Рішення № 8520365, 25.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.03.10 р.                     Справа № 14/407                               

за позовом Комунального підприємства „Служба єдиного замовника Ворошиловського

району м.Донецька”, ЄДРПОУ 05478812, м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „М.В.М.”,

ЄДРПОУ 32724439, м.Донецьк

про стягнення 9185 грн. 40 коп.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Бурцев О.В.-юрисконсульт

від відповідача: Коваленко Н.Г. – по дов.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальне підприємство „Служба єдиного замовника Ворошиловського району м.Донецька”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю „М.В.М.”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 9185 грн. 40 коп.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов’язань за договором №503 від 17.02.2005р.

Відповідач в судовому засіданні 25.03.2010р. проти позовних вимог заперечував. В обгрунтування своїх заперечень проти позову відповідач посилається на недоведеність позивачем факту надання послуг за спірний період за договором №503 від 17.02.2005р., внаслідок чого у відповідача відсутнє зобов’язання сплачувати вартість таких послуг.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

На підставі договору купівлі-продажу від 17.02.2005р. Товариство з обмеженою відповідальністю „М.В.М.” займає вбудоване нежитлове приміщення, загальною площею 874,8 кв.м., розташоване за адресою: м.Донецьк, вул.50-річчя СРСР, 149.

17.02.2005р. між сторонами був підписаний договір №503 про спільне користування будинком та прибудинковою територією.

Згідно з умовами цього договору відповідач є власником вбудованого нежитлового приміщення площею 874,8 кв.м. за адресою: м.Донецьк, вул.50-річчя СРСР, 149, який зобов’язався сплачувати позивачу витрати з технічного обслуговування житлового фонду та прибудинкової території.

Відповідно до п.8.1 договору №503 від 17.02.2005р. останній укладений сторонами на строк з 17.02.2005р. по 17.03.2006р.

При цьому, якщо жодна із сторін не заявить про його розірвання, договір вважається пролонгованим на той самий строк (п.8.2 договору).

Враховуючи відсутність доказів наявності звернень сторін з вимогою щодо розірвання договору №503 від 17.02.2005р, за висновками суду, останній продовжує діяти.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Відповідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

За приписом п.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В розділі 2 договору від 17.02.2005р. №503 сторонами було встановлено наступні обов’язки позивача: обслуговувати житловий будинок та інженерні комунікації, які забезпечують нормальну експлуатацію житлового будинку, здійснювати прибирання та освітлення місць загального користування, здійснювати санітарне очищення, прибирання прибудинкової території та вивіз побутового сміття, здійснення прочищення димоходів, вентиляційних каналів, здійснення дезінфекції та дератизації приміщень будинку, скидання снігу та сміття з покрівлі будинку, вжиття заходів з ліквідації аварійних ситуацій, здійснення контролю за виконанням правил пожежної безпеки будинку.

В свою чергу, згідно п.3.1 договору від 17.02.2005р. №503 відповідач зобов’язаний приймати участь в загальних витратах позивача з технічного обслуговування житлового будинку та прибудинкової території.

Оплату за відшкодування загальних витрат позивача з експлуатації житлового фонду відповідач зобов’язаний проводити щомісячно не пізніше 5 числа наступного місяця (п.4.1 договору).

Відповідно до п.4.2 договору від 17.02.2005р. №503 сума участі відповідача у загальних витратах позивача визначається розрахунком по фактичним витратам з урахуванням щоквартальних корегувань та на момент укладення договору становить: 416, 40 грн.+20%НДС.

По закінченню щоквартального звітного періоду позивач здійснює перерахунок вартості технічного обслуговування житлового будинку по фактичним витратам позивача (п.4.3 договору).

Відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

З урахуванням викладеного, за висновками суду, в договорі від 17.02.2005р. №503 сторонами за власним волевиявленням було встановлено обов’язок відповідача приймати участь у витратах позивача з технічного обслуговування житлового будинку та прибудинкової території.

При цьому, за умовами укладеного між сторонами договору, виконання відповідачем вказаного обов’язку ніяким чином не ставиться в залежність від факту здійснення позивачем певних робіт, прийняття цих робіт відповідачем.

Так, під час укладання договору сторонами було узгоджено певний порядок розрахунку суми участі відповідача у загальних витратах позивача з технічного обслуговування житлового будинку та прибудинкової території, яка має бути сплачена відповідачем незалежно від кількості та якості наданих позивачем послуг.

Крім цього, статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено певні наслідки порушення однією стороною своїх зобов’язань за укладеним договором. Зокрема, у разі істотного порушення договору однією із сторін та в інших випадках, встановлених договором або законом, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу іншої сторони.

Таким чином, у разі наявності істотного порушення позивачем своїх зобов’язань за договором від 17.02.2005р. №503, відповідач не позбавлений права вимагати розірвання цього договору, а також інших прав, встановлених законом.

За висновками суду, з моменту підписання договору від 17.02.2005р. №503 до направлення позивачем на адресу відповідача вимоги про сплату заборгованості, останній жодних претензій щодо неналежного виконання позивачем своїх зобов’язань за цим договором не висував.

За таких обставин, посилання відповідача на недоведеність позивачем факту надання певних послуг за договором від 17.02.2005р. №503 суд до уваги не приймає.

Статтями 319, 322 Цивільного кодексу України визначено, що власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” встановлено, що суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території. Обов’язковою умовою договорів на надання комунальних послуг та утримання прибудинкових територій є забезпечення зобов’язань відповідно до чинного законодавства.

Статтею 1 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” визначено, що утриманням будинків і прибудинкових територій є господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та\або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків, споруд, комплексів будинків і споруд, а також, утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Пунктом 2 ст.14 закону України „Про житлово-комунальні послуги”, ціни\тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Згідно із ст.19 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Як було встановлено судом, повноваження утримання будинку, що знаходиться у комунальній власності міста належить, зокрема, позивачу.

Рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради від 29.10.2003р. №464 затверджено Порядок участі суб’єктів підприємницької діяльності у розрахунках за утримання будинків та прибудинкових територій в м.Донецьку.

Згідно п.1 вказаного Порядку розрахунок вартості послуг з утримання будинків та прибудинкових територій проводиться житлово-комунальними підприємствами в цілому по підприємству.

Позивачем було проведено розрахунок зборів з орендарів та власників нежитлових приміщень на покриття експлуатаційних витрат по факту 2008р., за змістом якого сума на покриття витрат позивача становить 1,25 грн.

При цьому, позивачем до матеріалів справи також надано розрахунок суми витрат на утримання прибудинковї території та будинку №149 по вул.50-річчя СРСР у м.Донецьку, список виконаних робіт.

З огляду на викладене, за висновками суду, позивачем виконувалися обов’язки з утримання будинку та прибудинкової території, витрати на які відповідач повинен був своєчасно відшкодовувати.

Проте, як встановлено судом, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу експлуатаційних витрат в сумі 9185,40 грн. протягом квітня 2009р.- жовтня 2009р. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

За таких обставин, виходячи з того, що позов повністю доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, виходячи з того, що заперечення відповідача проти позову спростовуються наданими до справи матеріалами, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 9185,40 грн підлягають задоволенню в повній сумі.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства „Служба єдиного замовника Ворошиловського району м.Донецька”, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „М.В.М.”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 9185 грн. 40 коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „М.В.М.”, м.Донецьк на користь Комунального підприємства „Служба єдиного замовника Ворошиловського району м.Донецька”, м.Донецьк заборгованість в сумі 9185 грн. 40 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 25.03.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 25.03.2010р.

Суддя