013) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Вуглеелектромаш”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 31366376) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 717,70 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,96 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 17.03.2010р. оголошений повний текст рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом 10-ти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом 1-го місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя